Архипов Анатолій Семенович

Анатолій Архипов
Особисті дані
Повне ім'я	Анатолій Семенович Архипов
Народження	3 липня 1925(1925-07-03)
	Лужки[d]
Смерть	20 травня 2007(2007-05-20)[1] (81 рік)
	Москва, Росія[1]
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
1945 «Крила Рад» (Москва) 1946 «Трудові резерви» (Москва) 17 (0) 1947—1952 ВПС (Москва) 79 (1) 1953 БО (Тбілісі) 1953—1956 «Торпедо» (Москва) 49 (1) 1956—1957 «Металург» (Днп.) 43 (2) 1958 «Шахтар» (Кадіївка) 27 (5) 1959 ОБО (Тбілісі)
Тренерська діяльність**
1961 «Авангард» (Кривий Ріг) тренер 1962 «Балтика» тренер 1963—1964 «Авангард» (Тернопіль) тренер 1965—1966 «Авангард» (Тернопіль) 1967 «Дніпро» (Дніпропетровськ) тренер 1968 «Зірка» (Кіровоград) 1969—1972 «Дніпро» (Дніпропетровськ) тренер 1972—1973 «Таврія» тренер 1974 «Зірка» (Кіровоград) тренер 1974 «Металург» (Липецьк) 1976 «Хімік» (Новомосковськ) 1979—1980 «Металург» (Запоріжжя) тренер 1982—1983 «Фрунзенець» (Суми) 1984 «Колос» (Нікополь) тренер
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Анато́лій Семе́нович Архи́пов (3 липня 1925, с. Лужки^[2], Скопинський повіт, Рязанська губернія, РРФСР, нині — Михайлівський район, Рязанська область, Росія) — радянський футболіст і хокеїст. Майстер спорту СРСР. По завершенні кар'єри гравця працював футбольним тренером. Заслужений тренер Української РСР

У дитинстві грав у хокей з м'ячем, в юнацькій команді московського «Динамо». Партнерами по команді були відомі в майбутньому хокеїсти Юрій Тарасов і Борис Кулагін. У 1944 році став гравцем московських «Крил Рад», одночасно граючи в хокей (на позиції правого нападника) і у футбол (на позиції захисника). У 1946 році на запрошення Анатолія Тарасова став гравцем московського клубу з хокею з шайбою ВПС МВО, продовжуючи брати участь у змаганнях в двох видах спорту. Виступаючи разом з такими хокеїстами, як Всеволод Бобров і Віктор Шувалов, у 1950 і 1951 роках став чемпіоном СРСР з хокею з шайбою. Водночас у вищій лізі чемпіонату СРСР з футболу виступав за московські команди «Трудові резерви» і ВПС.

Закінчивши кар'єру хокеїста, зосередився на футболі. У 1953 році став гравцем московського «Торпедо», того ж року вигравши «бронзу» чемпіонату СРСР. Провівши потім ще 2 сезони за «автозаводців», 1956 року на запрошення колишнього одноклубника Миколи Морозова перейшов у дніпропетровський «Металург», що в той час виступав у класі «Б». Кольори «Металурга» захищав протягом двох років, після чого зіграв сезон за кадіївский «Шахтар». Деякий час грав у тбіліському «ОБО», після чого завершив виступи.

У 1961 році працював тренером у криворізькому «Авангарді», а наступного року — в калінінградській «Балтиці». Потім тренував тернопільський «Авангард», зокрема в 1965—1966 роках — як головний тренер.

У 1967 році став тренером дніпропетровського «Дніпра», а наступного року призначений старшим тренером кіровоградської «Зірки». Пропрацювавши в Кіровограді рік, в 1969 році повернувся в «Дніпро», на посаду тренера в штабі Валерія Лобановського, а пізніше — начальника команди.  У 1971 році, після виходу «Дніпра» у вищу лігу чемпіонату СРСР, отримав звання заслуженого тренера УРСР.

З 1972 року працював на посаді тренера сімферопольської «Таврії», а потім у запорізькому «Металургу» й нікопольському «Колосі», а також як головний тренер у липецькому «Металургу», новомосковському «Хіміку» та сумському «Фрунзенці»

• Чемпіон СРСР (2): 1949/1950, 1950/1951
• Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1948/1949

• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1953

• Майстер спорту СРСР з хокею (1950)
• Майстер спорту СРСР з футболу (1969)
• Заслужений тренер Української РСР (1971)

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профиль игрока (укр.). «История и статистика украинского футбола». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.