Координати: 41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583

Сант-Іво-алла-Сапієнца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сант Іво алла Сапієнца)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza
Церква Сант Іво алла Сап'єнца, фасад із дворику
41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583
Тип спорудицерква[1]
РозташуванняІталія ІталіяРим
АрхітекторФранческо Борроміні
Початок будівництва1643
Кінець будівництва1664
Стильбароко і бароко
Належністькатолицтво
Єпархіяримська дієцезія
АдресаРим, біля П'яцца Навона
Оригінальна назваітал. Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza
ЕпонімIvo of Kermartind
ПрисвяченняIvo of Kermartind
Вебсайтvicariatusurbis.org/Ente.asp?ID=950
Сант-Іво-алла-Сапієнца. Карта розташування: Італія
Сант-Іво-алла-Сапієнца
Сант-Іво-алла-Сапієнца (Італія)
Мапа
CMNS: Сант-Іво-алла-Сапієнца у Вікісховищі

Сант Іво алла Сап'єнца (італ. Sant'Ivo alla Sapienza) — церква в Римі неподалік площі Навона. Визнана як одна з перлин архітектури в стилі бароко в Римі. Присвячена святому Іву — охоронцю юристів.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша церква постала каплицею в 1303 році як заснована папська школа «Studium urbis», пізніший папський університет ла Сап'єнца.

Сама церква збудована між 16421665 роками архітектором Франческо Борроміні і припасована в комплекс палацу дела-Сап'єнца (італ. Palazzo della Sapienza). Церква невелика, форма проєкції є результатом накладення один на одного двох трикутників, внаслідок чого утворився шестикутник у середині. Різко зігнутий, увігнутий в арку фасад, високий барабан купола з великим вікном, ліхтар над куполом з багатим різьбленням оздобленням. План церкви — шестикутна зіркоподібна форма із заокругленими кутами. В інтер'єрі вражає відсутність прямих кутів, нудьги й одноманітності. Церква має позолочений інтер'єр. Динамічні, компактні, засновані на протилежностях форм арки. Домінантою виступає барабан купола.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. archINFORM — 1994.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Всеобщая история искусств. — Т 4 — М. : Искусство, 1963(рос.)
  • Якимович А. К. «Бернини и Борромини: становление двух типов художественного сознания бароко» в кн. «Искусство Западной Европы и Византии». — М. : Наука, 1978(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]