Перейти до вмісту

Юрий Калман Жаткович

Матеріал з Вікіпедія
Верзія од 20:30, 24 септембра 2024; Іван Романеску (діскусія | приспівкы)
(різн.) ← Старша верзія | Актуална ревізія (різн.) | Новша ревізія → (різн.)
Юрий Калман Жаткович
Zsatkovics György Kálmán мад.
Чинность священик, историк, писатель, етнограф, товмач
Уроджѣня октобра 14., 1855(1855-10-14)
Унгвар, Жупа Унг, Мадярске кральовство
Упокоеня септембра 25., 1920 (64 р.)
Стройно, Чехословакия, Подкарпатска Русь
Членство Научне товаришство Шевченка
VIAF:141195364, 21821462; LCCN:no2002109296; FAST:487169; NLKR/NLC:js2010594603; GKG:/g/121dczyy;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Юрий Калман Жаткович (мад. Zsatkovics György Kálmán; * 11. октобер 1855, Унгвар, Мадярске кральовство – † 25. септембер 1920, Стройно, Чехословакия) — грекокатолицкый священик, историк, писатель, етнограф, товмач, стрый Григория Жатковича, губернатора.[1][2][3]

Родина
Походив з родины пѣвцоучителя Унгварской учительской семинарии и дяка катедралного собора Юрия Жатковича, чий отець быв священиком в Пряшовской грекокатолицкой епархии. Род Жатковичох походив з Жатковцьох Пряшовского окресу и дав ряд познатых културных и сполоченскых дѣячи. В року 1861 родина перенесла ся до Великых Лучок, а в року 1874 — до Дравець (днесь часть Ужгорода). В року 1876 умерла му мати, Павлина, родж. Неймети, а в року 1881 — и отець.[4]
Школы и служба
Юрий Калман Жаткович закончив гимназию (1876) и духовну семинарию (1881) в Унгварѣ. Рукоположеный в священство 27. марца 1881.[1] Служив парохом в селах Великый Раковець (1881–1885), Иза (1885–1887), Стройно (1887–1920). Од року 1898 до кончины быв деканом Свалявского деканата.[3]
Научна и сполоченска чинность
Быв автором великого числа научных и научно-популарных робот з истории, историографии, етнографии, крайопису. Мав активну корешпонденцию з И. Франком, В. Гнатюком, Е. Перфецкым, Г. Стрипскым, М. Врабельом и др.[3]
Во своей сполоченской чинности продовжовав традицию подкарпатскых будительох, выгледовав историю и етнографию Русинох, свои роботы публиковав в Листку Евгена Фенцика и Мѣсяцесловах,[2] мадярскых научных журналах, новинках, а тыж в галичскых выданях, але велика часть его робот зостала в рукописах. Иншов вызнамнов сторонов его чинности были товмачѣня русского и украинского краснописемства на мадярскый язык.[3] За свои научны досягнутя быв выбраный членом НТШ во Львовѣ, членом Мадярского историчного общества в Будапештѣ.[2]
Якый авторитетный быв Ю. К. Жаткович, видко з того, же каждый политичный напрям хотѣв го мати за свого: и мадярофилы, и украинофилы (В. Бирчак), и русофилы (Е. Недзѣльскый)
Оригинал укр.
Свідченням того, наскільки авторитетним був Юрій Жаткович серед закарпатської інтелігенції, є прагнення представників багатьох політичних напрямів взяти його у свій табір. Мадярони вважали його своїм. Українофіли (В. Бірчак) — своїм, москвофіли (Є. Недзельський) — своїм.

О. Мазурок (2010), cc. 8–9

На основѣ жерел.[2][5]

  • 1880 A körtvélyesi protoarchimandria történelme // Magyar Sion
    (История грушовской протоархимандрии)
  • 1884 Az Egri püspökség befolyása és а munkácsi egyházmegye küzdelme e befolyás ellen // Századok
    (Вплыв Ягерского епископства и бойованя Мукачовской епархии против него, перекладена Русинами в США: Jagerskoje vľijanije: bor'ba protiv toho v istorii mukačevskoj greceskoho obrjada diocezii, 1933)
  • 1890 «Нѣсколько слов о русских, живущих в Угорщинѣ» // Крестный мѣсяцеслов на 1890 г. — Унгвар, 1889;
  • 1890 «А magyarországi ruszinok történetírásának történelme» // Századok
    (История русинской историографии укр. переклад 1999)
  • 1890 Князь Федор Коріатович // Листок;
  • 1893 Іосиф Де-Камелис, епископ Мукачевскій // Мѣсяцеслов на 1893 г. — Унгвар, 1892;
  • 1894 Михаил-Мануил Ольшавскій, епископ Мукачевскій, апостолскій викарій // Мѣсяцеслов на 1894 г. — Унгвар, 1893;
  • 1895 Vázlatok a magyarországi oroszok életéből // Budapesti Szemle
    (Начеркы зоз живота угорскых Русинох);
  • 1896 Етнографическій очерк угро-русских
    (Укр. переклад: Замітки етнографічні з Угорської Руси // Етнографічний збірник. — Львів, 1896)
  • 1898 Іоанн Брадач, епископ Мукачевскій // Мѣсяцеслов на 1898 г. — Унгвар, 1897;
  • 1900 Malmos beregmegyei község parasztgazdáinak monográfiája // Századok. – Budapest, 1900. – № 63
    (Монография Стройны)
  • 1900 A kis orosz irodalom történetének rövid vázlata // Kelet. –Ungvár, 1900 (Очерк истории украинской литературы)
  • 1902 Григорий Таркович // Мѣсяцеслов на 1902 г. — Унгвар, 1901;
  • 1903 Воеводство крайнянское // Мѣсяцеслов на 1903 г. — Унгвар, 1902;
  • 1904 Василий Тарасович и князь Франциск Раковцій // Мѣсяцеслов на 1904 г. — Унгвар, 1903;
  • 1905 Malmos, Beregmegyei község parasztgazdáinak monografiája // Görög Kat. Hirlap. – Ungvár, 1905. – 10-12 old.
    (Монография Стройны)
  • 1906 Рукоположеніе в епископы Георгія Гавріила Блажовскаго // Мѣсяцеслов на 1906 г. — Унгвар, 1905;
  • 1906 Исторія монастыря Грушевского // Мѣсяцеслов на 1906 г. — Унгвар, 1905;

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Олег Мазурок (2001): Юрій Жаткович як історик та етнограф. — Ужгород: УжНУ, 2001 — 292 с. ISBN 966-7400-13-0 укр. Сс. 9–25.
  • Олег Мазурок (2007): Жаткович Юрій Юрійович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 127–128.
  • Олег Мазурок (2010): "...Найбільш учений і найбільш компетентний в етнографічних справах священик-русин у цілій Угорщині" (До 155-річчя від дня народження Юрія Жатковича) — Ужгород: Карпатська Вежа, 2010 ISBN 978-966-8269-23-3 укр. PDF, фото
  • Иван Поп: Жаткович Юрий Калман // Поп, Иван: Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс. С. 173.
  • Zsatkovics György Kálmán. Petőfi Irodalmi Múzeum. https://opac-nevter.pim.hu/record/-/record/PIM80535. [перевірено 2020-10-11].  мад.
  1. 1,0 1,1 Zsatkovics György Kálmán
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Иван Поп
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Олег Мазурок (2007)
  4. Олег Мазурок (2001)
  5. О. Мазурок (2010), cc. 126–128