Мовчан Павло Михайлович

Павло Михайлович Мовчан
Народився	15 липня 1939(1939-07-15) (85 років) Велика Вільшанка, Україна[1] або Україна[1]
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, громадський діяч, журналіст, поет, перекладач, сценарист
Галузь	література[1], журналістика[1], політика[1] і переклад[1]
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Знання мов	українська[1], польська[1], російська[1], сербська[1] і туркменська[1]
Членство	Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання, Спілка радянських письменників України і Верховна Рада України I скликання
Посада	народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5] і народний депутат України[6]
Партія	безпартійний
У шлюбі з	Голота Любов Василівна
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
Народний Рух України (Народна Рада)	15 травня 1990	—	10 травня 1994
2-го скликання
Народний Рух України	11 травня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
Народний Рух України	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
Український Народний Рух (НУ)	14 травня 2002	—	25 травня 2006
6-го скликання
безпартійний (БЮТ)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Павло́ Миха́йлович Мо́вчан (15 липня 1939(1939-07-15), Велика Вільшанка і Україна) — український громадський діяч, журналіст і політик, поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993); голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-редактор газети «Слово Просвіти»; член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972). Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1992).

Народився 15 липня 1939 (с. Велика Вільшанка, Васильківський район Київської області); українець; батько Михайло Устимович (1902—†1977) і мати Пелагея Лазарівна (1905—†1987) — колгоспники; дружина Голота Любов Василівна (1949) — літератор, журналіст; син Богдан (1966) — перекладач; дочка Павлина (1987).

Освіта: Літературний інститут ім. М. Горького (м. Москва, 1965), журналіст; Вищі сценарно-режисерські курси при Держкіні СРСР (1969—1971).

1958—1960 — студент Київського університету ім. Т. Шевченка. 1960—1965 — студент Літературного інституту ім. Горького. 1966 — виконувач обов'язків завідувача відділу редакції журналу «Дніпро». З 1966 — різнороб, експедитор, моряк риболовецького сейнера. З 1967 — навчання на 2-річних сценарно-режисерських курсах при Держкіні СРСР. З 1969 — літпрацівник, сценарист кіностудії ім. Довженка. З 1971 — різнороб, літпрацівник, журналіст, безробітний. З 1988 — секретар правління Спілки письменників України і Київської організації Спілки письменників України.

Народний депутат України 12 (1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994 року, Березняківський виборчий округ № 2, м. Київ. Входив до Народної Ради. Ініціатор створення Громадського об'єднання допомоги Литовській Республіці. На час виборів секретар правління Київської організації Спілки письменників України. 1-й тур: з'явка 73.6 %, за 44.4 %. 2-й тур: з'явка 69.2 %, за 51.8 %. 8 суперників. Голова підкомісії з питань гласності Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року (1-й тур) до квітня 1998, Коломийський виборчий округ № 198, Івано-Франківська область, висунутий трудовим колективом. 1-й тур: з'явка 84.2 %, за 57.91 %. 12 суперників. Голова підкомітету з міжпарламентських зв'язків Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Член фракції НРУ (до жовтня 1996 — член групи «Державність»).

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998-квітень 2002, виборчий округ № 152, Рівненська область. З'явка 72.0 %, за 17.9 %, 20 суперників. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від НРУ, № 16 в списку. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (липень 1998-лютий 2000). Член фракції НРУ (з травня 1998; з квітня 2000 — фракція УНР); перший заступник голови Комітету у закордонних справах (з лютого 2000).

Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002-квітень 2006 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 58 в списку (член РУХу-УНР). Член фракції «Наша Україна» (травень 2002-березень 2005), член фракції УНП (березень 2005-квітень 2006), перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності (червень 2002-квітень 2006).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 16 в списку^[7].

Народний депутат України 6-го скликання листопад 2007-грудень 2012 від Блоку Ю.Тимошенко, № 131 в списку. Під час виборів: пенсіонер, безпартійний.

В період свого депутатського мандату, активно підтримував та голосував за реформи у таких галузях як: судова, економіка, виборче законодавство, конституційні реформи та інші, які були ініційовані тодішньою коаліцією у Верховній Раді, утвореною Партією регіонів. Проте, в гуманітарних і освітньо-мовних питаннях підтримки з боку Мовчана коаліція ніколи не знаходила. Саме підтримка коаліції стала головною причиною виключення Мовчана із фракції БЮТ-«Батьківщина», за списками якої він і потрапив до Парламенту^[8].

«Одинокі самураї абсолютно ні на що не впливають», — саме цими словами супроводжувався перехід Мовчана до депутатської групи «Реформи заради майбутнього» у 2011 році, яка підтримувала «системні реформи» президента Віктора Януковича^[8].

Член Спілки письменників України (з 1972). Поет, перекладач, сценарист. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997 — листопад 2001). Член президії Центрального проводу НРУ (з березня 1999) Член Центрального проводу НРУ (жовтень 1997 — березень 1999). Член президії Центрального проводу РУХу (УНР) (грудень 1999 — січень 2003).

Автор збірок: «Нате!» (1963), «Летюче дерево» (1972), «Зело» (1973), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975), «Пам'ять» (1977), «Досвід» (1980), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981), «Голос» (1982), «Жолудь» (1983; 1990 — російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985), «Світло» (1986), «Поріг» (1988), «Сіль» (1989), «Осереддя» (1989), «Відбитки» (1992), «Хрест» (1993); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990), «Мова — явище космічне» (1994); переклади Г. Матевосяна, В. Распутіна, Ю. Марцинкявічюса, М. Каріма тощо.

Володіє туркменською, польською, російською, сербською мовами.

Автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита» на мотиви творчості Івана Франка. Автор сценарію мультфільму «Котигорошко»^[9].

• Орден Свободи (7 грудня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, багаторічну просвітницьку діяльність та з нагоди 150-річчя заснування товариства «Просвіта»^[10]
• Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (28 червня 2024) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку^[11]
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (15 липня 2009) — за визначний особистий внесок у розвиток демократичних засад Української держави, багаторічну плідну діяльність на ниві відродження національної культури, утвердження духовності українського суспільства та з нагоди 70-річчя від дня народження^[12]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 серпня 2005) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність^[13]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (8 грудня 1998) — за визначні особисті заслуги у розвитку української державності, плідну творчу і громадську діяльність^[14]
• Заслужений діяч мистецтв України (22 серпня 1996) — за вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм та з нагоди п'ятої річниці незалежності України^[15]
• Державна премія України імені Т. Шевченка 1992 року — за збірки поезій «Материк», «Осереддя»^[16]
• Лауреат Державної премії Туркменської РСР
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 1999, вересень 2004).
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).^[17]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мовчан Павло Михайлович

• Поезія Павла Мовчана [Архівовано 27 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• Політична Україна сьогодні [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Слово Просвіти [Архівовано 29 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Павел Мовчан: Наша психика деформирована… языком // Newzz.in.ua [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Знищення ТУМу було першим потужнім ударом по національному рухові в Україні [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.]