Санті ді Тіто

Санті ді Тіто
портрет Франческо Сальвіаті з «Життєписів» Вазарі
Народження	5 грудня 1536(1536-12-05) Флоренція, Тоскана
Смерть	25 липня 1603(1603-07-25) (66 років)
	Флоренція
Національність	італієць
Країна	Італія
Діяльність	художник, архітектор
Напрямок	маньєризм, потім контрманьєризм (предбароко)
Роки творчості	1556 - 1603
Вплив	флорентійські маньєристи і реалізм
Член	Академія витончених мистецтвd
Твори	вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески палаццо Веккіо та декількох палаців у Римі
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго, Музей Ґетті, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен[1], Палаццо Веккйо, Художній музей Волтерс, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Музей історії мистецтв, Musée Feschd, Художній музей Сієтла, Далласький музей мистецтв, Баварські державні колекції картин, Opificio delle pietre dured, Палаццо Пітті, Галерея Уффіці, Музей Бойманса - ван Бенінгена[2] і Museo Civico di Montepulcianod
Автограф
Санті ді Тіто у Вікісховищі

Санті ді Тіто (італ. Santi di Tito; 5 грудня, 1536, Флоренція — 25 липня, 1603, Флоренція) — італійський (флорентійський) художник XVI століття, котрий свідомо відмовився від стилю маньєризм.

Народився в малому містечку Сансеполькро в Тоскані. Якщо день і рік народження майбутнього художника добре відомі, збережено мало відомостей про роки навчання. Так, гіпотетично він міг навчатися у Баччо Бандінеллі чи у Аньйоло Бронзіно. Починав в майстерні Себастьяно де Монтекаріо.

До середини XVI століття покоління місцевих художників і скульпторів перетворили Флоренцію на справжній музей, де вже були накопичені скарби мистецтва. Тому юнак зі здібностями міг навчатися, спостерігаючи фрески, вівтарі і картини у флорентійських церквах, соборах і приватних збірках.

Збережені відомості, що у період 1558–1564 років він вже працював у папському Римі, тобто до цього часу він вже опанував художні техніки і працював художником-фрескистом у команді, де були Ніколо Чірчіньяні (після 1517 — після 1596) та Джованні де Веккі (1536–1614), останній теж був уродженцем міста Сансеполькро. В Римі вони створювали фрески в палаці Сальвіаті та у Великій залі ватиканського Бельведера.

Санті ді Тіто починав як прихильник маньєризму, що запанував серед митців Флоренції, Парми і Риму. Але перебування у Римі і спостереження за фресками Рафаеля Санті навернуло молодого художника до врівноважених композицій і майже класичних форм, таких відмінних від тих, що панували в переускладнених творах Федеріко Цуккарі, Алессандро Аллорі, Джорджо Вазарі, Аньйоло Бронзіно.

В подальшому на творчу манеру митця суттєво вплинули настанови Тридентського собору. За цими суворими настановами релігійні картини позбавляли ідеологічної сваволі самих художників і всі картини мали бути продовженням католицизму та його доктрин. Художникам надали перелік дозволених сюжетів і залишили право на пошуки лише у композиціях та у кольорах. Бажаними були ефектні композиції і розпалення віри шляхом звертання до почуттів прочан.

1564 року він повернувся у Флоренцію. Його прийняли у місцеву Художню академію мистецтва малюнку. Це було визнання його здібностей. Практично уся художня діяльність майстра відтепер була пов'язана із Флоренцією.

Так, він створив декілька міфологічних картин для Студіоло Франческо І Медічі («Сестри Фаетона», «Геркулес в полоні у Омфали» ). Він брав участь у декоруванні фресками каплиці Академії, котра була розташована в церкві Сантіссіма Аннунціата. В церкві Санта Кроче він створив фреску «Воскресіння», а в соборі Санта-Марія-дель-Фйоре — дві частини фресок «Ангельська музика».

Серед біблійних картин цього періоду — «Христос воскрешає померлого Лазаря», «Свята бесіда», «Мучеництво св. Стефана», «Христос в Еммаусі», «Моління про чашу» тощо.

На флорентійських шанувальників живопису справило помітне враження полотно «Видіння розп'ятого Христа Томмазо Аквінським», з її суворим реалізмом і відсутністю дріб'язок стилю маньєризм. Для флорентійців це нагадувало кращі твори уславленого Мазаччо. Насправді Санті ді Тіто стояв у авангарді митців, що відкривали шлях до нової стилістики — бароко XVII століття.

Санті ді Тіто не зупинявся на художній творчості. Так він брався за архітектурні роботи. Відомо, що він брав участь у побудові вілли Деї Колацці у Джоголі та вілли Доччіа у Фьєзоле.

У Флоренції узяв шлюб із синьйориною Аньйолеттою Ландуччі. Їх син Тіберіо ді Тіто (1573–1627) теж став художником.

Серед них — Лодовіко Чіголі, Франческо Моті (що став скульптором).

Санті ді Тіто помер у Флоренції 23 липня 1603 року.

• «Сестри Фаетона», 1572 р.
• « Геркулес в полоні у Омфали» , 1572 р.
• «Вечеря у Еммаусі», 1574 р.

• «Христос воскрешає померлого Лазаря», 1576 р.
• «Увірування апостола Фоми»
• «Благовіщення»
• «Марія Маддалена де Рацці у віці 16 років»
• «П'єтро де Медічі», до 1586 р., Галерея Уффіці
• «Портрет Нікколо Макіавеллі», Палаццо Веккіо, Флоренція
• «Перехід євреїв через Чермне море»
• «Поклоніння волхвів»
• «Портрет Кристини Лотаринзької»
• «Портет шляхетної пані з собачкою біля колони»
• «Алегорія закону»
• «Донька Ніколо ді Сінібальдо Лукреція з папугою»
• серія з чотирьох картин «Пори життя жінки» («Дитинство», «Молодість», «Зрілість», «Старість»)
• «Преображення»
• «Два янголи відкривають картині з оплакуванням Христа», Міський музей Сансеполькро
• «Видіння розп'ятого Христа Томмазо Аквінським», 1593 р.

• 
  Санті ді Тіто. «Невідомий з листом в руках», до 1570 р.
• 
  Санті ді Тіто. «Марія Маддалена де Пацці у віці 16 років», 1583 р.
• 
  Санті ді Тіто. «Кристина Лотаринзька», княгиня Тосканська
• 
  Санті ді Тіто. «Невідома в жовтому з квітами в руці», приватна збірка

• 
  Санті ді Тіто. «Мучеництво св. Стефана», 1599 рік
• 
  Санті ді Тіто.«Свята Родина з Іваном рестителем дитиною»»
• 
  Санті ді Тіто. Фреска «Хрещення в Йордані»
• 
  Санті ді Тіто. «Благовіщення», 1603 рік

• Мистецтво Італії
• Пограбування Рима
• Маньєризм
• Алегорія
• Франческо Сальвіаті
• Джуліо Романо
• Якопо Понтормо
• Россо Фйорентино
• Тридентський собор
• Флорентійська художня школа

• Freedberg, Sydney J. (1993). "Painting in Italy, 1500-1600". Pelican History of Art. Penguin Books Ltd. pp. 620–625.
• Wittkower, Rudolf (1999) Art and Architecture in Italy 1600-1750 Yale Univ. Press.
• Gauvin Alexander Bailey, Between Renaissance and Baroque: Jesuit Art in Rome, 1565-1610 (Toronto: University of Toronto, 2003), pp.28-30.

1. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
   d:Track:Q160236
2. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
   d:Track:Q38707107