Очікує на перевірку

Хільперік II (король франків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хільперік II
лат. Chilperikus
Ім'я при народженніДаніель
Народивсябл. 670
невідомо
Помер13 лютого 721
Аттіньї
ПохованняНуайон[1]
Національністьфранк
Діяльністьмонарх
Титулкороль
Посадаking of Franks[d] і king of Franks[d]
Термін715—721 роки
ПопередникДагоберт III
НаступникТеодоріх IV
Конфесіякатолицтво
РідМеровінги
БатькоХільдерік II
МатиБілхільда
РодичіХільдерік III[2]
Брати, сестриDagobertd[3]
Діти1 син

Хільперік II (Chilperic II; бл. 670 — 13 лютого 721) — король Нейстрії у 715—718 роках, король усіх франків у 720—721 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Походив з династії Меровінгів. Втім «Книга історії франків» недвозначно натякає, що Хільперік був не Меровінгом, а самозванцем. Проте все ж напевне був сином короля Хільдеріка II та Білхільди. Втім після смерті батька у 675 році замалоду відправлений до монастиря, де прийняв ім'я Даніель.

У 715 році після смерті Дагоберта III, короля Нейстрії, майордом Рагенфред вивів молодого принца з монастиря, посадив на престол Нейстрії. Фактична правителька Австразії Плектруда також визнала Хільперіка II королем.

Королювання

[ред. | ред. код]

У 716 році війська на чолі із Рагенфредом завдали поразки військам Плектруди та малолітнього майордома Теодоальда. Потім було укладено союз з Радбодом, королем Фризії, проти Карла Мартелла, який посилився на противагу Плектруди, що стала союзницею Нейстрії. Але 21 березня 717 року завдав поразки у битві під Вінчи (біля Камбре) нейстрійському війську. Скориставшись цим Мартелл посадив на трон Австразії Хлотаря IV.

Втім Хільперік II знову почав готуватися до боротьби з Карлом Мартеллом. Для цього укладено союз з Одо, герцогом Аквітанії, але Карл Мартелл 718 року переміг спільні війська Хільперіка та Одо у битві при Суассоні. Хільперік II разом з герцогом Одо втік до Аквітанії. Король втратив владу над Нейстрією.

Проте у 720 році помер Хлотар IV. Карл Мартелл відправив до Одо Аквітанського посольство і уклав з ним союз. Той повернув Мартеллу Хільперіка II, якого оголошено королем усіх франків, але реальної влади не мав, оскільки всіма державними справами керував майордом Карл Мартелл. У 721 році король раптово помер.

Родина

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Christian Pfister, «La Gallia sotto i franchi merovingi: vicende storiche», cap. XXI, vol. I (La fine del mondo antico) della Storia del Mondo Medievale, pp. 688—711.
  • Eugen Ewig: Die Merowinger und das Frankenreich. 4. ergänzte Auflage. Kohlhammer, Stuttgart u. a. 2001, ISBN 3-17-017044-9

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://books.google.cz/books?id=9XPuySCdJDIC&pg=PR6&dq=chilperic+II+death&hl=cs&sa=X&ved=2ahUKEwjak4ulj4bvAhVF_SoKHe5uC3EQ6AEwCHoECAAQAg#v=onepage&q=chilperic%20II%20death&f=false
  2. ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 126–130. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  3. ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 132. — ISBN 978-2-9501509-3-6
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хільперік II
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хільперік_II_(король_франків)&oldid=40061528