Координати: 49°19′58″ пн. ш. 24°27′22″ сх. д. / 49.33278° пн. ш. 24.45611° сх. д. / 49.33278; 24.45611
Очікує на перевірку

Підмихайлівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підмихайлівці
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Рогатинський район
Тер. громада Рогатинська міська громада
Код КАТОТТГ UA26040270500054606
Основні дані
Засноване 1453
Населення 398
Площа 6,261 км²
Густота населення 129,69 осіб/км²
Поштовий індекс 77050
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°19′58″ пн. ш. 24°27′22″ сх. д. / 49.33278° пн. ш. 24.45611° сх. д. / 49.33278; 24.45611
Водойми Свірж
Місцева влада
Адреса ради 77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 65
Карта
Підмихайлівці. Карта розташування: Україна
Підмихайлівці
Підмихайлівці
Підмихайлівці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Підмихайлівці
Підмихайлівці
Мапа
Мапа

Підмиха́йлівці — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про село Підмихайлівці датована 1435 роком[1]. Польський історик Дабковський (Przemysław Dabkowski) писав: «Іван Підмихайлівський з Залужжя, як звали колись його Іванком, або Іваськом був багатою людиною. Йому належали Підмихайлівці, село розташоване на півдні від Княгинич». Але чи справді назва походить від прізвища пана – стверджувати не можемо. Цілком можливо, що то пан запозичив назву собі від села, а не село від пана.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[2].

Протягом багатьох років селом володіли чимало землевласників: Констанція Потоцька, Людвік Покора Цєхніцький, Юліана Уруська, Михайло Попіль, Віктор Бохонський, Юліан та Михайло Тустановські. Всі вони водночас вважались патронами сільської церкви. Найдовше Підмихайлівці належали родині Тустановських — з 1871 року з невеликою перервою до кінця першої світової війни.

Дідич Михайло Тустановський продав свій маєток у Підмихайлівцях священникові Туркевичу, прелатові Львівської капітули УГКЦ. Священник Туркевич залишив собі двір з парком, 95 моргів поля, а решту розпарцелював між місцевими і довколишніми селами.

1870 року віруючі обидвох конфесій (УГКЦ, РКЦ) були парафіянами храмів у Журові.

У 1939 році в селі проживало 890 мешканців (860 українців, 20 латинників, 10 євреїв)[3].

Жителі села в рядах ОУН і УПА чинили опір радянській окупації.[4]

У села є свій прапор і гімн.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[6].

Освіта

[ред. | ред. код]

Початкова школа I ст.,

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

В центрі знаходиться дерев'яна церква Чуда Св. Арх. Михайла 1850 [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.].

Найдавніші згадки про церкву походять з записів літургійних книг, що зберігаються в церкві(1648).

Попередня церковна будівля була зведена у 1723.

Її замінив у 1850 р. новий дерев'яний храм.

Пошкоджену пожежею церкву відновлено в 1875 р.

Тоді, ймовірно, іконостас для церкви виконав маляр Яків Панькевич.

Ще один ремонт здійснено в 1911-1913.

У 1928 р. церкву відмальовано всередині малярем В. Дуткою.

Повторне відновлення стінопису здійснено у 1989[7]

Психіатрична лікарня

[ред. | ред. код]

В селі діє Обласна психіатрична лікарня № 2.[8]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Вітер Роман Михайлович — к. с.-г. н., доцент кафедри лісознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника[9]
  • Кісь Ярослав Павлович — вчений-історик[10]
  • Орищин Степан Васильович — український вчений в галузі кристалохімії інтерметалічних сполук, кандидат хімічних наук, доцент кафедри аналітичної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка.
  • Польовий Ярослав — історик[11]
  • Скасків Олег Богданович — математик, канд. фіз.-мат. наук (1985), доц. (1989), д-р фіз.-мат. наук (1996), проф. (1999), автор близько 200 праць. З 1997 проф. каф. теорії функцій і теорії ймовірностей Львів. ун-ту. Віце-президент Львів. регіон. матем. т-ва, засновник та заст. гол. ред. ж. «Матем. студії» (1991). Сорос. доц. (1997). Відмінник освіти України (1999)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.4, №43. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 68 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Тетяна Скоропляс. “Три браття з Прикарпаття”: пісня з реальної історії бійців УПА з Рогатинського району (ФОТО, ВІДЕО). — «Репортер», 6.10.2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  5. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Церква Підмихайлівці Рогатинський район. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 27 листопада 2021.
  8. Обласна психіатрична лікарня № 2. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 24 червня 2015.
  9. Вітер Роман Михайлович. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 24 червня 2015.
  10. M.Zharkikh. Кісь Ярослав Павлович. www.uknol.info. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 3 березня 2017.
  11. На Прикарпатті видали книгу "Духовенство Рогатинщини". БЛІЦ-ІНФО. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]