Величко Філадельф Кирилович

Філаде́льф Кири́лович Вели́чко
Народження	30 серпня (11 вересня) 1833(1833-09-11) Тарандинці, Лубенський повіт, Полтавська губернія
Смерть	19 (31) жовтня 1898(1898-10-31) (65 років) Санкт-Петербург
Країна	Російська імперія
Приналежність	Збройні сили Російської імперії
Вид збройних сил	Головний штаб
Освіта	Петровський Полтавський кадетський корпус, Миколаївська академія Генерального штабу
Роки служби	1859—
Звання	Генерал від інфантерії
Війни / битви	Кримська війна; Російсько-турецька війна (1877—1878)
Нагороди

Філаде́льф Кири́лович Вели́чко (1833—1898) — російський військовик, генерал від інфантерії, член Військової ради.

Величко Філадельф Кирилович походив із дворян Полтавської губернії.

Народився 30 серпня (11 вересня) 1833 року в селі Тарандинці Лубенського повіту. Лубенські Велички вели свій родовід від козака Якова (Яцка) Величка, записаного в Реєстрі Війська Запорозького 1649 року^[1]. Велички служили в Миргородському полку, а з 1658 року в Лубенському полку на старшинських посадах аж до ліквідації полкового устрою в Лівобережній Україні в 1782 році. Батько, Кирило Васильович Величко (1786–?), поміщик села Тарандинці, служив у Лубнах у нижному земському суді, титулярний радник. Він мав 1000 десятин землі та був власником близько 100 кріпаків.

Ф. Величко виховувався у Полтавсько-Петровському кадетському корпусі, звідки був випущений 13 серпня 1852 р. прапорщиком у 18-ту артилерійську бригаду. З нею взяв участь у Східній (Кримській) війні на Кавказькому театрі воєнних дій.

У 1859 р. закінчив Миколаївську академію Генерального штабу і як офіцер Генерального штабу проходив службу при 7-й кавалерійській дивізії гренадерського корпусу, в штабах різних дивізій Московського і Туркестанського військових округів; за час перебування в останньому окрузі брав участь у походах проти Кокандського і Бухарського ханств.

13 травня 1873 р. Величко був підвищений у генерал-майори з призначенням черговим генералом Головного штабу.

В 1875 р. — керуючий справами мобілізаційного комітету Військового міністерства.

Під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. — командир загону при переході військ через Балкани, генерал-квартирмейстер штабу головнокомандувача. За бойові відзнаки нагороджений Золотою зброєю.

У 1881 р. — помічник начальника Головного штабу. 30 серпня 1882 р. підвищений у генерал-лейтенанти і отримав посаду члена військово-навчального комітету і одночасно виконував обов'язки голови господарського комітету Головного штабу.

В 1894 р. стає членом Військової ради, а в 1896 р. підвищений у генерали від інфантерії.

Ф. Величко відомий також як електротехнік та метеоролог. Ставши в 1878 р. членом російського технічного товариства, відкрив при ньому IV електротехнічний відділ і був його першим головою. Заснував журнал «Електрика», влаштував електричну виставку, першу в Росії і Європі. Захопившись метеорологією, збудував на своїй ділянці на Петровському острові в Санкт-Петербурзі метеорологічну станцію. В 1890—1893 роках розробив геліограф, відомий і нині (геліограф Величка), та отримав на всесвітній виставці диплом І розряду^[2].

Ф. Величко сприяв розвитку рідного села та повіту, надавав фінансову підтримку заснованому родиною однокласному народному училищу (1864) та особисто відвідував заняття під час своїх приїздів до села. У візитній книзі училища від 1889 р. є його власноручний запис: «Був присутнім на іспиті в школі. Виніс втішне враження від успіхів та старанності учнів, уміння учнів у святому писанні, читаннях книги та зусиль керівників школи»^[3]. Побудував при Лубенській класичній гімназії метеостанцію, чи не єдину на той час в Російській імперії^[2].

Помер 19 (31) жовтня 1898 року в Санкт-Петербурзі.

Дружина, Євгенія Василівна Величко, доньки: Єлизавета Філадельфівна Величко (Лубни-Герцик) (1865—1942), померла в Брюсселі; Людмила Філадельфівна Величко (Доманевська, Невражина) (1868—1964), померла в Каннах.

Кавалер дванадцяти нагород. Серед інших відзнак Ф. Величко мав ордени:

• св. Георгія 4-го ступеня,
• св. Станіслава 1-го ступеня (1875),
• св. Анни 1-го ступеня (1876),
• св. Володимира 2-го ступеня (1878),
• Білого Орла (1885).

• Величко Филадельф Кириллович [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.] // Список генералам по старшинству: Составлен по 1-е сентября 1896 года. — С. 102.(рос.)
• Українці у світі^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Величко, Филадельф Кириллович(рос.)
• Португальский Р. М., Рунов В. А. Военная элита Российской империи 1700—1917 // Энциклопедический справочник. — М.: Вече. — 2009.(рос.)
• Волков С. Генералитет Российской империи // Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра І до Николая П. — Т. 1. — М.: Центрполиграф. — 2009.(рос.)