Біловодськ

селище Біловодськ
Герб Біловодська
Селищна рада
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Старобільський район
Тер. громада	Біловодська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA44140010010089375
Основні дані
Засновано	1686
Статус	із 2024 року
Площа	16,23 км²
Населення	▼ 7 695 (01.01.2022)[1]
Густота	491 осіб/км²;
Поштовий індекс	92800
Телефонний код	+380 6466
Географічні координати	49°12′27″ пн. ш. 39°35′28″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	68 м
Водойма	р. Деркул, Дубовець
Відстань
Найближча залізнична станція:	Старобільськ
До станції:	53,2 км
До обл. центру:
- фізична:	75 км
- автошляхами:	85,8 км
Селищна влада
Адреса	92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 105
Голова селищної ради	Мирошник Олег Валентинович
Вебсторінка	Біловодська селищна рада
Карта
Біловодськ
Біловодськ
Біловодськ у Вікісховищі

Біловодськ — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. Розташоване на річці Деркул (басейн Дону). Герб села є промовистим.

Селище розташоване на сході району, переважно у степовій місцевості, на перехресті річок Деркул та Дубовець, неподалік Дубовецького водосховища. На півночі межує з селом Новолимарівка та на півдні з селом Городнє.

Селище неофіційно ділиться на райони: «Городок», Центр, Галатівка, Лебедівка, Малаканівка, Диківка та інші.

До реформування адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня (районів) України у 2020 році селище мало власний район.

Біловодськ — один з древніх населених пунктів Слобідської України — заснований у 1686 році козаками й селянами-втікачами, котрі переселялися на вільні землі. Біловодськ був центром Біловодської сотні Острогозького полку.

1708 року місто було зруйноване через підтримку його мешканцями Булавінського повстання. Каральну операцію за царським наказом виконав загін князя В. Долгорукого. За кілька років місто відродилося. З 1779 року по 1860 рік Біловодськ мав статус міста, з 1779 року по 1796 рік — повітового міста, у наш час^[коли?] як економічний і культурний центр визнаний історичною пам'яткою архітектури.

У 1918 році тут спалахнуло Біловодське повстання, проти Всевеликого Війська Донського, що захопило цей район після відходу гетьманські війська.^[2]

Біловодськ постраждав внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Біловодській 1-й сільській раді (у 1930-х роках в Біловодську було 2 сільради) — 32, Біловодській другій сільраді — 153 людей^[3].

В ніч з 22 на 23 жовтня 2014 року, під час війни на сході України, сепаратисти обстріляли позиції батальйону «Донбас»: близько 3:00 по будівлях, де розташовувалися бійці, здійснено кілька пострілів з РПГ-18, ніхто не постраждав^[4]. З лютого 2022 року, в ході повномасштабного вторгнення Росії, місто окуповане російськими військами.

Працюють підприємства: молокозавод, харчокомбінат (біловодський елеватор), ковбасний завод, маслоробний завод, цегельно-черепичний завод, птахо-інкубаторна станція, РТС.

Освітні установи: училище механізації, середня, 3 восьмирічні, початкова школи, ПТУ, Будинок культури, 4 бібліотеки.

Більшість населення Біловодська є українцями та зазначили під час останнього перепису населення українську мову як рідну.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	7391	85.68%
російська	1214	14.07%
білоруська	4	0.05%
румунська	4	0.05%
вірменська	4	0.05%
грецька	1	0.01%
інші/не вказали	8	0.09%
Усього	8626	100%

• комунальний заклад «Біловодський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• комунальний заклад «Біловодська центральна районна лікарня»
• міжрайонне акушерсько-гінекологічне відділення КЗ «Біловодська ЦРЛ» [Архівовано 28 червня 2017 у Wayback Machine.]

• Юницький ботанічний заказник;
• краєзнавчий музей;
• річка Деркул та конезавод.

• Деркач Юлія Василівна (* 1986) — українська й азербайджанська важкоатлетка. Майстер спорту (2000), майстер спорту міжнародного класу (2004).
• Журавльов Дмитро Григорович (1926—1971) — снайпер, повний кавалер ордена Слави.
• Козюминський Володимир Трохимович (1897-1966) — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938—1947).
• Микита Саєнко (189? — 1921) повстанський отаман, один з найбільших отаманів Луганщини, діяв в Старобільському повіті.
• Мірошниченко Павло Петрович — заслужений художник України.
• Назаренко Дмитро Ілларіонович — депутат Державної думи Російської імперії I скликання.
• Пітербарг Володимир Ілліч (* 1945) — радянський та російський математик.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Івченко А. С. Вся Україна. — К.: ДНВП «Картографія», 2006.
• Етапи формування поселенської мережі Луганської області [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Погода у Біловодську [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Біловодськ online [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
• Біловодськ на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• Сайт Луганської обласної державної адміністрації
• Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Горького

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія»   Портал «Україна»