Апраксін Степан Федорович (генерал-фельдмаршал)

Апраксін Степан Федорович
Народження	30 липня (10 серпня) 1702
Смерть	6 (17) серпня 1758 (56 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Звання	генерал-фельдмаршал
Рід	Апраксіниd
Діти	Куракіна Олена Степанівнаd, Mariya Talyzinad і Stepan Stepanovich Apraksind
Нагороди
Апраксін Степан Федорович у Вікісховищі

Степа́н Фе́дорович Апра́ксін (рос. Степан Фёдорович Апраксин; 30 липня (10 серпня) 1702(17020810) — 6 (17) серпня 1758) — російський полководець, генерал-фельдмаршал. В роки Семирічної війни — головнокомандувач російської армії.

Син стольника Федора Карповича Апраксіна й Олени Леонтіївни Кокошкіної. У дитинстві втратив батька й, після другого браку матері, виховувався в сім'ї свого родича графа Петра Матвійовича Апраксіна. За тогочасним звичаєм 1718 року вступив на службу солдатом у Преображенський полк і за правління Петра II був уже капітаном. Потім перейшов у Семенівський полк і отримав від імператриці Анни Іванівни чин секунд-майора.

Під час російсько-турецької війни 1735—1739 років перебував під знаменами головнокомандувача Дніпровською армією Бурхарда Мініха. У 1737 році відзначився при облозі Очакова, за що отримав чин прем'єр-майора.

У 1739 році отримав звання генерал-майора із залишенням черговим генералом при фельдмаршалові Мініху.

10 вересня прибув у Санкт-Петербург зі звісткою про взяття штурмом Хотина.

1741 року генерал-майор С. Ф. Апраксін зустрічав на кордоні посольство Тахмас-Кулі-хана, підкорювача Моголу. Після зустрічі Тахмас-Кулі-хана з імператрицею Єлизаветою, наприкінці 1742 року посольство залишило межі Російської імперії.

Невдовзі по тому Степан Федорович був направлений посланцем у Персію.

Після повернення в Росію був генерал-крігскомісаром, віце-президентом Військової колегії.

У 1746 р. отримав чин генерал-аншефа і зроблений підполковником Семенівського полку.

5 вересня 1756 р. С. Ф. Апраксін був зведений у фельдмаршали.

З вступом Росії у війну проти Пруссії, С. Ф. Апраксін був призначений головнокомандувачем російською армією. У травні 1757 року 100-тисячна російська армія вирушила з Ліфляндії в напрямку Німана. Початком військової компанії стали осада і взяття Мемеля 20-тисячною армією генерал-аншефа Вілліма Фермора.

Основні сили російської армії були зосереджені в рійоні Вержболово і Гумбіннена. Скориставшись нерішучістю росіян, фельдмаршал Йоган фон Левальд, попри дворазову перевагу супротивника, вирішив атакувати російський табір. Генеральна битва між російською і пруською арміями відбулась 19(30) серпня 1757 року поблизу Гросс-Єгерсдорфу й закінчилась доволі сумнівною перемогою російського війська.

Попри сподівання на подальший наступ, 27 серпня армія під керівництвом С. Ф. Апраксіна відійшла за Преголю з такою поспішністю, ніби росіяни зазнали поразки. Сам фельдмаршал посилався на труднощі з забезпеченням, що виникли.

Після відступу генерал-фельдмаршал С. Ф. Апраксін був відсторонений від командування російською армією й потрапив під слідство за звинуваченням у державній зраді. Його було заарештовано у Нарві й ув'язнено в палаці «Три Руки» поблизу Санкт-Петербурга.

Слідство не було доведене до кінця, оскільки під час одного з допитів 6(17) серпня 1758 року (за іншими даними — 1760 року) С. Ф. Апраксін помер внаслідок апоплектичного удару.

• Орден Андрія Первозванного (1751)
• Орден Святого Олександра Невського (1739)
• Орден Білого Орла

• Бантыш-Каменский Д. Биография российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4-х частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1-2. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — М.: Культура, 1990. (рос.)

• Былое России [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Предатель Родины. Как фельдмаршал Апраксин лишил Россию исторической победы [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.