Костел францисканців (Перемишль)

Костел францисканців
Костел святої Марії Магдалини та монастир францисканців
Фасад костелу франисканців у Перемишлі
49°46′53″ пн. ш. 22°46′14″ сх. д. / 49.7814° пн. ш. 22.7706° сх. д. / 49.7814; 22.7706
Тип споруди	базиліка
Розташування	Польща, Підкарпатське воєводство, Перемишль
Архітектор	Полейовський Петро
Скульптор	Полейовський Петро
Засновник	орден францисканців
Початок будівництва	1754
Стиль	бароко
Належність	Римо-Католицької Церкви в Польщі
Стан	об'єкт культурної спадщини Польщі
Адреса	Franciszkańska
Епонім	Марія Магдалина
Вебсайт	przemysl.franciszkanie.pl
Костел францисканців (Перемишль) (Польща)
Костел францисканців у Вікісховищі

Костел святої Марії Магдалини та монастир францисканців — культова споруда і монастир ордену францисканців в м. Перемишль (нині Підкарпатського воєводства, Польща). Розташований в історичній частині міста неподалік греко-католицького Собору святого Івана Хрестителя^[1].

Близько 1235 року до Перемишля прибули два францисканці (мінорити), вислані папою Григорієм IX для поширення латинського католицизму на Русі. Їх прийняв місцевий коваль Андрій Серен, що згодом став римо-католиком, а перед смертю записав ченцям свій дім і сад. Після захоплення Галичини польсько-угорськими феодалами на цьому місці 1375 року за сприяння першого римо-католицького єпископа Перемишля Еріха з Візену побудували^[2] дерев'яний^[3] костел і монастир Марії Магдалини для францисканців^[2]. Цей костел згорів, за припущеннями, 1410 року. Про новий костел є згадка за 15 липня 1474 року^[3].

1754 року гвардіан Григорій Островський (пол. Grzegorz Ostrowski), розпочав будівництво нового костелу францисканців у Перемишлі, яке було пов'язане з приготуваннями до коронації ікони Матері Божої Непорочної, що перебувала у власності монастиря францисканців, а її планували встановити у головному вівтарі.^[4] 26 травня 1754 року посвятили наріжний камінь нової будівлі.^[3]

У будівельній документації за березень 1761 року занотовано, що львівський «сницар» Петро Полейовський (львівський різьбяр і архітектор, правдоподібно, учень Бернарда Меретина і Йогана Пінзеля^[5]) уклав контракт на виготовлення великого вівтаря для костелу, в якому має бути три вівтарі вартістю 7000 злотих, отримав 1000 злотих завдатку^[4]. 1776 року виконали дах та сигнатурку.

19 липня 1778 року єпископ Юзеф Тадеуш Керський (пол. Józef Tadeusz Kierski) посвятив костел^[3].

Львівський скульптор Себастьян Фесінгер у 1759–1760 роках виконав статуї святих Антонія та Егідія перед фасадом костелу^[6].

Львівський майстер Станіслав Строїнський разом із помічником Томасом Ґертнером виконали декорацію інтер'єрів костелу^[7].

Цей розділ потребує доповнення. (квітень 2017)

Головний вівтар (автор проєкту Петро Полейовський) архітектурний, мальований на зелено, з позолотою (також позолочені його колони та рокайлеві елементи).^[8] Має багатопланову структуру центральної частини, яка на плані є відкритим еліпсом.^[9]). Елементом, який інтегрує структуру головного вівтаря, є вгнуто-випукла стіна, яка разом з цоколем творить тло для колон і фігур. Головний вівтар має шість різьблених статуй: у середній частині — святих Петра і Павла, збоку від них — святого Франциска з Асижу та блаженного Дунса Скота, скраю — персоніфікації Віри і Надії, висунуті вперед^[10]. Фігура святого Петра повторює уклад статуї святого Йосифа в головному вівтарі костелу в Городенці.^[11]

Вівтар бічної нави мальований на зелено, з позолотою.

Петро Полейовський — автор проекту головного вівтаря в костелі, який є одним з найбільш ефектних досягнень в галузі «малої архітектури» в Галичині. Багатопланова структура центральної частини вівтаря схожа на головний вівтар Городенківського костелу — новаторської роботи в середовищі серед митців Львова й околиць.^[12]

Проповідальниця в костелі належить до групи, яка постала як результат діяльності львівської школи в другій половині XVIII ст. і є формами схожою на проповідальницю в Городенківському костелі, яку проєктував Бернард Меретин, а виконав майстер Пінзель.^[13]

• 
  Фасад костелу францисканців взимку 2024 року
• 
  Вівтар бічної нави
• 
  Образ Непорочної Богоматері

• Hornung Z. Polejowski Jan (XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 287—288. (пол.)
• Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 291—292. (пол.)
• Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780) [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — Warszawa, 2005. — № XXX. — S. 170—171. (пол.)
• Krasny P., Sito J. «Pan Piotr Polejowski snycyrz lwowski» i jego dzieła w kościele Franciszkanów w Przemyślu [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 2003. — № 5. — S. 175—202. (пол.)
• Samek J. Zagadka przemyskiego lawaterza: Przyczynek do zagadnienia teatralności w sztuce lwowskiego baroku [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.] // Folia Historiae Artium. — 1978. — T. 30. — S. 93—101. (пол.)
• Wujcyk W. Nowe źródło do dziejów wyposażenia wnętrza kościoła Franciszkanów w Przemyślu [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka kresów wschodnich: materiały sesji naukowej. — 1998. — № 3. — S. 317—319. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел францисканців (Перемишль)

• Зображення
• Franciszkanie Przemyśl [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
• Franciszkanie w Przemyślu [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
• Przemyśl: 770 lat z franciszkanami. (пол.)