Гомініди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гомініди
Час існування: міоценнаш час
Шимпанзе звичайний в Камеруні
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі (Haplorrhini)
Парворяд: Вузьконосі (Catarrhini)
Надродина: Людиноподібні (Hominoidea)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Gray, 1825[1]
Homo
Linnaeus, 1758
Поширення видів людиноподібних мавп
Поширення видів людиноподібних мавп
Синоніми
* Pongidae Elliot, 1913
  • Gorillidae Frechkop, 1943
  • Panidae Ciochon, 1983
Посилання
Вікісховище: Hominidae
Віківиди: Hominidae
EOL: 1653
ITIS: 180090
NCBI: 9604
Fossilworks: 40899

Гомініди, або людиноподібні (Hominidae) — таксономічна родина приматів, що включає вісім сучасних видів у чотирьох родах: орангутан (борнейський, суматранський і тапанульський орангутанг); горила (східна і західна горила); шимпанзе (шимпанзе і бонобо); і людина, з яких залишилися тільки людина розумна (Homo sapiens)[2].

У межах таксона Hominidae ряд існуючих і вимерлих родів згруповані з людьми, шимпанзе і горилами в підродину гомініни; інші — з орангутангами в підродину понгіни (див. класифікаційну схему нижче). Останній спільний предок усіх гомінід жив приблизно 14 мільйонів років тому[3], коли предки орангутангів відокремилися від лінії предків трьох інших родів[4]. Цей предок родини Hominidae вже відокремилися від родини гібонових (Hylobatidae), можливо, 15—20 мільйонів років тому[4].

Через тісний генетичний зв'язок між людьми та іншими людиноподібними мавпами деякі зоозахисні організації, такі як Great Ape Project, стверджують, що всі людиноподібні мавпи мають розцінюватися як особистості та повинні мати базові людські права. Двадцять дев'ять країн ввели заборону на проведення досліджень, щоб захистити людиноподібних мавп від проведення над ними будь-яких наукових експериментів[5].

Gorilla beringei

Людиноподібні — безхвості примати, найменшим з яких є бонобо вагою від 30 до 40 кілограмів, а найбільшим — східні горили, самці яких важать від 140 до 180 кілограмів. У всіх людиноподібних мавп самці в середньому більші та сильніші за самок, хоча ступінь статевого диморфізму сильно варіює між видами. Зуби гомінід схожі на зуби мавп Старого Світу та гібонів, хоча у горил вони особливо великі. Зубна формула — 2/2, 1/1, 2/2, 3/3. Людські зуби та щелепи помітно менші відносно розміру тіла порівняно з зубами та щелепами інших гомінід. Можливо, це пристосування не лише до широкого використання знарядь праці, яке витіснило роль щелеп у полюванні та боротьбі, але й до вживання вареної їжі з кінця плейстоцену[6][7].

Класифікація

[ред. | ред. код]

Сучасні види

[ред. | ред. код]

Існує вісім видів гомінід, що об'єднані в чотири роди. Загальноприйнятою є наступна класифікація[2]:

Викопні види

[ред. | ред. код]
Копія черепа, відомого як «Людина-лускунчик», знайденого Мері Лікі

На додачу до існуючих видів і підвидів, археологи, палеонтологи та антропологи відкрили та класифікували численні викопні види гомінід, наведені нижче[9]:

Родина гомініди

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Gray, J. E. (1825). An outline of an attempt at the disposition of Mammalia into Tribes and Families, with a list of genera apparently appertaining to each Tribe. Annals of Philosophy. New Series. 10: 337—334.
  2. а б в Groves, C. P. (2005). Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (ред.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (181–184) (вид. третє). Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 181–184. ISBN 0-801-88221-4.
  3. Hill, Andrew; Ward, Steven (1988). Origin of the Hominidae: The Record of African Large Hominoid Evolution Between 14 My and 4 My. American Journal of Physical Anthropology (англ.). 31 (S9): 49—83. doi:10.1002/ajpa.1330310505. ISSN 0002-9483. Процитовано 14 жовтня 2024.
  4. а б Dawkins, Richard (2005). The Ancestor's Tale: A Pilgrimage to the Dawn of Evolution (англ.). Boston: Houghton Mifflin Harcourt. с. 673. ISBN 978-0618005833.
  5. International Bans | Laws | Project R&R. releasechimps.org. Процитовано 14 жовтня 2024.
  6. Brace, C. Loring; Mahler, Paul E. (1971-03). Post‐Pleistocene changes in the human dentition (PDF). American Journal of Physical Anthropology (англ.). 34 (2): 191—203. doi:10.1002/ajpa.1330340205. ISSN 0002-9483. Процитовано 15 жовтня 2024.
  7. Wrangham, Richard (2007). Chapter 12: The Cooking Enigma. У Charles Pasternak (ред.). What Makes Us Human?. Oxford: Oneworld Press. ISBN 978-1-85168-519-6.
  8. Nater, Alexander; Mattle-Greminger, Maja P.; Nurcahyo, Anton; Nowak, Matthew G.; de Manuel, Marc; Desai, Tariq; Groves, Colin; Pybus, Marc; Sonay, Tugce Bilgin (2017-11). Morphometric, Behavioral, and Genomic Evidence for a New Orangutan Species. Current Biology (англ.). Т. 27, № 22. с. 3487—3498.e10. doi:10.1016/j.cub.2017.09.047. Процитовано 15 жовтня 2024.
  9. а б Haaramo, Mikko (14 January 2005). Hominoidea. Mikko's Phylogeny Archive.
  10. Haaramo, Mikko (4 February 2004). Pongidae. Mikko's Phylogeny Archive.
  11. Haaramo, Mikko (10 November 2007). Hominidae. Mikko's Phylogeny Archive.
  12. Fuss, Jochen; Spassov, Nikolai; Begun, David R.; Böhme, Madelaine (22 травня 2017). Macchiarelli, Roberto (ред.). Potential hominin affinities of Graecopithecus from the Late Miocene of Europe. PLOS ONE (англ.). Т. 12, № 5. с. e0177127. doi:10.1371/journal.pone.0177127. ISSN 1932-6203. PMC 5439669. PMID 28531170. Процитовано 15 жовтня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]