Карл Фредрік Ваерн

Карл Фредрік Ваерн
швед. Carl Fredrik Wærn
Народився	15 січня 1819(1819-01-15)[3][2] Göteborgs Kristine församlingd, Гетеборг, Гетеборг і Богус, Швеція[3][2]
Помер	31 жовтня 1899(1899-10-31)[1][2] (80 років) Baldersnäsd, Бенгтсфорс (комуна), Ельвсборг, Швеція[1] ·пневмонія[1]
Країна	Швеція
Діяльність	політик, wholesaler, письменник
Alma mater	Фрайберзька гірнича академія[2], Q18290610? (1835)[2] і The Falun School of Mining and Metallurgyd[2]
Знання мов	шведська
Членство	Шведська королівська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd, Royal Society for Publication of Manuscripts on Scandinavian Historyd і Royal Swedish Academy of Agriculture and Forestryd
Посада	member of the First Chamberd[4][2][5], міністр фінансів Швеціїd, member of the Riksdag of the Estatesd[2][5] і президент[d]
Партія	Q10501499? (1872)[2] і Första kammarens minoritetspartid (1899)[2]
Батько	Carl Fredrik Wærnd[3][2]
Брати, сестри	Elisabeth Petred, Morten Edvard Wærnd і Wilhelm Waernd[2]
У шлюбі з	Maria Augusta Coraldina Lagerbergd[2]
Діти	Ebba Christina Waernd[2][5]
Нагороди	почесний доктор Уппсальського університетуd (1877)
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Фредрік Ваерн (швед. Carl Fredrik Waern; 15 січня 1819(18190115), Гетеборг — 31 жовтня 1899, Бенгтсфорс) — шведський політичний і державний діяч, промисловець, письменник. Член Шведської королівської академії наук (з 1863), почесний член Королівського товариства наук і літератури в Гетеборзі (з 1877)^[6]. Також обіймав посаду міністра фінансів Швеції у 1870—1874 роках.

Освіту здобув у Фрайберзькій гірничій академії (1836—1838) і Гірській школі в Фалуне (1839). З 1840 року працював в компанії свого батька С. Fr. Wærn в Гетеборзі^[7]. Був одним з найбільших гетеборзькому експортерів заліза і деревини в другій половині 1800-х років і співвласником одного з головних торгових домів Швеції.

Брав активну участь у громадському житті. У 1863—1870 роках — президент міської ради Гетеборга.

З 1867 року до смерті був депутатом верхньої палати парламенту Швеції.

Як член станового Риксдагу виступав за розширення залізничної мережі, за емансипацію євреїв і був одним з головних прихильників конституційної реформи 1866 року.

Пізніше, входячи до складу верхньої палати перетвореного риксдагу, був представником ідей помірного лібералізму і вільної торгівлі.

У 1870—1874 роках був міністром фінансів Швеції. Ввів золоту валюту. При ньому був прийнятий новий закон про банківську діяльність.

У 1880 році був одним із засновників шведського історичного союзу. Член Королівського товариства скандинавської історії (з 1873), Королівської академії словесності, історії та старожитностей (з 1876), Королівської академії сільського господарства (з 1886).

Із його творів найголовніші:

• «Böt det hvilande representationsförslaget antagas eller ej»? (Стокгольм, 1850);
• «Om tiondetackjärnets och kammarskattens samt bruks- och bergslagsprivilegiernas upphörande» (1854);
• «1786 års riksdag. Historisk studie» (1868);
• «Om Norrbottens läns skogsförhållanden» (1874);
• «Minnesanteckning öfver Augustin Ehrensvärd» (1876);
• «Om bergverksregalet och inmutningsrätten» (1880)^[8];
• «Om handelsbalans, Kurs och utländs skultsätniug» (1887)
• «Mellanrikslagen och dess verkningar» (1895).

• Кавалер I класу Ордена Вази (1863)

• Командор Великого хреста Ордена Полярної зірки (1873)^[9]

• почесний доктор Уппсальского університету (1877).