Перейти до вмісту

Борисоглібська вулиця (Київ)

Координати: 50°27′43.7″ пн. ш. 30°31′12.6″ сх. д. / 50.462139° пн. ш. 30.520167° сх. д. / 50.462139; 30.520167
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Борисоглібська вулиця
Київ
МісцевістьПоділ
РайонПодільський
Назва на честьцеркви святих Бориса й Гліба, 1692 року; знищена у 1930-ті рр.
Загальні відомості
Протяжність460 м
Координати початку50°27′43.7″ пн. ш. 30°31′12.6″ сх. д. / 50.462139° пн. ш. 30.520167° сх. д. / 50.462139; 30.520167
Координати кінця50°27′52.3″ пн. ш. 30°31′30.3″ сх. д. / 50.464528° пн. ш. 30.525083° сх. д. / 50.464528; 30.525083
поштові індекси04070
Транспорт
Найближчі станції метро «Контрактова площа»
АвтобусиА 62, 114, 115 (по вул. Набережно-Хрещатицькій)
Руходносторонній у бік вул. Набережно-Хрещатицької від вул. Братської до вул. Волоської
Покриттяасфальт
ОрганізаціїНаціональна асоціація адвокатів України
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10128
У проєкті OpenStreetMapr356497
Мапа
Мапа
CMNS: Борисоглібська вулиця у Вікісховищі

Борисоглі́бська ву́лиця — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від вулиці Сагайдачного до Набережно-Хрещатицької вулиці.

Прилучаються Братська і Волоська вулиці.

Історія

[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших вулиць Києва, у XVII столітті згадується під назвами Борисоглібська, Глібобориська, Хлібобориська. Назви походять від храму, присвяченому першим святим — князям Борису та Глібу, канонізованими руською церквою в XI столітті і вбитими старшим братом Святополком під час міжусобиці.

Автори довідника «Київ» згадують версію про те, що в районі нинішньої Борисоглібської вулиці проводились народні віча.

У 1936 році при розкопках були знайдені дерев'яні водопровідні труби системи водопостачання Києва XVIII століття.

Пам'ятки історії та архітектури

[ред. | ред. код]

Вулиця по її сучасній лінії прокладена після пожежі Подолу 1811 року за проектом перепланування Подолу петербурзького архітектора Вільяма Гесте. Збереглася більша частина старої забудови XIX — початку XX століття (№ 1, 5, 6, 7, 8/13, 9/15, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19)

На місці будинку № 10 стояла церква Святих Бориса і Гліба, побудована 1692 року і знищена 1934 року.

Будинок № 12 колись належав київській купецькій родині Дитятіних, відомій торгівлею залізним (скоб'яним) крамом. Першими власниками цього особняка були купці 2-ї гільдії Григорій та Параскева Дитятіни. Після їх смерті садиба відійшла у спадок синам — Івану та Федору Дитятіним, також купцям 2-х гільдії. Деякий час вони вели справи окремо, Іван проживав у будинку № 12, а Федір — у будинку № 14 по Борисоглібській вулиці, але в 1873 році брати вирішили об'єднати свої капітали і продовжити спільну справу під фірмою «Торгівля І. та Ф. Дитятіних». Відтоді їхнє підприємство почало процвітати, Дитятіни вкладали капітал у нерухомість, купляючи будинки у різних районах Києва, брали активну участь у суспільному житті міста. Після смерті Івана Дитятіна особняк по Борисоглібській, 12, перейшов у власність його брата Федора, а після смерті Федора у 1918 році — його сину Борису Федоровичу Дитятіну. Після Жовтневої революції будинок націоналізували; у 1937 році в ньому розташовувався санаторій Червоного Хреста водників, а після Другої світової війни тут відкрили музей Подольського району.

У будинку № 6 проживав професор Київської духовної академії Степан Сольський, який був київським міським головою у 18871900 роках.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]