Самолівка: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
Hrom.nv (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
В самолівці часто трапляються невідповідності між її мелодіями й змістом та наголосами церковних текстів. |
В самолівці часто трапляються невідповідності між її мелодіями й змістом та наголосами церковних текстів. |
||
Самолівка не була винятково одноголосним співом, а швидше намаганням багатоголосого розспіву дяківських наспівів, точно запам'ятованих з рукописних ірмологіонів, або сприйнятих шляхом їх усного вивчення. Цей пласт співочої традиції відіграє найсуттєвішу роль у церковному співі, так чи інакше відтворюючись у стилістиці більшості представників богослужбової музичної культури ХІХ - перших десятиліть ХХ ст.<ref>https://sm.etnolog.org.ua/download/pdf/sm_2015_3.pdf С. 18.</ref> |
|||
У 1830-х роках у Львові була поширена думка, що тільки "самолівка" (спів на служ) - це український спів, а спів з нот - німецька метода, неприйнятна для Галичини. Так вважав і тогочасний ректор львівської семінарії Теліховський, протистоячи намаганням [[Сінкевич Іван Хризостом|Івана-Хризостома Сінкевича]], [[Вербицький Михайло Михайлович|Михайла Вербицького]] та інших вихованців перемиського владики Івана Снігурського запровадити в семінарії хоровий спів.<ref>https://sm.etnolog.org.ua/download/pdf/sm_2015_3.pdf С. 32.</ref> |
|||
== Література == |
== Література == |
||
Поточна версія на 08:46, 24 жовтня 2024
Самолівка також самоїлка, самуїлівка, єрусалимка, дяківка — церковний всенародний спів у Галичині, здебільшого одноголосий. Був поширений у греко-католицьких церквах XVIII-XIX століття.
В самолівці часто трапляються невідповідності між її мелодіями й змістом та наголосами церковних текстів.
Самолівка не була винятково одноголосним співом, а швидше намаганням багатоголосого розспіву дяківських наспівів, точно запам'ятованих з рукописних ірмологіонів, або сприйнятих шляхом їх усного вивчення. Цей пласт співочої традиції відіграє найсуттєвішу роль у церковному співі, так чи інакше відтворюючись у стилістиці більшості представників богослужбової музичної культури ХІХ - перших десятиліть ХХ ст.[1]
У 1830-х роках у Львові була поширена думка, що тільки "самолівка" (спів на служ) - це український спів, а спів з нот - німецька метода, неприйнятна для Галичини. Так вважав і тогочасний ректор львівської семінарії Теліховський, протистоячи намаганням Івана-Хризостома Сінкевича, Михайла Вербицького та інших вихованців перемиського владики Івана Снігурського запровадити в семінарії хоровий спів.[2]
- Зваричук, Ж. «До питання про галицькі цекрковно-співочі традиції» Студії мистецтвознавчі, Ч.2 (18). - Видавництво ІМФЕ: Київ, 2007. - С.26-33
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |