Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер

Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер
нім. Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr
Народився	21 березня 1900(1900-03-21)[1] Лютцов, Велике герцогство Мекленбург-Шверінське, Німецька імперія
Помер	31 січня 1949(1949-01-31)[1] (48 років) Магадан, СРСР
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Alma mater	Ростоцький університет
Знання мов	німецька[2]
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС[3]
Титул	граф[d]
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (21 червня 1943),  генерал-лейтенант військ СС (1 липня 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Рід	Bassewitzd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер (нім. Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr; 21 березня 1900, Лютцов, Німецька імперія — 31 січня 1949, Магадан, СРСР) — німецький офіцер, групенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС і поліції. Воєнний злочинець, відповідальний за вбивство понад 45 000 мешканців Дніпропетровської області.

Представник мекленбурзького дворянського роду Бассевіц. Батько — граф Адольф фон Бассевіц-Бер (15 липня 1849 — 20 листопада 1915), мати — Доротея Крелль (24 квітня 1873 — 1960). У Георга-Геннінга були 4 молодші сестри.

У 1914-1918 роках навчався в гуманітарній гімназії Доберана. В останній рік Першої світової війни вступив на службу фанен-юнкером у 2-й кірасирний полк «Королева» Королівської прусської армії, в боях участі не брав. Після завершення Першої світової війни займався торгівлею і фермерством у Мекленбурзі, щоб забезпечити сім'ю. В 1919-1920 роках вивчав сільське господарство в Ростоцькому університеті. В 1920 році одружився з графинею Ільзою фон Пфайль унд Кляйн-Елльгут і вступив у Сталевий шолом. Намагався займ��тися фермерством у Південно-Західній Африці, проте зазнав невдачі.

1930 року повернувся в Німеччину і став прихильни��ом нацистської ідеології. 1 лютого 1930 року вступив у НСДАП (квиток №458 315), в 1931 році — в СС (особистий номер 35 456) і НСКК. 1938 року став співробітником штабу інспектора головного управління автомобільних частин СС.

Із кінця квітня до кінця липня 1941 року — квартирмейстер штабу рейхсфюрера СС. Під час німецько-радянської війни призначений керівником сільськогосподарського відділу в штабі вищого керівника СС і поліції на півночі Росії Ганса-Адольфа Прюцманна (штаб-квартира в Ризі). З середини листопада 1941 до кінця серпня 1942 року — керівник СС і поліції Дніпропетровська, відповідальний за вбивство тисяч цивільних, партизанів і євреїв. Із 22 листопада 1942 до 24 березня 1943 року — вищий керівник СС і поліції в Центральній Росії (штаб-квартира в Могильові), підпорядковувався Еріху фон дем Баху. На цій посаді Бассевіц спланував і здійснив серію масових убивств цивільних. Жертвами наказу Бассевіца стали десятки тисяч людей.

Із 16 лютого 1943 до 8 травня 1945 року — вищий керівник СС і поліції 10-го військового округу (Гамбург). У серпні 1943 року, після бомбардувань Гамбурга, гауляйтер Гамбурга та імперський комісар оборони Гамбурга Карл Кауфман призначив Бассевіца генеральним комісаром безпеки. Бассевіц відповідав за військовополонених, іноземних працівників і в'язнів концтаборів в окрузі. В кінці війни відповідав за «евакуацію» концтабору Ноєнгамме. За наказом чи зі згоди Бассевіца в концтаборі Фюльсбюттель повісили 71 в'язня (58 чоловіків і 13 жінок-членів руху Опору).

В кінці війни був заарештований британськими військами, але згодом відпущений, оскільки скористався фальшивими документами. Декілька місяців працював на фермі. У вересні 1945 року заарештований військовою поліцією США і постав перед британським військовим судом у Гамбурзі за вбивства у Фюльсбюттелі. В серпні 1947 року виправданий. 16 вересня 1947 року переданий радянській владі, засуджений на 25 років примусових робіт за вбивства у Дніпропетровській області. Помер у трудовому таборі у Східному Сибіру.

• Анвертер СС (20 грудня 1931)
• Манн СС (1932)
• Шарфюрер СС (6 квітня 1932)
• Труппфюрер СС (9 березня 1933)
• Обертруппфюрер СС (12 вересня 1933)
• Штурмфюрер СС (25 листопада 1933)
• Оберштурмфюрер СС (4 грудня 1933)
• Штурмгауптфюрер СС (30 травня 1934)
• Штурмбаннфюрер СС (17 червня 1934)
• Оберштурмбаннфюрер СС (25 квітня 1935)
• Штандартенфюрер СС (22 квітня 1936)
• Оберфюрер СС (вересень 1938)
• Оберштурмбаннфюрер військ СС (червень 1940)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (січень 1942)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (10 квітня 1943)
• Генерал-лейтенант військ СС (1 липня 1944)

• Фанен-юнкер (1 квітня 1918)
• Унтер-офіцер резерву (1 квітня 1936)
• Фельдфебель резерву (29 серпня 1937)

• Цивільний знак СС (№16 433)
• Почесний кут старих бійців
• Золотий почесний щит німецького мотоспорту (травень 1935)
• Йольський свічник (1936)
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі (1 грудня 1937)
• Спортивний знак СА в бронзі (1 грудня 1937)
• Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1938)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» (1939)
• Німецький мотоспортивний знак 2-го ступеня (срібний)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (6 березня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (20 квітня 1941)
  • 1-го класу з мечами (1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 серпня 1942)
• Залізний хрест
  • 2-го класу
  • 1-го класу (4 серпня 1943)
• Почесний знак «За турботу про німецький народ» 3-го степеня
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Золотий партійний знак НСДАП

1. ↑ ^{а б в} Deutsche Nationalbibliothek Record #123439744 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
3. ↑ ^{а б} Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423
4. ↑ ^{а б} Bassewitz-Behr, von, Graf Georg-Henning - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.

• Tino Jacobs: Himmlers Mann in Hamburg – Georg Henning Graf von Bassewitz-Behr als Höherer SS- und Polizeiführer im Wehrkreis X 1943–1945. Dölling u. Galitz, Hamburg 2001, 191 S. ISBN 3-87916-063-5 und ISBN 3-935549-74-1 (TB)
• Tino Jacobs: „Besitzt die Eignung zum höheren Führer“ – Georg Henning Graf von Bassewitz-Behr – eine SS-Karriere. In: ISHZ, 44, Oktober 2004, S. 50–65
• Linde Apel, Hamburger Behörde für Kultur, Sport, Medien, in Zusammenarbeit mit der Forschungsstelle für Zeitgeschichte in Hamburg und der KZ-Gedenkstätte Neuengamme (Hrsg.): In den Tod geschickt – Die Deportationen von Juden, Roma und Sinti aus Hamburg, 1940 bis 1945. Metropol Verlag, Hamburg 2009, ISBN 978-3-940938-30-5.
• Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7.
• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8.
• Genealogisches Taschenbuch der adligen und gräflichen Familie von Bassewitz, Vierte Auflage, 1909, S.13