Перегляд вихідного коду сторінки Порт-Артур (Тасманія)

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{Otheruses2|Порт-Артур (значення)}}
{{Об'єкт Світової спадщини|назва=|зображення=PortArthurPenitentiary.jpg|підпис зображення=Вид на Порт-Артур, Тасманія, одне з 11 місць позбавлення волі, що складають Австралійську систему місць позбавлення волі|критерії=Cultural: iv, vi|ID=1306-008|рік=2011}} 
[[Файл:Tasmanian town locator PortArthur.png|праворуч|міні|280x280пкс|Розташування Порт-Артура.]]
'''Порт-Артур''' ([[Англійська мова|англ.]] ''Port Arthur)'' — місто і колишнє поселення в'язнів на півострові [[Тасман (півострів)|Тасман]] у [[Тасманія|Тасманії]], [[Австралія]]. Розташоване приблизно за 97 кілометрів на південний схід від столиці штату, міста [[Гобарт]].

Це місце входить до складу [[Каторжні поселення Австралії|Австралійських каторжних місць]] — об'єкта [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]], що складається з 11 залишків каторжних місць, збудованих у [[Британська імперія|Британській імперії]] в XVIII і XIX століттях на родючих прибережних смугах Австралії. У сукупності ці місця, включно з Порт-Артуром, описуються ЮНЕСКО як "...найкращі вцілілі приклади великомасштабного перевезення ув'язнених і колоніальної експансії європейських держав завдяки присутності і праці каторжників".<ref name="WorldHeritage01">{{Cite web|url=https://whc.unesco.org/en/list/1306|title=Australian Convict Sites|year=2010|website=World Heritage List|publisher=UNESCO|access-date=2 серпня 2010}}</ref>

У 1996 році місто стало головним місцем масштабної різанини  — найгіршого випадку масового вбивства в постколоніальній історії Австралії.

== Історія ==
[[Файл:Penitentiary and Mount Arthur Tasmania by Anson Brothers.jpg|ліворуч|міні|В'язниця і гора Артур, Тасманія, бл. 1880 р., фото братів Енсон]]
Порт-Артур отримав свою назву на честь Джорджа Артура — лейтенант-губернатора [[Земля Ван-Дімена|Землі Ван-Дімена]]. Поселення виникло як лісозаготівельна станція 1830 року, але найбільше відоме як [[виправна колонія]].

=== Виправна колонія ===
З 1833 до 1877 року Порт-Артур призначався для найзапекліших [[Велика Британія|британських]] [[злочин]]ців — тих, хто вчинив повторний злочин після прибуття в Австралію. Туди ж відправляли бунтарів з інших каторжних дільниць. Крім того, у Порт-Артурі діяли одні з найсуворіших заходів безпеки в британській виправній системі.

==== Поводження з ув'язненими ====
[[Файл:Interior of Model Chapel, Port Arthur, Tasmania, Anson Brothers.jpg|ліворуч|міні|Інтер'єр модельної каплиці, Порт-Артур, Тасманія, прибл. 1880, Брати Енсон]]
Порт-Артур був одним із прикладів "типології окремої в'язниці" (іноді її називають типовою в'язницею), що виникла на основі теорій [[Джеремі Бентам]]а і його [[паноптикон]]у<ref name="Hurst, Rachel 2010">{{Cite journal|last=Hurst, Rachel|year=2010|title=Port Arthur separate prison|journal=Architecture Australia|publisher=Academic Search Complete, EBSCOhost|volume=99|page=79}}</ref>. Будівництво в'язниці завершили в 1853 році, а потім її розширили в 1855 році. Планування в'язниці було досить симетричним. Вона мала форму хреста з прогулянковими дворами в кожному кутку. Крила в'язниці з'єднані з центром спостереження, а також із каплицею в центральному залі.<ref>The "Separate" or "Model" prison, Port Arthur – Ian Brand {{ISBN|0-949457-33-7}}</ref> З цього центру спостереження можна було чітко розгледіти кожне крило, хоча окремі камери — ні. Ось чим Окрема в'язниця в Порт-Артурі відрізнялася від початкової теорії паноптикуму.<ref name="Hurst, Rachel 2010" />

Окрема тюремна система також ознаменувала перехід від фізичних покарань до психологічних. Вважалося, що жорсткі [[тілесні покарання]], зокрема прочуханка, які застосовують в інших місцях позбавлення волі, лише загартовують злочинців і ніяк не відвертають їх від аморальних вчинків. Харчування, наприклад, використовувалося для заохочення добре вихованих ув'язнених і для покарання порушників порядку. Як нагороду ув'язнений міг отримувати великі порції їжі або навіть предмети розкоші, такі як чай, цукор і тютюн. На покарання ув'язнені отримували мінімум хліба і води.<ref>Anderson, Margaret (2007)"'A Mill to Grind Rogues Honest.'." ''[[Australian Historical Studies]]'' 38, no. 129: 158.</ref> Відповідно до цієї системи покарань у будівлі було запроваджено "систему мовчання". Ув'язненим надягали капюшони і змушували мовчати; передбачалося, що це дасть ув'язненому час поміркувати над вчинками, які привели його сюди. Від нестачі світла і звуку в багатьох ув'язнених Окремої в'язниці розвинулися психічні захворювання. Це був непередбачуваний результат, хоча лікарню було побудовано просто поруч з окремою в'язницею. Багато в чому Порт-Артур став пошт��вхом для багатьох рухів за реформу виправних установ, незважаючи на те, що умови перевезення, утримання та використання рабської праці засуджених були такими ж суворими або навіть гіршими, ніж в інших місцях ув'язнення по всій країні.

==== Діяльність ув'язнених ====
Порт-Артур також призначався для малолітніх ув'язнених: сюди надходило багато хлопчиків, деяким з яких було всього дев'ять років. Хлопчиків відокремлювали від основної маси ув'язнених і утримували в Пойнт-Пуер, другій в'язниці для хлопчиків у [[Британська імперія|Британській імперії]].<ref>Gorton & Ramsland Carter's Barracks experience</ref> Подібно до дорослих, хлопчиків використовували на важких роботах, як-от рубання каміння і будівництво. Однією з побудованих будівель була одна з перших в Австралії нерелігійних церков, зведена в [[Готичне мистецтво|готичному стилі]]. Для ув'язнених обов'язковим було відвідування щотижневої недільної служби. Однак критики нової системи зазначали, що ці та інші заходи, схоже, мали незначний вплив на реформацію.

Знахідки археологів у Порт-Артурі свідчать про те, що люди, які жили там, брали участь у мирському, матеріальному житті. Вони не тільки допомагали готувати їжу, а й займалися такими видами відпочинку, як куріння і полювання.<ref>{{Cite journal|last=D'Gluyas|first=Caitlin|last2=Gibbs|first2=Martin|last3=Hamilton|first3=Chloe|last4=Roe|first4=David|date=2015|title=Everyday artefacts: subsistence and quality of life at the Prisoner Barracks, Port Arthur, Tasmania|journal=Archaeology in Oceania|language=en|volume=50|issue=3|pages=130–137|doi=10.1002/arco.5072|issn=1834-4453}}</ref> Контроль за археологічними розкопками комплексу майстерень Порт-Артура здійснює Управління історичних місць Порт-Артура (PAHSMA). З 1830 року в цих майстернях, розташованих на первісній набережній, розміщувалися ремісники, які працювали на виправній станції, зокрема шевці, ковалі, кравці, кравці, токарі та колісні майстри.<ref>{{Cite web|url=http://asha.org.au/news/port-arthur-convict-workshops-investigation/|title=Port Arthur Convict Workshops Investigation|date=17 січня 2021|website=Australasian Society for Historical Archaeology}}</ref> Журнал поточних розкопок і робіт зі збереження Порт-Артура документують в Інтернеті доктор Річард Таффін.<ref>{{Cite web|url=https://blog.une.edu.au/port-arthur-2020/|title=Profit and Punishment: Archaeological excavation of Port Arthur's workshops|last=Tuffin|first=Dr. Richard}}</ref>

Низка поточних археологічних та історичних дослідницьких проєктів у Порт-Артурі охоплює інтерактивну [[Онлайн-картографування|веб-мапу]] злочинів засуджених, створену Університетом Нової Англії в рамках проєкту Convict Landscapes,<ref>{{Cite web|url=https://www.une.edu.au/about-une/faculty-of-humanities-arts-social-sciences-and-education/hass/humanities-arts-and-social-sciences-research/landscapes-of-production-and-punishment|title=Landscapes of Production and Punishment|website=University of New England & Port Arthur Historic Site}}</ref> і проєкт Founders and Survivors з оцифрування минулого Тасманії.<ref>{{Cite web |url=https://foundersandsurvivors.com/ |title=Founder's & Survivors Research Project |access-date=2024-08-01 |archive-date=2023-11-19 |archive-url=https://web.archive.org/web/20231119051502/https://foundersandsurvivors.com/ |url-status=dead }}</ref> Проєкт Landscapes of Production and Punishment: the Tasman Peninsula 1830-77, що фінансується Австралійською дослідницькою радою у партнерстві з Управлінням історичних місць Порт-Артура, продовжує вивчати систему засудження з погляду засуджених як працівників. [[Геоінформаційна система|ГІС]]-картографія даних про місцезнаходження і правопорушення, складена доктором Річардом Таффіном, використовує будівлі, робочі місця, продукцію і результати життя, щоб зрозуміти життя і працю засуджених під час відбування покарання.<ref>{{Cite web|url=https://convictlandscapes.com.au/|title=Convict labour landscapes, Port Arthur 1830-1877|last=Tuffin|first=R.|last2=Gibbs|first2=M.|last3=Roberts|first3=D.A.|last4=Maxwell-Stewart|first4=H.|last5=Roe|first5=D.|last6=Steele|first6=J.|last7=Hood|first7=S.}}</ref>

== Географія ==
[[Файл:Radcliffe Creek at Port Arthur.jpg|міні|Приливна частина Редкліфф-Крік]]
Півострів, на якому розташований Порт-Артур, за своєю природою є безпечним місцем, оскільки оточений водою (за чутками адміністрації, що кишить [[Акули|акулами]]). 30-метровий перешийок Іглхок-Нек, який залишався єдиним зв'язком з материком, був обгороджений і охоронявся солдатами, капканами і собаками.

Береговий і корабельний китобійний промисел у цьому районі був заборонений, щоб запобігти спробам втечі в'язнів на човнах. Офіцери в Порт-Артурі іноді виходили на власних човнах і намагалися ловити китів. Можливо, це було більше для спорту, ніж для комерційної діяльності.<ref>Katheryn Evans,''Shore-based whaling in Tasmania historical research project, Volume 2; site histories'', Tasmanian Parks and Wildlife Service, Hobart, 1993, p.&nbsp;36.</ref>

Острів Смуф у Норфолкській затоці, найімовірніше, використовувався для вирощування свіжих овочів для тюремного поселення в Порт-Артурі.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=ma9MdNBrIkcC
|title=Living in History
|last=Warner
|first=Georgia
|year=2011
|publisher=Allen & Unwin
|isbn=9781742694153
}}</ref>

Редкліфф-Крік дренує безпосередній район Порт-Артура в затоку Карнарвон.<ref>{{Cite web|url=https://portarthur.org.au/wp-content/uploads/2017/12/PAHSMA-Landscape-Management-Plan.pdf|title=Port Arthur Historic Site – Landscape Management Plan|website=portarthur.org.au}}</ref>

=== Транспорт ===
Спілкування між моряками, які відвідують кораблі, і ув'язненими заборонялося. Під час посадки кораблі мали перевіряти вітрила і весла, щоб запобігти втечі. Проте було зроблено безліч спроб, і деякі з них увінчалися успіхом. Захоплювали човни, які веслували або пливли на великі відстані до свободи.

Порт-Артур був батьківщиною залізничного транспорту в Австралії. У 1836 році між Таранною та причалом у Лонг-Бей, на північ від Порт-Артура, було прокладено трамвайну колію. Єдиною рушійною силою були в'язні.<ref>"The Convict Tramway at Port Arthur" Eardley, Gifford [[Australian Railway History|Australian Railway Historical Society Bulletin]], April 1954 pp3740.</ref> Одну з останніх ділянок трамвайної колії можна побачити на шоколадній фабриці "Федерація" в Таранні.

=== Репутація та сприйняття ===
Порт-Артур було продано під виглядом невідворотної в'язниці, подібно до того, як згодом було продано острів [[Алькатрас]] у [[Сполучені Штати Америки|США]]. Деякі ув'язнені не сумували і намагалися втекти. Мартіну Кешу вдалося здійснити втечу разом із двома іншими ув'язненими.

Незважаючи на репутацію установи, що стала першопрохідцем у царині нового, просвітленого погляду на тюремне ув'язнення, Порт-Артур насправді був таким самим суворим і жорстоким, як і інші виправні установи. Можливо, деякі критики навіть припустять, що використання психологічних покарань, доповнених відсутністю надії на втечу, зробило його одним із найгірших. За деякими розповідями, ув'язнені скоювали вбивства (злочин, караний смертю) тільки для того, щоб врятуватися від запустіння життя в таборі. Острів мертвих був місцем, куди потрапляли всі, хто помирав у тюремних таборах. З 1646 могил, зареєстрованих тут, відмічено тільки 180, що належать тюремному персоналу і військовослужбовцям. В'язницю було закрито 1877 року.

== Розвиток туризму ==
До того, як Порт-Артур був залишений як в'язниця у 1877 році, дехто бачив у ньому потенційну туристичну привабливість. Девід Берн, який відвідав в'язницю в 1842 році, лишився вражений красою півострова і вважав, що багато хто приїде його відвідати.<ref name="Davidson">Davidson, Jim (October,1995), "Port Arthur: A tourist history." Australian Historical Studies 26, no. 105, Academic Search Complete, EBSCOhost (accessed 23 September 2010).</ref> Цю думку поділяли не всі. Наприклад, Ентоні Троллоп у 1872 році заявив, що жодна людина не бажає бачити "дивні ��уїни" Порт-Артура.<ref name="Davidson" />

Після закриття в'язниці більшу частину майна було виставлено на аукціон. Однак більшу частину майна було продано тільки в 1889 році.<ref name="Davidson"/> До цього часу район став дедалі популярнішим, а будівлі в'язниці занепали. Як писала газета "Гобарт Мерк'юрі", "самі будівлі швидко занепадають і за кілька років не приваблюватимуть нікого, бо це будуть руїни, які не матимуть нічого, що робило б їх гідними поваги або навіть пам'яті".<ref name="Davidson" /> В'язницю придбав служитель англіканської церкви і політик Джозеф Вулноу, який проводив екскурсії та жертвував виручені кошти церкві.<ref>{{Cite news|url=http://nla.gov.au/nla.news-article9226180|title=Review of the year 1889|date=1 січня 1890|location=Tasmania, Australia|page=3|work=[[The Mercury (Hobart)|The Mercury]]|volume=LV|issue=6,197|access-date=2 вересня 2021|via=National Library of Australia}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://nla.gov.au/nla.news-article63616627|title=Tasmanian social items|date=23 травня 1891|location=New South Wales, Australia|page=15 (Edition 2)|work=[[Illustrated Sydney News]]|volume=XXVIII|issue=11|access-date=2 вересня 2021|via=National Library of Australia}}</ref>

Занепад сприймався як щось позитивне, оскільки населення Тасманії хотіло дистанціюватися від похмурого образу Порт-Артура. Ті, хто купував нерухомість у Порт-Артурі, почали зносити будівлі<ref name="Davidson"/>, руйнуванню сприяли пожежі 1895 і 1897 років, що знищили стару будівлю в'язниці, і підземні поштовхи.<ref name="Davidson" /> Замість в'язниці Порт-Артур виникло місто Карнарвон. Місто назвали на честь британського держсекретаря, а його населення вважалося "витонченим та інтелектуальним".<ref name="Davidson" /> У місто приїжджало багато гостей, бо тут заохочували катання на човнах, рибалку і стрілянину на тлі природної краси півострова. Крім того, вони хотіли позбутися негативної конотації, пов'язаної з цією місцевістю.<ref name="Davidson" />

Однак, незважаючи на це бажання, розповіді ув'язнених про привидів Порт-Артура та циркулюючі історії про привидів принесли популярність руїнам в'язниці, що залишилися. Цьому сприяли популярні романи For the Term of His Natural Life (1874) Маркуса Кларка та The Broad Arrow (1859) Керолайн Лікі, в яких розповідалося про ув'язнених у Порт-Артурі.<ref name="Davidson"/>
[[Файл:Port Arthur, Tasmania.JPG|міні|Порт-Артур, Тасманія як туристичне місце]]
У 1927 році туризм зріс настільки, що назву району було повернуто в Порт-Артур. У 1916 році було створено Раду зі збереження пейзажів (SPB), щоб вивести управління Порт-Артуром з-під контролю місцевих жителів. До 1970-х років управління об'єктом перейшло до Служби національних парків і дикої природи.

У 1979 році було отримано фінансування для збереження цього місця як туристичного об'єкта, зважаючи на його історичну значущість. "Робочі" елементи Порт-Артура, як-от поштове відділення та муніципальні установи, було перенесено в прилеглу Нубіну. Деякі споруди з пісковика, побудовані засудженими, які працювали на каторжних роботах, очищено від заростей [[плющ]]а і відновлено до стану, аналогічного їхньому зовнішньому вигляду в XIX столітті. Серед будівель - "Зразкова в'язниця", сторожова вежа, церква і залишки головної пенітенціарної установи. Будівлі оточені пишною зеленою парковою зоною. Могили на Острові мертвих також приваблюють відвідувачів.

У Пойнт-Пуер, розташованому через гавань від основного поселення, знаходилася перша в Британській імперії виправна колонія для хлопчиків. Хлопчикам, відправленим туди, давали базову освіту і навчали ремісничих навичок.

=== Охорона об'єкту ===
З 1987 року об'єкт перебуває у віданні Управління історичних місць Порт-Артура<ref>[http://www.portarthur.org.au/pashow.php?ACTION=Public&menu_code=200.050 Port Arthur Historic Site Management Authority] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090915003042/http://www.portarthur.org.au/pashow.php?ACTION=Public&menu_code=200.050|date=15 вересня 2009}}, Port Arthur Historic Site</ref>, а роботи з його збереження фінансуються урядом Тасманії та відвідувачами за вхідні квитки. Групи добровольців працюють на будівельних майданчиках Пойнт-Пуера, щоб допомогти дослідникам краще зрозуміти історію в'язниці для хлопчиків.

31 липня 2010 року Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО заніс історичний об'єкт Порт-Артур та історичний об'єкт Вугільні шахти до реєстру всесвітньої спадщини як частину об'єкта всесвітньої спадщини "Місця австралійських каторжників".<ref name="WorldHeritage01"/> Порт-Артур — один із найвідвідуваніших історичних об'єктів Австралії, що щорічно приймає понад 250 000 відвідувачів.<ref>{{Cite journal|last=Anderson, Margaret|year=2007|title=A Mill to Grind Rogues Honest|journal=Australian Historical Studies|volume=38|page=157}}</ref>{{Панорама|Port Arthur Panorama.jpg|2000px|Порт-Артур}}

== Різанина ==
28 квітня 1996 року в історичному місці Порт-Артура сталася кривава бійня. Мартін Брайант убив 35 осіб і поранив ще 23, після чого був схоплений Групою спеціальних операцій. Це вбивство призвело до введення національних обмежень на напівавтоматичні дробовики і гвинтівки підвищеної потужності. Згодом 28-річного злочинця було засуджено, і нині він відбуває 35 довічних термінів плюс 1035 років без права на дострокове звільнення в психіатричному відділенні в'язниці Рісдон у Гобарті, Тасманія.<ref name="bornorbredp267">{{Cite book
|title=Behind Bars
|last=Wainwright
|first=Robert
|last2=Totaro
|first2=Paola
|page=267
|chapter=Born or Bred?
}}</ref>

== Особистості ==

* Саймон Александр Фрейзер (1845–1934) — австралійський волинщик, гонщик і виробник батога <ref name="Gillison">{{Cite book
|title=[[Australian Dictionary of Biography]]
|last=Gillison
|first=Joan
|year=1981
|publisher=National Centre of Biography, [[Australian National University]]
|volume=8
|chapter=Fraser, Simon Alexander (1845–1934)
|access-date=14 грудня 2017
}}</ref>

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Port_arthur_outside.jpg|альт=Port Arthur Prison Colony site|Ділянка Порт-Артурської тюремної колонії
Файл:Port_Arthur_inside_Modell_Prison.jpg|альт=Inside the separate prison, Port Arthur, Tasmania|Всередині окремої в'язниці, Порт-Артур, Тасманія
Файл:Hall_and_Cell_Corridors,_Penitentiary_Port_Arthur_Anson_Brothers.jpg|альт=Hall and Cell Corridors, Penitentiary, Port Arthur, ca. 1880, Anson Brothers|Коридори залів і камер, в'язниця, Порт-Артур, бл. 1880 р., брати Енсони
Файл:Port_Arthur_Seeseite.jpg|альт=Port Arthur, Tasmania|Порт-Артур, Тасманія
Файл:Convict_Church,_Port_Arthur.jpg|альт=Convict-built church at Port Arthur|Побудована каторжниками церква в Порт-Артурі
Файл:Convict_labourers_in_Australia_in_the_early_20th_century.jpg|альт=A postcard depicting a convict team ploughing a farm at Port Arthur, dated 1926|Листівка із зображенням каторжницької бригади[[Плуг|, яка оре]] ферму в Порт-Артурі, датована 1926 роком
Файл:Gravestones_Isle_of_Dead_Tasmania_Port_Arthur.JPG|альт=Gravestones on the Isle of the Dead|Надгробки на острові мертвих
Файл:IsleOfTheDead.jpg|альт=Isle of the Dead|Острів мертвих
Файл:Puerchurch.jpg|альт=The ruins of the church at Point Puer: It would have overlooked the church at Port Arthur.|Руїни церкви в Пойнт-Пуер: з них відкривався вид на церкву в Порт-Артурі
Файл:View_of_Port_Arthur_Historic_Site_from_Guard_Tower.jpg|альт=View of Port Arthur Historic Site from Guard Tower showing the Penitentiary|Вид на історичну пам'ятку Порт-Артура з Вартової вежі, де видно виправний заклад
Файл:Ruins_of_the_Government_Cottage_at_Port_Arthur_Historic_Site.jpg|альт=Ruins of the Government Cottage at Port Arthur Historic Site|Руїни урядового котеджу в історичному місці Порт-Артура
Файл:Government_Gardens_at_Port_Arthur_Historic_Site.jpg|альт=Government Gardens at Port Arthur Historic Site|Урядові сади в історичному місці Порт-Артура
Файл:Accountant's_House_and_Parsonage_at_Port_Arthur_Historic_Site,_Tasmania.jpg|альт=Accountant's House and Parsonage at Port Arthur Historic Site, Tasmania|Будинок бухгалтера та дім священика в історичному місці Порт-Артур, Тасмані
Файл:Guard_Tower_at_Port_Arthur_Historic_Site.jpg|альт=Guard Tower at Port Arthur Historic Site|Сторожова вежа в історичному місці Порт-Артура
</gallery>

== Література ==

* Barnard, Simon, ''AZ of Convicts in Van Diemen's Land'', Text Publishing, Melbourne, 2014.{{ISBN|9781922079343}}[[ISBN (identifier)|ISBN]]&nbsp;[[Special:BookSources/9781922079343|9781922079343]]
* Бренд, Ієн, Кримінальний півострів, Regal Press, Лонсестон, 1998.{{ISBN|9780909640088}}[[ISBN (identifier)|ISBN]]&nbsp;[[Special:BookSources/9780909640088|9780909640088]]
* Barrington R (nd) ''Convicts and Bushrangers'', View Productions, Сідней
* Ніл, Метью, (2000) ''Англійські пасажири'' Лондона: Хеміш Гамільтон.{{ISBN|0-241-14068-4}}[[ISBN (identifier)|ISBN]]&nbsp;[[Special:BookSources/0-241-14068-4|0-241-14068-4]]
* Сміт Р. (1987) ''Народження нації: історична спадщина Австралії – від відкриття до нації'', Penguin Books Australia Ltd, Рінгвуд,{{ISBN|0-670-90018-4}}

== Посилання ==

* [http://www.portarthur.org.au/ Офіційний сайт Порт-Артура]
* [http://www.tourtasmania.com/content.php?id=portarthur Веб-сайт інтерактивного туру по Тасманії]
* [https://web.archive.org/web/20110220043828/http://www.tasmaniangothic.webs.com/ Порт-Артур у 1870-х роках]
{{Бібліоінформація}}

== Примітки ==
<references/>

[[Категорія:Містечка Тасманії]]
[[Категорія:Населені пункти, засновані 1830]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:Anchor (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite journal (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite news (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Dablink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hatnote (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ISBN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:If1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Mapframe для карток (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Otheruses (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Otheruses2 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:PAGENAMEBASE (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str rep (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Template other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p17 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p373 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Бібліоінформація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Карта розташування/стара (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Об'єкт Світової спадщини (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Панорама (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Якір (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Coordinates (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Coordinates/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:External links (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Mapframe для карток (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Math (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources-utils (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wide image (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Flags (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Places (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/media (переглянути вихідний код) (захищено)
Моду��ь:WikidataSelectors (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Якір (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Порт-Артур (Тасманія)».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Порт-Артур_(Тасманія)