Турів

місто Турів біл. Тураў
Транслітерація назви	Turaŭ
Coats of arms of Turaŭd Flags of Turaüd
Основні дані
52°4′9″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. / 52.06917; 27.73611
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Перша згадка	980
Статус	з 2004 року
Населення	2 846 (2011)
Площа	5,46029 км²[1]
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247980
Телефонний код	+375-2353
Висота	125 м[2]
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	204 км
Місцева влада
Вебсторінка	Тураў
Турів
Турів Турів (Гомельська область)
Турів у Вікісховищі

Ту́рів^[3] (біл. Ту́раў) — місто Білорусі, у Житковицькому районі Гомельської області^[3]. Розташоване на східному Поліссі, пристань на правому березі Прип'яті.

Турів розташований на правому березі річки Прип'яті, на Поліській розмежувальній лінії^[3].

Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згаданий в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.

За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого була Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворена Турівська єпархія.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.

У X—XIII століттях був столицею удільного Турово-Пинського князівства та центром Турівської єпархії^[3].

Узимку 1241 року місто зруйноване Батиєвою навалою. Після цього занепало й регіональним центром став Пінськ^[3].

З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (із середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі).

Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто^[4].

У 1655—1659 роки входив складу Пинсько-Турівського полку Гетьманщини^[3].

З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії.

4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській^[5].

У 1917—1920 роках входив до складу до Української Народної Республіки^[3].

Під час Другої світової війни німецький гарнізон у містечку становили 200 німців, 90 поліцаїв, 9 жандармів^[6].

3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.

• Кирило Турівський — єпископ Турівський, руський мислитель^[3];
• Василь Федорович Острозький — намісник турівський^[7];
• Костянтин Іванович Острозький — власник міста;
• Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.

• Храм на честь всіх святих (XIX століття)

• Турівське Євангеліє

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Turów

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турів

Це незавершена стаття з географії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.