Перегляд вихідного коду сторінки Зелені свята

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{Infobox Holiday
|назва          = Зелені Свята
|тип            = ethnic
|довгий_тип     = [[Двовір'я|народно-християнський]]
|зображення     = Stamp of Ukraine s416.jpg
|підпис         = «Зелені свята»
|офіційна_назва = 
|інші_назви     = Зелені свята, Русалії (укр.)<br>
Зялёныя святкі (білорус.)<br>
Зелёные святки, Русальная неделя (рос.)<br>
Zielone Świątki (пол.)
|місце          = 
|засновано      = 
|святкують      = [[Слов'яни]]
|початок        = 
|закінчення     = 
|дата           = 
|week_ordinal   = 
|weekday        = 
|month          = [[червень]]
|святкування    = [[хоровод]]и, молодіжні гуляння
|традиції       = відвідування кладовищ, поминальні трапези, домівку прикрашають зеленими гілками дерев, встеляють хату травами, [[кумління]]
|пов'язаний     = з [[День Святої Трійці|Трійцею]]
|вебсайт        =
}}
'''Зелені свята''' (''Зелені святки, Русалії'')&nbsp;— народна назва циклу [[Слов'яни|слов'янських]] свят [[Язичництво|язичницького]] походження, що охоплює кілька днів перед [[День Святої Трійці|Трійцею]] та часом перші дні [[Русальний тиждень|Троїцького тижня]] (після Трійці)<ref name=":1">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/kylymnyk4/page/n26/mode/1up
|title=Український рік у народних звичаях в історичному освітленні
|last=Килимник
|first=С.
|year=1957
|location=Вінніпег
|pages=27-30
}}</ref>; або назва конкретного свята<ref name=":12">[https://ure-online.info/encyclopedia/zeleni-svyata/ Зелені свята] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210122070930/https://ure-online.info/encyclopedia/zeleni-svyata/ |date=22 січня 2021 }} // Українська Релігієзнавча Енциклопедія / [[Колодний Анатолій Миколайович|А. Колодний]] та ін.&nbsp;— Київ: [[Інститут філософії НАН України]], 2015.</ref>. В різних народів тривалість Зелених свят різниться та має власні [[Звичайp|звичаї]]. Типово Зелені свята визначають кінець весни та початок літа<ref name=":12" />, поєднують вшанування померлих та рослинності з метою забезпечити хороший врожай<ref name=":1" />.

Припускають, що зелені свята могли бути запозичені від [[Римляни|римського]] свята {{нп|Розалії (свято)|Розалій|it|Rosalia (festività)}} («свята [[Рожа|рож]]<nowiki/>»)&nbsp;— дня предків та дня початку літа; або ж запозиченням є тільки назва, що перетворилася на Русалії. В кожному разі, в інших народів аналогічне свято здобуло автентичні риси<ref name=":1" />. Від римлян Розалії перейшли на [[Балкани]] і там було розповсюджене серед [[тракійці]]в. З [[Тракія|Тракії]] це свято перейшло, зокрема, і на територію [[Україна|України]], а з приходом [[Християнство|християнства]] було злучено зі [[День Святої Трійці|Святою Неділею та святом Трійці]]. Тиждень перед Трійцею в українців називається «зеленим», «клечальним» або «русальним», а три останні дні цього тижня і три перші дні Троїцького тижня називають «Зеленими святами»<ref name="znn2"/>.

== Символізм свят ==
[[Файл:Троицын день.1884.jpg|ліворуч|міні|День Трійці. Картина Петра Суходольського, 1884&nbsp;р.]]
У християнській православній традиції на язичницькі Зелені свята припадає свято під назвою Трійця (П'ятидесятниця), що відзначається на 50-й день після [[Великдень|Великодня]], завжди в неділю. П'ятидесятниця (Шавуот, שָׁבוּעוֹת) первісно була святом [[Юдаїзм|юдеїв]], яке відзначалося на 50-й день після [[Великдень|Пасхи]] (Песаху) на честь першого врожаю або, пізніше, отримання [[Тора|Тори]]<ref>{{ЕЄЕ|14708|Шавуот}}</ref>.

У біблійних переказах в цей день [[апостоли]] і [[Богородиця|Марія]] перебували в світлиці будинку на [[Сіон]]ській горі. З ними були учні Христа і перші віряни, розгублені через смерть свого Вчителя. Несподівано на кожного апостола і на Марію зійшов [[Святий Дух|Дух Божий]] у вигляді язиків полум'я, давши їм змогу говорити мовами, яких раніше не знали. Зчинився галас, який привернув увагу мешканців [[Єрусалим]]у та гостей міста, що прибули на святкування П'ятидесятниці. [[Петро (апостол)|Апостол Петро]] вийшов на ґанок і оголосив, що Дух Божий зійшов на апостолів, і можуть вони проповідувати вчення Христа для різних народів. Їхні промови переконали кілька тисяч людей прийняти [[хрещення]], заснувавши так християнську церкву як спільноту християн<ref>Біблія. Дії Апостолів 1-2</ref>.

Таким чином Трійця&nbsp;— це свято започаткування церкви та водночас завершення земних справ Господа, потрібних для спасіння людства від гріха; свято порозуміння, коли завдяки мовам апостолів люди, роз'єднані мовами, змогли розуміти Христове вчення; подолання упереджень (апостоли пішли проповідувати всім людям, а не окремими обраним), а також життя, позаяк Христос дав змогу людям воскреснути в майбутньому. Саме в цей день Бог проявив людям свою третю іпостась (після звернень Бога-Отця до пророків і втілення Бога-Сина в Ісуса Христа), поставши перед ними в цілісності<ref>{{Cite web|title=Що таке П’ятидесятниця та як Катехизм УГКЦ пояснює це свято|url=https://catholicukes.org.au/uk/pantecost/|website=Ukrainian Catholic Church|date=2017-07-02|accessdate=2021-06-20|language=uk|archive-date=24 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624203234/https://catholicukes.org.au/uk/pantecost/}}</ref><ref>{{Cite web|title="Трійця – це день народження церкви": Митрополит Черкаський і Чигиринський|url=https://suspilne.media/140836-trijca-ce-den-narodzenna-cerkvi-mitropolit-cerkaskij-i-cigirinskij/?|website=Суспільне {{!}} Новини|date=2021-06-20|accessdate=2021-06-20|language=uk|first=Анна|last=Корнієнко|archive-date=24 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624203844/https://suspilne.media/140836-trijca-ce-den-narodzenna-cerkvi-mitropolit-cerkaskij-i-cigirinskij/}}</ref>.

Народна етимологія пояснює назву Трійці тим, що колись апостоли Петро, Павло та сам Бог на шляху з Єрусалима відпочивали утрьох під дубом. Назва Зелених свят виводиться з того, що Бог озеленив усю землю<ref name=":2" />. В сучаснішому язичницькому трактуванні Трійця&nbsp;— це свято вшанування триєдиної творчої сили: вогню, води та зелені<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=oJYjAQAAIAAJ&dq=
|title=Феномен України: наукове дослідження
|last=Братко-Кутинський
|first=Олексій
|date=1996
|publisher="Вечірній Київ, " українська академія оригінальних ідей
|pages=70
|language=uk
|isbn=978-5-7707-8828-0
|accessdate=20 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201559/https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=oJYjAQAAIAAJ&dq=
}}</ref>. Взаємодія християнського та язичницького символізму призвела до їхнього взаємного ускладнення та накопичення додаткових атрибутів свята<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=9Ww3AQAAIAAJ&dq=
|title=Символізм
|last=Біла
|first=Анна
|date=2010
|publisher=Темпора
|pages=32
|language=uk
|isbn=978-966-8201-89-9
|accessdate=20 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201303/https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=9Ww3AQAAIAAJ&dq=
}}</ref>. Зміст Зелених свят в цілому ширший та пов'язаний з вшануванням предків, священних дерев і обрядами, призначеними забезпечити хороший врожай<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/znn_t2
|title=Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2
|last=Олекса Воропай
|date=1958
|pages=94-112
}}</ref>.

== Тривалість ==
В [[українці]]в виділяється Зелений (Клечальний) тиждень, що починається з четверга перед Трійцею. Три останні дні цього тижня та три наступного і називають Зеленими святами<ref name="znn2">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/znn_t2/page/n93/mode/1up
|title=Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2
|last=Олекса Воропай
|date=1958
|pages=94
}}</ref>. Четвер Зеленого тижня відомий в українців як [[Навський Великдень]] або Семик (на півночі України). Тиждень після Трійці, що починається в [[День Святого Духа|Духів день]], часто називається Русальним<ref name=":2">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=EwRjDwAAQBAJ&pg=PA106&dq
|title=Українська міфологія. Фольклор, казки, звичаї і обряди
|last=Кононенко
|first=Олексій
|date=2019-08-16
|publisher=Litres
|pages=106
|language=uk
|isbn=978-5-04-120864-6
|accessdate=20 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201131/https://books.google.com.ua/books?id=EwRjDwAAQBAJ&pg=PA106&dq
}}</ref>.

== Обрядовість ==
[[Файл:Pentacost Odessa 01.JPG|міні|Освячення Лепеха звичайна|лепехи на Трійцю в Одесі, 2014&nbsp;р.]]
Назва «Зелені свята»&nbsp;— дохристиянського походження та мала в давніх слов'ян ширше значення, ніж за сучасності<ref>{{Cite book
|title=Слов'янська міфологія пер. з польськ. Сергія Гіріка
|last=Ґейштор
|first=Александр
|year=2015
|publisher=ТОВ «Видавництво “Кліо”»,
|location=Київ
|pages=235
}}</ref>. За реконструкцією [[Олександр Гейштор|Олександра Ґейштора]], червень (давні назви&nbsp;— кресень, ізок) мав такі свята: 4 червня&nbsp;— день [[Ярило|Ярила]], свято молодої зелені, родючих сил землі, коли відбувався обряд під назвою семик (після прийняття християнства його було перенесено на сьомий день після Великодня), культовим об'єктом якого виступала молода береза; 9 червня&nbsp;— свято зародження життя в колосках ярої пшениці; 11–20 червня&nbsp;— дні, у які поле потребує дощу для розвитку колосків, а потім (під час цвітіння)&nbsp;— сухої погоди; 19–24 червня&nbsp;— тиждень водних [[Русалка|русалок]]; 24 червня&nbsp;— день [[Купало|Купали]], свято сонця, вогню й води<ref>{{Cite book
|title=Слов'янська міфологія пер. з польськ. Сергія Гіріка
|last=Ґейштор
|first=Александр
|year=2015
|publisher=ТОВ «Видавництво “Кліо”»
|location=Київ
|pages=274
}}</ref>. [[Генрик Ловмянський]] вважав, що язичницький бог [[Триглав (божество)|Триглав]] виник уже в часи християнства як видозміна Святої Трійці<ref>{{Cite book
|title=Religia Słowian...
|last=Łowmiański
|first=Н.
|year=1986
|publisher=Wydawnictwo Naukowe PWN
|pages=158-159, 195-196
}}</ref>.

Відомості про давню обрядовість Зелених свят збереглися в середньовічних документах. Наприкінці XI&nbsp;ст. чеський князь Владислав засуджував обряди, що здійснювався у вівторок або середу на Зелені свята, коли біля джерел забивали жертовну тварину та розсипали сіль і мак<ref>{{Cite book
|title=Kosmasa Kronika Czechów... Cosmae Chronica Boemorum (III, 1):
|pages=313
}}</ref>. У статутах Ґнєзненської провінції та Краківської й Познанської дієцезій першої половини XV&nbsp;ст. описано заклики духовенства на Зелені свята шанувати християнського Бога замість піснями, плесканням у долоні й танцями привертати увагу язичницьких богів. У цих джерелах наведено перелік імен священних персонажів: [[Лада (міфологія)|Ладо]], Ілелі, Ясси, Нія, а також варіанти цих [[Лексема|лексем]]<ref>{{Cite book
|title=Statuty diecezjalne krakowskie z roku 1408 / Wyd. B. Ulanowski // Archiwum Komisji Historycznej.
|year=1899
|volume=5
|pages=27
}}</ref>. Проповідь, написана близько 1450 року, стверджує, що поляки вшановували на Зелені свята божеств Аладо, Гардину та Єссе<ref>{{Cite book
|title=Kazania średniowieczne... - S. 326: Et sic Poloni adhuc circa Penthecostes Alado gardzyna yesse colentes ydola in eorum kalenda et proch dolor istis idolis exhibetur maior honor tunc temporis a malis christianis quam deo, quia puelle
que per totum annum non veniunt ad ecclesiam adorare deum, illo tempore solent venire ad colenda ydola
|last=A.
|first=Bruckner
|year=1883
|volume=4
|pages=326
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Z rękopisów petersburskich. Cz. 1: Kazania husyty polskiego // Prace Filologiczne
|last=Briickner
|first=A.
|year=1883
|volume=4
|pages=572
}}</ref>. За деякими трактуваннями, це були вже не імена, а [[Приспів|рефрени]] пісень<ref>{{Cite book
|title=Mythologische Studien..; Id. Kazania średniowieczne
|last=Briickner
|first=A.
|pages=24
}}</ref>.

Язичницька обрядовість Зелених свят нерідко пов'язана з [[русалка]]ми. Так, на [[Полісся|Поліссі]] русалки нерідко належали до так званих «<nowiki/>[[Діди (предки)|дідів]]<nowiki/>» (душ предків), для котрих перед Трійцею влаштовували поминальну вечерю. Оскільки русалки&nbsp;— це душі всіх померлих, на Русальний тиждень не йшли на кладовище, бо душ там не могло бути в той час&nbsp;— вони ходили по світу чи відвідували живих родичів. За поширеним в інших регіонах уявленням, русалками стають народжені або померлі на Трійцю чи в Русальний тиждень дівчата, зокрема потопельниці. Іноді вважалося, що умовою перетворення на русалку і народження, і смерть на Русальний тиждень. Часом ще детальніше&nbsp;— народження, одруження та смерть. Водночас перетворення на русалку нерідко не прив'язувалося до Зелених свят<ref>{{Cite book
|title=Українська міфологія
|last=Галайчук
|first=В.
|year=2016
|publisher=Клуб сімейного дозвілля
|pages=128-138
}}</ref>. З русалками пов'язуються Русалії, під цим в різних регіонах можуть розуміти поминальні свята<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/32988664
|title=Славянские древности: Этнолингвистический словарь
|last=Толстой
|first=Н.
|last2=Агапкина
|first2=T. A.
|last3=Толстая
|first3=С. М.
|first4=Никита
|last8=Институт славяноведения и балканистики
|date=1995-2012
|publisher=Международные отношения
|location=Москва
|pages=501
|isbn=5-7133-0703-4
|oclc=32988664
}}</ref>, так і самі [[поминки]] невдовзі після похорону<ref>{{Cite book
|title=Русалии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.)
|last=Сумцов
|first=Н. Ф.
|year=1890—1907
|location=СПб
|pages=295
}}</ref>. В [[Румуни|румунів]], [[Молдовани|молдованів]] та українців відомі різноманітні заборони на певну працю на Русалії<ref>{{Cite book
|title=Русальская обрядность у современных румын (по материалам экспедиций 2006–2012 гг. в Олтению, Мунтению и долину реки Тимок / К мотиву зеленого в балканском спектре
|last=Голант
|first=Н. Г.
|year=2013
|pages=28-44
}}</ref>.

Існують фольклористичні записи про різні обряди, пов'язані з рослинністю на Зелені свята; чимало з цих обрядів живі й за сучасності. Типово&nbsp;— прикрашання оселі чи людей вінками, могло відбуватися прикрашання дерев<ref name=":7" /><ref name=":8">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
|title=Быт русскаго народа: Обрядные праздники ; Недѣля Ваій ; Пасха ; Русальная недѣля ; Семик ; Тройцын день ; Первое апрѣля ; Первое мая
|last=Терещенко
|first=Александр
|date=1848
|publisher=Тип. Министерства внутренних дѣл
|pages=151-159
|language=ru
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201514/https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
}}</ref>. А саме будинки прикрашаються пахучою зеленню: [[Лепеха звичайна|лепехою]], [[Любисток лікарський|любистком]], [[М'ята|м'ятою]], [[полин]]ом, [[Чебрець|чебрецем]] та свіжими паростками [[Береза|берези]]<ref name=":10" />. Набір святкових рослин відрізняється залежно від регіону<ref name=":11">{{Cite news|title=Зелені свята і Трійця: чим вони унікальні|url=https://www.bbc.com/ukrainian/news-52933487|work=BBC News Україна|accessdate=2021-06-20|language=uk|archive-date=23 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210623152758/https://www.bbc.com/ukrainian/news-52933487}}</ref>. Так, на [[Київщина|Київщині]] молодь приносила додому гілля [[дуб]]а й кидала на [[Огірок звичайний|огірки]]<ref name=":13">Зап. 13.09.2014 у с. Корніївка Баришівського р-ну Київської обл. від Ющенко Катерини Олександрівни, 1934&nbsp;р. н., уродженки с. Діброва Поліського р-ну Київської обл.</ref>. Подекуди потім брали на кладовище суху зелень («май», що складався з листя та квітів), якою була прикрашена хата на Трійцю, розкидаючи її по дорозі<ref>Зап. 29.08.2014 у с. Середівка Згурівського р-ну Київської обл. від Онищенко Надії Василівни, 1935&nbsp;р. н., уродженки с. Бобер Чорнобильського р-ну Київської обл</ref> чи прикрашаючи вінками могили<ref name=":0">Зап. 28.08.2014 у с. Пасківщина Згурівського р-ну Київської обл. від Курнеші Ніни Іванівни, 1936&nbsp;р. н., уродженки с. Черевач Чорнобильського р-ну Київської обл.; тривалий час жила у с. Стечанка Чорнобильського р-ну, освіта вища, працювала вчителькою</ref>. В деяких місцевостях [[Волошка синя|волошки]] вважалися русалчиними квітами, тому їх не можна було рвати<ref>Зап. 09.07.2004 у с. Грудки Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Луцик Євдокії Сергіївни, 1926&nbsp;р. н., уродженки с. Осівці цього ж р-ну</ref>. Після Трійці, через тиждень, у понеділок, подекуди справлялися «Розирги»&nbsp;— застілля й танці<ref name=":13"/>. Метою подібних святкувань було супроводити русалок зі світу живих, після чого повинен був піти дощ. Примітно, що дощу просили в Бога, а не самих русалок<ref name=":0" />. Органічною складовою Проводів русалок були русальні пісні, зокрема «Проведу русалочки» у різних варіаціях<ref>{{Cite book
|title=Українська міфологія
|last=Галайчук
|first=В.
|year=2016
|publisher=Клуб сімейного дозвілля
|pages=160
}}</ref>.

Церква почала широко відзначати Трійцю з IV століття з часу визнання Бога триєдиним. У православних християн свято входить до числа [[Дванадесяті свята|дванадесятих свят]], а у Римо-католицькій церкві має найвищий статус [[Торжество (католицизм)|торжества]]<ref>{{Cite web|title=«Трійця – день народження Церкви» – богослов Георгій Коваленко|url=https://www.radiosvoboda.org/a/trijcia-cerkva/29995579.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-06-20|language=uk|archive-date=24 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624200938/https://www.radiosvoboda.org/a/trijcia-cerkva/29995579.html}}</ref>. Трійця відзначається три дні: неділю, понеділок та вівторок<ref name=":10">{{Cite web|title=Українці відзначають свято Трійці або Зелені свята ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн|url=https://www.poglyad.tv/ukrayintsi-vidznachayut-svyato-trijtsi-abo-zeleni-svyata/|website=Погляд — новини Києва та Київщини онлайн|date=2019-06-16|accessdate=2021-06-20|language=uk|archive-date=23 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210623151505/https://www.poglyad.tv/ukrayintsi-vidznachayut-svyato-trijtsi-abo-zeleni-svyata/}}</ref>. В XX столітті стало традицією на Трійцю поминати загиблих захисників України<ref name=":11" />.

== Головні дні ==
[[Файл:Кумление Осипов.jpg|міні|Кумління, картина 1860-1870-х років]]

=== Навський Великдень ===

==== Поминальний культ ====
Навський<ref>{{Cite book
|title=Навський Великдень // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький
|year=1961
|volume=4
|location=Буенос-Айре
|pages=1063
}}</ref> (Мавський<ref name=":4">{{Cite book
|title=Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні т.4: Літній цикль
|last=Килимник
|first=С.
|year=1957
|publisher=Праці Інституту Дослідів Волині
|location=Вінніпег
|pages=40-41
}}</ref>) Великдень, Зелений четвер<ref name=":4" /> або Семик<ref name=":5" /> відзначався в четвер 7-го тижня після Великодня, за три дні до Трійці. Цей день вирізняється поминанням померлих неприродною смертю: загиблих від стихійних лих, голоду, убитих, страчених, самогубців (див. [[Заложні мерці]]). До XVII&nbsp;ст. оформився звичай ховати таких померлих саме на Навський Великдень в спеціальних спорудах&nbsp;— «убогих домах»<ref>{{Cite book
|title=Семик / Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН
|last=Агапкина
|first=Т. А.
|year=2009
|location=Международные отношения
|pages=612–613
}}</ref>. Поминки в цей день мали особливість&nbsp;— після відвідування «убогого дому» та трапези на могилах відбувалися веселі ігри та ворожіння, переважно в гаях. Вважалося&nbsp;— мерці не хочуть аби їхні живі родичі сумували. Місця поховань загиблих обсаджувалися деревцями, що з часом перетворювало їх у нові гаї. До середини XIX&nbsp;ст. розважальний аспект свята вже став переважати над поминальним<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
|title=Быт русскаго народа: Обрядные праздники ; Недѣля Ваій ; Пасха ; Русальная недѣля ; Семик ; Тройцын день ; Первое апрѣля ; Первое мая
|last=Терещенко
|first=Александр
|date=1848
|publisher=Тип. Министерства внутренних дѣл
|pages=149-151
|language=ru
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201514/https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
}}</ref>.

У поляків Навський Великдень називається Стадо, як і збори людей на поминки<ref name=":3">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
|title=Быт русскаго народа: Обрядные праздники ; Недѣля Ваій ; Пасха ; Русальная недѣля ; Семик ; Тройцын день ; Первое апрѣля ; Первое мая
|last=Терещенко
|first=Александр
|date=1848
|publisher=Тип. Министерства внутренних дѣл
|pages=147
|language=ru
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201514/https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
}}</ref>. Подібні обряди в цей день відомі по Європі від [[Ісландія|Ісландії]] до [[Греція|Греції]]<ref name=":5">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
|title=Быт русскаго народа: Обрядные праздники ; Недѣля Ваій ; Пасха ; Русальная недѣля ; Семик ; Тройцын день ; Первое апрѣля ; Первое мая
|last=Терещенко
|first=Александр
|date=1848
|publisher=Тип. Министерства внутренних дѣл
|pages=145
|language=ru
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201514/https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
}}</ref>. Аналог Семика знаний також у [[Сибір]]у як Тюльпа<ref name=":3" />.

==== Кумління ====
Обряд кумління був дівочим, при ньому повнолітні дівчата цілувалися через [[Вінок|вінки]], стаючи [[Кум (рідня)|кумами]] (в архаїчному значенні цього слова як подруг, приятельок). Іноді при цьому обмінювалися прикрасами, після чого відбувалася трапеза, до якої могли долучитися чоловіки. Обов'язковою стравою була [[яєчня]]. 

Цей обряд відомий на північному сході України<ref>{{Cite book
|title=Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл
|last=Агапкина =
|first=Т. А.
|year=2002
|publisher=Индрик
|location=Москва
|pages=482
}}</ref>. Ігрища на Навський великдень можуть трактуватися як зображення дівчатами мавок. Символічно стаючи мавками, вони дозволяли померлим в цей день долучитися до радощів земного життя. Звідси також численні [[табу]], як-от заборона цього дня ходити на ниви, де русалки можуть до смерті залоскотати тих, хто не дасть відповіді на їхні загадки<ref>{{Cite book
|title=Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні т.4: Літній цикль
|last=Килимник
|first=С.
|year=1957
|publisher=Праці Інституту Дослідів Волині
|location=Вінніпег
|pages=39-40
}}</ref>.

=== Зелена субота ===
[[Файл:Zaduchnicsa 1890.jpg|міні|«Задушниця»&nbsp;— поминальна субота перед Трійцею, картина Івана Мирквички, 1890&nbsp;р.]]
Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною<ref>[https://archive.org/stream/kylymnyk4#page/n19/mode/2up Зелена субота (Клечальна субота)] // [[Килимник Степан Іванович|''Килимник С.'']] Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні. Том 4: Літній цикль.&nbsp;— Вінніпег, 1957.&nbsp;— C. 21.</ref>, хату, подвір'я та господарські будівлі прикрашали клечанням&nbsp;— зеленими гілочками дерев або великим листям, які часто ламали в лісі. Гілки встромляли в [[стріха|стріху]], на воротах, біля вікон, за ікони. Збереженість клечання наступного дня вважалася пророкуванням того, чи всі в родині доживуть до наступної Зеленої суботи. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: татарським зіллям ([[Лепеха звичайна|лепехою]]), [[Чебрець|чебрецем]], [[Пижмо бальзамічне|канупером]], [[полин]]ом<ref name=":7">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/znn_t2/page/n97/mode/1up
|title=Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2
|last=Олекса Воропай
|date=1958
|pages=98
}}</ref>. Українці обирали для клечання частіше [[клен]], [[Липа|липу]] та [[Береза|березу]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
|title=Быт русскаго народа: Обрядные праздники ; Недѣля Ваій ; Пасха ; Русальная недѣля ; Семик ; Тройцын день ; Первое апрѣля ; Первое мая
|last=Терещенко
|first=Александр
|date=1848
|publisher=Тип. Министерства внутренних дѣл
|pages=146
|language=ru
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624201514/https://books.google.com.ua/books?id=U9JuIppoQVwC&printsec=frontcover&dq=
}}</ref>.

Після цих ритуалів йшли в хату і сідали за традиційну вечерю<ref>{{Cite web|url=http://otokar.com.ua/709.html|title=Зелена неділя – Олександр Токар|website=otokar.com.ua|accessdate=2016-09-02|archive-date=9 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160909064131/http://otokar.com.ua/709.html}}</ref>. Примітно, що в Україні обряд клечання зберігався і за [[Радянська окупація України|Радянського часу]] попри [[Антирелігійний терор|антирелігійну політику]]<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/znn_t2
|title=Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2
|last=Олекса Воропай
|date=1958
|pages=102
}}</ref>.

[[Південні слов'яни]] відзначають в цей день Троєцьку Задушницю, коли на могилах може залишатися їжа для померлих, відбувається прикрашання могил. Головна роль тут відводиться жінкам<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/50600656
|title=Славянская мифология: энциклопедический словарь
|last=Толстая
|first=С. М.
|date=2002
|publisher=Международные отношения
|edition=Изд. 2-е
|location=Москва
|pages=168
|isbn=5-7133-1069-8
|oclc=50600656
}}</ref>.

=== Зелена неділя ===

==== Поминальний культ ====
В українців у неділю вранці одружені чоловіки і жінки брали їжу та напої та йшли на кладовище, щоб відвідати померлих родичів та друзів. На місці поховання, могилах ([[курган]]ах) та гробах розкладались смаколики, ласощі, писанки або крашанки та напої. Їжа могла закопуватися в могили, щоб «погодувати» мерців, присутні зверталися до похованих родичів, ніби «розмовляючи» з ними&nbsp;— приказували напівспіваючи [[речитатив]]ом. Особлива шана віддавалася старцям, які знаходилися неподалік. Другою частиною поминального недільного обряду були потіхи з бубнами, «[[Скоморохи|скоморохами]]»&nbsp;— переодягненими молодими чоловіками та жінками у масках, з музичними інструментами. Вони скакали, плясали, грали та співали. До третьої частини входило проведення язичницьких «відтворених боїв», «боротьби перебійців» та «перегонів». Взагалі майже всяка [[тризна]] закінчувалася проведенням штучних боїв та перебійців<ref>[https://archive.org/details/kylymnyk4/page/n30/mode/1up Зелена неділя] // ''Килимник С.'' Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні. Том 4: Літній цикль.&nbsp;— Вінніпег, 1957.&nbsp;— C. 31—32.</ref>.

Після літургії в церкві відбувалося окроплення священниками криниць [[Свята вода|святою водою]], а на зворотному шляху до церкви священники кропили будівлі зовні та всередині. Крім того освячувався хліб і сіль, які виносили на столі на подвір'я<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/znn_t2
|title=Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2
|last=Олекса Воропай
|date=1958
|pages=101
}}</ref>.

==== [[Водіння Куста|Водіння куста]] ====
Дійсно унікальною є традиція водіння куста, яка в Україні збереглася лише в одному населеному пункті — селі [[Сварицевичі]]. Під час проведення обряду одну дівчину вбирають у зелень, потім решта дівчать водить головну героїню селом, заходячи у двори зі співами «кустових пісень» та побажаннями. Основні мотиви цих пісень — величання куста як символу добра і побажання врожаю та інших господарських успіхів. Крім того, ці пісні торкаться теми дівочого щастя в коханні.

==== Водіння тополі ====
[[Файл:Triytsya_v_Pyrohovi_2016.JPG|thumb|Реконструкція обряду водіння тополі в [[Національний музей народної архітектури та побуту України|Пирогові]]. Червень 2016]]
У Зелені свята в деяких місцевостях України були звичаї, пов'язані зі священними деревами. Обряд «водіння тополі» відомий на [[Полтавщина|Полтавщині]]<ref name=":6">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=1uvZAAAAMAAJ&dq=
|title=Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Літній цикл
|last=Килимник
|first=Степан
|date=1994
|publisher=AT "Обереги"
|pages=34-35
|language=uk
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624202505/https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=1uvZAAAAMAAJ&dq=
}}</ref>, [[Київщина|Київщині]], [[Черкаська область|Черкащині]], [[Харківщина|Харківщині]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=RiQSAQAAIAAJ&dq
|title=Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців: (когнітивна антропологія)
|last=Hrymych
|first=Maryna
|date=2000
|publisher=АТ "Віпол"
|pages=56
|language=uk
|isbn=978-966-646-008-3
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624202449/https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=RiQSAQAAIAAJ&dq
}}</ref>. Дівчата вибирали поміж себе дівчину, найжвавішу в іграх, на «тополю», прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав'язували хусткою, руки прив'язували до палиці і так водили по селу з гучними піснями. Хлопці підхоплювали «тополю» й несли її на руках, а дівчата намагалися відняти їй й поставити на землю<ref name=":6" />. На [[Полісся|Поліссі]] побутував близький за змістом обряд [[Водіння Куста|Троїцького куста]], роль якого теж виконувала дівчина<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=QDu6v-NqB2QC&dq=
|title=Народна творчість та етнографія
|date=2005
|publisher=Наукова думка
|pages=98
|language=uk
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624202219/https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=QDu6v-NqB2QC&dq=
}}</ref>.

Поширена пісня, що супроводжувала цей обряд:

{{Цитата|''...Стояла тополя край чистого поля<br/>Стій, тополенько, не розвівайся,<br/>Буйному вітроньку не піддавайся...''}}

==== Водіння тура ====
У польському [[Підляшшя|Підляшші]] на Зелені свята по селу хлопці водили [[Віл|вола]], обвішаного спеціально збруєю з вільхи і з лялькою верхи. Віл повинен був скакати, поки не скине ляльку. Ймовірно, метою обряду було розлютувати тварину, що символізувала чоловічу силу<ref>{{Cite book
|title=Славянские этюды. Сборник  к юбилею С. М. Толстой
|year=1999
|publisher=Индрик
|location=Москва
|pages=123
}}</ref>. У [[Мазовія|Мазовії]] бика покривали старою сіттю і прикрашали квітами й гілками, вішали на роги вінок з берези і гнали попереду стада, або на бика садили опудало «лицаря» з вільховою кори і потім скидали його на землю, називаючи цей обряд «волової весіллям». В [[Куявія (польська)|Куявії]] бик, покритий попоною, з квітами на рогах брав участь в урочистій ході в супроводі дюжини пастухів, дюжини дівчат з квітами і музикантів, яких зустрічало все село<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=OIIdAQAAMAAJ&q=
|title=Славянские древности: А-Г
|last=Агапкина
|first=Т. А.
|date=1995
|publisher=Международные отношения
|pages=273
|language=ru
|isbn=978-5-7133-0704-2
|accessdate=21 червня 2021
|archive-date=24 червня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210624203149/https://books.google.com.ua/books?id=OIIdAQAAMAAJ&q=
}}</ref> (див. також різдвяне [[Водіння кози]]).

У [[Словаччина|Словаччині]] тура зображували двоє чоловіків, які стояли один за одним: задній, злегка нахилившись, тримався руками за плечі переднього, який тримав в руках палицю, на верхньому кінці якої була прикріплена голова тура з рухомою нижньою щелепою. З рота звисав язик із цупкої тканини або шкіри. Очі робилися з круглих блискучих шматочків жерсті. До довгих рогів підвішувалися дзвіночки. Обох чоловіків накривала плахта з мішковини або іншої матерії. В деяких місцях тура втім зображала одна людина<ref>{{Cite book
|title=Художественные средства в юмористическом ярмарочном фольклоре  // Вопросы теории народного искусства
|last=Богатырёв
|first=П. Г.
|year=1971
|pages=450—496
}}</ref>.

==== Завивання берези ====
Троєцький обряд завивання берези полягає в тому, що дівчата беруть харчі, закликають хлопців і з [[Веснянки|піснями-веснянками та гаївками]] йдуть у ліс чи в гай. Там грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять все, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонкі і довгі гілля. З цього гілля, не зриваючи його, на самій березі завивають вінки, співаючи відповідних пісень<ref name=":9">[https://archive.org/stream/kylymnyk4#page/n31/mode/2up Завивання берези] // ''Килимник С.'' Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні. Том 4: Літній цикль. Вінніпег, 1957. C. 32-33</ref>:

{{Цитата|''По саду ходжу, виноград саджу<br/>Посадивши та й поливаю,<br/>Ой поливши та й нащіпаю,<br/>Нащіпавши, віночка зів'ю,<br/>Віночка звивши, на воду пущу:<br/>Хто вінка пійме, той мене візьме…''}}

Хлопці можуть допомагати&nbsp;— кожний своїй дівчині&nbsp;— завити вінок на березі.

{{Цитата|''Ой, зав'ю вінки та на всі святки,<br/>Ой на всі святки, на всі празники…<br/>На всі святочки, на годовії і на роковії…''}}

Звивши вінок на живій березі, хлопці їх обережно відламують і доручають дівчатам. А дівчата забирають додому і пізнім вечором йдуть до води і пускають їх на воду, як на [[Свято Купала|Купала]]. Поведінка вінка слугує для ворожіння про майбутнє. В ніч після цього дня ходили групами, щоб не стати жертвою мандрівних русалок і [[потерча]]т<ref name=":9" />.

==== Обряд Лялі ====
Цей обряд зафіксовано на [[Волинь|Волині]]. Проводили його в неділю або в понеділок. Дівчата збираючись до дівочого гурту приносили з собою молочні продукти. Вони відгадували загадки і переможниця обиралася «Лялею». Її прикрашали вінком з квітів, та через плечі навхрест&nbsp;— гірляндами. У цей час гурт хлопців в умовленому місці плів для «лялі» трон (зелену лавку). Дівчата супроводжували «лялю» до трону. Хлопці усаджували «Лялю» на трон і тоді утворювали два кола: внутрішнє з дівчат, зовнішнє з хлопців. Таким чином водили хороводи та співали жартівливих та весільних пісень. Потім всі учасники розбігалися, а «Ляля» кликала їх назад, роздаючи частування, дівчатам&nbsp;— вінки, а хлопцям&nbsp;— гілки. Вінки залишалися на наступний рік, крім того, що був у «Лялі». Наприкінці її вели до будинку батьків, які дякували за таку честь<ref>{{Cite book
|title=Український рік у народних звичаях в історичному освітленні т.4: Літній цикл
|last=Килимник
|first=С.
|year=1957
|publisher=Праці Інституту Дослідів Волині
|location=Вінніпег
|pages=35-36
}}</ref>.

== Див. також ==
{{Commonscat|Zielone Swiatki (slavic festival)}}
* [[Русальний тиждень]]
* 

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Література ==
* [https://web.archive.org/web/20140809091450/http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/mifetno.pdf Куєвда В. Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект. Монографія.&nbsp;— Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, 2007.&nbsp;— 264 с., 3 табл., 129 іл.]

== Посилання ==
* [https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_04_Ж-Й#page/n57/mode/2up Зелені Свята] // {{УМЕ4|сторінки=489-490}}
* {{УМЕ13|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_13_Риз-Се#page/n115/mode/2up Свята неділя]|сторінки=1704}}
* [http://ukrlit.org/slovnyk/клечальний%20тиждень Клечальний (Клечаний, Зелений) тиждень] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210120090721/http://ukrlit.org/slovnyk/клечальний%20тиждень |date=20 січня 2021 }} // ''[[Жайворонок Віталій Вікторович|Жайворонок В. В]]''. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.&nbsp;— К.: Довіра, 2006.&nbsp;— С. 290.
* [https://archive.org/stream/slovnyksymvoliv#page/n283/mode/2up Зелені свята] // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. [[Коцур Віктор Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Коцура]], [[Потапенко Олександр Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Потапенка]], В.&nbsp;В.&nbsp;Куйбіди.&nbsp;— 5-е вид.&nbsp;— Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.&nbsp;— С. 285—287.&nbsp;— 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1
* [http://otokar.com.ua/709.html Зелена неділя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160909064131/http://otokar.com.ua/709.html |date=9 вересня 2016 }}&nbsp;— [[Токар Олександр Семенович|Олександр Токар]]
* {{Стаття | автор = Агапкина Т. А. | назва= Русальная неделя| автор видання = | посилання = | журнал= [http://www.twirpx.com/file/150969/ Славянские древности: этнолингвистический словарь] | відповідальний = Под ред. Н. І. Толстого, [[Інститут слов'янознавства РАН|Институт славяноведения РАН]] | місце = — {{М.}} | видавництво = Межнародные отношения| рік = 2009 | тому = 4 | номер = | сторінки = 501—503 | сторінок = 656 | серія = | isbn = 978-5-7133-1312&nbsp;— 8 | ref = Агапкина}}{{ref-ru}}
{{Перехідні свята}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Українські народні звичаї]]
[[Категорія:Язичницькі свята]]
[[Категорія:Народний календар східних слов'ян]]
[[Категорія:Літні свята]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite news (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Commons (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Commonscat (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:If1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Infobox Holiday (редагувати)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:PAGENAMEBASE (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Red (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ref-info/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-ru (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sister (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str rep (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Template other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p373 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:±. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Бскор (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Бібліоінформація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ЕЄЕ (редагувати)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:М. (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Перехідні свята (редагувати)
Шаблон:Примітки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/! (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/місце (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/серія (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/стандартні номери (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/сторінки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/том (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Свято (редагувати)
Шаблон:Стаття (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:УМЕ13 (редагувати)
Шаблон:УМЕ4 (редагувати)
Шаблон:Цитата (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:External links (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-info (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources-utils (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/media (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:WikidataSelectors (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Зелені свята».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зелені_свята

Перегляд вихідного коду сторінки Зелені свята

Навігаційне меню

Пошук