Супергурт

Супергурт (англ. «Supergroup») — музичний гурт, що складається із музикантів, що вже отримали визнання як сольні виконавці або у складі інших гуртів. Поняття застосовується в рок- та попмузиці.

Поняття виникло в англомовних країнах у 1960-х роках для тих випадків, коли члени вже успішних груп збиралися, аби записати альбом разом, після чого вони зазвичай розлучалися^[1]. Вважається, що назва «супергурт» походить від альбому Super Session^[en], записаного 1968 року американським музикантом Елом Купером за участі гітаристів Майкла Блумфілда та Стівена Стіллза^[2]. 1969 року редактор журналу Rolling Stone Янн Веннер назвав гурт Cream першим успішним супергуртом^[3]. Цей гурт і досі широко визнається як архетип «супергурту». Його члени — Ерік Клептон, Джек Брюс та Джинджер Бейкер співпрацювали впродовж трьох років, випустивши чотири альбоми, після чого гурт розпався, а Клептон та Бейкер сформували новий гурт Blind Faith^[4].

Протягом 1960-х років було засновано ще декілька гуртів, чиї учасники досягали успіху і до цього. Зокрема, 1968 року було створено супергурт Crosby, Stills, Nash & Young, що складався з музикантів The Byrds, The Hollies та Buffalo Springfield. Формально, супергуртом можна вважати й створених того ж року Led Zeppelin, бо Джиммі Пейдж до цього грав у The Yardbirds, а Роберт Плант і Джон Бонем — у Band of Joy. У кожному наступному десятилітті з'являлися нові супергурти: в 1970-ті роки — Emerson, Lake & Palmer, 10CC та Eagles, у 1980-ті — Asia, GTR, у 1990-ті — Temple of the Dog, Mad Season, Foo Fighters, у 2000-ні — Audioslave, Velvet Revolver, Five Finger Death Punch, у 2010-ті — Black Country Communion, Adrenaline Mob, The Winery Dogs, у 2020-ті — The Smile, L.S. Dunes та багато інших^[2].

2016 року в журналі Rolling Stone провели опитування читачів, згідно з яким визначили 10 найбільш популярних супергуртів^[5].

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.