Беніта Ферреро-Вальднер
| Беніта Ферреро-Вальднер Benita Ferrero-Waldner | |
|---|---|
| нім. Benita Ferrero-Waldner | |
 Benita Ferrero-Waldner Беніта Ферреро-Вальднер | |
 Єврокомісар з питань торгівлі та європейської політики сусідства | |
| 1 грудня 2009 — 9 лютого 2010 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник | Кетрін Ештон (торгівля) вона сама (зовнішні відносини і політика сусідства) |
| Наступник | Карел де Гюхт (торгівля) Штефан Фюле (розширення і політика сусідства) |
| Єврокомісар з питань зовнішніх відносин та європейської політики сусідства | |
| 22 листопада 2004 — 1 грудня 2009 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник | Кріс Патен |
| Наступник | Кетрін Ештон (Високий представник ЄС із закордонних справ та безпекової політики) вона сама (торгівля і політика сусідства) |
 Міністр закордонних справ Австрії | |
| 4 лютого 2000 — 20 жовтня 2004 | |
| Попередник | Вольфганг Шюссель |
| Наступник | Урсула Пласнік |
| Народилася | 5 вересня 1948 (76 років) Зальцбург |
| Відома як | дипломат, юристка, політична діячка |
| Місце роботи | Федеральний уряд Австрії |
| Країна | Австрія |
| Alma mater | Зальцбурзький університет |
| Політична партія | Австрійська народна партія |
| У шлюбі з | Вольфганг Штерр (1974—1983) Франциско Ферреро Кампос (1993–донині) |
| Професія | правниця |
| Релігія | римокатоличка |
| Нагороди |         |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Бені́та Ферре́ро-Ва́льднер (нім. Benita Ferrero-Waldner, нар. 5 вересня 1948, Зальцбург, Австрія) — австрійська політична діячка і дипломат, член консервативної Австрійської народної партії (ÖVP). У 2000—2004 роках займала пост міністра закордонних справ Австрії. Беніта Ферреро-Вальднер була кандидаткою від Австрійської народної партії на виборах президента Австрії в 2004 р., які вона з невеличким розривом програла, набравши 47,6 % голосів. З 2004 по 2009 рік перебувала на посаді Європейського комісара з зовнішніх відносин і європейської політики добросусідства, а з 2009 по 2010 рік на посаді Європейського комісара з торгівлі і європейської політики добросусідства.
Народилася в Зальцбурзі, склала іспити на атестат зрілості в 1966 р., потім вивчала право, здобувши докторський ступінь у Зальцбурзькому університеті в 1970 р. До 1983 р. працювала в приватному секторі. Лише в 1984 р. вступила на дипломатичну службу.
Одна з найвпливовіших її посад — шеф протоколу Генерального секретаря Бутроса Галі в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.
З 1995 до 2000 року займала посаду заступниці державного секретаря в двох урядах, очолюваних соціал-демократами Францом Враніцкі та Віктором Кліма відповідно. Коли на початку 2000 року канцлером Австрії став Вольфганг Шюссель, він зробив Ферреро-Вальднер своїм міністром закордонних справ, посаду вона займала до жовтня 2004 року, коли їй на зміну прийшла Урсула Пласнік.
У січні 2004 року було оголошено, що Ферреро-Вальднер балотуватиметься на посаду Федерального президента замість Томаса Клестіля, чий строк повноважень закінчувався в липні 2004 року. Її кандидатуру підтримала Австрійська народна партія; її єдиним суперником був Гайнц Фішер. Одначе вона програла австрійські президентські вибори 25 квітня 2004 року.
Наприкінці липня 2004 року Ферреро-Вальднер призначено наступницею Франца Фішлера на посаді Європейського комісара від Австрії. Вона обійняла посаду 22 листопада. Відала закордонними справами та європейською політикою сусідства.
Як Єврокомісару у закордонних справах, пані Ферреро-Вальднер приписують ключову дипломатичну роль у визволенні 24 липня 2007 року п'ятьох болгарських медсестер і палестинського лікаря з лівійського полону, де вони провели понад 8 років за звинуваченням у цілеспрямованому зараженні дітей ВІЛ, продовжуючи наполягати на своїй невинності. Комісар здійснила багато поїздок до Лівії та зустрічалася з ув'язненими на регулярній основі. Вона також працювала над поліпшенням умов для дітей, інфікованих ВІЛ/СНІДом.
У вересні 2009 р. вона змагалася за посаду Генерального директора ЮНЕСКО, але програла болгарській кандидатці Ірині Боковій.
У 2010 р. ввійшла до складу наглядової ради німецької перестрахувальної компанії Munich Re.[1]
З 1974 до 1983 року Вальднер була в шлюбі з баварським шкільним учителем Вольфгангом Штерром. У 1993 році одружилася з викладачем іспанської та латиноамериканської літератури Віденського університету Франциско Ферреро Кампосом.
Після того як її попередній шлюб було, нарешті, анульовано, як цього вимагають канони католицької церкви, Ферреро-Вальднер у грудні 2003 року уклала з чоловіком і церковний шлюб. Хоча церемонія вінчання пройшла в вузькому колі найближчих людей, ця звістка відразу просочилася в пресу. Деякі з критиків Ферреро-Вальднер заявили, що це було зроблено, аби привернути на свій бік потенційний електорат, оскільки федеральний президент Австрії обирається прямим голосуванням, а Австрія це переважно римо-католицька країна, де глибоко шануються традиції.
Дітей не має.
- ↑ Benita Ferrero-Waldner appointed to Munich Re’s Supervisory Board. munichre.com (англ.). 17 лютого 2010. Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 18 грудня 2011.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Європейські комісари із зовнішніх справ * | .svg){kind=small} Жан Рей (1958—1967) •  Едоардо Мартіно (1967—1970) •  Жан-Франсуа Деніо (1970—1973) • .svg){kind=small} Крістофер Соумс (1973—1977) •  Вільгельм Хаферкамп (1977—1985) • Віллі де Клерк (1985—1989) •  Франс Андріссен (1989—1993) • Ганс ван ден Брук (1993—1995) • Леон Бріттан (1995—1999) • Кріс Паттен (1999—2004) • Беніта Ферреро-Вальднер (2004—2009) |  | |
|---|---|---|---|
| Верховні представники | Юрген Трампф (1999) •  Хав'єр Солана (1999—2009) • Кетрін Ештон (2009—2014) • Федеріка Могеріні (2014—2019) • Жозеп Боррель (2019—2024) | ||
* Відповідно до Лісабонської угоди, в 2009 році посада Європейського комісара із зовнішніх справ була об'єднана із посадою Верховного представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки. | |||
| Перша комісія Баррозу (2004—2010) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Керівники ОБСЄ | ||
|---|---|---|
| Генеральні секретарі | Вільгельм Хьоїнк (1993—1996) • Джанкарло Арагона (1996—1999) •  Ян Кубіш (1999—2005) • Марк Перрен де Бришамбо (2005—2011) • Ламберто Заньєр (2011—2017) • .svg){kind=small} Томас Гремінгер (2017—2020) • Гельґа Шмід (з 2020) | |
| Виконавчі голови | Ганс-Дітріх Геншер (1991) •  Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) •  Маргарета Угглас (1993) • Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) •  Ласло Ковач (1995) • Флавіо Котті (1996) •  Нільс Хельвег Петерсен (1997) •  Броніслав Геремек (1998) •  Кнут Воллебек (1999) • Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) •  Мірче Дан Джоане (2001) •  Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) • Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) •  Соломон Пасі (2004) •  Димитрій Рупель (2005) • Карел де Гюхт (2006) • Мігель Анхель Моратінос (2007) •  Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) •  Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) •  Канат Саудабаєв (2010) •  Аудронюс Ажубаліс (2011) •  Еймон Гілмор (2012) •  Леонід Кожара (2013) • Дідьє Буркгальтер (2014) •  Івіца Дачич (2015) • Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Себастьян Курц (2017) • Анджеліно Альфано (2018) • Мирослав Лайчак (2019) •  Еді Рама (2020) • Анн Лінде (2021) • Збіґнєв Рау (2022) •  Буяр Османі (2023) | |
| Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ | Ілкка Суомінен (1992—1994) • Френк Свелен (1994—1996) • Хав'єр Руперес (1996—1998) • Гелле Дайн (1998—2000) • Адріан Северин (2000—2002) • Брюс Джордж (2002—2004) •  Елсі Гастінґс (2004—2006) • Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Жоао Соареш (2008—2010) • Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Ранко Кривокапич (2013—2014) • Іллка Канерва (2014—2016) • Крістін Муттонен (2016—2017) •  Гігі Церетелі (2017—2020) • Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Марґарета Седерфелт (з 2021) | |
| Представники ОБСЄ з питань свободи ЗМІ | Фраймут Дуве (1998—2004) • Міклош Гарасті (2004—2010) •  Дуня Міятович (2010—2017) • Арлем Дезір (2017—2020) • Тереза Рібейру (з 2020) | |
| Верховні комісари ОБСЄ у справах національних меншин | Макс ван дер Стул (1993—2001) • Рольф Ефекус (2001—2007) • Кнут Воллебек (2007—2013) • Астрід Турс (2013—2016) • Ламберто Заньєр (2017—2020) • Кайрат Абдрахманов (з 2020) | |
- Народились 5 вересня
- Народились 1948
- Випускники Зальцбурзького університету
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда II
- Кавалери Великого хреста норвезького ордена Заслуг
- Командори ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста із зіркою та плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед ФРН»
- Кавалери Великого хреста ордена Ізабелли католички
- Командори Великого хреста ордена Полярної зірки
- Кавалери Великого хреста ордена «Сонце Перу»
- Міністри закордонних справ Австрії
- Персоналії:Зальцбург
- Дипломати Австрії
- Члени Австрійської народної партії
- Єврокомісари
- Австрійські жінки-політики
- Жінки-політики XX століття
- Жінки-політики XXI століття
- Уродженці Зальцбурга