Острів Мен

Острів Мен англ. Isle of Man менс. Ellan Vannin
Прапор Герб
Девіз: лат. Quocunque Jeceris Stabit (Як не кинеш, буде стояти)
Гімн: Arrane Ashoonagh dy Vannin
Столиця	Дуглас
Найбільше місто	Дуглас
Офіційні мови	англійська менська
Форма правління	Володіння Британської корони; Конституційна монархія
Лорд Острова Мен Лейтенант-губернатор Головний міністр	Єлизавета II Адам Вуд Аллан Белл
Площа
- Загалом	572 км² (189-а в світі)
- Внутр. води	0 %
Населення
- перепис 2006	80 085
- Густота	140/км² (194-е у світі)
ВВП (ПКС)	2003 р., оцінка
- Повний	2.113 міліардів $ (162-е у світі)
- На душу населення	35,000 $ ([[Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення|]])
Валюта	Фунт острова Мен (прив'язаний до Фунта стерлінгів) (IMP;GBP)
Часовий пояс	+0
Коди ISO 3166	IM / IMN / 833
Домен	.im
Телефонний код	++44
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Острів Мен

Острів Мен (англ. The Isle of Man [mæn], менс. Ellan Vannin [ɛl ʲ ən vanɪn]) — Коронне володіння Британської корони. Розташований в Ірландському морі приблизно на однаковій відстані від Англії, Ірландії, Шотландії та Уельсу. Острів Мен має один з найстаріших парламентів у світі (Тінвальд) — з 979 року.

1973 року Сполучене Королівство Великої Британії т�� Північної Ірландії (Велика Британія) приєдналося до ЄС разом з Гібралтаром^[1]. Острів Мен і Нормандські острови до складу ЄС не вступили.

Символ острова Мен — трискеліон, три ноги, що біжать, які виходять з однієї точки. Трискеліон символізує стабільність, що відображено у девізі острова. Також він зображений на прапорі та гербі острова.

Острів Мен розташований в Ірландському морі між Великобританією та Ірландією. Острів має приблизно 51 км в довжину і від 13 до 25 км в ширину. Площа острова становить 572 км ². У безпосередній близькості від самого острова розташовані невеликі острівці Каф-оф-Мен, Чікен-Рок, Сент-Патрік, Шаблон:Не перекладено 3, Кіттерленд та Сент-Мері.

Найвища точка острова Мен — гора Снефелль (621 м).

Найдовша річка — Салба (18 км), найбільша внутрішня водойма — водосховище Салба (0,616 км ²)

Точна етимологія назви острова невідома. Ґельською острів називався Ellan Vannin (ellan означає «острів»). Найстаріша відома форма назви Мен — Manu або Mana^[2]. У своїх «Записках про галльську війну» Юлій Цезар згадує острів Мен (острів, який лежить на півдорозі між Британією та Ірландією) під назвою Mona^[3].

Історію острова Мен можна розділити на три основних періоди — кельтський період, скандинавський період (період вікінгів) та британський період.

Острів Мен виник приблизно 8500 років тому (епоха мезоліту), коли внаслідок танення льодовиків був затоплений перешийок, що з'єднував острів Мен з Великобританією (у цей же час островом стала і сама Велика Британія, яка до цього з'єднувалася з Євразією). Точне розташування перешийка між островом Мен і Великобританією невідомо досі.^[4]

Про раннє заселення острова людьми свідчать мегалітичні споруди епохи неоліту. Такі споруди є, наприклад, в околицях Рамсі^[5].

Римляни, що завоювали Британію, не зацікавилися островом Мен і не створили там постійну колонію, про це свідчить вкрай небагато римських артефактів, знайдених на острові^[6].

Раніше вважалося, що король Ольстера Баетан мак Кайрілл^[en] в VI столітті намагався завоювати острів, але тепер історики вважають, що насправді описані в хроніках події відбувалися в районі Ферт-оф-Клайд та Ферт-оф-Форт (Шотландія). Є відомості про завоювання островів Мен і Англсі королем Нортумбрії — Едвіном, 616 року. Але навіть, якщо ці відомості відповідають дійсності, англійцям усе одно не вдалося закріпитися на острові Мен, і вони не зробили впливу на його історію.

Відповідно до описом, християнство було принесено на острів Мен святим Патріком (покровителем Ірландії). У будь-якому разі, острів був рано звернений до християнства. Імовірно, острів був охрещений на початку VI століття. Місіонерами, швидше за все, були ірландці.

Місіонери побудували на острові багато невеликих капел (keeills). Священик молився всередині, але проповіді та обряди проводилися зовні будівлі. Збереглися згадки про 174 таких капелах. Останнім часом ідентифіковано залишки лише 35 капел. Більшість із них були перебудовані в такі епохи. Наприклад на основі стародавніх капел були побудовані церкви Kirk Maughold і Kirk Christ Malew.

Нормани з'явилися в Ірландському морі наприкінці VIII століття. Між 800 і 815 роками вікінги здійснювали набіги на острів, у другій половині IX століття вони заснували на острові свої поселення та підпорядкували острів своїй владі. Між 850 і 890 роками острів підпорядковув��вся скандинавським королям Дубліна, а між 890 і 1079 роками — графам Оркнейських островів. Протягом усього скандинавського періоду острів формально був васалом Норвегії, але фактично норвежці майже не втручалися до справ острову.

Вплив вікінгів на культуру населення острова було не дуже значним, про що свідчить факт збереження кельтської мови острова.

1079 року сталася битва при Скайхілле та острів Мен увійшов до складу королівства Мен і (інших) островів (Kingdom of Mann and the Isles), першим правителем якого був Ґодред Крован (Godred Crovan). 1164 року королівство розділилося на дві окремі держави: Королівство Островів (також Королівство Гебрид) та Королівство Мен.

Резиденція королів острова розташовувалася в замку Пив, який був перебудований вікінгами з давнього кельтського монастиря.

1265 року острів Мен був завойований шотландцями. У результаті Пертського договору між Норвегією та Шотландією (підписано 2 липня 1266 року), Норвегія відмовилася від домагань на острів Мен, який формально увійшов до складу Шотландії, але лише 1275 року, після битви Роналдсуей поруч із Каслтаун, шотландці встановили фактичний контроль над островом.

Протягом першої половини XIV століття острів Мен неодноразово переходив від Англії до Шотландії та навпаки. Англія остаточно утвердилася на острові після того, як 17 жовтня 1346 року Шотландія зазнала поразки в битві при Невіллс-Кросс.

У другій половині XIV століття англійські королі то віддавали острів Мен своїм васалам, то повертали острів під свій безпосередній контроль. 1405 року англійський король Генріх IV передав острів у довічне володіння Джону Стенлі (John Stanley), а наступного року острів перейшов у феодальне володіння династії Стенлі. Члени династії Стенлі носили титул короля острова Мен до 1504 року, після цього вони носили титул лорда острова Мен.

Власники рідко відвідували свій острів, фактично островом правили призначені ними губернатори.

Під час англійської революції, 1643 року, англійський король Карл I наказав тодішньому лорду острови Джеймсу Стенлі відправитися на острів для упокорення революційних настроїв, які назрівали там. На підтримку йому були виділені англійські солдати. Стенлі і його гарнізон встановили на острові жорстку владу, обмеживши свободу жителів. З іншого боку він допомагав жителям, наприклад за його наказом на острів прибули англійські майстри, які навчали місцевих жителів корисним ремеслам.

Через шість місяців після смерті короля Карла Стенлі отримав від Генрі Айртона наказ про здачу острова під контроль сил парламенту. Стенлі відмовився, і в серпні 1651 року він полишив острів зі своєю армією з метою приєднання до армії короля Карла II. У битві при Вустері війська короля зазнали поразки, Стенлі був захоплений у полон та незабаром страчений.

1660 року, після повстання Вільяма Крістіяна (William Christian, більш відомий під Менська ім'ям Illiam Dhone) і короткого періоду, коли лордом острову був призначений Олівером Кромвелла Томас Фейрфекс (Thomas Fairfax), На острові була реставрована династія Стенлі.

1704 року Тінвальд прийняв важливий закон, відомий як акт про поселення (Act of Settlement). До цього вся земля на острові вважалася власністю лорда. Селяни не мали права продавати, купувати або дарувати свої земельні наділи без дозволу лорда. отримання такого дозволу супроводжувалося сплатою великого мита. Акт про поселення закріпив за жителями острова право на вічне володіння своїми земельними ділянками, на умові виплати малої ренти. Мита на продаж, купівлю та успадкування землі були значно знижені.

У XVIII столітті серед жителів дуже популярним заняттям стала контрабанда. Британський уряд не міг і далі дивитися на несанкціоновану торгівлю крізь пальці, тож у 1765 року було прийнято закон, відповідно до якого острів був викуплений у лорда за сімдесят тисяч фунтів. Таким чином в англійських влади стало більше можливостей з боротьбою із контрабандою.

Лорди острова не втратили, однак, усі свої привілеї. Вони зберігали манориальне права до 1828 року. 1828 року лорд острова продав манориальне права британському уряду. 1866 року острову було надано право на більш широке самоврядування (Home Rule).

У XIX столітті туризм став найважливішою галуззю економіки острова. Масовий туризм розпочався в 1830-х роках, у зв'язку з організацією регулярного пароплавного сполучення між островом (насамперед — Дугласом) та Ліверпулем. Число туристів, які відвідували острів, зростала протягом усього XIX століття та початку XX століття. Наприклад, якщо в 1870-х роках щороку острів відвідувало сто тисяч туристів, то 1913 року острів відвідало 553000 туристів. Після цього у зв'язку з початком Першої світової війни кількість туристів знизилася, і пік 1913 року був побитий лише 1948 року, але після цього року число туристів почало знижуватися. Пов'язано це з поступовим зростанням добробуту населення та розвитком авіації, наслідком чого стало зростання популярності курортів Південної Європи та більш екзотичних місць.

Під час Другої світової війни на острові розташовувалися бази ВПС і морської авіації Великої Британії. Одна з них згодом стала цивільним аеропортом острови.

На острові розташовувалися табори для інтернованих, які існували тут під час Першої та Другої світових воєн. У цих таборах без будь-якого судового процесу і без пред'явлення звинувачень містилися тисячі цивільних осіб, які були полічені як люди, що представляли небезпеку для британської держави^{[джерело не вказане 4280 днів]}. Під час обох воєн у таборах проживали громадяни країн-противникі�� Великобританії, у тому числі й біженці. Під час Другої світової війни в табори також були відправлені члени профашистських та крайньо-правих політичних партій.

Для компенсації економічних втрат, пов'язаних зі зменшенням туризму, уряд знизив на острові податки. Метою цього кроку було залучення інвесторів. Цей захід викликав зростання економіки, але у неї є й негативні наслідки, як-от — зростання корупції.

Юридична порка на острові була скасована останньої в Європі в 1993 р.

Наприкінці XX — початку XXI століття спостерігається зростання інтересу до менської мови, яку до середини XX століття майже повністю витіснила англійська. У деяких сім'ях намагаються балакати менською, у зв'язку з чим зараз на острові є діти, для яких менська є рідною (хоча їхні батьки вивчили її вже у свідомому віці).

Острів Мен є коронним володінням Великої Британії. Форма правління — парламентська конституційна монархія, політичний режим — демократія. Острів Мен не входить ні до складу Великої Британії, ні до складу Європейського союзу.

Глава держави — Лорд Мена (англ. Lord of Man, менс. Chiarn Vanninagh). титул Лорда Мена належить Єлизаветі II як королеві Великої Британії. Представником Лорда Мена є Лейтенант-Губернатор, який призначається Лордом Мена на п'ятирічний термін^[9].

Парламент острова, Тінвальд, існує з 979 року, що робить його найстарішим безперервно діючим парламентом у світі, після ісландського Альтинґа (930 р.). Парламент двопалатний, нижня палата парламенту, палата ключів (англ. House of Keys — Палата ключів, менс. Kiare as Feed — двадцять чотири), обирається прямим загальним голосуванням раз на п'ять років. Палата ключів складається з 24 депутатів. верхня палата, законодавчу раду (англ. Legislative Council, менс. Choonseil Slattyssagh) складається з одинадцяти депутатів, які обираються нижньою палатою.

Після прийняття в обох палатах Тінвальд закон повинен бути затверджений Лордом Мена або його представником — Лейтенантом-Губернатором.

Президент Тінвальд обирається депутатами Тінвальд зі свого числа.

У Тінвальд представлені обидві діючі політичні партії острови — Ліберальна партія (Liberal Vannin Party, два депутати) та Менська лейбористська партія (Manx Labour Party, один депутат). Усі інші депутати Тінвальд є незалежними.

На острові Мен діє своя власна правова система, яка має багато спільного з британською, але багато у чому й відмінна від неї. Правова система острова Мен відноситься до англо-саксонської правової родини, і є, таким чином, прецедентною.

Найблизькішими до британських законів є кримінальне, сімейне, соціальне право. Ці розділи права острова Мен засновані на Загальному праві. Найбільші відмінності належать до галузі фінансового права (наприклад в області оподаткування).

Вищою судовою інстанцією острова є два вищі судді, яких називають Дімстер (Deemsters, термін скандинавського походження).

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Будучи залежною територією Великої Британії, острів не проводить самостійну зовнішню політику. Зовнішня політика, а також оборона острову є відповідальністю уряду Великої Британії^[12].

Острів Мен не входить до Євросоюзу. Відносини між островом та Євросоюзом визначаються протоколом № 3 Акту про входження Великої Британії до складу Європейського союзу^[13]. Хоча острів не входить до Європейської економічної зони, відповідно до протоколу торгівля між островом та Євросоюзом проходить за внутрішніми правилами Євросоюзу^[14].

Хоча жителі острова є громадянами Великої Британії, на них не поширюється право громадян Євросоюзу на вільне переміщення.

Острів Мен ділиться на 24 адміністративних району (districts). Ра��они діляться на три категорії^[15]:

• Райони-міста (town districts): Дуглас (столиця), Рамсі, Каслтаун, Пив
• Райони-села (village districts): Лакса, Майкл, Онка, Порт-Ерін, Порт-Сент-Мері
• Райони-парафії (parish districts): усі інші райони. Райони-парафії можуть складатися з кількох населених пунктів.

Райони згруповані в шість округів «шедінгів» (sheading): Гаффі, Гленфаба, Майкл, Мідл, Рашен, Ейр

№	Адм. район (Укр.)	Адм. район (Англ.)	Статус	Округ (sheading)	Населення чол. (2006)	Площа (км ²)	Карта
1.	Андреас	Andreas	Район-прихід	Ейр	1 381	31,1
2.	Арбор	Arbory	Район-прихід	Рашен	1 723	17,7
3.	Баллоу	Ballaugh	Район-прихід	Майкл	1 042	23
4.	Браддан	Braddan	Район-прихід	Мідл	3 151	42,6
5.	Браід	Bride	Район-прихід	Ейр	418	21,7
6.	Каслтаун	Castletown	Район-місто	Рашен	3 109	2,3
7.	Дуглас	Douglas	Район-місто	Мідл	26 218	10,1
8.	Джерман	German	Район-прихід	Гленфаба	995	45,3
9.	Джербі	Jurby	Район-прихід	Майкл	659	17,7
10.	Лакса	Laxey	Район-село	Гаффі	1 768	2,4
11.	Лезаір	Lezayre	Район-прихід	Ейр	1 237	62,3
12.	Лона	Lonan	Район-прихід	Гаффі	1 563	35,2
13.	Малью	Malew	Район-прихід	Рашен	2 304	47,1
14.	Мароун	Marown	Район-прихід	Мідл	2 086	23
15.	Майголд	Maughold	Район-прихід	Гаффі	950	34,5
16.	Майкл	Michael	Район-село	Майкл	1 640	33,9
17.	Онка	Onchan	Район-село	Мідл	9 172	24,7
18.	Патрік	Patrick	Район-прихід	Гленфаба	1 294	42,2
19.	Пив	Peel	Район-місто	Гленфаба	4 280	1,7
20.	Порт-Ерін	Port Erin	Район-село	Рашен	3 575	2,6
21.	Порт-Сент-Мері	Port St Mary	район-село	Рашен	1 913	1,4
22.	Рамсі	Ramsey	Район-місто	Гаффі	7 309	3,7
23.	Рашен	Rushen	Район-прихід	Рашен	1 591	25
24.	Сантон	Santon	Район-прихід	Мідл	680	21
	Усього				80 058	572

Згідно з перепису 2001 року, на острові Мен проживає 76 315 осіб, з яких 25 347 проживають у столиці острова — місті Дуглас. Густота населення — 133 особи на км ².

Міста — Дуглас (столиця), Рамсі, Каслтаун, Пив.

Острів є частиною Діоцез Содор і Мен Церкви Англії.

Найбільшим банком на острові є Isle of Man Bank, що має на острові 11 представництв. Острів є одним із найбільших офшорних центрів Європи та світу.

У минулому на острові Мен використовувалися поштові марки Великої Британії, а з 1971 року з набуттям поштового самостійності в поштовому зверненні стали застосовуватися власні поштові марки.

• З 1907 року на острові проводяться мотоциклетні перегони Isle of Man TT^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• В 1930-х роках острів став відомий завдяки міській легенді про котра говорить Мангуст на ім'я Джеф.
• На острові практично відсутнє обмеження швидкості при русі по дорогах загального користування поза міст та інших населених пунктів, що робить його дуже привабливим для любителів швидкої їзди з сусідньої Великої Британії. Острів Мен — одне з улюблених місць журналу Top Gear для проведення порівнянь спортивних автомобілів, так званих «Гран-Прі острова Мен»^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• С 1962 по 1965 роки на острові випускався автомобіль «Peel P50», найменша серійна модель у світі^[16].
• Частиною системи громадського транспорту столиці острова Дугласа є Дугласський кінний трамвай, чинний з 1876 року донині^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• Острів Мен — єдине на Британських островах місце, яке не має представництва в парламенті Великої Британії^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• На острові була виведена унікальна порода кішок без хвоста^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• 1979 року Пошта острови Мен випустила марку в 13 пенсів із зображенням Менська ктирь. 2001 року була випущена інша марка із зображенням цієї комахи номіналом в 58 пенсів^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• Острів Мен є одним з основних місць дії роману Вальтера Скотта «Певеро Пік». Шарлотта Стенлі, графиня Дербі, правителька острова в другій половині XVII ст., Також є одним з головних дійових осіб твору.
• Острову Мен присвячений четвертий з п'яти фільмів американського художника-концептуаліста Метью Барні «Cremaster 4». У фільмі обігрується історія, міфологія та географія острова, включаючи тему автомобільних змагань та місцевого фольклору. У іншому фільмі Барні цього ж циклу, «Cremaster 3», переказується народна легенда виникнення острова.
• Острів Мен — місце «перебування» (реєстрації) найбільшого в світі покер руму (онлайн) PokerStars^{[джерело не вказане 4311 днів]}.
• 2005 року провідний популярної англійської телепередачі Top Gear, Джеремі Кларксон і його дружина купили на острові Мен землю з котеджем та маяком за 1,25 мільйона фунтів, і використовують це житло в якості літнього будиночка^{[джерело не вказане 4311 днів]}.

Одним з символів Острову Мен є безхвостий кіт менкс (англ. Manx).

Шаблон:Link FA