Темп'єтто: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
A.sav (обговорення | внесок) м clean up, replaced: ннн → нн за допомогою AWB |
|||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Культова споруда |
{{Культова споруда |
||
|зображення = |
|зображення = .jpg |
||
|підпис = Вид на Темп'єтто відкривається з вузького просвіту арки |
|підпис = Вид на Темп'єтто відкривається з вузького просвіту арки |
||
|назва = Темп'єтто |
|назва = Темп'єтто |
||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
[[Категорія:Трастевере (Район)]] |
[[Категорія:Трастевере (Район)]] |
||
[[Категорія:Культові споруди, побудовані 1502]] |
[[Категорія:Культові споруди, побудовані 1502]] |
||
[[Категорія:Засновані в |
[[Категорія:Засновані в 1502]] |
||
[[Категорія:1502 у християнстві]] |
|||
Поточна версія на 08:38, 12 серпня 2024
| Темп'єтто | |
|---|---|
| Tempietto di San Pietro in Montorio | |
 Вид на Темп'єтто відкривається з вузького просвіту арки | |
| 41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. | |
| Тип споруди | церква[1] |
| Розташування |  Італія, Рим |
| Архітектор | Донато Браманте |
| Початок будівництва | 1500-ті |
| Кінець будівництва | 1502 |
| Стиль | Ренесанс |
| Оригінальна назва | італ. Il tempietto di San Pietro in Montorio |
| Епонім | Петро |
  Темп'єтто (Італія) | |
 | |
 Темп'єтто у Вікісховищі | |
Темп'єтто (Tempietto; букв. «храмик», також італ. Tempietto di Bramante) — маленька каплиця-ротонда в центрі одного з дворів монастиря францисканців, що прилягає до церкви Сан П'єтро ін Монторіо в Римі на пагорбі Янікул. Ця, сповнена ясної гармонії споруда, відразу ж і цілком справедливо була сприйнята як програмний витвір Ренесансу. Браманте реалізував ідею про цілісну в своїй досконалій гармонії центричну будівлю.
Храм зведений Браманте на замовлення іспанських монархів Фердинанда та Ізабелли у 1502 році.
Задум Браманте цілком не здійснився. Поставлений на місці, де за припущеннями був розп'ятий апостол Петро, цей маленький храм мав стати центральним ядром круглого, оточеного колонадою дворика. Дворик не був збудований та відомий лише за гравюрами Серліо. В цій закономірній та ясній композиції двір мав стати відкритим храмом, а Темп'єтто був би призначений тільки для священика.
Основний циліндричний об'єм Темп'єтто піднімається над портиком, 16 суцільних колон якого витесані з граніту. Барабан завершується напівсферичним куполом. Стіна целли нижньої частини, висота якої відповідає портику, розчленована 16 пілястрами, які чергуються з нішами, вікнами та дверима.
В інтер'єрі — роботи Себастьяно дель Пьомбо: «Бичування» та «Преображіння» (якому допомагав у роботі сам Мікеланджело), великий плафон Вазарі та могила легендарної Беатриче Ченчі. Остання велика робота Рафаеля, «Преображення», була вилучена з храму та перенесена у 1796 р. до Ватикану.
Всеобщая история архитектуры в 12 томах. М.: Стройиздат, 1967. — Т. 5. — с. 302—307 — ISBN N/A (рос.)
- Темп'єтто // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Інтер'єр Темп'єтто
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Темп'єтто
- ↑ archINFORM — 1994.