Свято-Покровська Подільська церква

Свято-Покровська Подільська церква
Назва на честь:	Покрова Пресвятої Богородиці
50°27′39.55″ пн. ш. 30°31′08.2″ сх. д. / 50.4609861° пн. ш. 30.518944° сх. д. / 50.4609861; 30.518944
Тип	православний храм
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ, Покровська вулиця, 7
Конфесія	Православна церква України
Єпархія	Київська єпархія ПЦУ
Архітектурний стиль	українське бароко
Архітектор	І.Г. Григорович-Барський
Засновано	1685
Будівництво	1766 — 1772
Настоятель	єпископ Фастівський Володимир (Черпак)
Сайт	pokrovska.org.ua
Свято-Покровська Подільська церква (Київ)
Свято-Покровська Подільська церква у Вікісховищі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці^[1] — чинна мурована церква в Києві на Подолі, пам'ятка архітектури XVIII століття.

Парафія Покрови Пресвятої Богородиці м. Києва належить до Київської єпархії Православної церкви України.

Розташована на території садиби, яка обмежена: зі сходу — вулицею Покровською, з півдня — провулком Покровським, з заходу — вулицею Боричів Тік.^[2]

На місці сучасної церкви з XIV—середини XV століття стояла вірменська церква Різдва Богородиці, яка згоріла у 1651 році. Вона розташовувалася між сучасною Покровською церквою та її дзвіницею, і була зведена поряд із тогочасним вірменським кварталом Подолу.^[2][3]

Перша Покровська церква була збудована на кошти грецького купця Миколи Тарнавіота у 1685 році і була дерев'яною. Спершу церква була «придворною» (родинною). Вона, зокрема, була зображена на плані міста Києва полковника Ушакова 1695 року.^[2][3]

На початку XVIII століття вдова Миколи Тарнавіота передала церкву місту. Парафія нової церкви утворилася із частини старішої церкви Миколи Доброго.^[3]

Упродовж 1766—1772 на її місці архітектор Іван Григорович-Барський спорудив сучасну будівлю — двоповерхову муровану церкву у вигляді триконха, увінчаного трьома куполами.

У 1811 році сталася пожежа, після якої було змінено форма куполів, був також втрачений ліплений декор фасадів.

У 1824 із заходу прибудували теплу церкву святого Івана Воїна.

Дзвіниця, що стоїть окремо, збудована у 1798-1799. Її другий поверх, спочатку дерев'яний, згорів у 1811, в 1831 зроблений мурованим.

У 1920-х церква належала прихильникам Істинно-православної церкви.

На початку 1930-х церкву закрито радянською владою.

У 1941, під час німецької окупації, богослужіння у церкві відновили.

Церква відреставрована у 1953-1954 роках. У 1958 знову закрито.

У 1971 відреставрована дзвіниця.

15 квітня 1990 в церкві провели Великодню службу священнослужителі УАПЦ.

У 1991 церква передана УАПЦ, і фактично стала катедральним собором. У церкві проводили богослужіння патріархи Мстислав (Скрипник) та Володимир (Романюк).

Архітектурний ансамбль Покровської церкви складають:

• Покровська церква (XVIII століття)
• Двоповерхова прибудова, облаштована з західного фасаду на початку XIX століття
• Дзвіниця (друга половина XVIII століття)

Покровська церква зведена у стилі українського бароко. Композиційно вона належить до українських триверхих тризрубних храмів.^[2]

Із заходу і частково з півночі огорожею церковного двору є цегляний паркан з воротами, з півночі та зі сходу по вулиці Покровській — металеві ґрати на ажурній цегляній парапетній стіні. У її центрі розташовується цегляна аркада з ворітьми і хвіртками.^[2]

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1918 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)^[1].

• 
  Церква з вулиці Покровської
• 
  Церква з вулиці Боричів Тік
• 
  Дзвіниця
• 
  Всередині церкви
• 
  Меморіальна дошка патріархам Київським Мстиславу і Володимиру на фасаді храму

• Список мурованих храмів у стилі українського бароко

• Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К. : Техніка, 2003. — 176 с. : іл. — (Нац. святині України). — ISBN 966-575-036-4.
• Про історію церкви [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.