Велико-Тирново

Велике Тирново болг. Велико Търново (27 липня 1965)[1][2] болг. Търново[1] англ. Veliko Tarnovo (1963)[2] англ. Tarnovo
герб прапор
Основні дані
43°05′09″ пн. ш. 25°39′20″ сх. д. / 43.08583° пн. ш. 25.65556° сх. д. / 43.08583; 25.65556
Країна	Болгарія
Регіон	Великотирновська_область
Столиця для	Друге болгарське царство, Князівство Болгарія, Велико-Тирново і Великотирновська область
Площа	30 км²
Населення	71951
Висота НРМ	220 ± 1 м
Міста-побратими	Краків (1975)[3], Ясси (8 грудня 2006)[4], Ниш (1973)[5], Толедо (25 березня 1983)[6], Охрид (29 липня 2006)[7][8], Полтава (1963)[9], Твер (7 червня 1997)[10], Байонна (12 грудня 2005)[11], Серрес (3 травня 1988)[12], Шопрон (23 березня 2002)[13], Колонія-Товарd (13 червня 1992)[14], Таршіен (1 червня 2007)[15], Текірдаг, Асті (22 вересня 1989)[16], Бітола (23 листопада 2006)[17], Цетинє (6 грудня 2006)[18], Ґолден (17 листопада 2000)[19], Ель-Карак (9 квітня 2009)[20], Менараd (24 березня 2001)[21], Сіань (7 квітня 2006)[22], Задар (30 вересня 2008)[23], Нахічевань[24], Джурджу, Марибор (2016)[25]
Телефонний код	062
Часовий пояс	DAZD
Номери автомобілів	ВТ[26]
Код LAU (NUTS)	BG10447
GeoNames	725993
OSM	↑1930858 ·R (Велико-Тирново)
Поштові індекси	5000
Міська влада
Вебсайт	veliko-turnovo.bg
Мапа
Велике Тирново Велике Тирново (Болгарія)
Велике Тирново у Вікісховищі

Вели́ке Ти́рново (болг. Велико Търново; МФА: [vɛˈliko ˈtɤ̞rnovo]) — місто в Болгарії, адміністративний центр Великотирновської області. Розташоване на півночі країни, на березі річки Янтра. Колишня столиця Другого Болгарського царства (1185—1393) та Болгарського князівства (1878—1879). Головний осередок середньовічної Тирновської книжної і художної шкіл. Місце прийняття першої Болгарської конституції. У місті збереглося багато середньовічних пам'яток: царський палац, патріарший собор Вознесіння Господнього, церкви та садиби болгарської знаті. Освітній центр — Великотирновський університет. До 1965 року — Тирново (болг. Търново).

• Тирново (болг. Търново) — традиційна назва
• Тирновоград (болг. Търновград) — середньовічна назва
• Велике Тирново, або Велико-Тирново — назва з 1965 року.

Місто розташоване на схилах та в долині між трьох пагорбів — Царевець, Света Гора та Трапезіца. Через місто тече річка Янтра.

Горби, на яких лежить Веліко-Тирново, були невеличкими оселями ще з часів неоліту. На одному з цих пагорбів, Царевець, у 1185 році брати Асен та Петр проголосили відновлення Болгарського царства після 167 років візантійського панування. Під назвою «Тирново» місто стало столицею їх держави. Це сприяло бурхливому росту поселення та перетворенню його на велике за масштабами тих часів місто, з фортецею, палацами та церквами.

В 1393 році місто було взяте османськими військами і на чотири з половиною століття підпало під владу турецько-османських пашів. Під час османського панування Веліко-Тирново було одним з осередків визвольної боротьби болгар, центром двох так званих «тирновських повстань».

Після відновлення болгарської державності внаслідок російсько-турецької війни у 1878 році місто деякий час виконувало функції тимчасової столиці. У Веліко-Тирново була прийнята перша болгарська Конституція, обраний головою держави князь Олександр І Баттенберг. Невдовзі столиця була перенесена до Софії, але значення міста як історичного та культурного центру частково збереглося.

• 
  Патріарший собор
• 
  Руїни царського палацу
• 
  Церква св. Дмитра Солунського
• 
  Церква св. Петра і Павла
• 
  Вуличка у Старому місті

Населення міста за даними на 2011 рік становить 73443 осіб і продовжує зростати^[27] За національним та релігійним складом переважна більшість — православні болгари, є також турки-мусульмани, як болгаромовні, так і ті, що зберегли турецьку мову, та цигани.

У місті розташовано два великих навчальних заклади — Великотирновський університет імені Св. Кирилла та Св. Мефодія^[29], та воєнний університет імені Василя Левского. При Велікотирновському університеті щорічно проводяться тритижневі міжнародні семінари з болгаристики^[30].

У місті добре розвинутий автотранспорт.

До 2009 року у місті діяла тролейбусна мережа. Останні тролейбуси ЗіУ-682 були порізані та утилізовані у 2011 році^[31].

Прямої залізничної гілки з України до Велико-Тирново не існує. Залізнична лінія Київ — Софія пролягає через станцію Горішня Оряховиця за 7 км від Велико-Тирново. Мж двома містами постійно курсують маршрутні таксі.

•  Іспанія — Толедо
•  Україна — Полтава
• Північна Македонія — Охрид
•  Польща — Краків
•  Росія — Твер

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Велико-Тирново

• Офіційний сайт громади Велико Тирново [Архівовано 10 травня 2010 у Wayback Machine.]
• Легенди за Търновското царство — Велико Търново, 2000
• Атлас світу для всієї родини / О. В. Онищак. — К.: ДНВП «Картографія», 2011. — с.35

• Велико-Тирново // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

п о р Найбільші міста Болгарії Дані перепису 2011 року.
	№	Назва	Області	Населення	№	Назва	Області	Населення
Софія Пловдив	1	Софія	Столична	1 204 685	11	Перник	Перницька	80 191	Варна Бургас
	2	Пловдив	Пловдивська	338 153	12	Хасково	Хасковська	76 397
	3	Варна	Варненська	334 870	13	Ямбол	Ямбольська	74 132
	4	Бургас	Бургаська	200 271	14	Пазарджик	Пазарджицька	71 979
	5	Русе	Русенська	149 642	15	Благоєвград	Благоєвградська	70 881
	6	Стара Загора	Старозагорська	138 272	16	Велико-Тирново	Великотирновська	68 783
	7	Плевен	Плевенська	106 954	17	Враца	Врачанська	60 692
	8	Сливен	Сливенська	91 620	18	Габрово	Габровська	58 950
	9	Добрич	Добрицька	91 030	19	Асеновград	Пловдивська	50 846
	10	Шумен	Шуменська	80 855	20	Видин	Видинська	48 071