Аскарида людська
Аскарида людська | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ascaris lumbricoides
| ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Ascaris lumbricoides Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Аскари́да лю́дська (Ascaris lumbricoides) — паразитичний круглий черв, який спричинює антропонозний гельмінтоз — аскаридоз. Належить до космополітичних видів типу Нематод. Живе у просвіті тонкої кишки людини, живиться його вмістом та злущеними клітинами верхнього шару слизової оболонки. Тривалість життя — 11-12 місяців.
Не має органів прикріплення, постійно рухається назустріч харчовим масам. Кутикула складається з 10 шарів. Кишка трубкоподібна. Всмоктування поживних речовин відбувається в середній кишці.
З органів чуття розвинені лише дотикові горбики (папіли) навколо ротового отвору. Розміри самиць до 44 см завдовжки, самців — 25 см. У самця задній кінець тіла загнутий на черевний бік. Органи розмноження мають вигляд звивистих тонких ниткоподібних трубочок. У самиць є два яєчники, у самця один сім'яник.
Аскарид відносять до геогельмінтів. Самиці аскарид за добу можуть виділяти понад 240 тисяч яєць. Яйця вкриті товстою оболонкою, поверхня їх горбиста, легко чіпляється за різні предмети. У навколишньому середовищі яйця можуть зберігатися до 7 років і більше (при цьому також зберігають свою патогенність). Весь цикл розвитку, як в усіх геогельмінтів, відбувається в одному хазяїні. Для організму хазяїна токсичні продукти обміну аскарид. Дорослі особини здатні також травмувати окремі відділи травного тракту.
Яйця аскарид виводяться в навколишнє середовище з кишки людини. Вони повинні потрапити до вологого ґрунту. Для їх розвитку необхідна певна температура (12˚С — 40˚С), вологість, доступ кисню. У середині яйця формується личинка (при сприятливих умовах — через 2-3 тижні можуть стати заразними (патогенними) для людини). До організму хазяїна потрапляють із немитими овочами, ягодами, фруктами, брудною водою (наприклад зі ставків або забруднених річок), через забруднені ґрунтом руки. У кишці личинки виходять та іммігрують — проникають до дрібних кровоносних судин, потрапляють до печінки, звідти — до серця, з серця через легеневу артерію — до легень, потім до повітроносних шляхів, до глотки і заковтуються знов у тонку кишку, де стають статевозрілими. У легенях личинки кілька разів линяють, а також руйнують стінки альвеол, легеневих капілярів, у дрібних кровоносних судинах — їхні стінки, а в інших органах — тканини цих органів. Час міграції личинок аскариди по організму людини триває близько 2,5 місяців.
Джерелом аскариди людської є хворі люди. Хвора людина часто нічого не відчуває, іноді може бути гострий біль у животі, розлад функцій шлунково-кишкового тракту, порушення сну тощо. Для профілактики захворювання їх треба лікувати, не вживати в їжу немитих овочів, ягід, мити руки перед їдою.[1]
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Аскаридоз.
- ↑ Аскаридоз. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 23 березня 2014. [Архівовано 2014-03-16 у Wayback Machine.]
- Вгору Roberts, Larry S.; Janovy, Jr., John (2009). Foundations of Parasitology. Eighth. McGraw-Hill. 502 р. ISBN 9780073028279. (англ.)
- Життєві цикли гельмінтів // Медична біологія. / За редакцією В. П. Пішака, Ю. І. Бажори. — Вінниця: Нова книга, 2004 ISBN 966-7890-35-Х
- Паразитарные болезни человека (Шабловская Е. А., Падченко И. К., Мельник М. Н. и др.). — К.:Здоров'я, 1984. — 160 с. (рос.)
Це незавершена стаття з паразитології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |