Матіньйонський палац: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8 |
RarBot (обговорення | внесок) м Додав: Категорія:Засновані у Франції 1725 |
||
(Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача) | |||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
[[Файл:Matignon gala.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Матіньйонский палац]] |
[[Файл:Matignon gala.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Матіньйонский палац]] |
||
Біля будівлі багата історія. Його будівництво розпочалося у [[1722]] принц Тінгрі — молодший син маршала [[Люксембург]]у. Через брак фінансування він продав недобудовану резиденцію Жаку III де Гойон-Матіньйон. |
Біля будівлі багата історія. Його будівництво розпочалося у [[1722]] принц Тінгрі — молодший син маршала [[Люксембург]]у. Через брак фінансування він продав недобудовану резиденцію Жаку III де Гойон-Матіньйон. син Жак IV добудував палац і жив у ньому до тих пір, поки не успадкував престол князівства [[Монако]]. |
||
У середині [[XVIII століття]] Матіньонскій палац займала його невістка, Марія Катерина Бріньоль-Салі, яка тут таємно зустрічалася з принцом Конде, який згодом став її чоловіком. |
У середині [[XVIII століття]] Матіньонскій палац займала його невістка, Марія Катерина Бріньоль-Салі, яка тут таємно зустрічалася з принцом Конде, який згодом став її чоловіком. |
||
Після Матіньйонів палац змінив декілька власників, включаючи [[Талейран]]а і [[Наполеон]]а, аж поки [[Людовик XVIII]] виміняв його на [[Єлисейський палац]] у Батільди Орлеанської, сестри Філіпа Еґаліте. Її племінниця, Аделаїда Орлеанська (сестра короля Луї-Філіпа), поселила в палаці черниць, потім здала його в оренду багатому американцю. |
Після Матіньйонів палац змінив декілька власників, включаючи [[Талейран]]а і [[Наполеон]]а, аж поки [[Людовик XVIII]] виміняв його на [[Єлисейський палац]] у Батільди Орлеанської, сестри Філіпа Еґаліте. Її племінниця, Аделаїда Орлеанська (сестра короля Луї-Філіпа), поселила в палаці черниць, потім здала його в оренду багатому американцю. |
||
За часів Другої імперії палац придбав фінансист Раффаеле Феррарі, герцог де Гальєра. За заповітом його вдови, відомої філантропки, палац перейшов у власність [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] і став осідком австрійського посольства в Парижі. |
За часів Другої імперії палац придбав фінансист Раффаеле Феррарі, герцог де Гальєра. За заповітом його вдови, відомої філантропки, палац перейшов у власність [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] і став осідком австрійського посольства в Парижі. |
||
Рядок 47: | Рядок 47: | ||
[[Категорія:Споруди, збудовані 1725]] |
[[Категорія:Споруди, збудовані 1725]] |
||
[[Категорія:Барокові палаци Франції]] |
[[Категорія:Барокові палаци Франції]] |
||
[[Категорія:Засновані у Франції 1725]] |
Поточна версія на 07:11, 7 березня 2024
Матіньйонський палац | |
---|---|
Країна | Франція[1][2] |
Територіальна одиниця | Saint-Thomas-d'Aquind[2] |
Місцезнаходження | Париж |
48°51′16″ пн. ш. 2°19′15″ сх. д. / 48.854444444444° пн. ш. 2.3208333333333° сх. д. | |
Стиль | бароко |
Архітектор | Жан Куртонd |
Час заснування | 1722 |
Сучасний стан | пам'ятка історії класифікованаd[1] |
Розташування | вулиця Вараннd |
Власник | French Stated |
Сайт | gouvernement.fr/premier-ministre |
Матіньйонський палац у Вікісховищі |
Матіньйонский палац, Отель Матіньйон (фр. hôtel Matignon) — офіційна резиденція прем'єр-міністра французького уряду, розташована за адресою вул. Варенн 57 (Varenne) в сьомому окрузі Парижа.
Палац нараховує 4 салони на нижньому поверсі: галерея Ради, жовтий салон, блакитний салон (для високопоставлених відвідувачів) і червоний салон. Робочий кабінет прем'єр-міністра знаходиться на верхньому поверсі: бюро, зал засідань, їдальня, кімната для куріння, а також його особисті апартаменти.
Біля будівлі багата історія. Його будівництво розпочалося у 1722 принц Тінгрі — молодший син маршала Люксембургу. Через брак фінансування він продав недобудовану резиденцію Жаку III де Гойон-Матіньйон. Йогo син Жак IV добудував палац і жив у ньому до тих пір, поки не успадкував престол князівства Монако.
У середині XVIII століття Матіньонскій палац займала його невістка, Марія Катерина Бріньоль-Салі, яка тут таємно зустрічалася з принцом Конде, який згодом став її чоловіком.
Після Матіньйонів палац змінив декілька власників, включаючи Талейрана і Наполеона, аж поки Людовик XVIII виміняв його на Єлисейський палац у Батільди Орлеанської, сестри Філіпа Еґаліте. Її племінниця, Аделаїда Орлеанська (сестра короля Луї-Філіпа), поселила в палаці черниць, потім здала його в оренду багатому американцю.
За часів Другої імперії палац придбав фінансист Раффаеле Феррарі, герцог де Гальєра. За заповітом його вдови, відомої філантропки, палац перейшов у власність Австро-Угорщини і став осідком австрійського посольства в Парижі.
Під час Першої світової війни Матіньйонський палац було націоналізовано як майно ворожої держави.
Палац оточений парком площею 2,4 га, створеним в 1902 році Ашилем Дюшеном (Achille Duchêne). Це найбільший приватний сад у Парижі. У ньому об'єднані перспектива «а ля франсе» і спосіб насадження «а л'англе» (в англійському стилі). У парку висаджено до сотні різних сортів дерев і чагарників. З часів Раймона Барра (Raymond Barre), який посадив тут цукровий клен, виникла традиція посадки дерева кожним новим прем'єр-міністром (виняток — Жак Ширак):
- П'єр Моруа: угорський дуб
- Лоран Фабіус: болотний дуб
- Мішель Рокар: ликвидамбра смолоносний
- П'єр Береговуа: ліріодендрон тюльпановий
- Едіт Крессон: гінгко
- Едуар Балладюр: клен сріблястий
- Ален Жюппе: cercidiphyllum
- Ліонель Жоспен: в'яз
- Жан-П'єр Раффарен: залізне дерево
- Домінік де Вільпен: дуб черешчатий
- Франсуа Фійон: кизил (7 грудня 2007)
- ↑ а б base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- Офіційний сайт [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.]