Команди переходу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кома́нди перехо́ду або Кома́нди переда́чі керування (англ. branch instructions) — команди процесора, які змінюють послідовний порядок виконання програми (тобто перезавантажують лічильник команд вказаною адресою, а не збільшуючи його значення на довжину поточної команди). Команди переходу можуть бути умовними (англ. conditional branch) та безумовними (англ. unconditional branch).

Команди умовного переходу

[ред. | ред. код]

В командах умовного переходу рішення про примусовий перехід до іншої адреси (шляхом перезавантаження лічильника команд) або продовження звичайного режиму ��иконання програми приймається в залежності від виконання або невиконання певної умови.

Реалізація команд умовних переходів в різних комп'ютерних архітектурах може відрізнятись. В деяких архітектурах обчислення умови для прийняття рішення про подальший перехід та безпосередньо команда переходу відокремлені.

Такою умовою може бути, наприклад, рівність певних значень, або їхня нерівність (в той чи інший бік). Для обчислення цього факту часто використовують арифметичні команди (тоді якщо операнди рівні, результат буде нульовим і т. ін.).

В більшості CISC-архітектур арифметичні команди встановлюють спеціалізовані біти окремого регістра стану процесора (такі, наприклад, як біт рівності результатів, біт нульового результату тощо), а команди умовного переходу можуть відповідно аналізувати ці біти.

  +---------+---------+-------+----------------------------+
  | BEQ     |   R1    |   R2  |    адреса переходу         |  BEQ R1,R2 
  +---------+---------+-------+----------------------------+
      
      Формат RISC-команди умовного переходу за рівністю значень двох регістрів
                     (PC:=адреса переходу ЯКЩО R1=R2)

В RISC-архітектурах команди умовного переходу, як правило, здатні аналізувати результат в одному з регістрів загального призначення (нульовий/ненульовий) або порівнювати результати в двох різних регістрах (більше/менше) і на основі цього перезавантажувати лічильник команди чи ні.

Як правило, повного перезавантаження адреси лічильника команд не відбувається. Поле адреси переходу у відповідних командах менше розрядності лічильника, тому перезавантажуються лише молодші розряди адреси. Таким чином, діапазон можливих адрес скорочується, але формат команди залишається фіксованим.

Команди безумовного переходу

[ред. | ред. код]
  +---------+---------------------------------------------+
  | JMP     |    адреса переходу                          | 
  +---------+---------------------------------------------+

Безумовний перехід примусово перезавантажує лічильник команд адресою (повністю або лише молодшу частину адреси), яка міститься у відповідному полі команди. Діапазон можливих адрес для переходу визначається розрядністю поля команди.

Команди виклику підпрограм і повернення з підпрограм

[ред. | ред. код]
  • команди виклику підпрограм і повернення з підпрограм — передають керування підпрограмі, зберігаючи адресу повернення й, можливо, контекст процесора[en] (інформації про стан системи), а також організують коректне відновлення після виходу з підпрограми.
  • команди виклику оброблювачів переривань — передають керування оброблювачу переривань. Іноді ці команди розглядаються як особливий випадок команд виклику підпрограм.

Проблеми в конвеєрі

[ред. | ред. код]

В конвеєрі при виконанні команди переходу (насамперед умовного) факт того, чи відбудеться перехід, чи ні, стає відомим на пізніх етапах конвеєра. За цей час в конвеєр на ранні етапи завантажуються наступні за цією команди. У випадку, якщо перехід відбувається, то зрозуміло, що потрібно повністю замінити послідовність інструкцій, які слідують за командою переходу. Такі конфлікти в конвеєрі призводять до істотного падіння швидкодії процесора. В сучасних процесорах для зниження негативу від цих конфліктів використовують різні методики передбачення переходів та спекулятивне виконання.

Див. також

[ред. | ред. код]