Перейти до вмісту

Сирота

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сироти)
Томас Кеннінґтон. Сироти (1885)

Сирота́ — як основне значення вживається для позначення дитини, що не досягла повноліття і що росте без одного чи обох батьків (відповідно напів- або повний сирота). В переносному значенні ж так часто називають кожного, хто поніс важку втрату.

Соціальне сирітство

[ред. | ред. код]

Соціальне сирітство — соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини.

Соціальні сироти — це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин зостались сиротами при живих батьках.

Причини соціального сирітства[1]

[ред. | ред. код]

Найпоширенішою причиною поширення соціального сирітства визначають злочинну діяльність батьків, залучення дітей до кримінальних та протиправних дій. Засудження батьків, перебування їх у місцях позбавлення волі призводить до того, що дитина потребує влаштування, стає сиротою при живих батьках. Також фактором ризику позбавлення дитини піклування батьків є агресивна поведінка батьків, брутальне та жорстоке поводження з дітьми, що становить загрозу життю і здоров'ю дитини, психічні захворювання.

Розглядаючи фактори, які впливають на поширення соціального сирітства, їх можна згрупувати у дві категорії: внутрішньосімейні та загальнодержавні.

До внутрішньосімейних можна віднести такі:

  • безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків,
  • вживання батьками алкоголю, наркотичних засобів,
  • злочинна діяльність та агресивна поведінка батьків.

До причин, що мають загальнодержавний характер, можна віднести:

  • бідність сімей, які виховують неповнолітніх дітей,
  • відсутність дієвих соціальних програм підтримки сімей з дітьми,
  • зниження морального рівня населення країни,
  • підвищення рівня смертності та психічної захворюваності населення.
Сирітство в Україні [2]

Проблема сирітства в Україні та перспективи їх вирішення

[ред. | ред. код]

Статистичні дані

[ред. | ред. код]

Динаміка сирітства в Україні до 2008 р. щороку зростала: десять років тому сиріт було понад 80 тисяч, а на 1 червня 2007 року — уже понад 103.[2]

Починаючи з 2009 року в Україні кількість дітей-сиріт має тенденцію зменшуватись. Проте, на жаль, зменшується також і кількість усиновлених дітей.

Рік Чисельність дітей, усиновлених протягом року Загальна чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на кінець року
2003 6 345 96 112
2004 5 596 97 590
2005 5 241 97 829
2006 4 318 102 912
2007 5 229 102 924
2008 5 261 103 542
2009 5 274 100 787
2010 4 865 98 119

За даними Держкомстату України[3]

Якщо в західних регіонах сиріт 0,5% від загальної кількості дітей, то в східних — 1,8-2%. Рекордсменом у цій сумній статистиці є Миколаївська область — 2,2% (4,5 тисячі дітей).[2] Несприятлива ситуація також у Дніпропетровській та Донецькій областях. Практично немає дітей-сиріт у Тернопільській, Чернівецькій та Львівській областях.

2008-й рік глава держави оголосив Роком усиновлення.

Благодійні фонди, що турбуються проблемами сирітства

[ред. | ред. код]

Створений у грудні 2013 року колишнім вихованцем школи-інтернату, автором книги спогадів про дитинство в інтернаті «Путівка 3507. Мозаїка пам'яті та путівника для випускників інтернатів "З інтернату - до успіху" Ростиславом Галелюком.

  • Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України»

Детальніше у статті Фонд Ріната Ахметова "Розвиток України"

У 2008 р. був заснований проект «Розвиток сімейних форм виховання». Фонд сприяє національному усиновленню, надає підтримку прийомним сім'ям та дитячим будинкам сімейного типу, взаємодіє з дитячими інтернатними установами.

У грудні 2009 року за підтримки Фонду почав роботу Всеукраїнський Інтернет-портал з усиновлення дітей-сиріт Сирітству-Ні!.

Метою діяльності фонду є допомога дітям-сиротам в адаптації до самостійного життя у відкритому соціумі, влаштуванні у прийомні сім'ї, сприяння сирітській молоді в отриманні якісної освіти.

Фонд є ініціатором та спонсором проекту, за яким сиріт та позбавлених батьківського піклування, що проживають у сільських школах-інтернатах Тернопільської області навчатимуть основам самостійного життя.[4]

Заходи запобігання сирітству на державному рівні

[ред. | ред. код]
Соціальна реклама проти сирітства

Закон[5] визначає такі пріоритетні заходи щодо запобігання ранньому соціальному сирітству:

  • Внесення змін до положення про консультативний пункт центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах та будинках дитини, з метою визначення механізму взаємодії консультативних пунктів та закладів соціального спрямування. Доповнення переліку категорій клієнтів консультативних пунктів категорією «Жінки, які народили дитину з функціональними обмеженнями».
  • Розвиток мережі консультативних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при пологових будинках, пологових відділеннях до 700, жіночих консультаціях та будинках дитини у залежності від потреби.
  • Відкриття закладів соціального спрямування — соціальних центрів матері та дитини в АР Крим, Київській, Львівській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській та інших областях.
  • Проведення семінарів з метою підготовки регіональних тренерів з питань соціальної роботи, спрямованої на попередження раннього соціального сирітства за участю медичних працівників.
  • Підготовка та видання методичного посібника для соціальних та медичних працівників з питань попередження раннього соціального сирітства.
  • Розробка та розміщення соціальної реклами з питань попередження раннього соціального сирітства.

Проблеми сирітства у світі та перспективи їх вирішення

[ред. | ред. код]

За даними доповіді ЮНІСЕФ за 2001—2002 рік регіонами, де спостерігається найбільша кількість дітей-сиріт, є такі країни:[6]

Країни Кількість дітей-сиріт Кількість сиріт у відсотках від всіх дітей
Країни Африки 34 294 000 11,9%
Країни Азії 65 504 000 6,5%
Країни Латинської Америки і Карибського басейну 8 166 000 7,4%

У 2006 р. у Білорусі налічувалося 30 тис.[7] дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. З них 50% виховується в опікунських, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу. Понад 32% дітей-сиріт перебувають під державною опікою в дитячих інтернатних установах.

За підтримки ЮНІСЕФ у державі починає розвиватися нова сімейна форма устрою сиріт — прийомна сім'я.

Ці тенденції стимулювали закриття інтернатних закладів для дітей-сиріт у країні. Якщо в 1998 р. в інтернатних закладах виховувалося 9673[7] дітей-сиріт, то в 2006 р. — 8693.[7]

На повному державному забезпеченні в 2005 р. перебувало 16 тис. дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. Порівняно з 1999 р. у 2005 р. кількість дітей збільшилася вдвічі. За статистикою Комітету з охорони прав дітей Міністерства освіти і науки Казахстану у прийомних родинах виховуються 1531 дитина.

За підтримки фонду «Євразія», ЮНІСЕФ у Казахстані розроблено комплексну державну програму, що гарантує соціальні пільги прийомним родинам й усиновителям. Патронатним батькам виплачується надаються встановлені пільги, вихованці забезпечуються предметами побуту. Виплати здійснюються за рахунок місцевого бюджету із розрахунку віку дитини.

Позитивна практика влаштування дітей-сиріт у прийомні родини стала поширюватися в Грузії. Прийомним родинам, що приймають дитину, виплачується щомісячна дотація.

На 2006 р. тут 326[7] дітей виховуються в прийомних родинах, 532 — повернулися до своїх біологічних батьків.

Реформа державних установ утримання дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки з метою посилення форм сімейної опіки визначена як стратегічне завдання в Посланні Президента РФ до Федеральних Зборів 2006 р.

На 2006 р. показники усиновлення в Росії засвідчують домінування негативних тенденцій. Із 270 тис. сиріт, що перебувають на вихованні у державних установах, показник усиновлення становить лише 7 тис.[7] дітей у рамках національного усиновлення та понад 6 тис. — міжнародне усиновлення.

Проте, наприклад, у Республіці Комі кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування переданих на виховання в прийомні сім'ї за період з 2004 по 2007 рр. збільшилася вдвічі.[7]

У Польщі реалізовується нова модель установ для дітей-сиріт, що з різних причин не можуть бути повернуті в біологічні родини чи влаштовані в сімейні форми виховання. У такому будинку одночасно проживають не більше 12-14 дітей, з якими працюють 4-5 вихователів.[7] Установа відіграє роль місця тимчасового перебування дітей на той період, поки не буде проведено роботу з їхньою біологічною родиною, чи знайдена нова родина для таких дітей (прийомна родина, родина опікунів, усиновлення).

Образ сироти в літературі

[ред. | ред. код]

Образ сироти надзвичайно поширений в дитячій літературі. Відсутність батьків у фентезі-літературі символізує втілення в життя цікавіших пригод, це звільняє дітей від сімейних зобов'язань та контролю. Ці характеристики роблять сиріт привабливими персонажами для письменників.

Сироти часто зустрічаються в казках, наприклад, більшість варіантів Попелюшки.

Ряд відомих авторів написали книги за участю дітей-сиріт. Приклади з класичної літератури включає Шарлотту Бронте, Чарльза Діккенса, Марка Твена (Пригоди Тома Сойєра, Енн Л. М. Монтгомері із зелених дахів книги)тощо.

Серед останніх авторів — А. Кронін, Лемоні Снікет, Роальд Даль, Джоан Роулінг (Гаррі Поттер) тощо.

В Україні спогади про своє життя в інтернаті для сиріт написав випускник Перечинської школи-інтернату Ростислав Галелюк ( «Путівка 3507. Мозаїка пам'яті»).

Образ сироти в релігії

[ред. | ред. код]

Багато релігійних текстів, включаючи Біблію і Коран, містять думку, що допомога і захист дітей-сиріт є дуже важливим і богоугодним питанням. Кілька цитат:

«Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем така: зглянутися над сиротами та вдовами в утисках, себе берегти чистим від світу» (Послання апостола Якова, 27[8])
« До батьків - благодіяння, і до родичів, і сиріт, і бідняків. Говоріть людям хороше, вистоюйте молитву, приносьте очищення». (Коран. Корова 77(83))[9]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Інформованість громадян України щодо причин та наслідків соціального сирітства (І. В. Пєша, Н. М. Комарова) // Український соціум. — 2004. — № 2 (4). — C.40-51
  2. а б в В Украине представили карту сиротства(рос.)
  3. http://ukrstat.gov.ua/
  4. http://www.orphansfuture.org/news/currnews.php?news=2012-01-05&lang=ua[недоступне посилання]
  5. Про затвердження Заходів щодо запобігання ранньому соціальному сирітству на 2006-2007 роки - база нормативно-директивних документів МОЗ України
  6. TvT Associates/The Synergy Project (July 2002). Children on the Brink 2002: A Joint Report on Orphan Estimates and Program Strategies (PDF). UNAIDS and UNICEF. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2003. Процитовано 5 січня 2012. [Архівовано 2003-12-23 у Wayback Machine.]
  7. а б в г д е ж Упровадження ефективних форм виховання в системі державної та сімейної опіки. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 січня 2012. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  8. Біблія (переклад Огієнка)
  9. Коран[недоступне посилання]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Брич В. Я., Миколюк С. М., Соціальний захист сиріт в Україні: монографія / В. Я. Брич, С. М. Миколюк. – Тернопіль: ТНЕУ, 2019. – 200 с.

Посилання

[ред. | ред. код]