Оллі Рен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оллі Рен
фін. Olli Rehn
Оллі Рен
Оллі Рен
Оллі Рен
Президент Банку Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з12 липня 2018
ПопередникЕрккі Лійканен[en]
Міністр з економічних справ
29 травня 2015 — 29 грудня 2016
Прем'єр-міністрЮга Сіпіля
ПопередникЯн Вапаавуорі
НаступникМіка Линтіля
Єврокомісар з економічних і монетарних питань та євро
9 лютого 2010 — 1 липня 2014
ПрезидентЖозе Баррозу
ПопередникХоакін Альмунія
(економічні і монетарні питання)
НаступникСіім Каллас (в. о.)
Єврокомісар з питань розширення
22 листопада 2004 — 9 лютого 2010
ПрезидентЖозе Баррозу
ПопередникГюнтер Ферхойген
Янез Поточнік
НаступникШтефан Фюле
(розширення та Європейська політика сусідства)
Єврокомісар з питань підприємництва та інформаційного суспільства
12 липня 2004 — 11 листопада 2004,
спільно з Яном Фігелем
ПопередникЕрккі Лійканен
НаступникГюнтер Ферхойген
(підприємництво і промисловість)
Вів'єн Редінґ
(інформаційне суспільство і медіа)
Народився31 березня 1962(1962-03-31) (62 роки)
Фінляндія Міккелі
Відомий якполітик, футболіст, political economist
КраїнаФінляндія
Alma materМакалестерський коледжd, Гельсінський університет і Коледж святого Антоніяd
Політична партіяЦентристська партія
Нагороди
Grand Cross of Royal Norwegian Order of Merit орден Хреста землі Марії 2 класу Орден Трьох зірок 3 ступеня Grand Cross of the Order of the Lion of Finland Order of the Polar Star - Commander's Grand Cross
ollirehn2024.fi
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Оллі Ілмарі Рен (фін. Olli Ilmari Rehn; нар. 31 березня 1962, Міккелі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, Єврокомісар з економічних і монетарних питань та євро з 2010 до 2014 року[1]. Раніше обіймав посаду Європейського комісара з питань розширення та Європейської політики сусідства. Голова Банку Фінляндії з 12 липня 2018 року[2]. Обіймав різні політичні посади в європейських установах, а також у Фінляндії.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Рен вивчав економіку, міжнародні відносини та журналістику в коледжі Макалістер, що в місті Сент-Пол (штат Міннесота, США). Здобув у 1989 році ступінь магістра політичних наук в Університеті Гельсінкі та в 1996 році кандидатський ступінь в Оксфордському університеті з темою дисертації «Корпоративізм та промислова конкурентоспроможність в малих європейських державах».[3]

У молодості Рен також грав у футбол за клуб свого рідного міста «Міккелін Паллоіліят» у вищому дивізіоні Фінляндії Mestaruussarja (нині Veikkausliiga).

Свою політичну кар'єру почав з молодіжної політичної діяльності, будучи постійним членом Фінського молодіжного центру, молодіжного крила партії Фінляндський центр. Незабаром Рен став генеральним секретарем Північного молодіжного центру. У 1987 році його було обрано Головою Фінського молодіжного центру. Цю посаду можна розглядати як запоруку високого кар'єрного росту у фінській політиці.[4]

У 1988 р. Рена було обрано депутатом міської ради Гельсінкі. З 1988 по 1994 рік він був заступником Голови Фінляндського центру, одночасно будучи з 1987 року Головою молодіжного крила цієї партії. Обраний до фінського парламенту в 1991 році, Рен керував делегацією Фінляндії в Раді Європи та був спеціальним радником Прем'єр-міністра Фінляндії Еско Аго з 1992 по 1993 рік. Залишив фінський парламент у 1995 році, щоб стати депутатом Європейського парламенту, організаційно входячи в ліберальну групу (Європейська партія ліберальних демократів і реформаторів).

На короткий час з 1996 по 1997 рік Рен очолив вищу футбольну лігу Фінляндії. З 1998 по 2002 рік Рен керував канцелярією Ерккі Ліїканена, представника Фінляндії в комісії Проді, що діяла з 1999 по 2004 р. У 2002 році він полишив роботу в структурах Євросоюзу на користь Гельсінського університету, де очолив Центр європейських досліджень. У 2003 році став радником прем'єр-міністра з економічної політики, обіймаючи цю посаду до свого призначення в Європейську комісію в наступному році. 12 липня 2004 р. Рен перебрав від Ліїканена обов'язки Єврокомісара з питань підприємництва та інформаційного суспільства у зв'язку з переходом останнього в Банк Фінляндії на посаду Управителя. Фінський уряд висунув кандидатуру Рена до складу першої Єврокомісії під головуванням Баррозу, яка розпочинала роботу 22 листопада 2004 р.

Повідомлення про призначення Рена комісаром з розширення було сприйнято в Фінляндії з легким розчаруванням, адже там сподівалися, що її кандидат очолить відомство, пов'язане з економічними питаннями. Розширення було центральним питанням для ЄС напередодні знаменного Вступу десяти країн 1 травня 2004 року, але відтоді його важливість підупала, нехай і не сильно. Рен головував під час вступу в ЄС Болгарії і Румунії в 2007 році, а також під час продовження переговорів з Хорватією і їхнього відкриття з Туреччиною, при цьому остання являла собою випадок, мабуть, найзначнішого і найгарячіше обговорюваного майбутнього приєднання.

У травні 2018 року парламентська група номінувала його на губернатора Банку Фінляндії[5]. 18 травня 2018 року Президент Фінляндії Саулі Нійністе призначив його на цю посаду, обійняв її 12 липня цього ж року[2].

Бачення Реном перспектив розширення

[ред. | ред. код]

Відповідаючи на запитання Європейського парламенту, Рен запропонував свої міркування про перспективи приєднання кожної з країн, які стоять на перших місцях у списку можливого розширення.

Він похвалив Туреччину за досягнення в царині прав людини, але сказав, що буде виступати за сильніше відстеження, якби Європейською Радою було прийнято рішення відкрити переговори про вступ при розгляді нею цього питання в грудні.

Відповідаючи на запитання про вільне пересування турецької робочої сили після вступу цієї країни, Рен висловив погляд, що в цій справі повинні бути «значні перехідні періоди, а також постійно чинні захисні обмеження у випадку, якщо стануться серйозні розлади на ринку праці ЄС внаслідок вступу Туреччини»,[6] в чому дехто вбачає розбіжність зі змістом і духом ЄС. Він був обережний у питанні про неминучість членства Туреччини, заявивши, що він «не вірить в історичний детермінізм», але, якби переговори почалися, то «керувався б засадою, що [Туреччина] зможе вступити [в ЄС], якщо виконає всі умови, і вступить, як тільки дійсно задовольнить ці вимоги».

Він наполягав, щоб про Болгарію і Румунію судили по їхніх заслугах, і що він, не вагаючись, відкладе на рік приєднання, якщо вимоги ЄС не будуть виконані у встановлені строки. Рен відзначив, що вироблення стратегії підготовки до вступу в ЄС країн західних Балкан він вважає одним зі своїх першочергових завдань.

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Рен одружений, має одну дитину. Він був наймолодшим членом першої Комісії Баррозу, строк повноважень якої тривав з 2004 по 2009 рік. На додачу до своєї рідної фінської він говорить англійською, французькою, шведською, та до деякої міри німецькою.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://ec.europa.eu/commission_2010-2014/rehn/index_en.htm
  2. ↑ а б Olli Rehn nimitettiin Suomen Pankin pääjohtajaksi. yle.fi (фінською) . 18 травня 2018. Процитовано 8 квітня 2022.
  3. ↑ http://ec.europa.eu/archives/commission_2004-2009/rehn/profile/cv_en.htm
  4. ↑ Vanhanen, Tatu. Vihreä Nuoriso, Nuoren Keskustan Liitto r.y., 1995, p. 104.
  5. ↑ UPDATE 2-Rehn proposed as Bank of Finland chief and ECB council member. Reuters (англійською) . 27 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2022.
  6. ↑ Промова в Стамбулі на тему вступу Туреччини (full text [Архівовано 21 листопада 2004 у Wayback Machine.]), 20 жовтня 2004
  7. ↑ Olli Rehn: Personal profile. European Commission. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 9 листопада 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оллі_Рен&oldid=38266209