Городні (архітектура): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 04:37, 20 травня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Городня (значення).

Городні — дерев'яно-земляне укріплення у вигляді пустотілої стіни, наповненої землею.^[1]^[2] Це дерев'яно-земляна споруда, частина фортифікаційної споруди. З обох боків зруби були укріплені земляними укосами, які обмежували розтікання ґрунту в нижніх частинах городень, і це дозволяло створювати великі земляні вали з крутими схилами.^[2] Останні, в свою чергу, мали підструктури всередині, щоб підтримувати крутизну схилів.^[2] Городні були головною частиною міських укріплень.^[2] Верхні частини городень виступали над валами, вони були стінами міста, і вони мали "заборола" — бойові майданчики з дерев'яними містками-брустверами та щілинами для стрільби з лука.^[2] Про такі заборола пише літопис від 1097 року:

«Мстиславу же хотящо стрЂлити» внезапу ударен бысть под пазуху стрЂлою, на заборолЂх сквозЂ дску скважнею».

Верхня частина заборола була вкрита дерев'яним дахом. Не виключено, що дерев'яні частини стін і брами були обмазані глиною для запобігання пожежі під час нападу, а іноді й побілені.^[2]

городні являли собою зруб з чотирма стінами, заповнений глиною, піском і камінням. Іноді внутрішній об'єм городні могли використовувати як приміщення різного призначення. Стінами, що захищали місто, були дубовими зрубами — городнями, де кожен зруб — із 12 комірок розміром 3 х 3 м, заповнених землею.^[3] Городні були побудовані у три ряди, зверху із заборолами, брустверами з отворами для стрільби.^[3] Будівництво, утримання і ремонт міських укріплень було обов'язком городян, а навколишнє населення також залучалося до цих робіт.^[3]

Городні широко використовувалася в середньовіччі у фортифікаційній системі або для мостових опор.

В описі М.С. Грушевського про південноруські замки XVI століття, які в своїй більшій кількості випадків були дерев'яними, стіни яких переривалися вежами, зазначається, що у вежах, крім приміщень для гармат, всередині веж бували житлові кімнати, комірки, комори, склади бойових припасів.^[4]

Китай-город — раніше Большой посад, а нині історичний район Москви всередині Китайгородської кріпосної стіни, прибудованої в 1538 році до кутових башт Московського Кремля: Беклемішевської та Арсенальної, ймовірно отримав назву від слова кітта. В енциклопедії Кюрінца і в перекладі її на російську мову в "Экономическом магазине" в статтях про кітти описуються їх різновидності. Під цим словом розуміється певний рід рідкої і в'язкої матерії, яка з'єднує жорсткі і тв��рді тіла, наприклад каміння між собою, дерево — дерев'яні кітти, а також скульптурні кітти, кітти для печей, заліза і хімічної посуди, і яка, не впитуючись в саме тіло будівельних матеріалів, на поверхні їх твердне, а затвердівши — ніякими рідинами більше не розчиняється.^[5]^[6] По-суті, мова йде про клеї, замазки і гідравлічні розчини або гідравлічні добавки.

Інші значення слова «городні»

Городнею також називали:

Прясло дерев'яної стіни.
Зруб, розташований під землею.
Частину дерев'яного моста між биками.

Примітки

↑ Г. Івакін. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996. — С. 109-189. (Розділ III. Історична топографія пізньосередньовічного Києва)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1.
↑ ^а ^б ^в Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87.
↑ Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — . — Львів: Видавництво "Світ", 2002 — .. — ISBN 966-603-223-5
Т. 5 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, І. Гирич, О. Тодійчук. — Львів: Видавництво "Світ", 2003. — 592 с.: іл. — 7000 пр.. — (Серія "Історичні студії та розвідки" : 1888-1896). — ISBN 966-603-223-6. — 966-6063-276-7 (т. 5)
↑ Krünitz. T.39, с.218-286 [217]; О киттах или цементах [219]
↑ Экономический магазин, 1788, с.33 [219]

Література

Тимофієнко В. І., Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття, Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7

Див. також

[1] Г. Івакін. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — К., 1996. — С. 109-189. (Розділ III. Історична топографія пізньосередньовічного Києва)

[асеев-2] а ^б ^в ^г ^д ^е 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1.

[попович-3] а ^б ^в Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87.

[4] Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — . — Львів: Видавництво "Світ", 2002 — .. — ISBN 966-603-223-5
Т. 5 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, І. Гирич, О. Тодійчук. — Львів: Видавництво "Світ", 2003. — 592 с.: іл. — 7000 пр.. — (Серія "Історичні студії та розвідки" : 1888-1896). — ISBN 966-603-223-6. — 966-6063-276-7 (т. 5)

[5] Krünitz. T.39, с.218-286 [217]; О киттах или цементах [219]

[6] Экономический магазин, 1788, с.33 [219]

[1]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+[[Файл:Mór Obronny Biskuopina od strony osady.jpg|міні|праворуч|200пкс|Оборонна стіна [[Біскупинське городище|городища Біскупін]] з городен]]
-[[Файл:Old Castle Slucak (Bielarus).jpg|thumb|Верхні й Нижні замки у [[Слуцьк]]у, Білорусь, XVIII&nbsp;ст. На Верхнім замку ліворуч&nbsp;— стара дерев'яна стіна з городнею]]
+[[Файл:Old Castle Slucak (Bielarus).jpg||Верхні й Нижні замки у [[Слуцьк]]у, Білорусь, XVIII&nbsp;ст. На Верхнім замку ліворуч&nbsp;— стара дерев'яна стіна з ]]
 {{Otheruses|Городня (значення)}}
+'''Городні'''&nbsp;— дерев'яно-земляне [[укріплення]] у вигляді пустотілої стіни, наповненої землею.<ref>Г. Івакін. [http://litopys.org.ua/ivakin/ivak04.htm Історичний розвиток Києва XIII&nbsp;— середина XVI ст.]&nbsp;— К., 1996.&nbsp;— С. 109-189. (Розділ III. Історична топографія пізньосередньовічного Києва)</ref><ref name="асеев">''[http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна] (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов)'' / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1.</ref> Це дерев'яно-земляна [[споруда]], частина [[фортифікація|фортифікаційної споруди]]. З обох боків [[зруб (архітектура)|зруби]] були укріплені земляними укосами, які обмежували розтікання ґрунту в нижніх частинах городень, і це дозволяло створювати великі земляні вали з крутими схилами.<ref name="асеев"/> Останні, в свою чергу, мали підструктури всередині, щоб підтримувати крутизну схилів.<ref name="асеев"/> Городні були головною частиною [[Городище (об'єкт)|міських укріплень]].<ref name="асеев"/> Верхні частини городень виступали над валами, вони були стінами міста, і вони мали "[[заборола]]"&nbsp;��� бойові майданчики з дерев'яними містками-брустверами та щілинами для стрільби з [[лук|лука]].<ref name="асеев"/> Про такі заборола пише літопис від 1097 року:
-'''Городня'''&nbsp;— заповнений землею, глиною і камінням чотиристінний [[Зруб (архітектура)|зруб]], на якому розташовувався оборонний майданчик із [[забороло]]м та з [[дах]]ом. Дерев'яні частини звичайно обмазувалися [[глина|глиною]].
+{{початок цитати}}<div style="background-color:#CFCFCF">
-Городня широко використовувалася в [[середньовіччя|середньовічні]] часи у системі укріплень або для [[міст (споруда)|мостових]] устоїв.
+{{цитата|«Мстиславу же хотящо стрЂлити» внезапу ударен бысть под пазуху стрЂлою, на заборолЂх сквозЂ дску скважнею».}}</div>
+{{кінець цитати}}
+Верхня частина заборола була вкрита дерев'яним дахом. Не виключено, що дерев'яні частини стін і брами були обмазані глиною для запобігання пожежі під час нападу, а іноді й побілені.<ref name="асеев"/>
+городні являли собою [[Зруб (архітектура)|зруб]] з чотирма стінами, заповнений глиною, піском і камінням. Іноді внутрішній об'єм городні могли використовувати як приміщення різного призначення. Стінами, що захищали [[Городище (об'єкт)|місто]], були [[дуб]]овими зрубами&nbsp;— городнями, де кожен зруб&nbsp;— із 12 комірок розміром 3 х 3 м, заповнених землею.<ref name="попович"/> Городні були побудовані у три ряди, зверху із заборолами, брустверами з отворами для стрільби.<ref name="попович"/> Будівництво, утримання і ремонт міських укріплень було обов'язком городян, а навколишнє населення також залучалося до цих робіт.<ref name="попович">Попович М.В. [http://litopys.org.ua/popovych/narys06.htm Нарис історії культури України].&nbsp;— К., 1998.&nbsp;— С. 71-87.</ref>
+ широко використовувалася в [[середньовіччя|]] у системі або для [[міст (споруда)|мостових]] .
+В описі [[Грушевський Михайло Сергійович|М.С. Грушевського]] про південноруські [[Замок (споруда)|замки]] XVI століття, які в своїй більшій кількості випадків були дерев'яними, стіни яких переривалися вежами, зазначається, що у вежах, крім приміщень для [[Гармата|гармат]], всередині веж бували житлові кімнати, [[комірка|комірки]], [[комора|комори]], [[Склад (будівля)|склад]]и [[Бойові припаси|бойових припасів]].<ref>[[Повне зібрання творів Михайла Грушевського|Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський]]; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін.&nbsp;— .&nbsp;— Львів: Видавництво "Світ", 2002&nbsp;— ..&nbsp;— ISBN 966-603-223-5<br>Т. 5 / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, І. Гирич, О. Тодійчук.&nbsp;— Львів: Видавництво "Світ", 2003.&nbsp;— 592 с.: іл.&nbsp;— 7000 пр..&nbsp;— (Серія "Історичні студії та розвідки" : 1888-1896).&nbsp;— ISBN 966-603-223-6.&nbsp;— 966-6063-276-7 (т. 5)</ref>
+[[Китай-город (Москва)|Китай-город]]&nbsp;— раніше Большой [[посад]], а нині історичний район [[Москва|Москви]] всередині [[Китайгородська кріпосна стіна|Китайгородської кріпосної стіни]], прибудованої в 1538 році до кутових башт [[Московський кремль|Московського Кремля]]: [[Беклемішевська вежа|Беклемішевської]] та [[Наріжна Арсенальна вежа|Арсенальної]], ймовірно отримав назву від слова ''кітта''. В енциклопедії Кюрінца і в перекладі її на російську мову в "Экономическом магазине" в статтях про ''кітти'' описуються їх різновидності. Під цим словом розуміється певний рід рідкої і в'язкої матерії, яка з'єднує жорсткі і тверді тіла, наприклад каміння між собою, дерево — дерев'яні кітти, а також скульптурні кітти, кітти для печей, заліза і хімічної посуди, і яка, не впитуючись в саме тіло будівельних матеріалів, на поверхні їх твердне, а затвердівши — ніякими рідинами більше не розчиняється.<ref>Krünitz. T.39, с.218-286 [217]; О киттах или цементах [219] </ref><ref>Экономический магазин, 1788, с.33 [219]</ref> По-суті, мова йде про клеї, замазки і гідравлічні розчини або гідравлічні добавки.
+==Інші значення слова «городні»==
 Городнею також називали:
 * [[Прясло (архітектура)|Прясло]] дерев'яної стіни.
@@ Рядок 11: / Рядок 25: @@
 * Частину дерев'яного моста між [[бик (будівництво)|биками]].
-== Див. також ==
+==  ==
+{{reflist}}
-* [[Ізбиця (архітектура)]]
-* [[Ряж]]
 == Література ==
 * [[Тимофієнко Володимир Іванович|Тимофієнко В. І.]], ''Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття'', Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва.&nbsp;— К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7
+== Див. також ==
+* [[Гродно (значення)]]
+* [[Городенка]]
+* [[Ізбиця (архітектура)]]
+* [[Ряж]]
+* [[Китай-город (Москва)]]
+* [[Великий китайський мур]]
 [[Категорія:Архітектурні елементи]]