Каменоломні (смт)
| смт Каменоломні | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Росія
| ||
| Суб'єкт Російської Федерації | Ростовська область | ||
| Муніципальний район | Октябрський район | ||
| Поселення | Каменоломінське міське поселення | ||
| Код ЗКАТУ: | 60241551000 | ||
| Код ЗКТМО: | 60641151051 | ||
| Основні дані | |||
| Попередні назви: | Максимовський ��утір | ||
| Перша згадка: | 1859 | ||
| Населення | 11247 осіб (2010) | ||
| Площа | 10,65 км² | ||
| Густота населення | 1056 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 346470, 346480 | ||
| Телефонний код | +7 +7 86360 | ||
| Географічні координати: | 47°40′07″ пн. ш. 40°12′18″ сх. д. / 47.668611111111° пн. ш. 40.205° сх. д. | ||
| Водойма | Грушівка | ||
| Відстань | |||
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
71 км | ||
| Вебсторінка | kamenolomninskoe.ru | ||
| Мапа | |||
  Каменоломні | |||
|
| |||
|
| |||
Каменоломні (рос. Каменоломни) — селище міського типу, центр Каменоломенського міського поселення, адміністративний центр Октябрського району Ростовської області.
Населення на 2010 рік — 11247 особи[1]. Площа селища — 10,65 км²[2].
Мережа доріг — 51,3 км з яких 88 % вдосконаленого покриття. Селище газифіковане на 99,6 %.
Селище розташоване над річкою Грушівка з центром селища на її лівому березі; на півночі межує з місцевістю міста Шахти — Попівкою. У межах Каменоломень справа у річку Грушівку впливає Атюхта й зліва — Семибалочна.
Назва походить від Каменярень, що існували у 19 сторіччі у печерах Турбутої балки. Спочатку так перейменували залізничну станцію (1902 рік) й згодом селище (1933 рік).[2]
1805 року було засноване власницьке поселення Максимовське. 1806 року були виявлені Грушівські поклади вугілля[2].
На 1859 рік власницьке поселення Максимовський відносилася до Кривянського юрту налічувала 17 дворових господарств; 86 осіб (37 чоловіків й 49 жінок)[3].
Великі об'єми видобутого вугілля можливо було перевозити тільки залізницею. Тому біля Максимовського хутору у 1863 році за 0,5 версти побудована залізнична станція Максимівка ділянки від станцій Грушевська й Аютинська до Аксайської Козлово-Воронізько-Ростовської залізниці (згодом перейменованої на Південно-Східну залізницю). Будівництво залізничної дільниці тривало 3 роки. 1863 року запрацювало паровозне (за СРСР стало локомотивним) депо.
Станція Максимовська стала розпорядчою в 1870-ті роки[2].
На 1873 рік Максимовський хутір Кривянського юрту налічував 1 дворове господарство й 6 кибиток; 33 осіб (18 чоловіків й 15 жінки)[4].
Наприкінці 19 сторіччя за річечкою створено Новогрушівський хутір, що був заселений з Кривянської. У Новогрушівському були зведені храм та створена церковно-парохіяльна школа.
1902 року Максимовську залізничну станцію перейменовано на Каменоломні. Перейменування було викликано плутаниною від існування іншої станції Максимовка на тій же залізниці.
Максимовський хутір відносився до Сулинської волості з керуванням старостою. Сусідній Новогрушівський хутір керувався отаманом, якого призначало Кривянське станичне управління[2].
1920 року радянська влада відібрала паровозне депо від акціонерного товариства[2].
1923 року засноване вагонне депо при паровозному, а 1933 року воно стало самостійним підприємством[2].
Максимовський хутір об'єднали з Новогрушівським у Максимов-Новогрушівський з організацією селищної ради[2].
1933 року Максимо-Новогрушівський при залізничній станції Каменоломні перейменовано на Каменоломні й віднести до категорії робітничих селищ[5].
За передвоєнні роки тут звели Будинок культури залізничників, поліклініку, харчові та промтоварні крамниці. 1936 року відкрилася середня школа № 20, а 1938 року — середня школа № 82[2].
1942 року центр Октябрського району було перенесено з селища копальні імені Октябрської революції у селище Каменоломні.
Під час німецько-радянської війни храм у Новогрушівському був зруйнований. Також були зруйновані вокзал залізничної станції, станційні колії, 109 стрілкових переводів та стрілкові будки[2].
У 1945—1949 роках проводилася реконструкція центру селища забудовою 2-3-поверховими будинками.
За переписом 1959 року у Каменоломнях мешкали 15447 осіб.
За 1950-1980-ті роки У Каменоломнях збудована районна лікарня, комплекс адміністративних будівель Октябрського району, школи, дошкільні заклади, торгова мережа[2].
2003 року сформовано Каменоломенський опорний центр управління перевезеннями з 12 станціями від Сулина до Новочеркаська.
До 2017 року тут існувало найдавніше локомотивне депо Північно-Кавказької залізниці у Ростовській області, що слугувало з 1863 року.
У Каменоломнях залізнична станція Каменоломні від якої походить назва селища. Також ремонтне вагонне депо Каменоломні.
Біля Каменоломень проходить федеральні автодороги «Ростов—Москва» й «Ростов—Харків», а також регіональні й місцеві автодороги «Шахти—Каменоломні», «Шахти—Усть-Донецьк», «Шахти—Владимировка», «Шахти—Новочеркаськ».
У Каменоломнях районна лікарня на 300 ліжок з поліклінікою, гімназія й ліцей, 3 дитячих садочки, міжшкільний учбовий комбінат, будинок культури, районна міжпоселенцька бібліотека, районна дитяча школа мистецтв, дитячо-юнацька спортивна школа, водно-спортивний оздоровчий комплекс «Каменоломні» з плавальним басейном.
- ↑ Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов – районных центров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи человек и более — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м История — Каменоломненское городское поселение. www.kamenolomninskoe.ru. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 17 вересня 2018.
- ↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. Выпуск 12: Земля Донского Войска: по сведениям 1859 года / обработан ред. И. Вильсоном. — 1864. — Санкт-Петербург: в типографии Карла Вульфа, 1861—1885 года.
- ↑ Список населенных мест Области Войска Донского по переписи 1873 года Видавництво Області Війська Донського - 1875 рік - Новочеркаськ - 275 сторінок.
- ↑ Постановление ВЦИК от 10.02.1933 «Об изменениях в составе рабочих и курортных поселков Северо-кавказского края и о границах некоторых районов того же края». Архів оригіналу за 4 березня 2016.