Вольховський Володимир Дмитрович: відмінності між версіями

Вольховський Володимир Дмитрович
Вольховський Володимир Дмитрович
Народився	1798; Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	7 березня 1841; Ізюмський повіт, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Діяльність	офіцер
Alma mater	Московський університет благодійний пансіонd
Учасник	Російсько-перська війна (1826—1828), Російсько-турецька війна 1828–1829, Кавказька війна і Листопадове повстання 1830—1831
Військове звання	генерал-майор
У шлюбі з	Q106454331?
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 07:41, 17 лютого 2023

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольховський.

Вольховський Володимир Дмитрович (рос. Влади́мир Дми́триевич Вольхо́вский, 1798 — 19(07).03. 1841) — декабрист, військовик, генерал-майор Генштабу (1831).

Народився у Полтавській губернії в сім'ї офіцера. Виховувався у Московському університетському пансіоні, звідки 1811 за відмінні успіхи переведений до Царськосельського ліцею. Однокласник О.Пушкіна. Закінчив навчання 1817 з великою золотою медаллю, одразу був номінований гвардійським офіцером, а після додаткового екзамену зарахований до Гвардійського Генштабу. Співпрацював із петербурзьким часописом «Военный журнал», редагованим Ф.Глинкою, публікував матеріали з історичної тематики. 1824 відряджений до Окремого Оренбурзького корпусу. 1825–26 перебував у закаспійській експедиції.

Член переддекабристської Священної артілі, Союзу порятунку, Союзу благоденства, Північного товариства (див. Декабристів рух). За заступництва І.Дибича уник притягнення до суду. Відісланий на російсько-перську війну 1826–28. Відзначився в штурмі Еривані (нині м. Єреван, Вірменія), сприяв підготовці Туркманчайської мирної угоди. 1827 направлений до м. Тегеран (Іран) «для вивезення 10 000 000 рублів сріблом контрибуції». 1828 — полковник, корпусний обер-квартирмейстер. На Кавказі підтримував репресованих декабристів, М.Лермонтова та ін. засланців.

Учасник російсько-турецької війни 1828—1829, придушення польського повстання 1830—1831. Зазнав контузії. Від 1832 виконував обов'язки начальника штабу Окремого Кавказького корпусу, від 2 лютого (21 січня) до 16(04) квітня 1835 фактично управляв Закавказзям. 1837 відправлений до Прибалтики командувати бригадою піхотної дивізії, через хворобу прибув на нове місце служби лише в середині 1838. Після відставки 1839 повернувся в Україну, оселився в маєтку дружини Марії (дочки директора Царськосельського ліцею Василя Малиновського) в Ізюмському повіті Харківської губернії, де й помер.

1978 В. та його шурину декабристові Іванові Малиновському встановлено пам'ятник у с. Кам'янка (нині село Ізюмського району Харківської обл.).

Джерела та література

Усенко П. Г. Вольховський Володимир [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 {{Однофамільці|Вольховський}}
 '''Вольховський Володимир Дмитрович''' ({{lang-ru|Влади́мир Дми́триевич Вольхо́вский}}, 1798&nbsp;— 19(07).03. 1841)&nbsp;— декабрист, військовик, генерал-майор Генштабу (1831).
-Народився у [[Полтавська губернія|Полтавській губернії]] в сім'ї офіцера. Виховувався у Московському університетському пансіоні, звідки 1811 за відмінні успіхи переведений до [[Царськосільський ліцей|Царськосельського ліцею]]. Однокашник [[Олександр Пушкін|О.Пушкіна]]. Закінчив навчання 1817 з великою золотою медаллю, одразу був номінований гвардійським офіцером, а після додаткового екзамену зарахований до Гвардійського Генштабу. Співпрацював із петербурзьким часописом «Военный журнал», редагованим [[��лінка Федір Миколайович|Ф.Глинкою]], публікував матеріали з історичної тематики. 1824 відряджений до Окремого Оренбурзького корпусу. 1825–26 перебував у закаспійській експедиції.
+Народився у [[Полтавська губернія|Полтавській губернії]] в сім'ї офіцера. Виховувався у Московському університетському пансіоні, звідки 1811 за відмінні успіхи переведений до [[Царськосільський ліцей|Царськосельського ліцею]].  [[Олександр Пушкін|О.Пушкіна]]. Закінчив навчання 1817 з великою золотою медаллю, одразу був номінований гвардійським офіцером, а після додаткового екзамену зарахований до Гвардійського Генштабу. Співпрацював із петербурзьким часописом «Военный журнал», редагованим [[Глінка Федір Миколайович|Ф.Глинкою]], публікував матеріали з історичної тематики. 1824 відряджений до Окремого Оренбурзького корпусу. 1825–26 перебував у закаспійській експедиції.
 Член переддекабристської Священної артілі, Союзу порятунку, Союзу благоденства, Північного товариства (див. [[Декабристський рух|Декабристів рух]]). За заступництва І.Дибича уник притягнення до суду. Відісланий на [[Російсько-перська війна (1826—1828) |російсько-перську війну 1826–28]]. Відзначився в штурмі Еривані (нині м. [[Єреван]], Вірменія), сприяв підготовці [[Туркманчайський мирний договір|Туркманчайської мирної угоди]]. 1827 направлений до м. [[Тегеран]] (Іран) «для вивезення 10 000 000 рублів сріблом контрибуції». 1828&nbsp;— полковник, корпусний обер-квартирмейстер. На Кавказі підтримував репресованих декабристів, [[Михайло Лермонтов|М.Лермонтова]] та ін. засланців.
 Учасник [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|російсько-турецької війни 1828—1829]], придушення [[Польське повстання 1830—1831|польського повстання 1830—1831]]. Зазнав контузії. Від 1832 виконував обов'язки начальника штабу Окремого Кавказького корпусу, від 2 лютого (21 січня) до 16(04) квітня 1835 фактично управляв Закавказзям. 1837 відправлений до Прибалтики командувати бригадою піхотної дивізії, через хворобу прибув на нове місце служби лише в середині 1838. Після відставки 1839 повернувся в Україну, оселився в маєтку дружини Марії (дочки директора Царськосельського ліцею Василя Малиновського) в [[Ізюмський повіт|Ізюмському повіті]] Харківської губернії, де й помер.
 '''В.''' та його шурину декабристові Іванові Малиновському встановлено пам'ятник у с. Кам'янка (нині село Ізюмського району Харківської обл.).
 == Джерела та література ==
 * ''Усенко П. Г.'' [http://history.org.ua/?termin=Volkhovskyj_V  Вольховський Володимир] // {{ЕІУ|1| }}
 [[Категорія:Декабристи]]