Муравченко Федір Михайлович

|дата_смерті= |відомий_(відома)= |розмір_зображення= |військове звання= |дата_народження= |місце_смерті= |рід_діяльності= |підпис_зображення= |титул= |місце_народження=

Муравченко Федір Михайлович
Народився	18 березня 1929(1929-03-18)[1] Запоріжжя-Грудувате, Синельниківський район, Дніпропетровська округа, Українська СРР, СРСР[1]
Помер	8 лютого 2010(2010-02-08)[1] (80 років) Запоріжжя, Україна
Поховання	Капустяне кладовищеd
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	винахідник
Alma mater	Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	НАНУ
Нагороди

Фе́дір Миха́йлович Мура́вченко (18 березня 1929, Запоріжжя-Грудувате — 8 лютого 2010, Запоріжжя) — доктор технічних наук (1991), професор (1999), член-кореспондент НАН України (Відділення механіки, травень 2003); Державне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка», Генеральний конструктор (з 05.1989); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з березня 1997).

Народився 18 березня 1929 (с. Запоріжжя-Грудувате, Синельниківський район, Дніпропетровська область); українець.

Харківський авіаційний інститут, авіамоторобуд. факультет (1948-54), інженер-механік з авіадвигунобудування.

• Квітень 1954 — грудень 1959 — інженер-конструктор III, II категорій,
• грудень 1959 — березень 1965 — начальник конструкторської бригади,
• березень 1965 — січень 1967 — провідний конструктор, Підприємство п/с 57 у Запоріжжі.
• січень 1967 — червень 1983 — заступник головного конструктора з експериментальних робіт,
• червень 1983 — листопад 1988 — головний конструктор — 1-й заступник керівника підприємства,
• листопад 1988 — травень 1989 — головний конструктор, керівник підприємства, Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес».
• з травня 1989 — генеральний конструктор Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка».

• Академік Інженерної академії України (1992),
• Академік Міжнародної інженерної академії (1999).

Брав участь у створенні понад 50 типів і модифікацій авіадвигунів. Обґрунтував і втілив в життя концепції створення сімейства турбореактивних двигунів з великим ступенем двоконтурності (за окремими напрямками не мають аналогів у світовій практиці), дають змогу значно знизити витрати на розробку, сертифікацію і впровадження у серійне виробництво авіадвигунів, газових турбін пром. призначення.

За цими концепціями (і під керівництвом) створено і впроваджено у серійне виробництво: перший вітчизн. турбореактивний двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36 (7 модифікацій), який експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42 і має сумарну наробку понад 8 млн годин; Д-436 (5 модифікацій) з тягою 6.4-8.2 тисяч кілограм, експлуатується на літаках Ту-334, Бе-200, Ан-148; один з найпотужніших у світі двигун Д-18Т (4 модифікації) з тягою 23430 кілограм для важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовальний двигун Д-136 (для гелікоптера Мі-26, що за потужністю і вантажопідйомністю немає аналогів у світі), високонадійний турбореактивний двигун ДВ-2 для навчального літака L-59 виробництва Чехії; авіадвигун 5-го покоління Д-27 (перший у світовій практиці гвинтовентиляторний), що забезпечує унікальні параметри середнього трансп. літака Ан-70.

Отримані сертифікати на турбогвинтовий двигун ТВ3-117ВМА-СБМ1 і допоміжний АИ9-3Б для літака Ан-140; ефективні генератори інертних газів ГІГ-8, АИ-19ГІГ для гасіння пожеж; газові турбіни Д-336 потужністю 4-10 МВт (9 модифікацій) (ними оснащені газоперекачувальні станції України, Росії, Ірану, Туреччини, Болгарії, Азербайджану, Туркменістану); проведено спектр інжинірингових робіт з забезпечення надійності та підвищення ресурсу двигунів, що знаходяться в експлуатації: усі модифікації АИ-20, АИ-24, АИ-25Т, АИ-25ТЛ, АИ-9, АИ-9В, Д-36, Д-136, Д-18Т.

На навчально-бойових літаках Як-130 (Росія) і L-15 (Китай) проходять дослідну експлуатацію двигуни АИ-222-25 і АИ-42Ф і розробляються інші модифікації тягою від 2200 до 4500 кгс. Для рос. близько-середнього магістрального літака МС-21 на базі газогенератора ТРДД Д-436 створюється двигун АИ-436Т12 тягою 12000 кгс; створюються двигуни АИ-22 для пасажир. літака Ту-324, АИ-450 — для сімейства легких гелікоптерів, літаків і БПЛА. Ведуться роботи зі створення малогабаритного газоперекачувального агрегату АИ-45 потужністю 0.5…1 МВт, газових турбін пром. призначення 12-ти типів потужністю 2.5-25 МВт.

Загалом у 60 країнах світу на 42 типах літальних апаратів експлуатуються авіаційні двигуни, в розробці яких брав безпосередню участь Федір Муравченко.

Автор та співавтор понад 200 наукових праць, понад 30 авторських свідоцтв і патентів.

На виборах Президента України 2010 року за підтримку авіапромисловості України підтримав Юлію Тимошенко і став її довіреною особою.

Помер 8 лютого 2010 року. Похований на Капустяному кладовищі в Запоріжжі^[2].

Поезія, малювання, риболовля, полювання.

• Батько Михайло Юхимович (1883—1969)
• мати Варвара Миронівна (1885—1975) — колгоспники;
• дружина Зінаїда Іванівна (1929) — ст. перекладач ДП «Івченко-Прогрес»;
• донька Наталя (1954) — інженер-конструктор II категорії ДП "Івченко-Прогрес;
• син Олег (1959—2003).

• Лауреат Державної премії СРСР (1984), Державної премії України в галузі науки і техніки (1994).
• Заслужений діяч науки і техніки України (12.2003)^[3].
• Почесна відзнака Президента України (орден «За заслуги» III ст.), (03.1994)^[4], орден «За заслуги» II (01.1999)^[5], I ст. (08.2005)^[6].
• Почесна грамота КМ України (03.1999)^[7].
• Герой України (з врученням ордена Держави, 22.08.2002).
• Орден Святого рівноапостольного князя Володимира, знак ордену «Святий князь Володимир» IV ст. з присвоєнням титулу «Лицар ордена „Святий князь Володимир“» (10.2000).
• Золотий орден «Святий апостол Андрій Первозванний» (04.2004).
• Золота медаль «За досягнення в науці» (09.2000, Міжнар. кадр. академія).
• Повний кавалер міжнар. нагород «Славянская честь, доблесть, слава» (Собор слов'янських народів, 04.2006).
• Орден «За верность долгу» (Фонд «Кремль», 05.2006).

Вулиця Академіка Муравченка у місті Запоріжжя

• Муравченко Федір Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Муравченко Федір Михайлович [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]