Усенко Павло Матвійович: відмінності між версіями

Павло Матвійович Усенко
Народився	10 (23) січня 1902(1902-01-23) Заочіпське
Помер	4 серпня 1975(1975-08-04) (73 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	поет, журналіст, військовий кореспондент
Мова творів	українська
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Премії	імені Миколи Островського

|Ukrcenter=

Павло́ Матві́йович Усе́нко (10 (23) січня 1902(19020123), Заочіпське — 4 серпня 1975, Київ) — український поет, журналіст. Фундатор літературної організації «Молодняк».

Народився 10 (23 січня) 1902 року в селі Заочіпському (сучасний Царичанський район Дніпропетровської області) в селянській родині. Після Жовтневого перевороту деякий час працював лектором-бібліотекарем у рідному Заочіпському, став членом сільського революційного комітету, потім — інструктором у відділі народної освіти в Кобеляках.

З 1923 року працював у Полтаві в губернському комітеті комсомолу, де він не тільки виконував функції комсомольського чиновника, а й працював у редакції газети «Червоний юнак». Тут він став одним з організаторів місцевої філії Спілки письменників «Плуг». На початку 1924 року спільно з редакцією газети «Червоний юнак» він переїхав до Харкова. Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1926 році організував літературну організацію «Молодняк». На першому всеукраїнському з'їзді пролетарських письменників, який відбувся на початку 1927 року, його обрали до секретаріату Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. У 1929–1931 роках навчався в Харківському інституті червоної професури.

Брав участь в німецько-радянській війні. Всю війну пройшов військовим кореспондентом. Брав участь у обороні Києва, Харкова, Сталінграда, боях за Україну та Східну Європу.

Жив у Києві. Помер 4 серпня 1975 року. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

Друкуватися почав з 1922 року. Перша збірка типово комсомольської поезії «КСМ» (1925), як і низка наступних: «Поезії» (1932), «Лави ідуть КаеСеМові» (1933), «Лірика бою» (1934) тощо. За війни кілька збірок бойової тематики: «За Україну!» (1941), «Клянись!» (1942), «Весна», «З вогнищ боротьби» (1943); також низка повоєнних збірок у стилі соцреалізіму. «Твори», І—II (1963 і 1972).

Нагороджений орденом Леніна, сімома іншими орденами, медалями. Лауреат премії імені Миколи Островського за 1967 рік.

Син — Віктор Павлович Усенко (нар. 1934), вчений-геолог^[1]

У 1978 році у Києві, на будинку письменників Роліті по вулиці Леніна (тепер Богдана Хмельницького), 68, де мешкав поет у 1935–1975 роках, йому встановлено бронзову пам'ятну дошку (скульптор Н. М. Дерегус, архітектор В. М. Яценко)^[2]. На честь Павла Усенка в 1976 році названо вулицю у Дніпровському районі Києва.

ЦК ЛКСМУ і видавництво «Молодь» в 1976 році встановило премію імені Павла Усенка за найкращі художні твори на комсомольську тематику.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Цалик С., Селігей П. Павло Усенко в «Роліті» та поза ним // Літературна Україна. — 2002. — 24 січня. — С. 7.