Перегляд вихідного коду сторінки Принцип невтручання в економіку

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{Світова торгівля}}
{{не плутати|Принцип невтручання}}
[[Файл:2014 World Map of the Index of Economic Freedom.svg|міні|праворуч|300пкс|Країни за рівнем економічної свободи ([[2014]] рік)]]

'''Принцип невтручання в економіку''' або ''laissez-faire'' (з {{lang/list|fr}} «дозвольте робити», {{МФА2|lɛsefɛʁ|МФА|Fr-Laissez-faire.oga}})&nbsp;— [[Економіка|економічна]] [[доктрина]], згідно з якою державне втручання в економіку має бути мінімальним, зосереджене на захисті людей та їх власності, національній безпеці, та надання обмеженої кількості суспільних благ, таких як дороги.<ref>«The Blackwell Encyclopaedia of Political Thought» під редакцією David Miller</ref> Вперше обґрунтована в роботах економістів [[Фізіократи|фізіократів]], та підтримана представниками [[Класична економічна теорія|класичної школи]] політекономії (зокрема, в праці [[Адам Сміт|Адама Сміта]] «[[Дослідження про природу і причини багатства народів]]»). 

Як система мислення, ''laissez-faire'' спирається на такі аксіоми: «індивід є основною одиницею в суспільстві, тобто еталоном у суспільному обчисленні; індивід має природне право на свободу; і фізичний порядок природи є гармонійною та саморегульованою системою»<ref name=":0">Gaspard, Toufick. ''A Political Economy of Lebanon 1948–2002: The Limits of Laissez-faire''. Boston: Brill, 2004. </ref>. Оригінальна фраза була '''''laissez faire, laissez passer''''', друга частина означає «нехай (речі) пройдуть». Зазвичай його приписують Вінсенту де Гурне<ref>Ellen Judy Wilson; Peter Hanns Reill (1 August 2004). ''Encyclopedia Of The Enlightenment''. Infobase Publishing. p. 241. ISBN <bdi>978-0-8160-5335-3</bdi>. Archived from the original on 23 July 2023. Retrieved 21 July 2012.</ref>. 

Інший основний принцип ''laissez-faire'' стверджує, що ринки мають бути природно конкурентними, правило, на якому завжди наголошували перші прихильники ''laissez-faire''<ref name=":0" />. 

Наразі, прибічників доктрини можна знайти серед [[лібертаріанство|лібертаріанців]].

Основним аргументом прихильників даного принципу є твердження про те, що вільна економіка&nbsp;— така саморегульована система, яка сама знаходить ефективну рівновагу, втручання ж держави спотворює отримувані економічними агентами сигнали і ефективна рівновага виявляється недосяжною. Державі відводять роль «нічного сторожа»&nbsp;— встановлення правил взаємодії економічних агентів на ринку і спостереження за їх виконанням, але ніяк не самостійного суб'єкта ринку.

== Історія виникнення ==
[[Вінсент де Гурне]], французький фізіократ і інтендант комерції в 1750-х роках, популяризував термін ''laissez-faire'' , оскільки він нібито взяв його з творів [[Франсуа Кене]] про Китай<ref>Baghdiantz McCabe, Ina (2008). ''Orientalism in Early Modern France: Eurasian Trade Exoticism and the Ancien Regime''. Berg Publishers. pp. 271–272. ISBN <bdi>978-1-84520-374-0</bdi>.</ref>.  Кене ввів фрази ''laissez-faire'' і ''laissez-passer'',  ''laissez-faire'' є перекладом китайського терміна ''wu wei'' (無為)<ref>Clarke, J. J. (1997). ''Oriental Enlightenment: The Encounter Between Asian and Western Thought''. Routledge. p. 50. ISBN <bdi>978-0-415-13376-0</bdi>.</ref>.  Гурне палко підтримував скасування обмежень на торгівлю та дерегуляцію промисловості у Франції. У захваті від анекдоту Кольбера–Ле Жандра<ref>According to J. Turgot's "Eloge de Vincent de Gournay," ''Mercure'', August, 1759 (repr. in ''Oeuvres of Turgot'', vol. 1 p. 288 Archived 2022-11-12 at the Wayback Machine.</ref>  він перетворив його на власну ширшу сентенцію: «Laissez faire et laissez passer» («Дозвольте робити і пропускати»). Його девіз також був ідентифікований як більш довгий "Laissez faire et laissez passer, le monde va de lui même!" («Зроби і промине, світ йде сам собою!»). Хоча Гурне не залишив жодних письмових трактатів про свої ідеї економічної політики, він мав величезний особистий вплив на своїх сучасників, особливо на своїх колег-фізіократів, які віддають перевагу Гурне як гаслу ''laissez-faire'', так і доктрині<ref>Gournay was credited with the phrase by Jacques Turgot ("Eloge a Gournay", ''Mercure'' 1759), the Marquis de Mirabeau (''Philosophie rurale'' 1763 and ''Ephémérides du Citoyen'', 1767.), the Comte d'Albon ("Éloge Historique de M. Quesnay", ''Nouvelles Ephémérides Économiques'', May, 1775, pp. 136–137) and DuPont de Nemours (Introduction to ''Oeuvres de Jacques Turgot'', 1808–11, Vol. I, pp. 257, 259, Daire ed.) among others.</ref>. 

Один з перших економістів-фізіократів, який проголосив принцип «Діяти і дозволяти діяти» (''faire et laisser faire'') був [[Етьєн Бонно де Кондільяк]], а його роботу «Торгівля та уряд, розглянуті у їх взаємному співвідношенні, або Про вигоди вільної торгівлі» (1776) вважають першим маніфіестом вільної торгівлі. Своїми ідеями свободи торгівлі, суб'єктивної теорії цінності Конділяк вплинув на [[Економічний лібералізм|класичну ліберальну економіку]] й на ідеї [[Австрійська школа|Австрійської економічної школи]].

== Критика ==
Економісти [[Класична економічна теорія|класичної школи]] не розкривали процес досягнення економікою рівноважного стану, досліджувався сам стан рівноваги. Саме тоді ж, згідно з [[Павутиноподібна модель|павутиноподібною моделлю]] (яка показує як ринок приходить до стану рівноваги з нерівноважного положення шляхом послідовних ітерацій, змінюючи ціну і кількість) існують такі нерівноважні стани ринку, які не приводять зрештою до рівноваги.{{джерело}}

З іншого боку принцип невтручання критикують за деяку [[асоціальність]]. У випадках коли в результаті об'єктивних економічних причин різко знижується величина заробітної плати економіка поступово прийде в нову рівновагу, але в ній опиниться менше населення, що пропонує свої руки на ринку праці.{{джерело}}

Одним із прикладів негативного впливу принципу невтручання є політика британського уряду під час [[Великий голод в Ірландії|Великого голоду]] в Ірландії у 1845-52 рр. Тодішній прем'єр-міністр Роберт Піл, остерігаючись, що урядова гуманітарна допомога може негативно вплинути на ринок, обмежив втручання влади скасуванням мита на імпорт пшеничного зерна та зниженням цін на завезену зі США кукурудзу. Це мало допомогло населенню, що масово гинуло від голоду.<ref>Питер Невилл. Ирландия: История страны, 2009.</ref>

== Розвиток ідеї ==
[[Перша теорема добробуту|Перша]] і [[Друга теорема добробуту|друга теореми добробуту]] разом відповідають на найсправедливішу критику в адресу [[Класична економічна теорія|класичної економічної школи]] і, відповідно, принципу невтручання, тобто таким чином був показаний механізм і умови досягнення ефективності за допомогою конкуренції на ринку.

Згодом [[Неокласична економіка|неокласична наукова школа]] відштовхнулася від класичного розуміння невтручання і зосередилася на вивченні явища «[[фіаско ринку]]», тобто сучасна наука вивчає економічні ситуації в яких принцип невтручання не можна застосовувати, але у свою чергу цей принцип сам по собі вважається дуже добре вивченим. Крім того неокласична школа вважає принцип невтручання ідеальною уявною конструкцією, яка не зустрічається в реальному світі, але яка є базисом, на якому будується [[Мікроекономіка|мікроекономічна теорія]].

== Моделі ==

=== Капіталізм ===
Тісно пов’язаною назвою капіталізму ''laissez-faire'' є капіталізм сировини, чистий або нестримний капіталізм, який відноситься до капіталізму, вільного від будь-яких регуляцій , з низьким або мінімальним  урядом і діючим майже повністю на основі прибутку . Він має схожу економічну концепцію з анархо-капіталізмом.

Прихильники капіталізму laissez-faire стверджують, що він спирається на конституційно обмежений уряд, який безумовно забороняє застосування сили та примусу, включаючи шахрайство. Таким чином, такі економісти вільного ринку, як Мілтон Фрідман і Томас Соуелл, стверджують, що за такої системи відносини між компаніями та працівниками є суто добровільними, а працівники, які погано поводилися, шукатимуть кращого ставлення деінде. Таким чином, більшість компаній будуть конкурувати за працівників на основі оплати праці, пільг і балансу між роботою та особистим життям так само, як вони конкурують одна з одною на ринку на основі відносної вартості та якості своїх товарів. <sup> [ ''необхідне неосновне джерело'' ]  [ ''необхідне неосновне джерело'' ]</sup>

Так званий «сирий» або «гіперкапіталізм» є основним мотивом кіберпанку в антиутопічних творах , таких як ''Syndicate'' . 

=== Соціалізм ===
Хоча ''laissez-faire'' зазвичай асоціюється з капіталізмом , існує подібна економічна теорія та система ''laissez-faire,'' пов’язана з соціалізмом , яка називається лівим ''laissez-faire''  або анархізм вільного ринку , також відомий як вільний ринковий антикапіталізм і вільний ринковий соціалізм, щоб відрізнити його від капіталізму ''laissez-faire'' .  Першим прикладом цього є мутуалізм , розроблений П’єром-Жозефом Прудоном у 18 столітті, з якого виник індивідуалістичний анархізм . Бенджамін Такер є одним із видатних американських анархістів-індивідуалістів , який прийняв систему ''laissez-faire'' , яку він назвав анархістським соціалізмом на противагу державному соціалізму .  Ця традиція нещодавно була пов’язана з такими сучасними вченими, як Кевін Карсон ,  Родерік Т. Лонг,  Чарльз У. Джонсон,  Бред Спенглер,  Шелдон Річман,  Кріс Метью Скіабарра  та Гері Шартьє  , які наголошують на цінності радикально вільних ринків, назвали звільнені ринки , щоб відрізнити їх від загальної концепції, яка, на думку цих лівих лібертаріанців , пронизана капіталістичними та державницькими привілеями.  Прихильники цього підходу, яких називають лівими ринковими анархістами  або ринково-орієнтованими ліволібертаріанцями,  рішуче стверджують класичні ліберальні ідеї самовласності та вільного ринкупідтримуючи те, що, доведені до логічного висновку, ці ідеї підтримують антикапіталістичні , антикорпоративні , антиієрархічні та проробітницькі позиції в економіці; антиімперіалізм у зовнішній політиці; і цілком радикальні погляди щодо таких культурних питань, як стать, сексуальність і раса.  Критики ''laissez-faire'' у загальному розумінні стверджують, що справжня система ''laissez-faire'' була б антикапіталістичною та соціалістичною. 

Кевін Карсон описує свою політику як «зовнішню межу як лібертаріанства вільного ринку, так і соціалізму »  , а також дуже критично ставився до інтелектуальної власності.  Джерелами натхнення для свого підходу до політики та економіки Карсон назвав роботи Бенджаміна Такера, Томаса Ходжскіна , Ральфа Борсоді , Пола Гудмана , Льюїса Мамфорда , Елінор Остром , Пітера Кропоткіна та Івана Ілліча .  На додаток до чотирьох великих монополій анархіста-індивідуаліста Бенджаміна Такера (земля, гроші, тарифи та патенти), він стверджує, що держава також передала багатство заможним шляхом субсидування організаційної централізації у формі субсидій на транспорт і зв’язок. Карсон вважає, що Такер пропустив цю проблему через увагу Такера до окремих ринкових транзакцій, тоді як він також зосереджується на організаційних питаннях. Таким чином, основним фокусом його останніх робіт було децентралізоване виробництво та неформальна економіка та економіка домашніх господарств.  Теоретичні розділи « ''Досліджень мутуалістичної політичної економії»'' Карсона також представлені як спроба інтегрувати маржиналістську критику в трудову теорію вартості . 

У відповідь на заяви про те, що він неправильно вживає термін капіталізм, Карсон каже, що він навмисно вирішив відродити те, що, як він стверджує, є старим визначенням терміна, щоб «підкреслити точку зору». Він стверджує, що «термін «капіталізм», як він спочатку використовувався, стосувався не вільного ринку, а типу державницької класової системи, в якій капіталісти контролювали державу, а держава втручалася в ринок від їхнього імені».  Карсон стверджує, що «капіталізм, який виник як нове класове суспільство безпосередньо зі старого класового суспільства Середньовіччя , був заснований на акті пограбування, такого ж масового, як ранішнє феодальне завоювання землі. Він підтримувався до постійного втручання держави для захисту своєї системи привілеїв, без якої неможливо уявити її виживання».  Карсон стверджує, що в справді ''laissez-faire'' системі здатність отримувати прибуток із праці та капіталу була б незначною.  Карсон ввів принизливий термін вульгарний лібертаріанство, фразу, яка описує використання риторики вільного ринку на захист корпоративного капіталізму та економічної нерівності . За словами Карсона, цей термін походить від фрази «вульгарна політична економія», яку Карл Маркс описав як економічний порядок, який «навмисно стає все більш вибачливим і робить наполегливі спроби відмовитися від існування ідей, які містять суперечності [існуючі в економічному житті]». . 

Ґері Чартьє пропонує розуміння прав власності як умовних, але жорстко обмежених соціальних стратегій, що відображає важливість численних, збігаючихся обґрунтувань для окремого володіння та принципів природного права практичної розумності, захищаючи надійний, але не абсолютний захист цих прав у такий спосіб. подібний до того, який використовував Девід Юм .  Цей погляд відрізняється як від поглядів Локка , так і від неолокківців, які виводять права власності з ідеї самоволодіння, а також від консеквенціалістських поглядів, які можуть дозволити широко поширене спеціальне втручання у власність груп та окремих осіб.  Шартьє використовує цей вислів, щоб обґрунтувати чітке формулювання основи природного права для точки зору, що солідарний перерозподіл багатства окремими особами часто є морально необхідним, але як відповідь окремих осіб і низових мереж на певні обставини, а не як державна спроба досягти певної схеми розподілу.  Він висуває докладні аргументи на користь демократії на робочому місці , яка ґрунтується на таких принципах природного права, як субсидіарність ,  захищаючи її як морально бажану та ймовірний результат усунення несправедливості, а не як щось, що має бути встановлено державою. 

Шартьє обговорював підходи природного права до земельної реформи та окупації фабрик робітниками.  Він заперечує на підставах природного права проти захисту інтелектуальної власності, спираючись на свою теорію прав власності в більш загальному плані  та розвиває загальне природно-правове пояснення бойкотів .  Він стверджував, що прихильники справді звільнених ринків повинні явно відкидати капіталізм і ототожнювати себе з глобальним антикапіталістичним рухом, наголошуючи, що зловживання, які висвітлює антикапіталістичний рух, є результатом толерованого державою насильства та забезпечених державою привілеїв, а не від добровільне співробітництво та обмін. За словами Шартьє, «[прихильникам вільного ринку] має сенс називати те, що вони протистоять, «капіталізмом». Це привертає увагу до радикальних коренів руху за свободу, підкреслює цінність розуміння суспільства як альтернативи державі, підкреслює той факт, що прихильники свободи заперечують як неагресивні, так і агресивні обмеження свободи, гарантує, що прихильники свободи не не плутайте з людьми, які використовують ринкову риторику для підтримки несправедливого статус-кво та висловлюють солідарність між захисниками свободи ринки та працівники, а також звичайні люди в усьому світі, які використовують «капіталізм» як скорочений ярлик для світової системи, яка обмежує їхню свободу та гальмує їхні життя». 

== Принцип невтручання в Україні ==
В Україні відповідні ідеї стають все більш популярними. Все більше партій включають елементи принципу невтручання в свої програми, зокрема: [[Слуга народу]] (до листопада 2019)<ref>{{Cite web|title=Як “Слуга народу” збирається поєднувати лібертаріанство і соціалізм|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2019/12/16/7234910/|website=Українська правда|accessdate=2021-10-26|language=uk|archive-date=26 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211026081713/https://www.pravda.com.ua/articles/2019/12/16/7234910/}}</ref>, [[Європейська Солідарність]]<ref>{{Cite web|title=Європейська Солідарність|url=https://eurosolidarity.org/|website=Європейська Солідарність|accessdate=2019-07-15|language=uk|archive-date=21 липня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190721202058/https://eurosolidarity.org/}}</ref>, [[Голос (партія)|Голос]]<ref>{{Cite web|title=Політична програма партії «Голос»|url=https://goloszmin.org/program|website=goloszmin.org|accessdate=2019-07-15|language=uk|last=Goloszmin|archive-date=22 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201022232814/https://goloszmin.org/program}}</ref>, [[Демократична Сокира]]<ref>{{Cite web|title=Демократична Сокира|url=https://sokyra.party/ua/zagalna-programa-partii|website=sokyra.party|accessdate=2019-07-15|archive-date=30 травня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190530222958/https://sokyra.party/ua/zagalna-programa-partii}}</ref>, [[5.10]]<ref>{{Cite web|title=Політична партія 5.10|url=https://510.ua/|website=510.ua|accessdate=2019-07-15|language=uk|archive-date=1 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190401192501/https://510.ua/}}</ref> та деякі інші.

== Див. також ==
* [[Австрійська школа]]
* [[Анархо-капіталізм]]
* [[Економічна свобода]]
* [[Історія економічної думки]]
* [[Невидима рука ринку]]
* [[Праксеологія]]
* [[Спонтанний порядок]]

== Посилання ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''[[Man, Economy, and State|Man, Economy & State with Power and Market]] (The Scholar's Edition)''. [[Ludwig von Mises Institute]]. Лютий 2004. 1441 ст. плюс огляд. ISBN 0-945466-30-7.

{{Лібералізм}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Економіка]]
[[Категорія:Економічна термінологія]]
[[Категорія:Вільне підприємництво]]
[[Категорія:Економічна теорія]]
[[Категорія:Класична економічна теорія]]
[[Категорія:Ринкова економіка]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:!(( (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hatnote (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:IPA audio link (редагувати)
Шаблон:Lang/list (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sidebar with collapsible lists (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Бібліоінформація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Джерело (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Лібералізм (редагувати)
Шаблон:МФА (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:МФА-всі (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:МФА2 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Не плутати (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Світова торгівля (редагувати)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Category handler (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Category handler/blacklist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Category handler/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Category handler/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Category handler/shared (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:External links (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:IPA (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Namespace detect/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Namespace detect/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sidebar (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sidebar/configuration (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sidebar/styles.css (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Принцип невтручання в економіку».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Принцип_невтручання_в_економіку