Перегляд вихідного коду сторінки Шор Осип Беньямінович

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{Othernames|Шор}}
{{Особа
|ім'я              = Шор Осип Беньямінович
|жінка             = 
|місце_проживання  = [[Одеса]]
|інші_імена        = Остап
|псевдонім         = 
|прізвисько        = 
|зображення        = Osip Shor.jpg
|розмір_зображення = 200пкс
|підпис_зображення = Осип Шор
|ім'я_при_народженні = Шор Осип Беньяминович
|дата_народження   = 30.5.1899
|місце_народження  = {{Прапорець|RUSold}} м. [[Нікополь]]
|дата_смерті       = 6.11.1978
|місце_смерті      = {{URS-}} м. [[Москва]]
|причина_смерті    = 
|громадянство      = {{RUSold}} → {{URS}}
|національність    = [[Єврей]]
|Alma_mater        = 
|відомий_(відома)  = 
|рід_діяльності    = 
|титул             = 
|посада            = 
|військове звання  = 
|платня            = 
|термін            = 
|попередник        = 
|наступник         = 
|партія            = 
|головував_(-ла)   = 
|конфесія          = [[Юдаїзм]]<ref name="СТБ">[http://www.stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php?view.15990  «У пошуках істини: Неопубліковані пригоди Остапа Бендера»]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-uk}}</ref>
|чоловік           = 
|рід               = 
|родичі            = 
|дружина           = 
|діти              = 
|підпис            = 
|нагороди          = 
|сторінка_в_інтернеті = 
|примітки          = 
|зріст             = 190 [[Сантиметр|см]]<ref name="Остап Бендер. История прототипа.">[http://www.kino-teatr.ru/doc/movie/ros/13239/annot/     Документальний фільм «Остап Бендер. История прототипа»] {{ref-ru}}</ref>
|вага              = 
|герб              = 
|підпис_герба      = 
|місце народження  = Нікополь
}}

'''Оси́п (Оста́п) Беньямі́нович Шо́р''' ({{lang-ru|Осип [Остап] Беньяминович Шор}}; * [[30 травня]] [[1899]], [[Нікополь]]&nbsp;— †[[6 листопада]] [[1978]]<ref name="СТБ"/>, [[Москва]])&nbsp;— відомий шахрай, інспектор кримінального розшуку, прототип літературного героя [[Остап Бендер|Остапа Бендера]], брат [[поет]]а [[Анатолій Фіолетов|Анатолія Фіолетова]] ([[1897]]&nbsp;— [[1918]]).

Більшу частину життя прожив в [[Одеса|Одесі]], останні роки провів у Москві. Шор відомий своїми аферами та життєвими цитатами. Саме з нього був списаний образ літературного авантюриста Остапа Бендера, а подорож Осипа Шора із Петрограда до Одеси пізніше ввійшла до книги «[[12 стільців (роман)|12 стільців]]» [[Петров Євген Петрович|Євгена Петрова]] та [[Ільф Ілля Арнольдович|Іллі Ільфа]]<ref name="СТБ"/>.

У [[1918]] році разом із братом Натаном Шором, який був більше відомий під літературним псевдонімом Анатолій Фіолетов, працював інспектором міліції<ref name="Совершенно секретно">[http://www.sovsekretno.ru/magazines/article/247    ''Вадим Лебедев'' «Секретное досье Остапа»] {{ref-ru}}</ref>.

У подальшому, переживши втрату брата, знову подорожував країною. Наприкінці життя працював провідником товарних вагонів<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

== Біографія ==

=== Дитинство та юність ===

Народився майбутній «Великий Комбінатор» у місті [[Нікополь]], у родині Беньяміна Хаїмовича Шора, [[Купець|купця]] 2-ї гільдії, та Катерини (Куні) Бергер, яка була дочкою одеського [[банкір]]а. Батько Осі, або Остапа, як його називали рідні та друзі, був власником магазину колоніальних товарів, що давало родині великий прибуток.

[[Файл:Свідоцтво про народження Осипа Шора.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Свідоцтво про народження Осипа Беньяміновича Шора]]

Остап був другою дитиною в сім'ї і мав старшого брата Натана, котрий в подальшому став відомим поетом [[Шор Натан Беньямінович|Анатолієм Фіолетовим]].

У [[1901]] році від [[Гострий інфаркт міокарда|серцевого нападу]] помирає батько Осипа та Натана. Сім'я переживає велике горе. Разом із матір'ю діти переїхали жити до Одеси. Родина жила в будинку під номером 78, що знаходився по вулиці Полтавської перемоги (нині це [[Вулиця Канатна (Одеса)|вул. Канатна]]).

Через кілька років Катерина Бергер вийшла заміж за купця Раппопорта із [[Санкт-Петербург]]а. Діти залишаються жити в дідуся<ref name="СТБ"/>.

Хлопчаки полюбляли читати пригодницьку літературу та марили навколосвітнім плаванням. Проте діду це не надто подобалося, тому він влаштував їх на роботу до себе в крамницю, щоб брати розуміли, як заробляється шматок хліба. Вони повинні були допомагати в торгівлі, господарстві та навіть [[Контрабанда|контрабанді]]. У старого крамаря вдома часто збиралися тодішні кримінальні авторитети, [[Бандитизм|бандит]]и та [[Шахрай|шахраї]]. Все це сильно вплинуло на розвиток Осипа Шора<ref name="СТБ"/>.

[[Файл:Канатна вулиця в Одесі (початок ХХ ст.).jpg|thumb|240px|right|[[Вулиця Канатна (Одеса)|Канатна вулиця]] (з [[1909]] по [[1920]] рр. вул. Полтавської перемоги)]]

У [[1906]] році Ося Шор вступає на навчання до чоловічої гімназії Іліади (приватна гімназія І.Р. Раппопорта<ref>[http://www.ostapbender.spb.ru/delo.phtml    ''Свидетельство об окончании Одесской частной мужской гимназии И.Р. Раппопорта, выданное Одесским учебным округом за № 16560/4461'']{{Недоступне посилання}} {{ref-ru}}</ref>, нині 68-а Одеська школа). Найулюбленішим предметом Шора було [[Юриспруденція|правознавство]]. В майбутньому саме знання з юриспруденції не раз допомагали Осипу<ref name="СТБ"/>.

Також Осип полюбляв займатися [[спорт]]ом. Він гарно грав у [[футбол]] (був одним з найкращих [[Бомбардир (футбол)|бомбардирів]], що й не дивно, беручи до уваги зріст Остапа&nbsp;— 1 м. 90 см.<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>), завдяки якому познайомився з майбутнім письменником [[Олеша Юрій Карлович|Юрієм Олешею]], займався [[Класична боротьба|класичною боротьбою]] та [[Гирьовий спорт|гирьовим спортом]]. Спортивні досягнення Осипа Шора високо оцінив відомий тоді російський футболіст та авіатор [[Уточкін Сергій Ісайович|Сергій Уточкін]], який пророкував хлопцю велике майбутнє<ref name="Совершенно секретно"/>.

[[1914]] року Натан Шор, під псевдонімом Анатолій Фіолетов, видав власну збірку поезії «Зелені агати» ([[Російська мова|рос.]] «''Зелёные агаты''»). Вірші Фіолетова друкували в провідних літературних журналах [[Санкт-Петербург]]а та [[Москва|Москви]]. У дім до Шорів почали навідуватися відомі письменники і поети, серед яких  був [[Катаєв Валентин Петрович|Валентин Катаєв]], [[Багрицький Едуард Георгійович|Едуард Багрицький]], [[Біск Олександр Якимович|Олександр Біск]] та багато інших<ref name="Совершенно секретно"/>.

Найбільшою мрією Осипа було виїхати до [[Бразилія|Бразилії]] чи [[Аргентина|Аргентини]]. Тому він навіть почав по-особливому вдягатися: світлий одяг, білий [[Капітан судна|капітанський]] [[кашкет]] і, звісно ж, [[шарф]]<ref name="СТБ"/>.

Згодом Осип вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету, але був змушений залишити навчання; у [[1916]] році, коли Ося вирішив переїхати до матері в [[Петроград]], хлопець власноручно написав заяву про вступ на механічний факультет Технологічного інституту імені імператора [[Микола І|Миколи I]]. Однак невдовзі в столиці імперії вибухнуло народне [[повстання]], яке пізніше увійде в історію як [[Жовтневий переворот]]. У місті почався голод, а сам Остап захворів на [[бронхіт]]. Пізніше про ці події Осип згадував так<ref name="Совершенно секретно"/>:

{{цитата|''Якось, прокинувшись, я побачив, як зі стелі моєї кімнати крапає вода. Все було сірим. Похмурим і вогким. Я підійшов до дзеркала. Те, що я там побачив, засмутило мене. Я вирішив рвонути на південь, в улюблену Одесу, до мами, брата, сестри, друзів...''}}

{{oq|ru|«Как-то, проснувшись, я увидел, как с потолка моей комнаты капает вода. Все было серым. Мрачным и сырым. Я подошел к зеркалу. То, что я там увидел, повергло меня в уныние. Я решил рвануть на юг, в любимую Одессу, к маме, брату, сестре, друзьям...»}}

=== Перші афери ===

Ще будучи простим учнем, Осип здійснив свою першу справжню аферу. [[Рабин]] Берштейн весь час бідкався, що парафіяни не бажали жертвувати гроші на потреби [[синагога|синагоги]], адже наближалася [[Перша світова війна|війна]]. Ося запропонував Берштейну розпочати продаж місць до [[Рай|раю]], за його вказівкою рабин намалював карту раю, який являв собою готель. Також на схемі внизу був розміщений [[прейскурант]], де кожен міг вибрати зручний для себе «номер» за певну суму грошей<ref name="СТБ"/>.

За виручені гроші рабин зміг не тільки відреставрувати синагогу, але й відремонтувати власний дім. За іншою версією тих подій, Осип сам намалював карту раю у вигляді готелю а рабин показував її прихожанам стверджуючи що бідний, голодний хлопчик намагається таким хитрим чином заробити собі на хліб, але він ще зовсім дитина і тому має дитячий світогляд, а прихожани розчулившись щедро жертвували кошти.<ref name="Современная жизнь">[http://botinok.co.il/node/64156   «Прототип великого комбінатора»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304195348/http://botinok.co.il/node/64156 |date=4 березня 2016 }} {{ref-ru}}</ref>.

Після цього до Осипа поступово почали звертатися за допомогою люди, які хотіли провернути деякі справи. Одного разу до Осі звернувся злодій на прізвисько Васька Косий. Він та його банда пригледіли для пограбування один [[банк]], проте їм не хотілося розпочинати стрілянину та й до того ж вони не знали, як відкрити двохсоткілограмовий сталевий [[сейф]], де зберігалися банкноти. Остапу вистачило лише одного погляду на банк, щоб зрозуміти: потрібно переодягтися сажотрусами і потрапити до банку через пічні труби. За це Остап після пограбування отримав грошову винагороду від Васьки Косого<ref name="Современная жизнь"/>.

Звертався по допомогу до Остапа й купець Кутякін, щоб той допоміг йому позбавитися від надокучливого конкурента купця Розенбаума. Обидва підприємця займалися консервуванням [[вино|вина]] [[Цукор|цукром]], яке скисало у них, навіть не доїхавши до [[Самара (місто)|Самари]]. Ося Шор підказав Розенбауму, як покращити його вино, аби те не прокисло, «навіть доїхавши до [[Хабаровськ]]а»<ref name="Современная жизнь"/>.

Завдяки цій «допомозі» Шора, купець Розенбаум розорився: його вино мало такий насичений смак, що його не пили навіть п'яниці<ref name="СТБ"/><ref name="Современная жизнь"/>.

Коли розпочалася [[Перша світова війна]], багато молодих одеситів отримали повістки до армії, проте окрім патріотично налаштованих юнаків були, звісно, й такі, що не хотіли йти на [[фронт]]. Осип вигадав як можна уникнути призову. Шор дізнався, що до армії не призивають підданих інших держав, зокрема [[Турки|турків]]. Користуючись цим, Ося зробив багатьом друзям та знайомим липові довідки, які свідчили про те, що вони є турецькопідданими. Коштував такий документ від 800 до 1000 [[Рубль|рублів]]<ref name="СТБ"/>.

Одного разу, коли Осип йшов по вулиці, йому трапилася на дорозі курка, на якій майже не було пір'я. Ося вигадав ще одну аферу, яка розпочалася з того, що він презентував цю курку на сільськогосподарській виставці. Новина про лису курку відразу ж стала сенсацією. Одеські репортери друкували статті про відкриття російських [[Селекція|селекціонерів]]&nbsp;— курку, яку не треба общипувати. Було відкрите товариство «Ідеальна курка» (рос. «''Идеальная курица''»), очолював його професор-селекціонер, який насправді був перевдягнутим Осипом Шором. Товариство займалося розведенням голих курей. Професор здійснив декілька презентацій, прочитав лекції, після чого до фірми стали приходити агенти найбільших м'ясозаготівельних заводів Російської імперії. Професор-селекціонер прочитав їм лекцію з птахівництва. Агенти повірили йому і наперед заплатили за пробну партію курей. Проте наступного ранку професор, а разом із ним і товариство «Ідеальна курка», зникли. Замість них у кабінеті, який винаймав Шор, було знайдено коротку записку, де було наступне<ref name="СТБ"/><ref name="Современная жизнь"/>:

{{цитата|''Ми, одеські селекціонери, вивели курку без голови і кісток''}}

{{oq|ru|«Мы, одесские селекционеры, вывели курицу без головы и костей»}}

Завдяки цій афері Осип Шор заробив достатньо, щоб жити до кінця життя безбідно, однак Остап вже мав декілька інших грандіозних планів. Проте в Одесі залишатися йому було небезпечно: по місту було розклеєно багато повідомлень про розшук із портретом професора-селекціонера. Остапа розшукувала [[поліція]]. Тому Шор не вигадує нічого кращого, як виїхати на деякий час до столиці тодішньої імперії [[Санкт-Петербург]]у, де жила його матір<ref name="СТБ"/>.

=== Подорож із Петрограда до Одеси ===

Через всілякі випробування, які випали на долю Осипа в революційному [[Петроград]]і, він вирішує повернутися до Одеси. Подолавши [[бронхіт]], на який він захворів у місті, Остап, навіть не маючи при собі достатньо грошей, їжі і теплого одягу, вирушає поїздом до рідного міста. Але на першій же станції поїзд зупинили представники революційного комітету. Опинившись у провінційному містечку, голодний Шор вигадує спосіб швидко знайти собі їжу. Ося, вдаючи із себе пожежного інспектора, заходить до місцевої продуктової крамнички. Власницею крамнички виявилася молода та привітна [[Вдова|вдовиця]]. Вона була дещо гладкою і в майбутньому стала прототипом мадам Грицацуєвої із твору «Дванадцять стільців». Продавчиня, нагодувавши Осипа, пожалілася тому на свою самотність. Шор не хотів обдурювати жінку, однак на вулиці вже починалася [[зима]], а в країні лютував [[голод]]. Тому Остапу довелося залишитися у вдовиці. Аби не відчувати докорів сумління, він через тиждень знайомства одружився з власницею крамниці. Перезимувавши у жінки, Шор раптово зник, навіть нічого не пояснивши своїй «обраниці»<ref name="СТБ"/><ref name="Современная жизнь"/>.

[[Файл:Козмодемьянскъ. Видъ съ горы.jpg|міні|праворуч|345пкс|Місто [[Козьмодем'янськ]]. Вид з гори (поч. ХХ ст.)]]
Щоб потрапити на агітаційний [[пароплав]], єдиний який тоді курсував по [[Волга|Волзі]], Остап видав себе за професійного [[художник]]а. Коли ж керівництво пароплаву виявило, що Осип ніякий не художник, його з ганьбою залишили на найближчій [[Пристань|пристані]]<ref name="Современная жизнь"/><ref name="Ботинок">[http://botinok.co.il/node/60483 «Скоро только кошки родятся! Говорю вам как человек, измученный нарзаном...»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091102105849/http://botinok.co.il/node/60483 |date=2 л��стопада 2009 }} {{ref-ru}}</ref>.

У волзькому місті [[Козьмодем'янськ]] Остап представив себе місцевому люду як «великого комбінатора». Люди повірили, що він [[гросмейстер]], і заплатили йому наперед за сеанс одночасної гри в [[шахи]]. Однак невдовзі козьмодем'янці зрозуміли, який це «гросмейстер», і ледь не втопили Шора у Волзі, коли той тікав на [[Човен|човні]]<ref name="СТБ"/><ref name="Остап Бендер. История прототипа."/><ref name="Современная жизнь"/>. Пізніше Ільф та Петров дещо змінять у своїй книзі події цієї пригоди і напишуть, що Остап одночасно грав з усіма любителями. Коли Шор прочитав цей епізод, то пожалкував, що в юнацькі роки обмежився лише збиранням грошей<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

Також Остап часто вдавав із себе інспектора пожежної охорони і таким чином перевіряв будинки-інтернати літніх людей. Оскільки директори цих закладів дуже часто зловживали своїм становищем, а простіше кажучи, крали, то Остап отримував від них хабарі і безкоштовно обідав у цих начальників богоділень<ref name="СТБ"/>. Наприклад, у [[Москва|Москві]] Шор «обчистив» одного такого завгоспа другого дому старсовбезу (нині це дім на Вірменському провулку міста Москви)&nbsp;— прототипа літературного персонажа «блакитного злодюжки» Ахіна, у книзі Ільфа та Петрова «Дванадцять стільців»<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

Врешті-решт у [[1918]] році Осип Шор, нарешті, дістався Одеси; але це було вже зовсім інше місто, не те, що знав колись Осип.

=== Боротьба з бандитизмом ===

[[Файл:Анатолій Фіолетов.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Брат Осипа Анатолій Фіолетов (Натан Шор)]]

Під час Визвольних Змагань 1917-1921 років в місті Одесі влада змінювалася понад 14 разів. Бували навіть такі випадки, що різні райони міста контролювали різні угрупування: [[Армія Української Народної Республіки|УНР]], [[анархісти]], [[більшовики]], [[білогвардійці]] та банда «[[Мішка Япончик|Мішки Япончика]]» (Михайла Вінницького). Бандитизм набрав у місті нечуваних обертів, тому одесити, не бажаючи з цим миритися, об'єднувалися у так звані народні дружини місцевої [[Міліція|міліції]]. Керували цими групами інспектори карного розшуку<ref name="СТБ"/>.

[[Файл:Yaponchik mishka.jpg|міні|праворуч|140пкс|Мішка Япончик]]

Саме таким інспектором і став Осип, котрий тільки-но повернувся до рідного міста. Він вступив на службу до [[ЧК]]. Зробив він це завдяки брату, якого Остап поважав і вважав за приклад. Натан працював у міліції, і Остап вирішив наслідувати його<ref name="СТБ"/>. Також цікавим фактом є те, що [[Євгеній Петров]] теж служив у карному розшуку Одеси саме в ці буремні роки.

Всього лише за кілька перших місяців роботи Осип Шор встиг розкрити справи про пограбування банків та мануфактури, заарештовував грабіжників під час злочину, а також влаштовував численні засідки на бандитів. У кінці [[1918]] року Шор здійснив три облави на членів банди Мішки Япончика. У перестрілках загинули дев'ять найближчих до нього «авторитетів»<ref name="СТБ"/>. Після цього Мішка Япончик оголосив Осипа своїм головним, «кровним ворогом».

На Осипа почалося справжнє полювання: одного разу він був схоплений бандитами Япончика на одній з одеських вулиць. Ті повели його на бандитський суд до портових доків. Остап розумів, що там його чекає смерть, і тому, коли вони проходили повз кафе Фанконі, він розпочав сварку з перехожими, після чого почалася бійка. Використавши цю ситуацію, Осип встиг утекти від убивць<ref name="СТБ"/><ref name="Современная жизнь"/>.

А під час перестрілки на Лонжеронівській вулиці Осип Шор застрелив чотирьох найманих вбивць, а сам оперуповноважений, як свідчать джерела, залишився навіть без подряпин<ref name="Современная жизнь"/><ref name="Великий комбинатор">[http://www.myjulia.ru/article/213342/   Великий комбинатор: невыдуманные приключения и «недописанная» жизнь] {{ref-ru}}</ref>.

Проте бандити все ж помстилися Остапу. Коли його брат, Анатолій Фіолетов, та молода поетеса Зінаїда Шишова, готувалися до власного весілля і зайшли до меблевого салону, до них підійшли кілька молодих людей, один із них спитав: «Пане Шор?». Натан ствердно кивнув і після цього вбивця вистрелив в нього чотири рази. За іншою версію, Натана Шора вбили, коли той разом зі слідчим Войцеховським повертався до відділку і вирішив зайти до однієї з майстерень по Великій Арнаутській, щоб подзвонити<ref name="Натан Шор">[http://www.odessitclub.org/publications/books/fioletov.htm  ''Всемирный клуб одесситов'' Анатолий Фиолетов. «О лошадях простого звания»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070928004112/http://www.odessitclub.org/publications/books/fioletov.htm |date=28 вересня 2007 }} {{ref-ru}}</ref>, проте як би там не було, бандити переплутали через прізвище Осипа та Натана<ref name="Великий комбинатор"/>.

Осип був убитий горем. Він поклявся на [[Тора|Торі]]<ref name="СТБ"/>, що знайде вбивць свого брата. Ося Шор дізнався, що бандити були підіслані Мішкою Япончиком.

Невдовзі він знайшов вбивць в одному з бандитських притонів, що знаходився на другому Заливному провулку. Осип ввійшов до «хази» і, поклавши пістолет «[[Mauser C96|Маузер]]» на стіл, спитав хто з присутніх застрелив його брата. Один із бандитів підвівся, і, покаявшись, простягнув йому зброю, сказавши, що його він застрелив помилково. Але Шор не зміг вистрелити в убивцю. Осип пробачив йому смерть брата і всю ніч провів у притоні, п'ючи чистий спирт і поминаючи брата. Бандити повідомили Остапа, що Мішка Япончик може його вбити. Вже на ранок наступного дня Осип забрав свою зброю і пішов геть<ref name="СТБ"/><ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

Наступного дня через душевний смуток та полювання, яке на нього розпочали люди Япончика, Осип Шор здав свою табельну зброю, звільнився з органів безпеки і виїхав з Одеси. Червоні частини відступали з міста, а білогвардійці ще не встигли його захопити. Одеса була під владою Мішки Япончика<ref name="СТБ"/>.

Однак до кінця свого життя Остап вважав себе винним у смерті брата, про що свідчать його слова до одеського історика-краєзнавця Олександра Розенбойма<ref>[http://museum-literature.odessa.ua/pbasic/lru/tb2/tp3/id177   «История любви и смерти поэта Анатолия Фиолетова» А. Яворская] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160811193539/http://museum-literature.odessa.ua/pbasic/lru/tb2/tp3/id177 |date=11 серпня 2016 }} {{ref-ru}}</ref>:

{{цитата|''Ось родима пляма - це Каїнова печатка. Натана вбили замість мене''}}

{{oq|ru|«Вот родимое пятно — это Каинова печать. Натана убили вместо меня»}}

=== Подальше життя ===

У [[1922]] році Остап Шор дістався Москви, де з ним відразу ж сталася неприємна історія. Він побив одного чоловіка за те, що той образив дружину його друга, поета [[Михайло Штіх|Михайла Штіха]]. За це Остапа заарештували та посадили до Таганської в'язниці; однак невдовзі правоохоронці дізналися про героїчне минуле Шора, його службу в карному розшуку і урочисто відпустили<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

За десятиліття [[НЕП]]у Остап Шор ким тільки не працював (за деякими даними, він навіть працював в [[НКВД]]<ref name="народ.ру">[http://masterstudio.narod.ru/bucher/bucher2/ostap2.htm  Кто же вы, Остап Бендер ''Двадцать пять лет назад, в мае 1978 года, умер Остап Бендер (подлинный)''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080903190129/http://www.masterstudio.narod.ru/bucher/bucher2/ostap2.htm |date=3 вересня 2008 }} {{ref-ru}}</ref>, проте це малоймовірно, бо Шор навідріз відмовлявся брати до рук зброю, а працівники цього міністерства повинні були мати при собі табельний револьвер), і де тільки не жив. На той час він не мав постійної роботи і заробітку, не кажучи вже про житло та дім. Пізніше Осип проживав на квартирі у свого давнього друга, письменника [[Олеша Юрій Карлович|Юрія Олеші]]<ref name="СТБ"/>.

У [[1934]] році Осип їде працювати на перший у [[СРСР|Радянському Союзі]] [[завод]] із виробництва [[трактор]]ів, що знаходився у місті [[Челябінськ]]у. Директор заводу виявився його одеським другом Ільїчовим. Він допоміг влаштуватися Осипу на роботу. Посада, яку зайняв Осип, мала назву «постачальник» ([[Російська мова|рос.]] ''«снабженец»''). На ній Шор пропрацював кілька років до того часу, коли у [[1937]] році Ільїчова не заарештували у власному кабінеті працівники [[НКВД]] (згодом виявилося, що звинувачення на директора заводу було сфабриковане його ворогами). Дізнавшись про арешт друга, Шор увірвався до кабінету і напав на співробітників НКВС. Однак це не допомогло справі і невдовзі Шора теж заарештували і повезли на допити разом з Ільїчовим. Невдовзі Осипу дали 5 років позбавлення волі в колонії суворого режиму<ref name="СТБ"/>. Але Шор утік з в'язниці, яка знаходилася на [[Урал]]і<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/> і переховувався спочатку в [[Ленінград]]і, а потім у [[Москва|Москві]] у своїх друзів<ref name="Совершенно секретно"/>.

НКВС намагалося спіймати Остапа, однак Шору вдалося уникнути повторного арешту. А згодом Народний комісаріат забув про існування Осипа. Він став одним із небагатьох, кому вдалося врятуватися від [[Сталінські репресії|Сталінського терору]]<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>. Слід додати й те, що Шор зміг врятувати під час цих репресій багатьох знайомих, допомагав переховувати людей від агентів НКВС&nbsp;— ризикував власним життям заради порятунку інших<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/><ref name="народ.ру"/><ref>[http://bender.samaratoday.ru/showNews.php?idnews=256 «12 стульев» - история жизни реального человека]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}</ref>.

Завершилася  ця історія тим, що завдячую��и Юрію Олеші, Остапу Шору вдалося домогтися скасування вироку<ref>[http://ugro.com.ua/publ/realnyj_ostap_bender_byl_operom/1-1-0-7  Реальный Остап Бендер был Опером?]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}</ref>.

Коли розпочалася [[німецько-радянська війна]], Осип Шор хотів добровільно піти на фронт, але до армії його не взяли через те, що у нього було виявлене загострення [[екзема|екземи]]<ref name="Совершенно секретно"/><ref name="Современная жизнь"/>. Тоді ж Осип дізнався, що його матір та зведена сестра зараз знаходяться у блокадному Ленінграді. Кілька тижнів хворий Остап намагається дістатися до них. Невдовзі він потрапляє до військового госпіталю, де йому встановлюють діагноз «[[Рак (хвороба)|рак шкіри]]». Також у госпіталі Осип дізнався, що його мати померла у Ленінграді від голоду, а його сестру Ельзу Раппопорт було евакуйовано до [[Азія|Азії]], у місто [[Ташкент]], нинішню столицю [[Узбекистан]]у<ref name="СТБ"/>. Надзвичайно цікавим є й те, що за подіями книги «[[Золоте теля]]»  Остап Бендер<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/> теж перебував у цьому місті.

Хворий та виснажений Остап переїжджає до сестри. Завдяки її піклуванню і турботливому догляду рак відступає і Осип одужує<ref name="СТБ"/>.

Після закінчення війни Осип зі своєю сестрою повертається до Москви, на Воздвиженку<ref name="Совершенно секретно"/>. Власної сім'ї Остап не мав, тому родина сестри стала для нього справжньою родиною. Він жив на квартирі в Ельзи, яка працювала костюмером-гримером на кіностудії «[[Мосфільм]]». Працювати Шор влаштувався провідником товарних вагонів на напрямку Москва-Ташкент (15 діб їхав до Ташкенту та стільки ж назад до столиці)<ref name="Современная жизнь"/>. До речі, він працював на тому ж [[Турксиб]]і, по якому подорожував і «великий комбінатор»<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>. Проживаючи у Москві, Остап часто відвідував старого і хворого Юрія Олешу. Коли письменник помер, Осип супроводжував скорботну процесію, не зважаючи на те, що сам вже був хворий і сліпий на одне око<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

Коли радянські журналісти наприкінці 1970-х років дізналися, що Осип Шор і є головним прототипом Остапа Бендера, його просто закидали пропозиціями дати інтерв'ю, поділитися життєвими спогадами<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>, однак старий Остап вже не міг та й не хотів розповідати про своє життя<ref name="Совершенно секретно"/>. Виняток він зробив лише для журналістів, які цікавилися біографією його брата, Натана<ref name="Натан Шор"/>.

У [[1978]] році Осипа Беньяміновича Шора не стало. Його поховали на Востряковському кладовищі в Москві.

== Прототип Остапа Бендера ==
Одночасно з цими подіями відбулося народження Остапа Бендера. А сталося це так. [[Катаєв Валентин Петрович|Валентин Катаєв]] вже давно підшукував для себе «літературних негрів». Він, як один з найпопулярніших на той час радянських письменників, хотів за прикладом [[Александр Дюма (батько)|Александра Дюма (батька)]] найняти для себе письменників, дати їм схематичний сюжет майбутнього роману. А коли вони напишуть твір, він його відредагує та дещо доповнить, видавши потім під своїм ім'ям<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.[[Файл:Ilf Petrov.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Ілля Ільф]] та [[Євген Петров]]]] Катаєв запропонував таку роботу своєму братові [[Петров Євген Петрович|Євгену Петрову]] (Євген Катаєв) та [[Ільф Ілля Арнольдович|Іллі Ільфу]] (Ієхієл-Лейб Файнзільберг), які тоді працювали в редакції газети «Гудок». Журналісти погодилися ще й тому, що Катаєв запропонував їм «царську угоду»&nbsp;— на обкладинці будуть імена всіх трьох: Катаєва, Петрова та Ільфа<ref name="СТБ"/>.

Катаєв розповів їм «сирий» сюжет про скарб, який зашитий в одному з 12 стільців. Молоді письменники вирішують списати героїв сюжету зі своїх знайомих. Наприклад, прототипом Іпполіта Вороб'янінова є ніхто інший як [[Полтава|полтавський]] дядько Петрова Євген Петрович Ганько. Прототипом Еллочки-Людожерки стала сестра першої дружини Катаєва. Інженер Брунс був майже повністю списаний з Валентина Катаєва. Епізодичну роль у романі мав виконати і Остап Бендер, прототипом якого був відомий нам Осип Шор. Ім'я герою автори залишили таке ж як і в прототипа, а прізвище запозичили у власника м'ясозаготівельної крамниці «М'ясоторгівля Бендера»<ref name="СТБ"/>. Більшість одеситів вважали Бендера найбільшим шахраєм усіх часів та народів. Проте Остап Бендер перетворився із епізодичного героя на головного<ref name="СТБ"/><ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>. Як пізніше про це писав Євген Петров<ref name="народ.ру"/>:

{{цитата|''Бендер став для нас абсолютно живою людиною, став пролазити майже в кожний розділ, і ми нічого не змогли з ним зробити''}}

{{oq|ru|«Бендер стал для нас совершенно живым человеком, стал пролезать почти в каждую главу, и мы ничего не смогли с ним сделать»}}

Коли твір було закінчено, і автори принесли його Катаєву, той прочитав його і зрозумів, що редагувати та змінювати тут нічого не треба&nbsp;— книга є повністю самостійною<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>. До Ільфа та Петрова у нього було лише одне прохання: залишити присвяту книги йому, Валентину Катаєву<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>. У [[1928]] році роман «Дванадцять стільців» виходить у світ і відразу ж стає першим радянським [[бестселер]]ом<ref name="СТБ"/>.

{{Scroll Gallery
|Назва=
|ширина=120
|розташування=left
|Файл:Yurskiy as Ostap Bender.jpg.jpg|[[Юрський Сергій Юрійович|Сергій Юрський]] в ролі Остапа Бендера
|Файл:Арчіл Гоміашвілі-Бендер.jpg|[[Ґоміашвілі Арчіл Михайлович|Арчіл Ґоміашвілі]] в ролі Остапа Бендера («[[12 стільців (фільм, 1971)|12 стільців]]», режисера [[Гайдай Леонід Іович|Леоніда Гайдая]], [[1971|1971&nbsp;р.]])
}}

Осип дізнався про книгу Ільфа та Петрова від Юрія Олеші, у якого тоді проживав. Прочитавши «12 стільців», він відразу ж зрозумів, що образ Остапа Бендера списаний з нього. У голові в Осипа визріває ідея: взяти з авторів гроші, так би мовити, за використання його образу<ref name="СТБ"/>. Однак коли він зустрівся з Ільфом та Петровим, ті йому пояснили, що образ Бендера списаний з багатьох людей, а Осип Шор послужив йому «скелетом»<ref name="Современная жизнь"/>. Тоді Остап попрохав їх залишити своєму «літературному братові» життя. Осипу здавалося, що зі смертю Бендера неминуче скоро прийде і його власна смерть. І дійсно, одного вечора Шор потрапив під дощ та захворів. Вночі його температура сильно підвищилася. Вранці наступного дня до нього подзвонили письменники і сказали, що незабаром напишуть нову книгу про Остапа Бендера. Осип їх спокійно вислухав, у кінці послав «під три чорти» і заснув. Хвороба відступила<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

Ілля Ільф та Євгеній Петров побачили Остапа Шора вже не таким, яким він був раніше. Тепер він був людиною, побитою життям, тому письменники вирішують змінити і Бендера<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>. У «Золотому теляті» Остап Бендер не той, що був у «12 стільцях». Він стає розумнішим, хитрішим. Але в ньому з'являється смуток, прихований за сміхом, який притаманний великим філософам. Саме тому письменники включили до книги цитату Осипа Шора, яка пізніше стане крилатою<ref name="Совершенно секретно"/>:

{{цитата|''У мене з радянською владою виникли за останній рік серйозні розбіжності. Вона хоче будувати соціалізм, а я ні''}}

{{oq|ru|«У меня с советской властью возникли за последний год серьезные разногласия. Она хочет строить социализм, а я нет»}}

Новий роман вийшов у [[1931]] році і став ще популярнішим, ніж попередній. Але залишається загадкою, як такий твір, що містить багато антирадянщини та висміювання тодішнього соціального устрою, взагалі надрукували<ref name="Остап Бендер. История прототипа."/>.

У [[1933]] році в [[Польща|Польщі]] був знятий перший фільм за мотивами роману «12 стільців», пізніше з'явився [[Німеччина|німецький]] та [[Куба|кубинський]]. У [[СРСР]] вперше за екранізацію творів взялися в [[1960-ті|1960-х]] роках. У [[1966]] році був знятий [[12 стільців (телеспектакль, 1966)|телеспектакль]]. У [[1968]] році з'явився фільм «[[Золоте теля (фільм)|Золоте теля]]», де головну роль зіграв актор [[Юрський Сергій Юрійович|Сергій Юрський]]. А в [[1971]] році на екрани кінотеатрів вийшла [[12 стільців (фільм, 1971)|стрічка]] [[Гайдай Леонід Іович|Леоніда Гайдая]], в якій роль Бендера втілив [[Ґоміашвілі Арчіл Михайлович|Арчіл Ґоміашвілі]]. Пізніше було знято ще багато фільмів, як успішних, так і провальних. У [[2005]] році був знятий останній на цей час фільм «[[12 стільців (фільм, 2005)|12 стільців]]».

У місті Нікополі у [[2002]] та [[2003]] роках проводився так званий День авантюриста, на честь Осипа Шора та Остапа Бендера<ref>[http://www.bizslovo.org/content/index.php/uk/biblioteka/148-pochat-xx-st/437-osip.html?tmpl=component&print=1&page= Йосип, він же Остап]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>[http://www.newsru.com/world/04jun2003/bender.html  Шанувальники Остапа Бендера святкують День авантюриста] {{ref-ru}}</ref>. А в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] з [[1995]] року працює Народний літературний музей Остапа Бендера<ref>[http://www.museum.gorodovoy.spb.ru/museums/2437264.shtml  Народный литературный музей Остапа Бендера] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111120115110/http://www.museum.gorodovoy.spb.ru/museums/2437264.shtml |date=2011-11-20 }} {{ref-ru}}</ref>.

== Пам'ять ==

* [[27 грудня]] [[2011]] року в м. [[Нікополь|Нікополі]] було урочисто відкрито пам'ятни�� Осипові Шору<ref>[http://kp.ua/daily/221211/316985/ Памятник прототипу Остапа Бендера помогает разбогатеть] {{ref-ru}}</ref>. У його підстави викарбувано напис<ref>[http://www.tourdnepr.com/content/view/2483/2410/ ''Новости Днепропетровска и области'' Памятник Осипу Беньяминовичу Шору]</ref>:

{{цитата|''Нікопольчанину Осипу Шору. Він же син турецькопідданого Остап-Сулейман Берта Марія Бендер Ібрагім-бей, він же Остап Ібрагімович, він же прототип великого комбінатора Остапа Бендера (І. Ільф та Є. Петров)''}}

{{oq|ru|«Никопольчанину Осипу Шору. Он же сын турецкоподанного Остап-Сулейман Ибрагим Берта Мария Бендер-бей, он же Остап Ибрагимович, он же прототип великого комбинатора Остапа Бендера (И. Ильф и Е. Петров)»}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==

* {{книга
|автор = [[Катаєв Валентин Петрович|В. П. Катаев]]
|частина = 
|заголовок = «Алмазный мой венец»
|оригінал = 
|посилання = https://odessa-life.od.ua/uk/article-uk/knyzhkova-polytsia-odesyta-odna-z-naikrashchykh-knyh-valentyna-kataieva
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.
|видавництво = Советский писатель
|рік = 1979
|том = 
|сторінки = 
|сторінок = 
|серія = 
|isbn = 
|тираж = 
|назва = «Алмазный мой венец»
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Вадим Серов
|частина        =  
|заголовок      = Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений
|оригінал       = 
|посилання      = http://www.bibliotekar.ru/encSlov/index.htm
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = Локид-Пресс
|рік            = 2005
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 5-320-00323-4
|тираж          = 2000
}} {{ref-ru}}
*{{книга
|автор          = [[Ільф Ілля Арнольдович|Илья Ильф]] • [[Петров Євген Петрович|Евгений Петров]]
|частина        =  
|заголовок      = «Двенадцать стульев»
|оригінал       = 
|посилання      = http://lib.aldebaran.ru/author/petrov_evgenii/petrov_evgenii_dvenadcat_stulev/petrov_evgenii_dvenadcat_stulev__0.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = АСТ, АСТ Москва, Хранитель
|рік            = 2007
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 416
|серія          = Классика
|isbn           = 978-5-9762-3311-9
|тираж          = 5000 экз.
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = [[Ільф Ілля Арнольдович|Илья Ильф]] • [[Петров Євген Петрович|Евгений Петров]]
|частина        =  
|заголовок      = «Золотой теленок»
|оригінал       = 
|посилання      = http://lib.aldebaran.ru/author/petrov_evgenii/petrov_evgenii_zolotoi_telenok_illyustracii_kukryniksy/petrov_evgenii_zolotoi_telenok_illyustracii_kukryniksy__0.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = 
|видавництво    = Эксмо
|рік            = 2008
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 640
|серія          = Русская классика XX века
|isbn           = 978-5-699-38040-4
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}

== Посилання ==

{{Вікіцитати|Шор Осип Беньямінович}}

* [http://www.stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php?view.15990      '''СТБ''' ''«У пошуках істини: Неопубліковані пригоди Остапа Бендера»'']{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-uk}}
* [http://www.museum.gorodovoy.spb.ru/museums/2437264.shtml   Народний літературний музей Остапа Бендера] {{ref-ru}}
* [http://www.sovsekretno.ru/magazines/article/247    ''«Совершенно секретно»'' Секретное досье Остапа] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20160304195348/http://botinok.co.il/node/64156   «Современная жизнь» ''Прототип великого комбинатора''] {{ref-ru}}
* [http://www.bizslovo.org/content/index.php/uk/biblioteka/148-pochat-xx-st/437-osip.html?tmpl=component&print=1&page=   Йосип, він же Остап]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-uk}}

{{добра стаття}}

[[Категорія:Уродженці Нікополя]]
[[Категорія:Шахраї]]
[[Категорія:Авантюристи]]
[[Категорія:Поховані на Востряковському кладовищі]]
[[Категорія:Остап Бендер]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:-. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Checkwd (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Fmbox (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Hidden (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hidden begin (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hidden begin/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hidden end (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:If1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ifempty (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Imagemap (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Lang-ru (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Multireplace (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Oq (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Othernames (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:PAGENAMEBASE (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:RUSold (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Red (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ref-info/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-ru (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-uk (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Replace (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Scroll Gallery (редагувати)
Шаблон:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sister (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str endswith (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str len (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str rep (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Template other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:URS (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:URS- (редагувати)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p119 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p19 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p20 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p27 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p373 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p512 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p569 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p570 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p856 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:±. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Вікіцитати (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Добра стаття (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Книга (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни RUSold (редагувати)
Шаблон:Назва країни URS (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Недоступне посилання (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання/1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання/style.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Особа (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Перше слово (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор RUSold (редагувати)
Шаблон:Прапор URS (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапорець (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Тільки прапорець (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Цитата (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:CategoryForProfession (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Dates (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Datetime (переглянути вихідний код) (захищено)
Моду��ь:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:If empty (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Infocards (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:ListOfProfessions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box/fmbox.css (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Multireplace (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-info (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources-utils (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data/scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikibase (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Interproject (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Medals (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/P512 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/date (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/item (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/media (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:WikidataSelectors (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Шор Осип Беньямінович».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шор_Осип_Беньямінович