Козюминський Володимир Трохимович
| Козюминський Володимир Трохимович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 1897 Біловодськ, Біловодська волость, Старобільський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | ||
| Помер | 1966 | ||
| Країна |  Російська республіка УНР Українська Держава.svg){kind=small} Українська РСР СРСР | ||
| Діяльність | селянин, державний діяч, політик | ||
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР[d] | ||
| Партія | КПРС | ||
| Автограф |  | ||
| Нагороди |
| ||
Володи́мир Трохи́мович Козюми́нський[1] (1897, Біловодськ, Біловодська волость, Старобільський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 1966) — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938–1947).
Народився 1897 року в селі Біловодську, нині селище міського типу, центр Біловодського району Луганської області, Україна у бідній селянській родині. З 1903 року працював у наймах.
1914 року призваний до російської армії, служив у 2-му Сувальському полку, учасник Першої світової війни. 1917 року демобілізувався та у 1918 році повернувся на батьківщину.
З 1918 року брав участь у встановленні радянської влади на Україні, був членом партизанських загонів, які діяли біля села біловодського на Луганщині. У 1919 році — командир кавалерійського ескадрону військ Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК), командир ескадрону 1-го кавалерійського полку. Учасник Громадянської війни в Росії, воював проти білогвардійських військ барона Врангеля та загонів Нестора Махна. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора.
1921 року демобілізувався. До 1929 року працював в особистом господарстві, у 1929–1931 роках — член правління контори Райзерно, у 1931—1934 роках — директор міжрайонного млинового господарства.
У 1934–1938 роках — голова колгоспу «Червоний партизан» хутора Веселий 1-ї Біловодської сільської ради Біловодського району Донецької (з 1938 року — Ворошиловградської) області.
26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Біловодській виборчій окрузі № 297 Ворошиловградської області.
У вересні 1938–1941 роках — директор Деркульського конезаводу імені Сталіна в Біловодському районі.
У жовтні 1941 — липні 1942 року — директор Біловодського маслосирзаводу. 10 липня 1942 року був поранений, евакуйований в Саратовську область, де після лікування працював у місцевому колгоспі, у 1943 році — голова колгоспу «Праця будівельника» в Тамбовській області.
У грудні 1943 року повернувся на Україну, працював директором Біловодського маслосирзаводу. З січня 1945 року — директор Біловодського промкомбінату. Пізніше — персональний пенсіонер.
- два ордени Червоного Прапора (1921, 1922)
- ↑ Також — Козюменський.
- ↑ Козюменский Владимир Трофимович [Архівовано 18 Лютого 2020 у Wayback Machine.] // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 2. — С. 53–54. (рос.)
- Козюминський Володимир Трохимович: облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 52–55зв.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 52.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Козюменский Владимир Трофимович [Архівовано 26 Червня 2012 у Wayback Machine.] // Сборник лиц, награжденных орденом Красного знамени и Почётным революционным оружием. — М. : Гос. воен. изд-во, 1926. — С. 111. (рос.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |