В: відмінності між версіями

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

Вилучено вміст Додано вміст

Лінійно

Поточна версія на 15:48, 25 січня 2025

Літера В

Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ	Ӷ
Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ	Ԭ
Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ	Ԑ̈
Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ	Ӆ
Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ	Ӊ
Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ	О̆
О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃	Ӯ
Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ	Х̑
Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ	Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ	Ꚓ
Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄	Ӹ
Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́	Ӭ̄
Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄	Я̈
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ	Ѽ
Ѿ	Ѣ	Ꙑ	ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ	Ꙣ	Ꙥ	Ꙧ	Ꙩ
Ꙫ	Ꙭ	ꙮ	Ꚙ	Ꚛ	Ꚏ̆	Ꙏ
Літери кирилиці

В («ве») — літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.

Історія

За формою накреслення це видозмінений варіант літери («віди») старослов'янської кириличної абетки, що походить від грецького β («бета», у середньогрецькому читанні — «віта»). Назва, очевидно, походить від староцерковнослов'янського вѣдѣ («я знаю», «я знав»), яке являє собою застиглу архаїчну форму перфекта дієслова вѣсти — пор. грец. οἶδα, дав.-інд. vḗda, авест. vaēda, гот. wait^[1]^[2].

У глаголиці має накреслення . Числове значення у кириличній цифірі — 2 (в̃), у глаголичній — 3.

Різна вимова латинського B і слов'янського В зумовлена тим, що латинська абетка виникла на основі грецької близько VI ст. до н. е., коли Β означала звук [b], а в період створення слов'янської кириличної абетки в IX ст. н. е. греки вимовляли Β як [v] («віта»).

У давньоруській і староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «В» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Використання

В — третя літера української абетки. У сучасній українській мові цією літерою позначають переважно губно-зубний апроксимант [ʋ], який, на відміну від російської мови, не співвідноситься з губно-зубним [f], а на початку слова перед приголосним, після голосного та в кінці слова переходить у дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант [w] (він ўзяў, вона ўзяла, воўк). Інші алофони — [β], [v], [ⱱ̟] / [ⱳ], [ⱱ].

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «третій»: ложа «В», пункт «В» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-В клас, будинок 8-В тощо

Звук

В українському письмі літера В може позначати різні звуки, залежно від позиції в слові.

[β] (б-в) — дзвінкий губно-губний фрикативний
[ʋ] (в) — дзвінкий губно-зубний апроксимант
[v] (твердий в) — дзвінкий губно-зубний фрикативний
[ⱱ̟] / [ⱳ] (в) — губно-губний одноударний
[w] (в) — дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант
[ⱱ] (в) — дзвінкий губно-зубний одноударний

Прийменник

В українській мові існує слово, що складається з одної цієї літери — прийменник «в», який є фонетичним варіантом прийменника «у» (рідше трапляються форми «ув», зі знах. і місц. відмінками вживаються також «уві», «вві», «ві», церк.-слов. «во»). Він має значну кількість значень, означаючи і місцеперебування (у лісі), і напрямок (у ліс), і посідання (у мене), і початок дії (у танець). Колись цей прийменник міг вживатися у значенні «біля», «поруч»: «Два брати, грізні ісполини ..стояли у ворот» (І. П. Котляревський); «А вона, безталанночка, поклонилась та й стала в порога, як чужа» (Марко Вовчок)^[3]^[4].

З граматичного й етимологічного погляду в прийменнику «в/у» можна виділити два різних праслов'янських прийменники. Один, найбільш поширений, вживається з місцевим і знахідним відмінками і походить від прасл. *vъ < *vъn (д.-рус. въ, вън), у якому початкове *v- має протетичне походження, а *ъn вважається спорідненим з дав.-гр. εν, лат. і англ. in, нім. im. Втрата прикінцевого *n сталася внаслідок закону відкритого складу майже у всіх позиціях, зберігся він тільки на початку деяких займенників (у них, у ньому, у неї). Другий прийменник трапляється у сполученні з родовим відмінком (у мене, заст. у воріт, у порога) і веде походження від прасл. *u (д.-рус. ѹ) < пра-і.є. *au^[5].

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1042	0412	002022	00000100 00010010
Юнікод	Мала	1074	0432	002062	00000100 00110010
ISO 8859-5	Велика	178	B2	262	10110010
ISO 8859-5	Мала	210	D2	322	11010010
KOI-8	Велика	247	F7	367	11110111
KOI-8	Мала	215	D7	327	11010111
Windows-1251	Велика	194	C2	302	11000010
Windows-1251	Мала	226	E2	342	11100010

Див. також

B (латиниця) — схожа за виглядом літера латинської абетки.
Бета (літера) — літера грецької абетки від якої утворено літеру В.

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
↑ Ведать // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 19 грудня 2016.
↑ У // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ В // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Джерела

В — Енциклопедія сучасної України [Архівовано 13 січня 2021 у Wayback Machine.]

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Півторак Г. П. В // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

[2] Ведать // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 19 грудня 2016.

[3] У // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] В // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

[1]

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 == Історія ==
-За формою накреслення це видозмінений варіант літери [[Файл:Early Cyrillic letter Viedi.png|30пкс]] («віди») [[Кирилиця#Рання кирилиця|старослов'янської кириличної абетки]], що походить від грецького β («[[бета (літера)|бета]]», у [[середньогрецька мова|середньогрецькому]] читанні&nbsp;— «віта»). Назва, очевидно, походить від староцерковнослов'янського <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''вѣдѣ''</span> («я знаю», «я знав»), яке являє собою застиглу архаїчну форму [[перфект]]а дієслова <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''вѣсти''</span>&nbsp;— пор. {{lang-el|οἶδα}}, [[Давньоіндійська мова|дав.-інд.]] ''vḗda'', [[авестійська мова|авест.]] ''vaēda'', {{lang-got|wait}}<ref>{{ЕСУМ1}}</ref><ref>[http://enc-dic.com/fasmer/Vedat-2428/ Ведать // Этимологический словарь русского языка.&nbsp;— М.: Прогресс М.&nbsp;Р.&nbsp;Фасмер 1964—1973]</ref>.
+За формою накреслення це видозмінений варіант літери [[Файл:Early Cyrillic letter Viedi.png|30пкс]] («віди») [[Кирилиця#Рання кирилиця|старослов'янської кириличної абетки]], що походить від грецького β («[[бета (літера)|бета]]», у [[середньогрецька мова|середньогрецькому]] читанні&nbsp;— «віта»). Назва, очевидно, походить від староцерковнослов'янського <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''вѣдѣ''</span> («я знаю», «я знав»), яке являє собою застиглу архаїчну форму [[перфект]]а дієслова <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''вѣсти''</span>&nbsp;— пор. {{lang-el|οἶδα}}, [[Давньоіндійська мова|дав.-інд.]] ''vḗda'', [[авестійська мова|авест.]] ''vaēda'', {{lang-got|wait}}<ref>{{ЕСУМ1}}</ref><ref>http://enc-dic.com/fasmer/Vedat-2428/ Ведать // Этимологический словарь русского языка.— М.: Прогресс М.Р.Фасмер 1964—1973</ref>.
 У [[глаголиця|глаголиці]] має накреслення [[Файл:Glagoljica_Vedi.svg|22px]]. Числове значення у [[Старослов'янська система числення|кириличній цифірі]]&nbsp;— 2, у глаголичній&nbsp;— 3.
 Різна вимова латинського [[B (латиниця)|B]] і слов'янського '''В''' зумовлена тим, що [[латинська абетка]] виникла на основі грецької близько VI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е., коли [[бета (літера)|Β]] означала звук [b], а в період створення слов'янської кириличної абетки в IX&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. греки вимовляли [[бета (літера)|Β]] як [v] («віта»).
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 == Використання ==
-В&nbsp;— третя літера [[українська абетка|української]] абетки. У сучасній українській мові цією літерою позначають переважно [[Дзвінкий губно-губний фрикативний|губно-губний щілинний сонорний приголосний]] звук [β], який, на відміну від [[Російська мова|російської мови]], не співвідноситься з губно-зубним [f], а на початку слова перед приголосним, після голосного перед приголосним та в кінці слова переходить у дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант [[Дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант|[w]]] (''він ўзяў, вона ўзяла, воўк''). Інші [[алофон]]и&nbsp;— [ʋ], [v], [ⱱ̟] / [ⱳ], [ⱱ].
+В&nbsp;— третя літера [[українська абетка|української]] абетки. У сучасній українській мові цією літерою позначають переважно [[губно- ]] [], який, на відміну від [[Російська мова|російської мови]], не співвідноситься з губно-зубним [f], а на початку слова перед приголосним, після голосного та в кінці слова переходить у дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант [[Дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант|[w]]] (''він ўзяў, вона ўзяла, воўк''). Інші [[алофон]]и&nbsp;— [], [v], [ⱱ̟] / [ⱳ], [ⱱ].
 Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «третій»: ложа «В», пункт «В» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-В клас, будинок 8-В тощо
@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 В українській мові існує слово, що складається з одної цієї літери&nbsp;— [[прийменник]] «в», який є фонетичним варіантом прийменника «[[у]]» (рідше трапляються форми «ув», зі [[знахідний відмінок|знах.]] і [[місцевий відмінок|місц.]] відмінками вживаються також «уві», «вві», «ві», [[церковнослов'янізм|церк.-слов.]] «во»). Він має значну кількість значень, означаючи і місцеперебування (''у лісі''), і напрямок (''у ліс''), і посідання (''у мене''), і початок дії (''у танець''). Колись цей прийменник міг вживатися у значенні «біля», «поруч»: ''«Два брати, грізні ісполини ..стояли у ворот»'' ([[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;П.&nbsp;Котляревський]]); ''«А вона, безталанночка, поклонилась та й стала в порога, як чужа»'' ([[Марко Вовчок]])<ref>{{СУМ-11|У}}</ref><ref>{{СУМ-11|В}}</ref>.
-З граматичного й [[етимологія|етимологічного]] погляду в прийменнику «в/у» можна виділити два різних праслов'янських прийменники. Один, найбільш поширений, вживається з місцевим і знахідним відмінками і походить від {{lang-x-slav|*vъ < *vъn}} ({{lang-sla|въ, вън}}), у якому початкове ''*v-'' має [[протеза|протетичне]] походження, а ''*ъn'' вважається спорідненим з {{lang-grc|εν}}, {{lang2|la|en|in}}, {{lang-de|im}}. Втрата прикінцевого ''*n'' сталася внаслідок [[закон відкритого складу|закону відкритого складу]] майже у всіх поз��ціях, зберігся він тільки на початку деяких займенників (''у '''н'''их, у '''н'''ьому, у '''н'''еї''). Другий прийменник трапляється у сполученні з родовим відмінком (''у мене'', {{Comment|заст.|застарілі вирази}} ''у воріт, у порога'') і веде походження від {{lang-x-slav|*u}} ({{lang-sla|ѹ}}) < {{lang-x-ie|*au}}<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.
+З граматичного й [[етимологія|етимологічного]] погляду в прийменнику «в/у» можна виділити два різних праслов'янських прийменники. Один, найбільш поширений, вживається з місцевим і знахідним відмінками і походить від {{lang-x-slav|*vъ < *vъn}} ({{lang-|въ, вън}}), у якому початкове ''*v-'' має [[протеза|протетичне]] походження, а ''*ъn'' вважається спорідненим з {{lang-grc|εν}}, {{lang2|la|en|in}}, {{lang-de|im}}. Втрата прикінцевого ''*n'' сталася внаслідок [[закон відкритого складу|закону відкритого складу]] майже у всіх позиціях, зберігся він тільки на початку деяких займенників (''у '''н'''их, у '''н'''ьому, у '''н'''еї''). Другий прийменник трапляється у сполученні з родовим відмінком (''у мене'', {{Comment|заст.|застарілі вирази}} ''у воріт, у порога'') і веде походження від {{lang-x-slav|*u}} ({{lang-|ѹ}}) < {{lang-x-ie|*au}}<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.
 == Таблиця кодів ==
@@ Рядок 106: / Рядок 106: @@
 == Джерела ==
-* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35282 '''В''' - Енциклопедія сучасної України]
+* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35282 '''В''' Енциклопедія сучасної України]
 == Література ==