Болотянка звичайна
| Болотянка звичайна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Частухоцвіті (Alismatales) |
| Родина: | Болотянкові (Scheuchzeriaceae) F.Rudolphi |
| Рід: | Болотянка (Scheuchzeria) L. |
| Вид: | S. palustris
|
| Біноміальна назва | |
| Scheuchzeria palustris L., 1753
| |
Болотянка звичайна[1][2], шейхце́рія боло́тна[3] (Scheuchzeria palustris) — багаторічна рослина, єдиний представник роду болотянка (Scheuchzeria Rudolphi) і родини болотянкових (Scheuchzeriaceae). Вид занесений до Червоної книги України і Бєлгородської області Росії, Червоних списків Німеччини та Польщі. Лікарська й торфоформуюча рослина.
Трав'яниста рослина 10-40 см заввишки, геофіт. Кореневище повзуче, довге, косе. Стебло сплющене, зелене, нерозгалужене, при основі обгорнуте сухими плівчастими залишками старих листків. Листки чергові, з піхвами, що охоплюють стебло, та плівчастими язичками. Листкові пластинки завдовжки до 20 см, вузьколінійні, жолобчасті, тупі, з добре помітними порами на верхньому боці біля верхівки. Жилкування паралельне.
Суцвіття — негуста китиця, що складається з 3-10 квіток, її вісь подовжується після запліднення. Квітки 3-членні, двостатеві, на прямостоячих квітконіжках, непоказні, жовто-зелені, завширшки 3-6 мм. Нижні квітки мають листоподібні, плівчасті приквітки. Пелюсток 6, вони розташовані у двох колах. Вільних тичинок також 6. Гінецей апокарпний, складається з 3-6 плодолистків, які ледь зростаються своїми основами. Приймочки сидячі. Сім'язачатків по 2.
Плоди — здуті, косо-яйцеподібні багатолистовки. Зазвичай вони складаються з кількох 1-2-насіннєвих плодиків завдовжки 4-10 мм, що мають витягнуті носики. Насіння еліптичне, гладке, чорне або коричневе, завдовжки 4-5 мм, багате на крохмаль, але не містить ендосперму.
Кількість хромосом 2n = 22.
Вид морозостійкий, дуже вологолюбний, зростає на обводнених мезотрофних та олігомезотрофних болотах (переважно осоково-сфагнових), у мочажинах. Віддає перевагу ґрунтам з pH 4-5. Часто утворює асоціації з осокою тонкокореневищною, чорною та багновою, дзьобонасінником білим.
Розмножується насінням і вегетативно, причому останній спосіб переважає. Квітне у травні-серпні. Запилюється вітром (анемофілія). Плодоносить у серпні-вересні. Оболонка насіння містить повітря у міжклітинному просторі, тому воно спливає на поверхню води і поширюється її потоками.
Ареал болотянки звичайної циркумбореальний, тобто охоплює широкою смугою усі холодні області Північної півкулі. На півночі Європи й Азії зростає номінативний підвид Scheuchzeria palustris subsp. palustris, у холодних областях Північної Америки — американський підвид Scheuchzeria palustris subsp. americana. Південна межа розповсюдження доходить до Центральної Європи і північних областей України, де цей вид досить рідкісний, далі пролягає через Кавказ до Китаю та Японських островів. За межею розповсюдження окремі осередки знайдені у Середземномор'ї, де вони розташовані у гірських районах.
Українські популяції болотянки звичайної зосереджені переважно на заході Полісся (Волинська і Житомирська області), окремі осередки трапляються на лівобережному Поліссі, в Карпатах і Лісостепу. Нерідко вони займають великі площі, але в рослинних угрупованнях шейхцерія болотна нечасто домінує.
Популяції болотянки звичайної скорочуються практично по всій південній межі ареалу. Це зумовлено перш за все порушенням природного середовища, осушенням боліт, видобутком торфу. Вид занесений до Червоної книги Бєлгородської області (Росія),[4] Червоних списків Німеччини та Польщі,[5] а угруповання з болотянкою звичайною — до Зеленої книги України. Рослина охороняється в Поліському, Черемському, Рівненському заповідниках, національних парках Шацькому і «Синевир», заказнику «Озерище».[6]
Болотянка звичайна попри свою рідкісність є одним з головних торфоформуючих видів у місцях зростання.
- Papillaria palustris (L.) Dulac
- Scheuchzeria americana (Fernald) G.N.Jones
- Scheuchzeria asiatica Miq.
- Scheuchzeria generalis E.H.L.Krause
- Scheuchzeria palustris var. americana Fernald
- Scheuchzeria palustris subsp. americana (Fernald) Hultén
- Scheuchzeria paniculata Gilib.[7]
- Mark A. Nienaber: Scheuchzeriaceae. In: Flora of North America Editorial Committee (Hrsg.): Flora of North America North of Mexico. Volume 3: Magnoliidae and Hamamelidae, Oxford University Press, New York/Oxford u. a. 1997, — S. 41-42(англ.)
- Siehe hierzu Jürgen Feder: Die Blumenbinse (Scheuchzeria palustris L.) in Niedersachsen und Bremen. In: Floristische Notizen aus der Lüneburger Heide. Band 20, 2012, S. 35-39.(нім.)
- ↑ Scheuchzeria palustris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Чернобыльский центр по проблемам ядерной безопасности, радиоактивных отходов и радиоэкологии. Оцека состояния и тенденций развития приодных ландшафтов и биоразнообразия на территории Чернобыльской зоны отчуждения. — 2017.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 390. (рос.)(укр.)
- ↑ Красная книга Белгородской области. Редкие и исчезающие растения, грибы, лишайники и животные. Официальное издание. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / Общ. науч. ред. А. В. Присный. — Белгород, 2004. — 532 с.(рос.)
- ↑ Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
- ↑ Нові місцезнаходження рідкісних видів флори Волинського Полісся [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] / В. І. Мельник, О. Р. Баранський // Укр. ботан. журн. — 2006. — Т. 63, № 3. — С. 333—339.
- ↑ The Plant List [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.].(англ.)
- Шейхцерія болотна [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Перевірено 7 квітня 2015 р.