Кравець Володимир Олексійович

Кравець Володимир Олексійович
8-й Міністр закордонних справ УРСР
29 грудня 1984 — 27 липня 1990
Попередник	Мартиненко Володимир Никифорович
Наступник	З��енко Анатолій Максимович
Народився	3 травня 1930(1930-05-03) Шарин, Уманська округа, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР
Помер	22 липня 2011(2011-07-22) (81 рік) Київ,  Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	дипломат, історик, викладач університету, політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	Інститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партія	КПУ

Володи́мир Олексі́йович Краве́ць (* 3 травня 1930, Шарин, Уманська округа, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР — 22 липня 2011, Київ, Україна) — український радянський державний діяч і дипломат. Член ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Народився 3 травня 1930 в селі Шарині (нині Уманського району, Черкаської області) у селянській родині. Член КПРС з 1950 року.

У 1953 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету.

У 1956 році закінчив аспірантуру на кафедрі історії КПРС Харківського університету, захистив кандидатську дисертацію.

У 1953–1954 роках — інструктор відділу пропаганди і агітації Київського міського комітету КПУ.

У 1956–1961 роках — асистент, старший викладач кафедри марксизму-ленінізму Харківського авіаційного інституту, а потім Уманського сільськогосподарського інституту.

У 1961–1965 роках — консультант відділу науки і культури ЦК КПУ.

У 1965–1967 роках — старший викладач історії КПРС Київського інженерно-будівельного інституту.

Від 1967 року — на дипломатичній службі:

• у 1967–1971 роках — радник Постійного представництва УРСР при ООН у Нью-Йорку (США);
• у 1971–1979 роках — заступник міністра закордонних справ УРСР по лінії міжнародних організацій;
• у 1979–1984 роках — Постійний представник Української РСР при ООН;
• з 29 грудня 1984 по 27 липня 1990 — міністр закордонних справ УРСР.

Брав участь у роботі 22-ї, 23-ї, 24-ї, 36-ї та 39-ї сесій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй; очолював делегації УРСР на 40-44-й сесіях ГА ООН, на 6-й, 8-й і 9-й Надзвичайних спеціальних сесіях, 3-й спеціальній сесії з роззброєння й 14-й спеціальній сесії ГА ООН з намібійської проблеми; у 1985 році кілька разів головував на засіданнях Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй.

Мав ранг Надзвичайного і повноважного посла СРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР (1985–1990 роки), членом ЦК КПУ (1986).

З 26 травня 1989 року по 26 грудня 1991 року — народний депутат СРСР. На 1-му з'їзді народних депутатів СРСР (1989) наполягав на відмові від обговорення питання про денонсацію «пакту Молотова — Ріббентропа» 1939.

З 28 липня 1990 року — на пенсії в місті Києві.

Помер 22 липня 2011 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

• почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (30.04.1980)

• В. І. Головченко. Кравець Володимир Олексійович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 267. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• М. І. Бушин. Кравець Володимир Олексійович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Д. В. Табачник. Кравець Володимир Олексійович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Матвієнко В., Головченко В. Історія української дипломатії XX століття у постатях. К., 2001;
• Табачник Д. В. Українська дипломатія: нариси історії (1917—1990 рр.). К., 2006.

• Кравець Володимир Олексійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.221
• e-Енциклопедія історії України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]