Рут Берґгаус

Рут Берґгаус
нім. Ruth Berghaus
Рут Берґгаус, липень 1971
Народилася	2 липня 1927(1927-07-02) Дрезден, НДР
Померла	25 січня 1996(1996-01-25) (68 років) Цойтен, Німеччина ·злоякісна пухлина
Поховання	цвинтар Доротеенштадт
Громадянство	НДР→ Німеччина
Національність	німкеня
Діяльність	театральна режисерка хореограф
Знання мов	німецька[1]
Партія	Соціалістична єдина партія Німеччини і Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
У шлюбі з	Пауль Дессау
Нагороди
IMDb	ID 3115318
Медіафайли у Вікісховищі

Рут Берґгаус (нім. Ruth Berghaus; 2 липня 1927, Дрезден, НДР — пом. 25 січня 1996, Цойтен, Німеччина) — німецька хореографка, театральна режисерка.

Рут Берґгаус народилася 2 липня 1927 року в Дрездені. Вивчала напрямки сучасного танцювального мистецтва у Ґрети Палукка, відомої німецької танцівниці та педагога. Потім Берґгаус вчилася у Німецькій художній академії (Берлін), в тому числі й у знаменитого театрального режисера Вольфґанґа Ланґгоффа та австрійського театрального та оперного режисера Вальтера Фельзенштейна.

У 1951 вона познайомилася з творчістю композитора Пауля Дессау, своїм майбутнім чоловіком. Рут вийшла заміж за композитора Пауля Дессау, режисером чиїх творів вона не раз виступала, в 1954 році. Їхній син Максим Дессау (нар. 1954 році) вчився в Академії кіно і телебачення Бабельсберг на режисера.

Рут Берґгаус помер у 1996 році від раку. Була похована, біля свого чоловіка Пауля Дессау, на цвинтарі Доротеенштадт в Берлін-Мітте.

З 1951 по 1964 рік вона працювала хореографом у Німецькому театрі, Німецькій державній опері, Берлінер ансамблі, а також у кабаре-театрі Дістель (Kabarett-Theater Distel^[de])^[2].

У 1971-1977 роках Рут Берґгаус була інтендантом театру «Берлінер ансамбль»^[3]. Берґгаус спробувала внести нововведення у театрі, що породило спротив ансамблю та публіки. Через це вона змушена була покинути театр.

У 1980-1987 роках Берґгаус працювала у Франкфуртській опері. Саме в цьому театрі повністю реалізувала себе як оперний режисер. Її робота у Франкфуртській опері відзначена важливим співпрацею з Майклом Ґіленом, колишнім музичним керівником опери. Разом вони виховали чимало талановитих учнів.

Активно працювала й у інших європейських театрах. Повернулася до Франкфуртської опери у 1992 році.

Рут Берґгаус була одним з тих небагатьох режисерів, які намагалися передати свою майстерність молодим колегам, і протягом трьох років поспіль проводила майстер-класи по основним напрямкам сучасного оперного мистецтва.

• 1960 Бертольд Брехт / Пауль Дессау Засудження Лукулла (Німецька державна опера)
• 1967 Ріхард Штраус Електра (Німецька державна опера)
• 1968 Петер Вайс В'єтнам Дискурс (Берлінер ансамбль)
• 1968 Джоаккіно Россіні Севільський цирульник диригент Паоло Аррівабені (Німецька державна опера)
• 1970 Карл Марія фон Вебер Вільний стрілець (Німецька державна опера Берлін)
• 1971 Бертольд Брехт У джунглях міст (Берлінер ансамбль)
• 1971 Бертольд Брехт Гвинтівки Терези Каррара (Берлінер ансамбль)
• 1972 Петер Гакс Омфала (Берлінер ансамбль)
• 1973 Гайнер Мюллер Цемент (Берлінер ансамбль)
• 1974 Бертольд Брехт Мати (Берлінер ансамбль)
• 1980 Ріхард Штраус Електра (Національний театр Мангейма)
• 1980 Вольфганг Амадей Моцарт Чарівна флейта (Франкфуртська опера)
• 1981 Вольфганг Амадей Моцарт Викрадення із сералю (Франкфуртська опера)
• 1982 Гектор Берліоз Троянці (Франкфуртська опера)
• 1982 Леош Яначек Засіб Макропулоса (Франкфуртська опера)
• 1985 Зіґфрід Матус Пісня про кохання й смерть корнета Крістофа Рільке (Франкфуртська опера)
• 1985 Альбан Берг Воццек (Франкфуртська опера)
• 1985 Ріхард Вагнер Парсіфаль (Франкфуртська опера)
• 1986 Ганс Вернер Генце Орфей (Віденська державна опера)
• 1987 Ріхард Вагнер Перстень Нібелунга (Німецька державна опера)
• 1987 Арнольд Шенберг Мойсей і Арон (Німецька державна опера)
• 1988 Ігор Стравінський Історія солдата (Музикфест, Санкт-Моріц)
• 1988 Альбан Берг Лулу (Брюссель)
• 1988 Франц Шуберт Фьєррабрас (Ан дер Він)
• 1988 Ріхард Вагнер Трістан та Ізольда (Гамбурзька державна опера)
• 1988 Ріхард Вагнер Летючий голландець (Цюрихський оперний театр)
• 1991 Клод Дебюссі Пеллеас і Мелісанда (Німецька державна опера)
• 1991 Генріх фон Клейст Пентесілея (Бурґтеатр)
• 1993 Бертольд Брехт Кавказьке крейдяне коло (Бурґтеатр)
• 1994 Рольф Ліберман Медея (Гамбурзька державна опера)
• 1995 Йоганн Штраус Кажан (Лейпціг)

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (1973);
• Національна премія НДР II ступеня (1974);
• Національна премія НДР I ступеня (1987);
• Премія Конрада Вольфа (1988)^[4];
• Театральна медаль Кайнца.

• Sigrid Neef: Das Theater der Ruth Berghaus, Berlin 1989.
• Dieter Kranz: Berliner Theater. 100 Auffuhrungen aus drei Jahrzehnten, Berlin 1990 — darin Gesprache mit Berghaus
• Klaus Bertisch: Ruth Berghaus, Berlin 1990.
• Corinne Holtz: Ruth Berghaus. Ein Portrat Europaische Verlagsanstalt, Hamburg 2005. ISBN 3434505474^[5]
• Irene Bazinger (Hrsg.): Regie: Ruth Berghaus. Geschichten aus der Produktion, Rotbuch Verlag, Berlin 2010. ISBN 978-3-86789-117-2

• Бібліографія. Рут Берґгаус // Німецька національна бібліотека
• Роботи про Рут Берґгаус // Цифрова бібліотека Німеччини
• Життєпис Рут Берґгаус [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
• Георг-Фрідріх Кюн. Режисер Рут Берґгаус [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
• Uwe Schwentzig: Ruth Berghaus [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.] Das Blattchen(нім.)
• Artikel zu Berghaus’ Cosi fan tutte, Berlin 1989 [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.](нім.)
• Artikel zu Berghaus’ Rosenkavalier, Frankfurt a.M. 1992 [Архівовано 4 серпня 2002 у Wayback Machine.](нім.)
• Архів Рут Берґгаус [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] Архів Берлінської академії мистецтв(нім.)