Паоло Россі

Паоло Россі
Особисті дані
Повне ім'я	італ. Paolo Rossi
Народження	23 вересня 1956(1956-09-23)[2][3]
	Прато,  Італія
Смерть	9 грудня 2020(2020-12-09)[1] (64 роки)
	Сієна, Тоскана, Італія
Поховання	Віченца
Зріст	174 см
Вага	66 кг
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1973–1975 «Ювентус» 0 (0) 1975–1976 →  «Комо» 6 (0) 1976–1979 «Віченца» 94 (60) 1979–1980 →  «Перуджа» 28 (13) 1981–1985 «Ювентус» 83 (24) 1985–1986 «Мілан» 20 (2) 1986–1987 «Верона» 20 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1978 Італія U-21 10 (5) 1977–1986 Італія 48 (20)
Звання, нагороди
Нагороди	World Cup Golden Balld (1982) Чемпіон чемпіонів газети L'Équiped (1982) Q44726364? (2016)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Паоло Россі у Вікісховищі

Паоло Россі (італ. Paolo Rossi; 23 вересня 1956(19560923), Прато, Італія — 9 грудня 2020) — футболіст, що грав на позиції нападника за низку італійських клубних команд і національну збірну Італії.

Найкращий футболіст Європи 1982 року. Переможець чемпіонату світу 1982, на якому з 6 голами став найкращим бомбардиром та був визнаний найкращим гравцем.

Народився 23 вересня 1956 року в місті Прато. Вихованець низки юнацьких футбольних команд, останньою з яких була академія «Ювентуса». З 1973 почав залучатися до основної команди туринського клубу.

Провівши за «Ювентус» лише декілько ігор на Кубок Італії, 1975 року був відданий в оренду до «Комо», а згодом грав за «Віченцу», у складі якої з 24 голами у 30 іграх став найкращим бомбардиром Серії A 1977/78, та «Перуджу». У 1979 році, виступаючи за «Перуджу», був звинувачений в участі в договірних матчах, визнаний винним і дискваліфікований на три роки. Після апеляції термін дискваліфікації було зменшено до двох років.

1981 року повернувся до рідного «Ювентуса», який уклав з ним контракт попри триваючу дискваліфікацію гравця. Відбувши покарання, 1982 року повернувся на поле, склавши ударне тріо разом з Мішелем Платіні та Збігневом Бонеком, і допоміг «старій сеньйорі» протягом наступних років двічі вибороти титул чемпіонів Італії, стати володарями Кубка Італії, Кубка Кубків УЄФА, Суперкубка УЄФА і Кубка чемпіонів УЄФА.

Протягом сезону 1985/86 захищав червоно-чорні кольори «Мілана», а завершив професійну ігрову кар'єру в наступному сезоні 1986/87, граючи за «Верону».

Протягом 1976—1978 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах, забив 5 голів.

1977 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. А вже наступного року, маючи на той час в активі лише дві гри за збірну, поїхав у її складі на чемпіонат світу 1978 до Аргентини, де був гравцем основного складу. На цьому мундіалі став автором трьох голів, один з яких, у ворота Австрії у грі другого групового етапу, став єдиним у матчі та приніс італійцям перемогу.

Домашній для Італії Чемпіонат Європи 1980 був змушений пропустити через триваючу на той час дискваліфікацію.

Термін дискваліфікації Россі завершився лише за місяць до старту чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, попри це очільний тренерського штабу збірної Італії Енцо Беардзот не лише включив його до заявки команди на турнір, але й розглядав його як основного гравця лінії нападу «лазурових». Россі набував ігрову форму вже по ходу турніру і у перших чотирьох матчах італійців голів не забивав. Але завершальний відрізок мундіалю став для нього «зірковим часом» — спочатку він відзначився хет-триком у ворота Бразилії у вирішальній грі другого групового раунду, який приніс його команді перемогу 3:2 і вивів її до плей-оф; згодом у півфіналі Італія здолала Польщу з рахунком 2:0 завдяки «дублю» Россі; а у фінальній грі проти збірної ФРН він відкрив рахунок, заклавши основу для перемоги італійців з рахунком 3:1. Таким чином значною мірою саме завдяки Россі італійці здобули свій третій титул чемпіонів світу, а сам Россі, забивши шість голів у заключних трьох іграх турніру, став його найкращим бомбардиром. Крім того його визнали найкращим гравцем чемпіонату світу, а згодом й найкращим футболістом Європи і найкращим футболістом світу 1982 року.

За чотири роки, на чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці, вже був лише резервним гравцем і жодного разу на поле не вийшов. Після цього турніру за італійську збірну також вже не грав.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 48 матчів, забивши 20 голів.

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1972–73	«Ювентус»	A	0	0	КІ	0	0	КЧ	0	0	-	-	-	0	0
1973–74		A	0	0	КІ	1	0	КЧ	0	0	МКК	0	0	1	0
1974–75		A	0	0	КІ	2	0	КУЄФА	0	0	-	-	-	2	0
1975–76	«Комо»	A	6	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	6	0
1976–77	«Віченца»	B	36	21	КІ	5	2	-	-	-	-	-	-	41	23
1977–78		A	30	24	КІ	4	2	-	-	-	-	-	-	34	26
1978–79		A	28	15	КІ	3	2	КУЄФА	1	0	-	-	-	32	17
Усього за «Віченцу»			94	60		12	6		1	0		-	-	107	66
1979–80	«Перуджа»	A	28	13	КІ	4	0	КУЄФА	4	1	-	-	-	36	14
1981–82	«Ювентус»	A	3	1	КІ	0	0	КЧ	0	0	-	-	-	3	1
1982–83		A	23	7	КІ	11	5	КЧ	9	6	-	-	-	43	18
1983–84		A	30	13	КІ	7	0	КВК	9	2	-	-	-	46	15
1984–85		A	27	3	КІ	6	2	КЧ	9	5	СУ	1	0	43	10
Усього за «Ювентус»			83	24		27	7		27	14		1	0	138	44
1985–86	«Мілан»	A	20	2	КІ	3	1	КУЄФА	3	0	ЛТ	0	0	26	3
1986–87	«Верона»	A	20	4	КІ	7	3	-	-	-	-	-	-	27	7
Усього за кар'єру			251	103		53	17		35	14		1	0	340	134

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
21-12-1977	Льєж	Бельгія	0 – 1	Італія	товариський матч	-
25-1-1978	Мадрид	Іспанія	2 – 1	Італія	товариський матч	-
2-6-1978	Мар-дель-Плата	Італія	2 – 1	Франція	ЧС 1978 - 1-й етап	1
6-6-1978	Мар-дель-Плата	Італія	3 – 1	Угорщина	ЧС 1978 - 1-й етап	1
10-6-1978	Буенос-Айрес	Італія	1 – 0	Аргентина	ЧС 1978 - 1-й етап	-
14-6-1978	Буенос-Айрес	ФРН	0 – 0	Італія	ЧС 1978 - 2-й етап	-
18-6-1978	Буенос-Айрес	Італія	1 – 0	Австрія	ЧС 1978 - 2-й етап	1
21-6-1978	Буенос-Айрес	Нідерланди	2 – 1	Італія	ЧС 1978 - 2-й етап	-
24-6-1978	Буенос-Айрес	Бразилія	2 – 1	Італія	ЧС 1978 - матч за 3 місце	-	4-те місце
8-11-1978	Братислава	Чехословаччина	3 – 0	Італія	товариський матч	-
21-12-1978	Рим	Італія	1 – 0	Іспанія	товариський матч	1
24-2-1979	Мілан	Італія	3 – 0	Нідерланди	товариський матч	1
26-5-1979	Рим	Італія	2 – 2	Аргентина	товариський матч	1
13-6-1979	Загреб	Югославія	4 – 1	Італія	товариський матч	1
26-9-1979	Флоренція	Італія	1 – 0	Швеція	товариський матч	-
17-11-1979	Удіне	Італія	2 – 0	Швейцарія	товариський матч	-
16-2-1980	Неаполь	Італія	2 – 1	Румунія	товариський матч	-
15-3-1980	Мілан	Італія	1 – 0	Уругвай	товариський матч	-
19-4-1980	Турин	Італія	2 – 2	Польща	товариський матч	-
28-5-1982	Женева	Швейцарія	1 – 1	Італія	товариський матч	-
14-6-1982	Віго	Італія	0 – 0	Польща	ЧС 1982 - 1-й етап	-
18-6-1982	Віго	Італія	1 – 1	Перу	ЧС 1982 - 1-й етап	-
23-6-1982	Віго	Італія	1 – 1	Камерун	ЧС 1982 - 1-й етап	-
29-6-1982	Барселона	Італія	2 – 1	Аргентина	ЧС 1982 - 2-й етап	-	80'
5-7-1982	Барселона	Італія	3 – 2	Бразилія	ЧС 1982 - 2-й етап	3
8-7-1982	Барселона	Італія	2 – 0	Польща	ЧС 1982 - півфінал	2
11-7-1982	Мадрид	Італія	3 – 1	ФРН	ЧС 1982 - Фінал	1	3-й титул
27-10-1982	Рим	Італія	0 – 1	Швейцарія	товариський матч	-	31'
13-11-1982	Мілан	Італія	2 – 2	Чехословаччина	Відбір до ЧЄ 1984	-
4-12-1982	Флоренція	Італія	0 – 0	Румунія	Відбір до ЧЄ 1984	-
12-2-1983	Лімасол	Кіпр	1 – 1	Італія	Відбір до ЧЄ 1984	-
16-4-1983	Бухарест	Румунія	1 – 0	Італія	Відбір до ЧЄ 1984	-
29-5-1983	Гетеборг	Швеція	2 – 0	Італія	Відбір до ЧЄ 1984	-
5-10-1983	Барі	Італія	3 – 0	Греція	товариський матч	1
15-10-1983	Неаполь	Італія	0 – 3	Швеція	Відбір до ЧЄ 1984	-
16-11-1983	Прага	Чехословаччина	2 – 0	Італія	Відбір до ЧЄ 1984	-
22-12-1983	Перуджа	Італія	3 – 1	Кіпр	Відбір до ЧЄ 1984	1
4-2-1984	Рим	Італія	5 – 0	Мексика	товариський матч	3
3-3-1984	Стамбул	Туреччина	1 – 2	Італія	товариський матч	-
7-4-1984	Верона	Італія	1 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-
26-9-1984	Мілан	Італія	1 – 0	Швеція	товариський матч	-
3-11-1984	Лозанна	Швейцарія	1 – 1	Італія	товариський матч	-
8-12-1984	Пескара	Італія	2 – 0	Польща	товариський матч	-
5-2-1985	Дублін	Ірландія	1 – 2	Італія	товариський матч	1
13-3-1985	Афіни	Греція	0 – 0	Італія	товариський матч	-
3-4-1985	Асколі-Пічено	Італія	2 – 0	Португалія	товариський матч	1
26-3-1986	Удіне	Італія	2 – 1	Австрія	товариський матч	-
11-5-1986	Неаполь	Італія	2 – 0	КНР	товариський матч	-
Усього		Матчів (50 місце)	48		Голів (12 місце)	20

Досягнення

[ред. | ред. код]

Командні [ред. | ред. код] Чемпіон світу: 1982 Чемпіон Італії: 1981–82, 1983–84 Володар Кубка Італії: 1982–83 Володар Кубка Кубків: 1983–84 Володар Кубка європейських чемпіонів: 1984–85 Володар Суперкубка Європи: 1984

Особисті [ред. | ред. код] 1982 — «Золотий бутс» ФІФА 1982 — «Золотий м'яч» ФІФА 1982 — Найкращий гравець Європи 1982 — Найкращий гравець світу Входить до списку ФІФА 100

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б} È morto Paolo Rossi: il calcio e l'Italia piangono il simbolo della nazionale Mondiale del 1982
2. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
   d:Track:Q2449070
3. ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
   d:Track:Q1768199d:Track:Q649d:Track:Q5061737

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Паоло Россі

• Офіційний сайт (італ.)
• Паоло Россі на сайті ФІФА (англ.)

• Паоло Россі на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Паоло Россі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Паоло Россі на сайті Eu-football.info (англ.)
• Паоло Россі на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Помер володар «Золотого м'яча» Паоло Россі /Укрінформ, 10.12.2020/

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»