Віту

Віту чи Вітуленд (англ., нім. Witu чи Wituland, також Suaheliland) — східноафриканський султанат на узбережжі Кенії; з 1885 по 1890 рік перебував під протекторатом Німецької імперії і відіграв важливу роль у британсько-німецькому розподілі африканських володінь.

Віту посідав територію площею приблизно 3000 км² на північ від гирла річки Тана у сучасній Кенії. Султанат був заснований у 1858 році Ахмадом ібн Фумо Бакарі, колишнім володарем острова Пате після того, як у 1856 році острів був завойований султаном Занзібарським султанатом. Віту постійно перебував під загрозою занзібарського вторгнення, частково через те, що приймав біглих рабів, що утікали від занзібарських работоргівців.

Ще у 1867 році, задовго до так званої «гонитви за Африкою» і до об'єднання Німеччини, султан Віту зустрівся з німецьким дослідником Африки Ріхардом Бреннером. Султан попросив Бреннера передати прусському королю бажання султана одержати від Королівства Пруссія допомогу і захист від занзібарських нападів. Королівство Пруссія у той час взагалі не було зацікавлене у африканських володіннях, воно було зосереджено на об'єднанні Німеччини (яке здійснилося у 1871 році); тому на прохання, доставлене Бреннером у Берлін, не звернули уваги.

У 1879 році до Віту прибули два інших німецьких мандрівника, браття Клемент і Густав Дернхарти. 8 квітня 1885 року вони склали з султаном Віту угоду, згідно з якою султанат поступався 25 км² території, зі всіма суверенними і приватними правами на неї, компанії Тана, засновниками якої були брати. Окрім того султан погодився «поставити решту султанату під захист і охорону Німецької імперії». З цим договором браття Дернхарти звернулися до німецького уряду з проханням захистити їх інтереси.

Офіційно німецький протекторат було проголошено 27 травня 1885 року. В Віту був розміщений невеликій військовий гарнізон для демонстрації суверенітету і захисту від занзібарських нападів. Клеменс Дернхарт був призначений міністром внутрішніх і зовнішніх справ султанату.

У 1890 році згідно з британсько-німецьким Занзібарським договором Німецька імперія відмовилася від протекторату над султанатом Віту і від претензій на території на північ від нього (до гирла річки Джуба у сучасному Сомалі) на користь Великої Британії. Серед жителів Віту відмова Німецької імперії виконувати обов'язки захисника султанату спричинила велике обурення і призвела до відвертого бунту, під час якого було вбито декілька німців, а брати Дернхарти дивом врятувалися від розлюченого натовпу. Нові володарі країни — британці — вислали до Віту каральну експедицію, яка жорстоко придушила повстання і зруйнувала столицю султанату. Султан Ахмад був заарештований і невдовзі помер в ув'язненні, а султанат включили до складу Британської Східної Африки (сучасна Кенія).

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2021)