Діонісій IV

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (січень 2019)

Діонісій IV Серогланис Муселимис Комнін (грец. Διονύσιος Δ΄ Μουσελίμης;  ?, Константинополь — 23 вересня 1696, Тирговіште) — патріарх Константинопольський, обирався п'ять разів (1671–73, 1676–79, 1682–84, 1686–87 і 1693–94).^[1]

У січні 1672 року під головуванням Діонісія в Константинополі відбувся Собор. Його скликали через конфесійні суперечки між католиками і кальвіністами у Франції. Обидві сторони прагнули довести, що їх віровчення відповідає догмам православної церкви. Собор дав відповіді на питання, що обговорювалися в полеміці: питання богослов'я таїнств та інших аспектів церковного вчення (первородний гріх, виправдання благодаттю, необхідність єпископського сану та ін.).^[1]

У період третього і четвертого патріаршества Діонісій був втягнутий у справу про перепідпорядкування Київської митрополії Константинопольського патріархату під церковну юрисдикцію Московському патріарху. За наполегливим проханням майбутнього Київського митрополита Гедеона Святополк-Четвертинського та гетьмана Івана Самойловича з Москви в Константинополь до попередника Діонісія патріарха Якова було відправлено посла-грека Захарія Іванова (Софір) з метою отримати грамоту про передачу Київської митрополії під владу Московського патріарха. Патріарх Яків відмовився дати згоду без дозволу османського візира. Московський уряд не став звертатися до візира і 8 листопада 1685 року архієпископ Луцький Гедеон був зведений Московським патріархом Іоакимом на Київську митрополичу кафедру. Тоді ж в Константинополь вирушили посли гетьмана В. Самойловича Іван Лисиця і дяк Микита Алєксєєв з грамотами від Московського патріарха Іоакима і царів Івана V і Петра I з проханням затвердити перехід Київської митрополії під юрисдикцію Москви і підтвердити поставлення митрополита Гедеона. Посли звернулися до знаходився в Адріанополі великому везиру, який, прагнучи зберегти хороші відносини з Москвою, що дав згоду на перехід Київської митрополії під владу Московського патріарха. Дізнавшись про це, Єрусалимський патріарх Досифей II неохоче погодився з цим рішенням і сприяв отриманню грамот у Діонісія, який приїхав в Адріанополь, щоб підтвердити своє чергове обрання патріархом у великого візира. 5 червня 1686 року Діонісій передав послам грамоти, адресовані царям, Московському патріарху, гетьману і Київському митрополиту, за яким він тимчасово давав право Московському патріарху висвячувати митрополита на Київську митрополію і підтверджував поставлення митрополита Гедеона. Посли вручили патріархові Діонісію 200 золотих і 120 соболів.^[1][2][3]

У 1687 році Константинопольський собор засудив патріарха Діонісія за передачу Київської митрополії Москві, оцінивши цей акт як симонію, тобто хабарництво, і позбавив Діонісія патріаршого престолу. Таким чином вчинок патріарха Діонісія Собор визнав незаконною дією.

В 1924 році Вселенський патріарх Григорій VII дав Польській православній церкві томас (документ) про автокефалію, посилаючись на те, що приєднання Київської митрополії до Московського патріархату було проведено не за церковними канонами. А в 1990 році Вселенський патріарх Димитрій в листі до Московського патріарха писав, що Константинопольська церква визнає Російську православну церкву в межах 1589 року. На таких самих підставах був даний томос про автокефалію Православної церкви України в 2019 році. Тобто Акт «передачі» Київської митрополії Діонісія Константинопольський патріархат не визнавав.

Похований у монастирі Ради-Воде.^[1]

1. ↑ ^{а б в г} ДИОНИСИЙ IV СЕРОГЛАНИС. www.pravenc.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
2. ↑ Каптерев Н. Ф. Сношения Иерусалимского патриарха Досифея с русским правительством (1669-1707). М., 1891. С. 72-81; История РЦ. Т. 7. С. 536-540
3. ↑ Лотоцький О. Автокефалія: У 2 томах. - К.: Українська Православна Церква Київського Патріархату. - Репринт. - 1999. - Т.2. - 555 + зміст на 6 ст.