Авл Постумій Альбін (консул 99 до н.е.)

Авл Постумій Альбін лат. Aulus Postumius Albinus
претор
не пізніше 102 до н. е.
консул
99 до н. е.
легат в Італії (можливо)
89 до н. е.
Народження:	142 до н. е.[1] Стародавній Рим
Смерть:	89 до н. е. або 89 до н. е.[1] Рим, Римська республіка
Причина смерті:	побиття камінням
Країна:	Стародавній Рим
Релігія:	давньоримська релігія
Рід:	Постумії
Батько:	Авл Постумій Альбін[d] або Авл Постумій Альбін[1][1]
Мати:	невідомо
Шлюб:	невідомо
Діти:	Децім Юній Брут Альбін
Медіафайли у Вікісховищі

Авл Постумій Альбін (лат. Aulus Postumius Albinus; помер приблизно у 89 році до н. е. під Помпеями) — давньоримський політичний діяч з патриціанського роду Постуміїв, консул 99 року до н. е. Дослідники ототожнюють його з ще одним Авлом Постумієм Альбіном — легатом, загиблим під час Союзницької війни.

Авл Постумій належав до одного з найзнатніших патриціанських родів Риму, представники якого згадуються в джерелах, починаючи з першого десятиліття Римської республіки. У деталях його походження невідоме, через те, що в Капітолійських фастах на місці преноменів його батька і діда лакуни. Ім'я Авл носив молодший брат і легат Спурія Постумія Альбіна, консула 110 до н. е. Цей нобіль став винуватцем поразки римської армії під час Югуртинської війни та після цього імовірно пішов у вигнання^[2]. Вільям Сміт гадав, що консул був сином легата^[3], а Фрідріх Мюнцер^[de] — що мова йде про представників різних гілок роду (можливо, двоюрідних братів)^[4]. Також існує гіпотеза, що легат і консул — та сама людина. Але сучасні дослідники вважають це сумнівним^[5].

Авл Постумій згадується в джерелах лише у зв'язку зі своїм консулатом (99 рік до н. е.)^[6]. Він став одним із чотирьох претендентів на цю магістратуру — поряд з Марком Антонієм Оратором, Гаєм Сервілієм Главцією та Гаєм Меммієм (згідно із законом Віллія це означає, що він повинен був не пізніше 102 до н. е. обіймати посаду претора^[7]). Одне з консульських місць зайняв Антоній, а за друге повинна була розвернутися подальша боротьба. Але Главцію напередодні виборів усунули, оскільки він був претором поточного року; а вранці в день голосування, при до кінця нез'ясованих обставин був забитий на смерть Меммій^[8][9]. Сенат звинуватив в організації вбивства Главцію і використовував цей інцидент, щоб розправитися з екскандидатом та його політичним союзником — народним трибуном Луцієм Аппулеєм Сатурніном. Альбін же у результаті всіх цих подій став консулом^[10]. В історіографії існує думка, що насправді саме Авл Постумій стояв за вбивцями Меммія: той був його єдиним конкурентом у боротьбі за консулат і раніше звинувачував родича Авла (Спурія Постумія) у корупційній змові з Югуртою^[11][12].

У зв'язку з консулатом Альбіна Авл Геллій повідомляє про несприятливі провісники (у сакрарії в палаці Нуми Помпілія, де зберігалися священні предмети, прийшли в рух Марсові списи), через які Авл Постумій та Марк Антоній прийняли постанову про додаткові жертви богам^[13]. Головною подією 99 року до н. е. стала боротьба низки представників сенатської аристократії за повернення з вигнання Квінта Цецилія Метелла Нумідійського, але Альбін у цьому контексті не згадується в джерелах — як і у зв'язку з якими-небудь подіями, крім ознак і жертв^[6].

У 89 році до н. е. в джерелах з'являється ще один Авл Постумій Альбін. Під час Союзницької війни цей нобіль був легатом і брав участь в облозі Помпей; власні солдати вбили його камінням і палицями^[14] через «підозру в ганебній зраді»^[15] або через його «нестерпну зарозумілість»^[16]. Відомо, що військо Альбіна взяв під своє керівництво Луцій Корнелій Сулла, який не став карати винних у вбивстві легата: він «залишив настільки тяжку провину безкарною і навіть пишався цим, не без хвастощів кажучи, що завдяки цьому його люди, мовляв, стануть ще більш ворожими, спокутуючи хоробрістю свою провину»^[14]. Плутарх називає Авла колишнім претором^[14], а Оросій — Консуляром^[16]. Фрідріх Мюнцер робить з цього висновок, що, якщо Оросій не помиляється, то легата необхідно ототожнити з консулом 99 року до н. е.^[17] На користь такого ототожнення висловився і Броутон^[18].

Дружина — Юнія Молодша, донька Децим Юній Брут Галлек, консул 138 року до н. е.

Діти:

• Постумія Альбіна, дружина Сервія Сульпіція Руфа, коснула 51 року до н. е.
• Авл Постумій Альбін, монетарій 81 року до н. е.

• Аппіан. Історія Риму.
• Авл Геллій. Аттичні ночі.
• Тіт Лівій. Історія від заснування міста.
• Павло Оросій. Сім книг Історії проти язичників.
• Плутарх. Порівняльні життєписи.

• Короленков А., Кац В. Убийство Гая Меммия : [рос.] // Studia historica. — 2006. — № 6. — С. 120—127.
• Короленков А., Смыков Е. Сулла : [рос.]. — Москва : Молодая гвардия, 2007. — 430 с. — ISBN 978-5-235-02967-5.
• Broughton R. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — 600 с.
• Broughton R. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1952. — Vol. II. — 558 с.
• Münzer F.^[de]. Postumius 32 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 908—909.
• Münzer F. Postumius 33 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 909.
• Münzer F. Postumius 34 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 909—910.
• Münzer F. Postumius 35, 36 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1953. — Bd. XXII, 1. — Kol. 910—911.