Йоган-Бернгард фон Вейсбах: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Mazij (обговорення | внесок)
3121 редагування
змінено посилання
 
(Не показані 8 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Військовик
{{Військовик
| ім'я = Йоган-Бернгар Вейсбах
| ім'я = Йоган- Вейсбах
| оригінал імені =
| оригінал імені =
| портрет =
| портрет =
Рядок 6: Рядок 6:
| підпис =
| підпис =
| ім'я при народженні =
| ім'я при народженні =
| дата народження = <!--Дата народження у форматі ДД.ММ.РРРР (без шаблонів; наприклад: 12.5.1945 або, що те ж саме - 12.05.1945)-->
| дата народження =
| місце народження =
| місце народження =
| дата смерті = 1735 рік
| дата смерті = 1735
| місце смерті =
| місце смерті =
| місце поховання =
| місце поховання =
| координати місця поховання =
| координати місця поховання =
Рядок 16: Рядок 16:
| країна =
| країна =
| вид збройних сил =
| вид збройних сил =
| рід військ =
| рід військ =
| освіта =
| освіта =
| роки служби =
| роки служби =
| звання =
| звання =
| формування =
| формування =
| командування =
| командування =
Рядок 34: Рядок 34:
}}
}}


'''Йоган-Бернгар Вейсбах''' ({{н}} ? — {{с}} [[1735]])&nbsp;— російський генерал кавалерії, київський генерал-губернатор.
'''Йоган- Вейсбах''' ( — [[1735]])&nbsp;— російський генерал кавалерії, київський генерал-губернатор.


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився у Чехії ([[Богемія]]), служив у австрійському війську. 1707 року перейшов на військову службу командиром [[драгун]]ського полку до Петра І-ого. Відзначився виведенням гарнізону без втрат і руйнуванням укріплень [[Тикочин]]а, взяттям у полон шведського генерал-адютанта Каніфера у сутичці під [[Смольяни|Смолянами]].
Народився у Чехії ([[Богемія]]), служив австрійському війську. 1707 року перейшов на військову службу [[драгун]]ського полку. Відзначився виведенням гарнізону без втрат і руйнуванням укріплень [[Тикочин]]а, взяттям у полон шведського генерал- Каніфера сутичці під [[|Смолянами]].


15 червня 1709 року Вейсбах під командуванням генерала Ренне брав участь у нападі на шведські війська, що йшли на [[Полтава|Полтаву]]. Під час [[Полтавська битва|Полтавської битви]] [[27 червня]] [[1709]] року Вейсбах командував російською кавалерією правого фланга і потім брав участь у переслідуванні шведського війська до [[Переволочна|Переволочни]], де сталася капітуляція.
15 червня 1709 року Вейсбах під командуванням генерала Ренне брав участь у нападі на шведські війська, що йшли на [[Полтава|Полтаву]]. Під час [[Полтавська битва|Полтавської битви]] [[27 червня]] [[1709]] року Вейсбах командував російською кавалерією правого потім брав участь у переслідуванні шведського війська до [[Переволочна|Переволочни]], де сталася капітуляція.


1711 року брав участь у поході проти Туреччини. Після поразки та [[Прутський мир|Прутської угоди,]] Вейсбах командував захистом України від набігів кримських татар.1713 року завдав сильної поразки татарам під [[Богодухів|Боходухівом]].
1711 року брав участь у поході проти Туреччини. Після поразки та [[Прутський мир|Прутської угоди]] Вейсбах командував захистом України від набігів кримських татар.1713 року завдав сильної поразки татарам під [[Богодухів|]].


У 1718 р. Йоган-Бернгард фон Вейсбах одержав царську грамоту на володіння колишнього переяславського полковника [[Іван Мирович|Мировича]]. Серед інших він привласнив і село [[Ряшки]] як володіння прилуцького полковника [[Горленко Дмитро Лазаревич|Д. Горленка]], хоч воно і не належало особисто цьому полковнику. У 1719 р. Вейсбах заснував у селі суконну мануфактуру, найбільшу на Чернігівщині.
1719 року Вейсбах виконував димломатичне доручення Петра І у Відні. 1720 року був призначений командиром військ у Малоросії (колишній [[Гетьманщина|Гетьманщині]]). 1729 року Вейсбах як російський міністр брав участь у [[Гродненський конгрес|Гродненському конгресі]].


1719 року Вейсбах виконував димломатичне доручення Петра І у Відні. 1720 року був призначений командиром військ у Малоросії ([[Гетьманщина|Гетьманщині]]). З 1723 року — член [[Військова колегія|Військової колегії]], 21 травня 1725 року з нагоди шлюбу [[Карл Фрідріх (герцог Гольштейн-Готторпу)|герцога Голштинського]] і [[Анна Петрівна|Анни Петрівни]] нова імператриця [[Катерина I]] нагородила його чином генерала від кавалерії (пізніше став генерал-аншефом). У 1726 році знову очолив Український корпус.
1730 року австрійський імператор [[Карл VI Габсбург|Карл VI]] надав йому графський титул.


З вступом на російський трон [[Анна Іванівна|Анни Іванівни]] (1730) деякий час командував Низовим корпусом. 1730 року австрійський імператор [[Карл VI Габсбург|Карл VI]] надав йому [[Граф (титул)|графський титул]]. 30 серпня 1730 року нагороджений [[Орден Святого Олександра Невського|орденом Святого Олександра Невського]]. Восени 1730 року Вейсбах як російський міністр брав участь у Гродненському сеймі.
1731 року Вейсбах став київським генерал-губернатором. Вейсбах був автором проекта [[Українська лінія|Української лінії]] між Дніпром і Сіверським Дінцем що була спроруджена у 1731—1733 роках.

У листопаді 1731 року став київським [[генерал-губернатор]]ом. Вейсбах був автором проєкта військово-інженерної системи земляних укріплень [[Українська лінія]] між Дніпром і Сіверським Дінцем, що була спроруджена у 1731—1733 роках. Під час [[Війна за польську спадщину|війни за польську спадщину]] командував частиною російських військ у Польщі. У 1733 році нагороджений [[Орден Андрія Первозванного|орденом Святого Андрія Первозванного]].
1735 року Вейсбах був направлений у похід на [[Крим]], але помер й похований 24 серпня у [[Полтава|Полтаві]].
1735 року Вейсбах був направлений у похід на [[Крим]], але помер похований 24 серпня у [[Полтава|Полтаві]].


== Посилання ==
== Посилання ==
* http://dic.academic.ru/dic.nsf/biograf2/2627
* http://dic.academic.ru/dic.nsf/biograf2/2627
{{військовик-доробити}}
{{військовик-доробити}}
[[Категорія:Генерал-аншефи (Російська імперія)]]
[[Категорія:Генерал-аншефи (Російська імперія)]]

Поточна версія на 11:11, 28 серпня 2023

Йоган-Бернгард фон Вейсбах
нім. Johann Bernhard Graf Weißbach
Народження1665
Богемія, Священна Римська імперія
Смерть24 серпня 1735(1735-08-24)
Полтава
ПохованняПолтава
Рід військкавалерія
Роки служби1707-1735
Званнягенерал від кавалерії, генерал-аншеф
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського

Йоган-Бернгард фон Вейсбах (1665 — 24 серпня/4 вересня 1735) — граф, російський воєначальник і дипломат німецького походження, генерал від кавалерії, генерал-аншеф, київський генерал-губернатор (1731-1735).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Чехії (Богемія), служив в австрійському війську. 1707 року за пропозицією російського міністра при Віденському дворі барона Генріха фон Гюйсена перейшов на російську військову службу полковником Бєлозерського драгунського полку. Відзначився виведенням гарнізону без втрат і руйнуванням укріплень Тикочина, взяттям у полон шведського генерал-ад'ютанта Каніфера в сутичці під Смолянами, чим звернув на себе увагу Петра I. Отримав звання бригадира. Відзначився при взятті Ромен, у лютому 1709 в бою біля Рашівки разом з генерал-майором Бемом змусив здатися в полон увесь шведський загін.

15 червня 1709 року Вейсбах під командуванням генерала Ренне брав участь у нападі на шведські війська, що йшли на Полтаву. Під час Полтавської битви 27 червня 1709 року Вейсбах командував російською кавалерією правого флангу, потім брав участь у переслідуванні шведського війська до Переволочни, де сталася капітуляція. 9 вересня 1709 року отримав чин генерал-майора.

1711 року брав участь у прутському поході проти Туреччини. Після поразки та Прутської угоди Вейсбах командував захистом України від набігів кримських татар. 1713 року завдав сильної поразки татарам під Боходуховом. У 1716—17 роках брав участь у діях проти Сандомирської конфедерації на территорії Польщі. 8 лютого 1718 року отримав чин генерал-поручника і командування над Українським корпусом.

У 1718 р. Йоган-Бернгард фон Вейсбах одержав царську грамоту на володіння колишнього переяславського полковника Мировича. Серед інших він привласнив і село Ряшки як володіння прилуцького полковника Д. Горленка, хоч воно і не належало особисто цьому полковнику. У 1719 р. Вейсбах заснував у селі суконну мануфактуру, найбільшу на Чернігівщині.

1719 року Вейсбах виконував димломатичне доручення Петра І у Відні. 1720 року був призначений командиром військ у Малоросії (Гетьманщині). З 1723 року — член Військової колегії, 21 травня 1725 року з нагоди шлюбу герцога Голштинського і Анни Петрівни нова імператриця Катерина I нагородила його чином генерала від кавалерії (пізніше став генерал-аншефом). У 1726 році знову очолив Український корпус.

З вступом на російський трон Анни Іванівни (1730) деякий час командував Низовим корпусом. 1730 року австрійський імператор Карл VI надав йому графський титул. 30 серпня 1730 року нагороджений орденом Святого Олександра Невського. Восени 1730 року Вейсбах як російський міністр брав участь у Гродненському сеймі.

У листопаді 1731 року став київським генерал-губернатором. Вейсбах був автором проєкта військово-інженерної системи земляних укріплень Українська лінія між Дніпром і Сіверським Дінцем, що була спроруджена у 1731—1733 роках. Під час війни за польську спадщину командував частиною російських військ у Польщі. У 1733 році нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного.

1735 року Вейсбах був направлений з 25-тисячним корпусом у похід на Крим, але помер, похований 24 серпня у Полтаві.

Посилання

[ред. | ред. код]
Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоган-Бернгард_фон_Вейсбах&oldid=40249614