Вировитиця
| Вировитиця Virovitica | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 45°50′ пн. ш. 17°23′ сх. д. / 45.833° пн. ш. 17.383° сх. д. | ||||
| Країна |
 Хорватія | |||
| Регіон | Вировитицько-Подравська жупанія | |||
| Район | муніципалітет | |||
| Столиця для | Вировитицько-Подравська жупанія (жупанія Хорватії) | |||
| Засновано | 1234 | |||
| Статус міста | 1234 | |||
| Магдебурзьке право | 1234 | |||
| Площа | 178,49 км² | |||
| Населення | 14688 (2011) | |||
| · густота | 126,7 осіб/км² | |||
| Агломерація | 21 291 | |||
| Висота НРМ | 122 м | |||
| Міста-побратими | Барч, Траунройт, Вишков | |||
| День міста | 15 червня | |||
| Телефонний код | (385) 033 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 | |||
| GeoNames | 3187693 | |||
| OSM | r8918389 ·R | |||
| Поштові індекси | 33000 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Івіца Кірін (ХДС) | |||
| Вебсайт | www.virovitica.hr | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Вировитиця Вировитиця (Хорватія) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Вировитиця у Вікісховищі | ||||
Вирови́тиця (хорв. Virovitica) — місто в північно-східній Хорватії, в історичній області Славонія, адміністративний центр Вировитицько-Подравської жупанії.
Місто з півдня оточено гірським масивом Білогора, на північ простягається долина річки Драва, на захід починається історично-географічна область Подравина, а на схід — лежить Славонія. Вировитиця розташована неподалік Драви, по якій проходить хорватсько-угорський кордон.
1234 року угорський король Бела IV через свого хорватського намісника Коломана наділив Вировитицю правом вільного королівського міста.
1552 року турецький паша Улама захопив Вировитицю. Для міста почалася доба турецького панування, кінець якій було покладено 1684 року, коли цісарський генерал Леслі змусив здатися вировитицького капітана Алібег-муфтія.
Місто було центром історичної Вировитицької жупанії.
У 1921 році Вировитицю нарешті було оголошено містом.
У латинських письмових документах ХІІІ століття Вировитиця згадується як Wereuce, Wereuche, Veruche або ж Verouche та справедливо вважається, що мовою тодішнього хорватського корінного населення це вимовлялося як «Веревче». Цю назву місто, швидше за все, дістало від струмка, що збігав з прилеглого гірського масиву Білогора і тік поряд із самим поселенням. Цей струмок нині називається «Оджениця» (хорв. Ođenica), а в деяких записах значиться як «Оджин Струмок». На давніх картах струмок іменувався Одченською річкою (хорв. Odčenska rijeka). Тому й не сприймається всерйоз версія про те, що на цьому струмку був водяний млин якогось ходжі.
Те, що назва «Веревче» (хорв. Verevče) у доосманські часи відносилася і до поселення, і до струмка, доводить грамота 1248 року, що пізніше було неодноразово засвідчено в інших джерелах. Наприклад, 1508 року в одному документі йдеться про францисканський монастир, який знаходиться «лат. in opido Werewcze prope fluvio Werewcze» (у місті Веревче коло річки Веревче). Походження цього гідроніма, вочевидь, праслов'янське і означає таку властивість води як неспокійність і вирування. Із заснуванням поселення гідронім засвоївся і як топонім, що було звичним явищем у тих краях. Таким чином, назва міста в середні віки звучала як «Веревче» або «Веревца» і це ім'я пішло від раніше виниклого гідроніма на означення струмка, який протікав там. На великій карті Славонії Лазіуса з 1556 року місто було позначено як Werewcze, а ім'я Virovitica (Virouiticza) трапляється вперше у Врамчевому літописі, тоді як у більшості історичних документів воно згадується у формі Werowiticza, Werouitiza або Verovitiza.
В історичному плані місто відоме також під назвами Wirowititz/Virovititz i Wirowitiza (нім.), Viroviticza, Verewitiza, Verowitiza, Verowtiza, Verőce (угор.) i Varaviza (італ.)
24 березня 1945 у Вировитиці відбувся так званий «Всекозацький з'їзд» 15-го кавалерійського корпусу військ СС, на якому було одноголосно ухвалено рішення про об'єднання козацьких військ зі Збройними силами Комітету визволення народів Росії та обрано Похідним отаманом козацьких військ командира 15-го кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта Г. фон Панвіца[1][2].
У недавній хорватській історії Вировитиця відіграла надзвичайно важливу роль в розрізі війни за незалежність, яку хорвати називають Вітчизняною. Вировитиця була першим здобутим на шляху до незалежності містом Хорватії з огляду на те, що 17 вересня 1991 року об 11-й годині 20 хвилин було захоплено колишні казарми югославської армії. За кілька днів до того було зайнято і прикордонну заставу та пункт перетину кордону Терезине поле, чим Хорватія отримала свій міжнародний кордон. У звільненні казарм взяли участь близько 400 бійців 50-го окремого батальйону Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ і резерву поліції. З хорватського боку була лише одна жертва — Владо Вамповац. На основі 50-го Вировитицького окремого батальйону Національної гвардії, створеного за наказом тодішнього міністра оборони Хорватії генерала Мартіна Шпегеля, виникла 127-ма Вировитицька бригада Національної гвардії, одна з найбоєздатніших бригад Хорватії, яка налічувала понад 4000 вояків. Її першою масштабною військовою операцією була «Откос 10», якою було визволено на масиві Білогора, біля Грубишно-Полє, близько 3000 км² території. За цим прийшло визволення Західної Славонії та інших хорватських побойовищ аж до операції «Буря» і повного визволення Хорватії. Героїзм вировитицьких бійців залишив помітний слід у новітній хорватській історії не тільки при взятті вировитицьких казарм, а й в усіх важливих бойових діях. Хоча Вировитиця і не перебувала в такій небезпеці, як деякі інші міста Хорватії, ворожі напади не оминули і її. 7 листопада 1991 неподалік Вировитиці диверсійна група четників із засідки вбила шістьох бійців 127-ї бригади.[3]
Населення громади за дани��и перепису 2011 року становило 21 291 осіб[4]. Населення самого міста становило 14688 осіб.[4]
Динаміка чисельності населення громади[5]:
Динаміка чисельності населення міста[5]:
Крім міста Вировитиця, до громади також входять:
Середня річна температура становить 11,39°C, середня максимальна – 25,34°C, а середня мінімальна – -4,99°C. Середня річна кількість опадів – 790 мм.[6][7]
| Клімат міста | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Середній максимум, °C | 6,26 | 8,02 | 12,61 | 17,07 | 22,26 | 25,34 | 24,81 | 24,36 | 19,97 | 15,14 | 9,51 | 5,08 | |
| Середня температура, °C | 0,62 | 2,39 | 6,97 | 11,46 | 16,64 | 19,72 | 21,46 | 21,02 | 16,60 | 11,80 | 6,18 | 1,75 | |
| Середній мінімум, °C | −4,99 | −3,23 | 1,37 | 5,82 | 11,01 | 14,10 | 18,12 | 17,67 | 13,25 | 8,47 | 2,83 | −1,59 | |
| Норма опадів, мм | 47 | 42 | 49 | 62 | 76 | 92 | 75 | 80 | 67 | 67 | 76 | 57 | |
| Середньомісячна швидкість вітру, м/с | 2.20 | 2.50 | 2.80 | 2.70 | 2.40 | 2.20 | 2.12 | 1.93 | 2.00 | 2.03 | 2.20 | 2.22 | |
| Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день | 4125 | 6882 | 10810 | 15251 | 19343 | 21351 | 22125 | 19699 | 14536 | 9017 | 4689 | 3437 | |
| Джерело: [6][7] | |||||||||||||
Чи не найвизначнішою пам'яткою Вировитиці є замок Пеячевичів, споруджений в 1800—1804 рр. для графа Антуна Пеячевича. Являє собою одну з найзначніших пам'яток архітектури пізнього бароко в Славонії. Поблизу розташовано і так званий палац Пеячевич, насправді — колишня кавалерійська казарма. Варті уваги в місті і францисканський монастир з освяченою в ім'я покровителя Вировитиці святого Роха, бароковою церквою його імені з XVIII століття.
Вировитиця має також пам'ятник, присвячений полеглим бійцям Хорватського домобранства.[8]
- Мирослав Фельдман — хорватський і югославський поет, драматург
- ↑ Portal Militärgeschichte [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Донське козацтво. Вічна ілюзія свободи, відродження чи повторення трагедії…?. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Prvi hrvatski redarstvenik Koprivničko-križevačke županije, Kronologija 1991.-1992. (хор.)
- ↑ а б Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 08 червня 2018.
- ↑ а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 08 червня 2018.
- ↑ а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
- ↑ Memorial to Dead Home Guards Unveiled
- Dobro došli u Viroviticu [Архівовано 11 листопада 2012 у Wayback Machine.] (хор.)
- Virovtica - "Tragovima minulih vremena" povijesni portal [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.] (хор.)
- Virovitica.net [Архівовано 18 квітня 2020 у Wayback Machine.] (хор.)
- virovitica.info [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] (хор.)
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |