Перегляд вихідного коду сторінки Література української діаспори

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
'''Літерату́ра украї́нської діа́спори''' ''або'' '''украї́нська еміграці́йна літерату́ра'''&nbsp;— література, написана українськими письменниками в еміґрації, які з політичних, економічних, релігійних причин виїхали з України на постійне або тривале проживання за кордоном. Діаспорна література&nbsp;— результат переселення літераторів насамперед через численні політичні репресії на території України в [[20 століття|20 столітті]]. Коли в [[СРСР]] єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено [[соціалістичний реалізм]], письменники-емігранти мали більшу свободу художнього вираження, а також можливість критично осмислювати події в Україні. Таким чином українська діаспорна література 20 століття розвивалася паралельно з іншими європейськими літературами в той час, коли в Україні ці процеси були зупинені і замінені значною мірою суто пропагандистською та прорадянською літературною продукцією.

== Передісторія ==
Одним із найперших літературних творів, написаних українським автором на чужині, є віршована присвята [[Юрій Дрогобич|Юрія Дрогобича]] римському папі [[Сікст IV|Сиксту VI]]. Присвята була опублікована разом з працею Юрія Дрогобича «[[Прогностична оцінка поточного 1483 року]]» в друкарні [[Еухаріус Зільбер|Зільбера]] ([[Рим]], [[1483]]). Це римське видання є першою друкованою книгою, написаною українським автором. У [[латина|латиномовній]] присвяті йдеться про здатність людського розуму пізнати закономірності світу.<ref>стаття «Дрогобич Юрій» / Енциклопедія історії України,&nbsp;— Київ: [[Наукова думка]], 2004, т. 2, с. 466.</ref>

Важливі твори мемуарної, епістолярної та публіцистичної літератури залишили представники так званої «[[Мазепа|мазепинської]] еміграції» ([[1709]]–[[1750]]-ті роки). Насамперед це тексти [[Пилип Орлик|Пилипа Орлика]] («Діярій подорожній»; «[[Замітки про Україну й козаків|Замітки про Україну й козаків, про яких Європа мало що знає]]»; «[[Вивід прав України 1712|Вивід прав України]]»)<ref>«Мазепинська еміграція» / Енциклопедія історії України,&nbsp;— Київ: Наукова думка, 2004, т. 2, с. 427—430.</ref><ref>Ян Токаржевський-Карашевич, Діярій гетьмана Пилипа Орлика, Варшава, 1936.</ref><ref>The Diariusz podorozny of P. Orlyk, vol. 1-2. Cambridge, Massachusetts, 1988—1989.</ref>

Початок трудової еміграції з українських теренів дослідники відносять до першої половини XVII століття. Тоді відбувалося переселення до [[Воєводина|Воєводини]] (зараз [[Сербія]]), [[Банат]]у (зараз [[Румунія]]), [[Срема|Среми]] й [[Славонія|Славонії]] (зараз [[Хорватія]]).<ref>«Еміграція українського населення» / Енциклопедія історії України,&nbsp;— Київ: Наукова думка, 2004, т. 3, с. 33.</ref> Літературні здобутки цього періоду обмежуються розвитком народно-пісенного жанру заробітчанських пісень.

У [[1878]]–[[1881]] роках «Женевський гурток», очолюваний [[Михайло Драгоманов|Михайлом Драгомановим]] й до якого входили [[Павлик Михайло Іванович|Михайло Павлик]], [[Федір Вовк]], [[Зібер Микола Іванович|Микола Зібер]], [[Подолинський Сергій Андрійович|Сергій Подолинський]], видає в [[Женева|Женеві]] [[журнал «Громада»]], де публікуються зокрема й літературні твори.

В широкому сенсі до еміграційної літератури можна зарахувати більшість творів [[Микола Гоголь|Миколи Гоголя]], що мешкав у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. Так само, як і більшість доробку [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]], адже ці твори були написані поза Україною: в Санкт-Петербурзі й на засланні в [[Косарал|Кос-Аралі]], а деякі прижиттєві видання Тараса Шевченка публікувалися, наприклад, в [[Лейпциг]]у.<ref>Новые стихотворенія Пушкина и Шавченки, Leipzig: Wolfgang Gerhard, 1859 (репринт: Київ: Вид. Либідь, 1990)</ref>

Проте українське [[літературознавство]], зазвичай, веде мову про літературу [[українська діаспора|української діаспори]] або еміграційну літературу від часу заснування тривалих осередків літературного життя за межами України (кінець XIX-початок XX століття).<ref>Пор. хронологію в статті «Еміграційна літертаура» // {{ЛЗЕ/1}}&nbsp;— С.&nbsp;330.</ref>

== Історія літератури в діаспорі ==
[[Файл:Drama Union Vinnipeg Canada 1914.jpg|thumb|200px|Драматичне товариство ім. І. Котляревського. [[Вінніпег]] ([[Канада]]), [[1914]] рік.]]
Перша хвиля української еміграції на межі XIX—XX століть вважається трудовою, тож вона представлена скромними літературними набутками, що з'явилися переважно в США й Канаді. Зокрема, це жанр заробітчанських та емігрантських народних пісень, які дійшли до нас у збірниках [[Гнатюк Володимир Михайлович|Володимира Гнатюка]], [[Філарет Колесса|Філарета Колесси]] та інших фольклористів.<ref>{{Cite web |url=http://proridne.com/content/пісні/емігрантські/ |title=Про емігрантські пісні див. статтю доктора мистецтвознавства С. Й. Грици |accessdate=6 грудня 2010 |archive-date=26 січня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110126073441/http://proridne.com/content/пісні/емігрантські/ }}</ref>

Друга хвиля еміграції була пов'язана з поразкою національно-визвольних змагань. Саме ця хвиля принесла значні літературні твори та саму атмосферу живого літературного процесу. Тож перші значні українські літературні угрупування з'явилися в 1920-х роках. До них належали передовсім [[Празька школа]] ([[Юрій Липа]], [[Юрій Клен]], [[Олег Ольжич]], [[Олена Теліга]], [[Євген Маланюк]], [[Наталя Лівицька-Холодна]] та ін.) в Чехословаччині та групи [[Танк (група)|Танк]] та [[Ми (літературна група)|Ми]] в Польщі. Письменники Празької школи найчастіше друкувалися в [[Літературно-науковий вістник|«Літературно-науковому віснику»]] за редакцією [[Дмитро Донцов|Дмитра Донцова]], мали свій журнал «Ми», видавництво «Варяг». Діаспорна література поповнилася на цьому етапі не лише вартісними творами, але й науково-теоретичними працями [[Білецький Леонід Тимофійович|Леоніда Білецького]], Миколи Гнатишака, [[Зайцев Павло Іванович|Павла Зайцева]] та ін.

Наступна хвиля українських письменників-емігрантів була спричинена [[Друга світова війна|Другою світовою війною]]. Завдяки свободі самовираження в еміграції з'явилося багато оригінальних літературних творів, які продовжували модерністську традицію обірвану в [[УРСР]] політичними репресіями. Так, у післявоєнній Німеччині від [[1945]] до [[1948]] року активно діяла організація українських письменників «[[Мистецький український рух]]» ([[Іван Багряний]], [[Віктор Домонтович]], [[Юрій Косач]], [[Ігор Костецький]] та ін.) очолювана [[Улас Самчук|Уласом Самчуком]]. У МУРі були і літературні критики, серед яких [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шевельов]], [[Державин Володимир Миколайович|Володимир Державин]] та [[Петров Віктор Платонович|Віктор Домонтович]]. Важливим завданням для себе письменники діаспори бачили також переклади сучасних їм літературних творів. Активними перекладачами були [[Ігор Костецький]], [[Олег Зуєвський]] та [[Михайло Орест]]. Ігор Костецький відомий також як літературознавець і видавець, його [[На горі (видавництво)|видавництво «На горі»]] опублікувало багато творів українських письменників, а також переклади українською таких авторів, як [[Данте Аліг'єрі|Данте]], [[Вільям Шекспір]], [[Поль Верлен]], [[Шарль Бодлер]], [[Оскар Вайльд]], [[Езра Павнд]], [[Штефан Георге]] та ін.

Після переселення значної частини українських емігрантів за межі Німеччини літературні об'єднання виникали в англомовних країнах. Так, у 1954 році аналогом МУРу постало об'єднання письменників [[Слово (об'єднання)|«Слово»]], в якому згуртувалися прозаїки, поети, драматурги, літературознавці ([[Григорій Костюк]], [[Юрій Шерех]], [[Василь Барка]], [[Тодось Осьмачка]], [[Улас Самчук]], [[Докія Гуменна]], [[Ольга Мак]] та ін.).

Особливо яскравою була творчість неформального об'єднання поетів під назвою [[Нью-Йоркська група]] ([[Юрій Тарнавський]], [[Емма Андієвська]], [[Богдан Рубчак]], [[Бойчук Богдан Миколайович|Богдан Бойчук]], [[Марія Ревакович]], [[Роман Бабовал]] та ін.). Їхні твори відзначаються модерністською елітарної естетикою і віддалені від політики. При цьому складність сприйняття поезії деяких поетів Нью-Йоркської групи, зокрема Юрія Тарнавського, деякі критики не завжди обґрунтовано пояснюють недостатнім володінням ними українською мовою.

У середовищі української діаспори створювалися альтернативні радянським структури для підтримки українського культурного та літературного життя. Це стосується як часописів, серед яких особливо впливовим був журнал [[Сучасність (журнал)|«Сучасність»]], так і установ присвячених науковому вивченню української літератури ([[Український вільний університет]], [[Канадський інститут українських студій]] та [[Український науковий інститут Гарвардського університету]]). Також у діаспорі була заснована [[Премія фундації Антоновичів]] для відзначення найкращих україномовних літературних творів.

Зі здобуттям Україною незалежності значно почастішали контакти «материкових» і діаспорних письменників. Загалом література діаспори дедалі більше інтегрується в загальноукраїнський літературний процес.

Водночас в Канаді, США, Німеччині (насамперед, Мюнхен), Франції (Париж), Польщі, Словаччині, Румунії та інших країнах зберігаються важливі осередки української літератури, виходять українські часописи ([[Дукля (часопис)|Дукля]], [[Словаччина]]), [[альманах]]и («[[Зерна (альманах)|Зерна»]]<ref>{{Cite web |url=http://www.slovoichas.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=254&Itemid=34 |title=Ярослав Поліщук: Ігор Трач та його «Зерна» |accessdate=4 грудня 2010 |archive-date=30 травня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130530124737/http://www.slovoichas.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=254&Itemid=34 }}</ref>., [[Німеччина]]), діють деякі українські видавництва ([[Бродіна]], Німеччина). Дехто із сучасних українських письменників надає перевагу проживанню за кордном в осередках української діаспори, але продовжує писати українською мовою. До таких належать [[Василь Махно]], [[Володимир Діброва]], [[Луцишина Оксана|Оксана Луцишина]], [[Таня Малярчук]], [[Друзяка В'ячеслав Михайлович|В'ячеслав Друзяка]], а також [[Ігор Трач]], який видає в Німеччині [[Зерна (альманах)|альманах «Зерна»]].

[[Марко Роберт Стех]] разом з Адріяном Івахівом, Нестором Микитином та Романом Ващуком, членами театральної групи АУТ ([[Аванґардний український театр]], [[Торонто]]), був одним із засновників новаторського журналу «[[Термінус (журнал)|Термінус»]], що виходив у [[1986]]–[[1989]] роках, і який вплинув на тогочасний український літературний андерґраунд<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhdak/2009_28/V28-1-02.pdf В.&nbsp;М.&nbsp;Шейко. Літературні періодичні видання України в роки незалежності: культурологічний аспект // Вісник ХДАК. Випуск 28. 2009]</ref><ref>[http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/gk-tya.htm Мала українська енциклопедія актуальної літератури, Плерома, 3, проект Повернення деміургів&nbsp;— Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998.&nbsp;— 287 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090522110723/http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/gk-tya.htm|date=22 травня 2009}} ISBN 9667263223</ref>.

== Українська література у світі ==

=== [[Австралія]] ===

[[Файл:Noviy obriy.png|міні|праворуч|150пкс| «[[Новий обрій]]»&nbsp;— альманах української діаспори в Австралії]]
Перша українська книжка була опублікована в [[Австралія|Австралії]] в [[1951]] році.<ref>Дані про українську літературу в Австралії за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 662.</ref> Це була збірка імпресіоністичних новел [[Володимир Русальський|Володимира Русальського]] «Після облоги міста».

Найпомітніші українські письменники Австралії: [[Нитченко Дмитро|Дмитро Нитченко]] (Чуб), його дочка [[Богуславець Леся|Леся Богуславець]] (Ткач), [[Масляк Ярослав Іван|Ярослав Масляк]] (Гриць Волокита), [[Когут Зоя|Зоя Когут]], [[Онуфрієнко Василь Йосипович|Василь Онуфрієнко]], [[Вакуленко Пилип|Пилип Вакуленко]], [[Подолянко Богдан|Богдан Подолянко]], Галина Чорнобицька, [[Зозе Євген|Євген Зозе]], М. Гойя, [[Сірко Божена Беатріс Індра|Божена Сірко]], [[Коваленко Боженна|Боженна Коваленко]], [[Лазорський Микола Панасович|Микола Лазорський]], [[Смаль-Стоцький Іван|Іван Стоцький]], [[Гаєвська-Денес Лідія Степанівна|Лідія Гаєвська-Денис]], [[Дейко Марія|Марія Дейко]], Тетяна Волошка.

Юрій Ткач займається перекладами української літератури англійською, зокрема він переклав твори Бориса Антоненка-Давидовича, Олеся Гончара, [[Валерій Шевчук|Валерія Шевчука]], [[Остап Вишня|Остапа Вишні]], [[Олесь Бердник|Олеся Бердника]], [[Анатолій Дімаров|Анатолія Дімарова]], [[Ігор Качуровський|Ігоря Качуровського]]. Юрій Ткач також заснував українське видавництво «Bayda Books». Дмитро Нитченко заснував українське видавництво «Ластівка», Микола Цюрак&nbsp;— видавництво «Книга».

У [[1954]] році у видавництва «Ластівка» (Мельбурн) вийшов друком ілюстрований україномовний альманах української діаспори в Австралії під редакцією Дмитра Нитченка (Чуба) «[[Новий обрій]]».

В [[Аделаїда|Аделаїді]] довгий час діяло «Товариство імені [[Микола Зеров|Миколи Зерова»]], яке опублікувало дещо зі спадщини [[неокласики|неокласиків]], збірку спогадів про них, великий том поезій [[Євген Плужник|Євгена Плужника]]. В Австралії є доволі багато українських літературно-мистецьких клубів, наприклад, заснований ��. Нитченком у Мельбурні «Клуб імені Василя Симоненка», який періодично проводить літературні конкурси.

=== Північна Америка ===
;[[Канада]]<ref>Дані про українську літературу в Канади за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 669.</ref>

Література українською мовою започаткована в [[Канада|Канаді]] з 90-х років XIX століття. У [[1897]] році [[Дмитрів Нестор]] опублікував першу українську книжку під заголовком «Канадійська Русь. Подорожні вспомини». Перший україномовний вірш було опубліковано в [[1898]] році в газеті «Свобода», його автором був [[Збура Іван|Іван Збура]] (1860—1940), вірш називався «Канадійські емігранти». У [[1954]]–[[1998]] роках українські письменники Канади і США мали своє об'єднання «Слово» та з 1970 року видавали однойменний альманах (всього 13 випусків). З [[1964]] року виходив альманах «Північне сяйво» (5 випусків).

Першими перекладачами української літератури в Канаді були Ф. Г.&nbsp;Р.&nbsp;Лайвес, Е. Дж. Гантер, П. Канді. Серед перекладачів українського походження можна назвати таких, як [[Луцький Юрій|Юрій Луцький]], [[Джон Вір]] (Іван Вив'юрський) Микола Скрипник, [[Мельник Богдан Осипович|Богдан Мельник]], Н. Педан-Попіль, [[Максим Тарнавський|М. Тарнавський]]. Вотсон Кіркконел за допомогою підрядників Костянтина Г. Андрусишина переклав і видав [[антологія|антологію]] «Українські поети 1189—1962» ([[1963]]) та майже повне видання [[Кобзар (книга)|Кобзаря]] ([[1964]]). У [[1968]] році за редакцією К. Біди вийшла антологія «Поезія сучасного Квебеку» в українських перекладах Б. Олександріва, Ігоря Качуровського, К. Дмитрика. О. П'ясецький уклав бібліографічний покажчик «Українська література англійською і французькою мовами» (1950—1986).

Видатним письменником, визнаним в сучасній Україні, був [[Улас Самчук]], який з 1948 року переїхав до Канади і був одним із засновників ОУП «Слово» (1954).

У Канаді діє багато українських книгарень, одна з найстаріших&nbsp;— «Українська книгарня» в [[Едмонтон]]і, заснована в [[1915]] році. Чимало є й українських видавництв, які постали переважно після [[1945]] року: «[[Кобзар (видавництво)|Кобзар»]], «Гомін України», «Добра книжка», «Євшан-зілля», «Нові дні», «[[Новий шлях (газета)|Новий шлях]]» (всі у [[Торонто]]), «Видавництво українських новин» ([[Едмонтон]]), «Преса Тризуб», Видавництво УВАН, видавництво імені Івана Тиктора (всі у [[Вінніпег|Вінніпезі]]). З [[1976]] року найактивніше видає українську літературу видавництво [[Канадський інститут українських студій|Канадського інституту українських студій]] (КІУС) в [[Едмонтон]]і.

;[[Сполучені Штати Америки|США]]<ref>Дані про українську літературу в США за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 675—676.</ref>
Література українською мовою започаткована в [[Сполучені Штати Америки|США]], як і в Канаді, з 90-х років XIX століття. Першими україномовними прозовими авторами у США були Г. Грушка, Ю. Чупка, С. Макар, Н. Дмитрів, З. Бичинський. Драматичні твори публікували М. Струтинський, І. Луцик, Є. Мусійчук. До [[1998]] року українські письменники групувалися в об'єднанні «Слово», яке видавало однойменні збірники.

Загалом у [[Сполучені Штати Америки|США]] видавалося близько 180 україномовних часописів, багато з яких публікували твори художньої літератури.

Активними були українські видавництва «Булава» (засн. 1950), «Червона калина» (засн. 1951), «Книгоспілка» (засн. 1952), «Пролог» (засн. 1953), «Видавництво М. Динисюка» ([[Чикаго]]).

Літературний фонд імені Івана Франка у [[Чикаго]] було засновано у 1955 році й до дня народження Франка фонд вручав Літературну премію імені Івана Франка.<ref>[https://web.archive.org/web/20200726172746/https://izi.travel/en/99ea-zal-velich-pismennika/uk Зал «Велич письменника»]. izi.travel, 2020</ref> Премія зникла разом з фондом на початку 1990-х.

Визначним явищем української літерутури стала творчість представників [[Нью-Йоркська група|Нью-Йоркської групи]], що виникла наприкінці 50-х років минулого століття. До найпримітніших її представників належать [[Богдан Бойчук]], [[Богдан Рубчак]], [[Юрій Тарнавський]], [[Марія Ревакович]]. З 1959 до 1971 року група видала 10 збірників «Нова поезія».

=== [[Південна Америка]] ===

Українська діаспора<ref>Дані про українську літературу в Південній Америці за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 671.</ref> тут менш чисельна ніж в Північні Америці, але вже в [[1910]] році в Аргентині був заснований перший культурний осередок «Українська читальня». У [[1948]] році в Аргентині була створена Українська центральна репрезентація українських товариств Південної Америки, яка зокрема займалася й публікацією творів української літератури. Українські письменники публікувалися в україномовних газетах «[[Українське слово (Аргентина)|Українське слово»]] (засн. 1928), «[[Наш клич (Аргентина)|Наш Клич»]], «Дзвін», «Світло», «Знання» (всі&nbsp;— [[Аргентина]]). Найвідоміша українська письменниця Південної Америки&nbsp;— [[Віра Вовк]], яка мешкає в [[Бразилія|Бразилії]].

=== [[Європа]] ===
;[[Західна Європа]]<ref>Дані про українську літературу в Західній Європі за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 664—665, 679 (Велика Британія).</ref>
;;[[Австрія]]
Українська література в [[Австрія|Австрії]] до [[1918]] року зазвичай розглядається як «материкова», хоча українська Східна Галичина в той час входила до Австрії. На початку XX століття у [[Відень|Відні]] діяло чимало українських видавництв, найвідоміші з яких видавництво Івана Тиктора та видавництво «Наші дні».

;;[[Велика Британія]]
Перше покоління українських письменників [[Велика Британія|Великої Британії]] представлене такими іменами, як О. Воропай, М. Верес, В. Бора (Б. Шкандрій), М. Добрянський, Г. Мазуренко, К. Зеленко, Н. Драбат.

Друге покоління заявило про себе в [[1970]]-х роках. Це насамперед такі літератори, як Я. Василюк, Я. Рутковський, М. Юрків, В. Даківська, В. Слез.

У [[1975]] році утворене «Товариство української літератури у Великій Британії». При Спілці українців Великої Британії діє українське видавництво ([[Лондон]]). Українські твори публікувалися в журналах «Наш клич» (1945—1947), «Українська думка», «Вітраж» (1977—1983).

;;[[Німеччина]]
Після поразки визвольних змагань [[1917]]–[[1921]] років частина українських політичних біженців, серед яких були й письменники, знайшла притулок в [[Німеччина|Німеччині]]. Центром української еміграції до [[1939]] року був [[Берлін]]. Внаслідок [[Друга світова війна|Другої світової війни]] в українська діаспора Німеччини в [[1946]] році зросла до 180 тисяч. Центром українського життя в Німеччині став [[Мюнхен]]. [[1945]]–[[1951]] роки позначені бурхливим розвитком української літератури в Німеччині. Тут діяли 44 українські видавництва, що опублікували за згаданий період понад 700 назв книжок. Найпомітнішими видавництвами були «Сучасність», [[Українське Видавництво у Мюнхені|«Українське видавництво»]], «Молоде життя», «Verlag Ukraine», «[[На горі (видавництво)|На горі»]]. З [[1961]] року виходить журнал [[Сучасність (журнал)|«Сучасність»]]. З [[1946]] року&nbsp;— молодіжний журнал Авангард. Особливо яскравою сторінкою в історії української літератури Німеччини була діяльність створеного в [[1945]] році [[МУР]]у. У 50-х роках більшість українських письменників переїхали з Німеччини до [[Сполучені Штати Америки|США]] і [[Канада|Канади]].

;;[[Франція]]
Українська діаспора Франції становить близько 30 тисяч чоловік. Осередки української літератури знаходяться переважно в [[Париж]]і. Тут діє «Перша українська друкарня», що публікує книжки українською мовою і має власну книгарню. Заходи, присвячені українській літературі, проводить розташована в Парижі [[Бібліотека імені Симона Петлюри]].

;;[[Швейцарія]]
Українська громада Швейцарії була активною насамперед в 70-х роках XIX століття. У [[Женева|Женеві]] тоді діяла «Українська друкарня», заснована [[Михайло Драгоманов|Михайлом Драгомановим]], яка з 1876 по 1919 рік видала 112 українських книжок. Твори української літератури публікувалися у часописі «Громада».

;[[Східна Європа]]<ref>Дані про українську літературу в Східній Європі за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 672 (Польща), 673 (Румунія), а також за Антологією «[[Поза традиції]]».</ref>

;;[[Литва]]
В Литві живе та працює письменник [[Мельник Ярослав Йосипович|Ярослав Мельник]], який пише литовською та українською мовами.

;;[[Польща]]
Українська література Галичини не розглядається літературознавцями як діаспорна, хоча до 1939 року Галичина входила до Польщі. У післявоєнний час твори української літератури друкувалися в україномовній пресі Польщі: щоденна газета «Наше слово» (з 1956), журнали «Наша культура» (з 1958), «Зустрічі» (з 1980), «Наш голос», «Наша трибуна». Українська література в Польщі представлена такими іменами, як Юрій Гаврилюк (*1964), Олена Дуць (*1960), Тадей Карабович (*1959), Софія Сачко (*1955), [[Киризюк Іван Петрович|Іван Киризюк]] (*1949), Петро Мурянка (Трохановський, *1947).

Розвивається художня література на основі лемківського діалекту української мови. У [[1969]] році була опублікована антологія [[лемки|лемківських]] письменників «Гомін».

;;[[Румунія]]
Українська література в Румунії представлена такими іменами, як Іван Негрюк, [[Михайлюк Михайло Ількович|Михайло Михайлюк]], [[Павло Романюк]], Микола Корсюк, [[Мигайчук Євген Миколайович|Євген Мигайчук]], Михайло Небиляк, Іван Ковач, [[Ребошапка Теофіл|Теофіль Ребошапка]], С. Ткачук, К. Регуш, І. Непогода.

З [[1919]] по [[1989]] рік виходила газета «Новий вік», яка мала літературну рубрику. У Румунії видаються журнали «Обрії», «Вільне слово», «Український вісник», де часто публікуються твори української літератури. Діє українське видавництво «Критеріон», яке публікує як українську класику, так і сучасних україномовних письменників Румунії.

;;[[Чехія]]
У 1920-х роках у столиці Чехії існувало важливе літературне угрупування відоме як [[Празька школа]], представлена такими іменами, як [[Юрій Липа]], [[Юрій Клен]], [[Оксана Лятуринська]], [[Мазуренко Галина]], [[Олег Ольжич]], [[Олена Теліга]], [[Леонід Мосендз]], [[Євген Маланюк]]. Від 1990-х років в Чехії живуть і творять українські поети [[Друзяка В'ячеслав Михайлович|В'ячеслав Друзяка]] та [[Анатолій Крат]]. В Празі видаються україномовні часописи «Пороги» (засн. у 1993 році) та «Український журнал» (засн. у 2005 році). В цих часописах, які видаються організаціями українських національних меншин за фінансової підтримки уряду ЧР, друкуються також твори сучасних українських поетів Чехії та літературознавчі праці. На хвилях радіо «Реґіна» (третій канал Чеського радіо) регулярно виходить інформаційна програма українською мовою.

;;[[Словаччина]]
Україномовна література [[Пряшівщина|Пряшівщини]] становить важливу частину загальноукраїнського літературного процесу. На відміну від країн імміграції, на Пряшівщині проживає автохтонне українське населення.

За радянських часів літературний журнал «[[Дукля (журнал)|Дукля»]] був одним з найцікавіших україномовних видань [[Східна Європа|Східної Європи]]. Найвизначнішим поетом Пряшівщини є [[Гостиняк Степан|С. Гостиняк]] (збірка «Пропоную вам свою дорогу» [[1965]]&nbsp;р., «Лише двома очима» [[1967]]&nbsp;р.). Серед інших україномовних письменників та громадських діячів можна назвати [[Невицька Ірина Павлівна|І. Невицьку]] та [[Севастіян Сабол|С. Сабола (Зореслава)]]. Феноменом післявоєнного часу стала українська секція «Спілки словацьких письменників»: [[Ґренджа-Донський Василь Степанович|В. Ґренджа-Донський]], [[Мацинський Іван|І. Мацинський]], [[Шмайда Михайло|Михайло Шмайда]], [[Бісс Ева Федорівна|Єва Бісс]], [[Гостиняк Степан|Степан Гостиняк]], [[Яцканин Іван Юрійович|І. Яцканин]], [[Збіглей Йосип Дмитрович|Йосип Збіглей]] не просто творили українську літературу високої якості, вони розширяли її межі, вносячи відчутні європейські інтонації, чого не існувало в Радянській Україні.

Українське літературознавство Словаччини представлене [[Рудловчак Олена|О. Рудловчак]], [[Мікулаш Неврлий|М. Неврлиєм]], [[Бача Юрій|Ю. Бачею]], [[Микола Мушинка|М. Мушинкою]].

У [[21 століття|XXI]] ст. україномовна література Пряшівщини є сучасною та цікавою. Роман «Синя ружа» [[Дацей Василь|Василя Дацея]] було висунуто на здобуття Шевченківської премії.

;;Балканські країни<ref>Дані про українську літературу в Балканських країнах за Енциклопедією «Українська мова».&nbsp;— Київ: видавництво Українська енциклопедія, 2000, с. 678.</ref>
У [[Боснія|Боснії]] діють численні українські культурно-мистецькі товариства. Українські письменники виступають у щотижневій передачі радіо [[Баня Лука]]. Серед українських письменників Боснії варто згадати таких авторів, як П. Головчук, О. Власов, С. Кулеба, Р. Мизь, В. Стрехалюк, М. Ляхович, Н. Ляхович, Н. Сапун, І. Терлюк, Б. Гралюк. Українські твори друкуються в часописах «Нова думка», «Думки з Дунаю».

;;Росія
В Москві від 1924 до 1927 року діяло угрупування українських авангардистів [[Село і місто|Сім]]. Український літературний процес тривав у ХІХ-ХХ ст. і триває до сьогодні на Кубані<ref>{{Cite web |url=http://ruthenia.info/txt/biletskv/olifirenkov/km/index.html |title=КОЗАК МАМАЙ. Посібник з літературного краєзнавства Кубані. 1998 рік. |accessdate=27 листопада 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130314001211/http://www.ruthenia.info/txt/biletskv/olifirenkov/km/index.html |archivedate=14 березня 2013 |deadurl=yes }}</ref>, в Північно-Східній Слобожанщині.<ref>{{Cite web |url=http://ukrlife.org/main/prosvita/slobozhany.htm |title=Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури"(у співавторстві).-&#91;&#91;Донецьк&#93;&#93;: Східний видавничий дім.  2005. — 280 с. |accessdate=27 листопада 2015 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304213359/http://ukrlife.org/main/prosvita/slobozhany.htm }}</ref>, [[Далекосхідна хвиля|на Далекому Сході]]<ref>{{Cite web |url=http://hvila.lozikov.ru/ |title=«Далекосхідна хвиля» |accessdate=27 листопада 2015 |archive-date=3 липня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110703084913/http://hvila.lozikov.ru/ }}</ref> та в ряді інших регіонів Російської Федерації.

=== Азія ===
;; Ізраїль
В Ізраїлі жив та працював прозаїк [[Деко Олександр Аврамович|Олександр Деко]].

== Літературознавство в діаспорі ==
[[Файл:HURI outside2.jpg|thumb|[[Український науковий інститут Гарвардського університету]]&nbsp;— центр українського літературознавства та україністики організований діаспорою.]]
Значна активність в українській діаспорі присвячена також вивченню української літератури. [[Українська література]] вивчалася в [[Український вільний університет|Українському вільному університеті]] в [[Мюнхен]]і. В [[Гейдельберзький університет|Гейдельбезькому університеті]] історію української літератури вивчав [[Чижевський Дмитро Іванович|Дмитро Чижевський]]. В [[Український науковий інститут Гарвардського університету|Українському науковому інституті Гарвардського університету]] працювали відомі літературознавці [[Юрій Шевельов]] та [[Григорій Грабович]]. Літературознавчі дослідження проводили [[Юрій Луцький]] в [[Канадський інститут українських студій|Канадському інституті українських студій]] в [[Едмонтон]]і, [[Шкандрій Мирослав|Мирослав Шкандрій]] в [[Манітобський університет|Манітобському університеті]] та [[Максим Тарнавський]] в [[Торонтський університет|Торонтському університеті]]. Визнаним літературознавцем є також австралійський науковець з Монашського університету [[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]]. У названих установах регулярно читаються курси української мови та літератури.

Важливим є внесок літературознавця [[Лавріненко Юрій Андріанович|Юрія Лавріненка]], що уклав антологію «[[Розстріляне відродження]]», завдяки якій не лише утвердився однойменний термін на означення літературної ґенерації 20-30-х років в Україні, а було повернено забуті й замовчувані в [[СРСР]] твори видатних українських письменників, що зазнали незаконних репресій в часи [[сталінізм]]у.

== Зв'язок діаспорної літератури з материковою ==

У багатьох літературознавчих дослідженнях проводиться розділення між україномовною літературою написаною в діаспорі і на території України (яку називають материковою) через різні шляхи розвитку. При тому, що діаспорна література часто мала вищу мистецьку якість за офіційну радянську творчість, першій бракувало масового читача і розповсюдження в УРСР. Сучасні українські письменники та літературознавці часто звертаються до діаспорної літератури через її зв'язок із Західною літературою і в цьому сенсі більшу сучасність як у використанні описових заходів, так і звільнене від радянських стереотипів сприйняття дійсності. Також літературознавча методологія науковців діаспори ближча до сучасних Західних підходів за значну частину українських вчених. Це проявляється також у різному бачення місця тих чи інших письменників в українському літературному каноні. При цьому літературні твори діаспорних письменників (наприклад [[Василь Барка]], [[Емма Андієвська]]) включено до шкільної та університетської програм в Україні. За останні роки з'явилося також багато перевидань творів діаспорних українських письменників в Україні<ref>М. Слабошпицький, 25 поетів української діаспори.&nbsp;— К.: видавництво «Ярославів Вал», 2006.&nbsp;— 728 с.</ref>.

Після здобуття Україною незалежності багато письменників з діаспори передавали в Україну свої бібліотеки зокрема із закордонними виданнями творів діаспорних письменників. Велику кількість таких матеріалів було передано до [[НаУКМА]], наприклад, особиста бібліотека [[Олег Зуєвський|Олега Зуєвського]] (понад 4000 томів), що була подарована його донькою Тамарою.<ref>Див.: З книгозбірні професора Олега Зуєвського // [[Олег Зуєвський]]. «Я входжу в храм».&nbsp;— [[Київ]]: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».&nbsp;— с. 804—812.</ref> В [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]] також знаходиться колекція «Зарубіжна україніка».

Після здобуття Україною незалежності значна частина літературної та культурної діальності діаспори була перенесена в Україну. Деякі українські письменники й видавці з діаспори також переселилися до України, наприклад [[Микола Руденко]], [[Осип Зінкевич]]. Часопис [[Сучасність (журнал)|«Сучасність»]] став публікуватися в Києві від [[1992]] року. З [[1993]] року в Україні діє засноване в [[1967]] році в [[Сполучені Штати Америки|США]] українське [[видавництво Смолоскип]]. Закордонні українці стали дописувачами українських друкованих медій. Таким чином вони стали впливати на український літературний дискурс. В деяких випадках для цього були створені окремі видання. Наприклад, інтелектуальний часопис [[��ритика (часопис)|«Критика»]], засновником і головним редактором якого є професор [[Гарвардський університет|Гарвардського університету]] [[Грабович Григорій Юлійович|Григорій Грабович]], часто публікує тексти українських письменників та літературознавців з діаспори.

== Іншомовна література діаспори ==
[[Файл:GiorgioScerbanenco.jpg|thumb|150px|[[Джорджо Щербаненко]]&nbsp;— італійський автор детективів, народжений в Києві.]]
Деякі українські письменники діаспори, внаслідок тривалого проживання за кордоном, були двомовними, тобто писали твори не лише українською, але й мовою країни проживання. Наприклад, [[Роман Бабовал]] писав [[українська мова|українською]] і [[французька мова|французькою]] мовами, англійською мовою написані деякі твори [[Юрій Тарнавський|Юрія Тарнавського]].

Діти українських емігрантів часто інтегрувалися у нове суспільство і приймали мову нової батьківщини. Деякі з них досягли значного визнання, наприклад письменники [[Андреас Окопенко]] та [[Джорджо Щербаненко]]. Українська тематика збереглася у творах деяких письменників, зокрема у [[Аскольд Мельничук|Аскольда Мельничука]], [[Олександр Мотиль|Олександра Мотиля]] та [[Дженіс Кулик Кіфер]], які пишуть англійською мовою. Англомовний сатиричний роман «[[Коротка історія тракторів по-українськи]]» [[Марина Левицька|Марини Левицької]], присвячений життю українських емігрантів, одержав міжнародне визнання та був перекладений багатьма мовами, у тому числі й українською. 2013 року німецькомовна письменниця з Києва [[Катя Петровська]] стала лауреатом премії імені Інґеборґ Бахман за роман «Можливо Естер»<ref>{{Cite web |url=http://litakcent.com/2013/07/08/pysmennycja-z-ukrajiny-otrymala-premiju-imeni-ingeborg-bahman/ |title=Письменниця з України отримала премію імені Інґеборґ Бахман |accessdate=20 липня 2013 |archive-date=15 липня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130715050917/http://litakcent.com/2013/07/08/pysmennycja-z-ukrajiny-otrymala-premiju-imeni-ingeborg-bahman/ }}</ref>.

Завдяки доброму володінню іншими мовами українці діаспори також перекладали українські літературні твори і тим їх популяризували за кордоном. На португальську з української перекладала [[Віра Вовк]], на англійську&nbsp;— [[Царинник Марко|Марко Царинник]], [[Андрусишин Костянтин-Генрі|Костянтин-Генрі Андрусишин]] на німецьку&nbsp;— [[Анна-Галя Горбач]] та ін.

В Канаді існує [[літературна премія «Кобзар»]], яка надається за літературні твори присвячені темі [[Українці Канади|українців Канади]].

== Дослідження літератури діаспори ==
Перші ґрунтовні дослідження літератури діаспори належали літературознавцям-еміґрантам, які самі нерідко були учасниками літературних процесів. Так, заступник голови об'єднання [[МУР]] [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шерех]], написав низку статей про українську літературну еміґрацію<ref>[[Юрій Шерех.]] [http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Styli-lit.pdf «Стилі сучасної української літератури на еміґрації» 1945. Пороги і запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології. Харків: Фоліо, 1998. Том 1. ст. 161—195. (Не для дітей). Вперше надруковано в першому збірнику МУР.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140121043125/http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Styli-lit.pdf |date=21 січня 2014 }}</ref><ref>[[Юрій Шерех.]] [http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Emihracijna-lit.pdf «Українська еміґраційна література в Европі 1945—1949»1949. Пороги і запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології. Харків: Фоліо, 1998. Том 1. ст. 196—235. (Не для дітей). Вперше надруковано в третьому збірнику МУР.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140121043116/http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Emihracijna-lit.pdf |date=21 січня 2014 }}</ref><ref>[[Юрій Шерех.]] [http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Mur-Ia.pdf «МУР і я в МУРі» 1987. Пороги і запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології. Харків: Фоліо, 1998. Том 2. ст. 296—323. (Третя черга).] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080908083406/http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Mur-Ia.pdf |date=8 вересня 2008 }}</ref>. Члени Нью-Йоркської групи [[Бойчук Богдан Миколайович|Богдан Бойчук]] та [[Ревакович Марія|Марія Ревакович]] в своїх статтях аналізували творчість власного літературного об'єднання.

З часу здобуття Україною незалежності література української діаспори стала відкритою для України. Тож багато українських літературознавців звернулося до дослідження творчості заборонених за радянського часу письменників. Серед найцікавіших розвідок на цю тематику можна назвати праці [[Микола Ільницький|Миколи Ільницького]], [[Соломія Павличко|Соломії Павличко]], [[Астаф'єв Олександр Григорович|Олександра Астаф'єва]], [[Юрій Ковалів|Юрія Коваліва]], [[Мацько Віталій Петрович|Віталія Мацька]], [[Водолазька Світлана Анатоліївна|Світлани Водолазької]], [[Пушко Віра Федорівна|Віри Пушко]], [[Сподарець Михайло Павлович|Михайла Сподарця]], [[Бросаліна Олена Генадіївна|Олени Бросаліної]] та ін.

Особливо помітним є внесок [[Соломія Павличко|Соломії Павличко]], яка не лише досліджувала окремих діаспорних письменників та угруповання, як от [[Олег Зуєвський|Олега Зуєвського]], [[Ігор Костецький|Ігоря Костецького]], [[Юрій Косач|Юрія Косача]], [[Штокалко Зіновій Павлович|Зіновія Бережана]], [[Василь Барка|Василя Барку]], [[Михайло Орест|Михайла Ореста]], [[Аскольд Мельничук|Аскольда Мельничука]], [[МУР]], [[Нью-Йоркська група|Нью-Йоркську групу]]. У праці «Дискурс модернізму в українській літературі» вона розглядає українську літературу як цілісність, спільно аналізуючи «материкову» і діаспорну гілку літературного процесу.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Антології письменників діаспори ==
* Координати: антологія сучасної української поезії на Заході, том І і ІІ, упорядники [[Богдан Рубчак]], [[Богдан Бойчук]], Видавництво «Сучасність», Мюнхен, 1969.
* Антологія з української літератури в Канаді / Упорядник [[Яр Славутич]].&nbsp;— [[Едмонтон]], 1973.
* Антологія української поезії в Канаді : 1898—1973 / Упорядник [[Яр Славутич]].&nbsp;— [[Едмонтон]]: Слово, 1973.
* Українська поезія світу: Золотий гомін. В 2 томах / Упорядник А. Мойсієнко.&nbsp;— Київ, 1991, 1997.
* [[Поза традиції]]. Антологія української модерної поезії в діяспорі, Київ-Торонто-Едмонтон-Оттава: Канадський інститут українознавчих студій, 1993.
* Близнята ще зустрінуться: Антологія драматургії української діяспори. Ред. та упор. Лариса М. Л. Залеська Онишкевич.-- Київ, Львів: Час і Літопис. 1997. 638 ст.+20. (Включено 14 авторів і драм.)  ISBN 966-7007-04-9. 
*Антологія модерної української драми. Ред., упор. та автор вступних статтей про драматургів і драми, Лариса М. Л. Залеська Онишкевич. Київ, Торонто: КІУС і Таксон, 1998. 534 ст. ISBN 1-895571-11-1.
*An Anthology of Modern Ukrainian Drama. Ed., compiler, and author of intro. articles, Larissa M. L. Zaleska Onyshkevych. Toronto: CIUS, 2012, 522.  [Паралельний том до україномовної антології з 1998.]  <nowiki>ISBN 978-1-894865-26-5</nowiki>, ISBN 978-1894865-27-2.
*Збірка п’єс: Голодомор: Дві п’єси. [Тисяча дев’ятсот тридцять третій рік (1942) Сергія Кокот-Ледянського і Голод--1933 (1962) Богдана Бойчука.  Ред. і упор. та автор вступної статті про п'єси про Голодомор,  Лариса М. Л. Залеська Онишкевич. Київ: Смолоскип, 2008. 112 с. ISBN 978-966-1676-10-6.  БУК 84.4УКР6-6я43.
*Текст і гра: Модерна українська драма. Вибрані статті і дослідження. Лариса М. Л. Залеська Онишкевич. Нью-Йорк, Львів: НТШ-А, Літопис, 2009. 472 ст.  ISBN 0-88054-143-1.
* Поети Нью-Йоркської групи. Антологія / Упорядники О. Астаф'єв, [[Анатолій Дністровий]].&nbsp;— Київ, 2003.
* [[Півстоліття напівтиші]]: Антологія поезії Нью-Йоркської групи. Київ: Факт, 2005. 372 c.
* М. Слабошпицький, 25 поетів української діаспори.&nbsp;— К.: видавництво «Ярославів Вал», 2006.&nbsp;— 728 с.
* Антологія далекосхідної української лірики / Олександр Лозиков (ред.), Грицько Синьогуб (передмова).&nbsp;— Хабаровск: Екумена, 2009.&nbsp;— 176 с.
* АЗ, два, три… дванадцять&nbsp;— лист у пляшці: Антологія Авторського Зарубіжжя.&nbsp;— Л.: Піраміда, 2010.&nbsp;— 312 с.

== Джерела та література ==
* ''Василенко Вадим.'' Українська еміграційна література як історико-культурний феномен: проблеми, напрями та перспективи дослідження // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки: науковий журнал. Випуск 2 (100). Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2023. С. 28–48. 
* [[Астаф'єв Олександр Григорович|Астаф'єв О.]] Лірика української еміграції: еволюція стильових систем / О. Астаф'єв.&nbsp;— К. : Смолоскип, 1998.&nbsp;— 313 с
* ''О.&nbsp;В.&nbsp;Кресін''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zamitky_pro_Ukrainu_y_kozakiv «Замітки про Україну й козаків, про яких мало знає Європа»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160701200016/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zamitky_pro_Ukrainu_y_kozakiv |date=1 липня 2016 }} // {{ЕІУ|3|245}}
* [http://diasporiana.org.ua Електронна бібліотека «DIASPORIANA» Проект зі збереження інтелектуальної спадщини української еміграції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180809103650/http://diasporiana.org.ua/ |date=9 серпня 2018 }}
* «Еміграційна література» // {{ЛЗЕ/1}}&nbsp;— С.&nbsp;330.
* [[Павличко Соломія Дмитрівна|Соломія Павличко]]. Теорія літератури, Київ: Основи, 2002.
* [[Юрій Шерех.]] [https://web.archive.org/web/20140121043125/http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Styli-lit.pdf «Стилі сучасної української літератури на еміґрації» 1945. Пороги і запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології. Харків: Фоліо, 1998. Том 1. ст. 161—195. (Не для дітей). Вперше надруковано в першому збірнику МУР.]
* [[Юрій Шерех.]] [https://web.archive.org/web/20140121043116/http://www.utoronto.ca/elul/lit-crit/MUR/Sherekh-Emihracijna-lit.pdf «Українська еміґраційна література в Европі 1945—1949»1949. Пороги і запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології. Харків: Фоліо, 1998. Том 1. ст. 196—235. (Не для дітей). Вперше надруковано в третьому збірнику МУР.]
* [[Ревакович Марія|Maria Rewakowicz]]. The phenomenon and poetry of the New York group: discourses, disguises, and liminality. Ph.D. Thesis, University of Toronto, 2001.
* Скорина Людмила Вікто��івна. Література та літературознавство української діаспори: Курс лекцій.&nbsp;— 2.вид.&nbsp;— Черкаси: Брама-Україна, 2005. ISBN 966-8756-34-7.
* [http://ukrlife.org/main/prosvita/slobozhany.htm Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури"(у співавторстві).-[[Донецьк]]: Східний видавничий дім.&nbsp; 2005.&nbsp;— 280 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304213359/http://ukrlife.org/main/prosvita/slobozhany.htm |date=4 березня 2016 }}
* Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліограф. словника / Національна парламентська бібліотека України / В. Кононенко (ред.), О… Білик (авт.-уклад.), Ф. Погребенник (авт.вступ.ст.).&nbsp;— К. : НПБ України, 2006, 2007.
* Мацько Віталій. Українська еміграційна проза XX століття [монографія] / В.&nbsp;П.&nbsp;Мацько.&nbsp;— Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009.- 388 с.
*Мацько Віталій. Епістолярний материк (листи письменників). Том 1. Хмельницький: ФОП Цюпак А.А., 2018. 448 с. 
* Džupinková, Zuzana. Diela ukrajinských spisovateľov Slovenska: Bibliografia knižných vydaní 1945—2010.&nbsp;— 1.&nbsp;— Prešov : Štátna vedecká knižnica. ISBN 978-80-85734-95-9 (viaz.)
* Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В.&nbsp;А.&nbsp;Просалової.&nbsp;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012.&nbsp;— 516 с.
* Вешелені О. М. [http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/39936/68356 Жанр «сенсаційної повісті» в українській еміграційній літературі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160825181652/http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/39936/68356 |date=25 серпня 2016 }} // Питання літературознавства.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;87.&nbsp;— С. 311—321.

== Посилання ==
* {{ЛЗЕ1|частина =Еміграційна література|сторінки =330}}
* {{ЛЗЕ2|частина =Хрестоматія з української літератури в Канаді. 1897—2000 |сторінки =562}}
{{Інші проєкти
|Тема          = 
|Портал        = Українська література
|Портал-зображення  = Books-aj.svg aj ashton 01.svg
|Вікісловник   = 
|Вікіпідручник =
|Вікіцитати    =
|Вікіджерела   = 
|Віківиди      =
|Вікіновини    =
|Вікісховище   = 
|Метавікі     =
|Проєкт       = Українська література
|Родовід      =
}}
* [http://diasporiana.org.ua Електронна бібліотека «DIASPORIANA» Проект зі збереження інтелектуальної спадщини української еміграції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180809103650/http://diasporiana.org.ua/ |date=9 серпня 2018 }}
* [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/14165/file.pdf Антологія далекосхідної української лірики] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180612143122/http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/14165/file.pdf |date=12 червня 2018 }}. Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. В.&nbsp;А.&nbsp;Чорномаз. Владивосток: Вид-во Далекосх. фед. ун-ту, 2011.&nbsp;— с.34 ISBN 978-5-7444-2636-1
* [[Марко Роберт Стех]], [http://artvertep.com/news/11959.html Пастка «вітчизняного» стереотипу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111209101357/http://artvertep.com/news/11959.html |date=9 грудня 2011 }}
* [https://web.archive.org/web/20101110025523/http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/?sector=Мова%20і%20література Біографії українських діаспорних діячів у сферах мови та літератури]
* [http://homes.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/1412.html Курс з літератури української діаспори в Торонтському університеті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100924171714/http://homes.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/1412.html |date=24 вересня 2010 }}

[[Категорія:Українська діаспора]]
[[Категорія:Українська література за регіоном]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ifempty (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata-link (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Інші проєкти (редагувати)
Шаблон:Вікіпосилання (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ЕІУ (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:К. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ЛЗЕ/1 (редагувати)
Шаблон:ЛЗЕ1 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:ЛЗЕ2 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:МалПорталу (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПорталу/шаблон (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПроєкту (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:МалПроєкту/Українська література (редагувати)
Шаблон:МалПроєкту/шаблон (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Публікація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/! (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/місце (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/серія (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/стандартні номери (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/сторінки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/том (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:If empty (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal/images/other (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikibase (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Interproject (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikivoyage (переглянути вихідний код) (захищено)
Повернення до сторінки «Література української діаспори».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Література_української_діаспори