Перейти до вмісту

Спарганоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Спарганоз / Інвазія, яку спричинюють личинкові стадії (спарганум) деяких лентеців
Гістопатологічні зміни при спарганозі
Гістопатологічні зміни при спарганозі
Гістопатологічні зміни при спарганозі
Спеціальністьінфекційні хвороби
Симптомиекзофтальм, біль, сльозовиділення, пухлина, парез, гідроцефалія, набряк, абсцес, некроз і цистит
ПричиниS. erinaceieuropaeid, S. mansonoidesd, Sparganum proliferumd і Sparganumd
Метод діагностикиКТ, МРТ, гістопатологія і ІФА
Веденняпротиглисні засоби і хірургічна операція
Препаратипразиквантел
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-111F75
МКХ-10B70.1
DiseasesDB32210
MeSHD013031

Спаргано́з (англ. Sparganosis, також англ. Spirometrosis, Sparganum infection, Larval diphyllobothriasis) — зоонозний біогельмінтоз, який характеризується ураженням внутрішніх органів, підшкірної клітковини, кон'юнктиви очей та інших органів і тканин людини. Інвазія циркулює переважно серед тварин.

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

У 1882 році шотландський лікар і паразитолог Патрік Менсон виявив вперше спарганума у тварини в Китаї[1]. У людини вперше спарганума знайшов Чарльз Ворделл Стайлз у 1908 році у Флориді[2].

Актуальність

[ред. | ред. код]

Інвазія поширена в Білорусі, Росії, США, Південній Америці, Карибських островах, Східній Африці, Японії, Китаї, країнах традиційного туризму Південно-Східної Азії, в тому числі й у людей. В Україні подекуди зареєстрована у диких тварин.

Етіологія

[ред. | ред. код]
Гельмінти роду Spirometra
Біологічна класифікація
Царство: Animalia
Тип: Platyhelminthes
Клас: Cestoda
Підклас: Eucestoda
Ряд: Pseudophyllidea
Родина: Diphyllobothriidae
Рід: Spirometra
Вид: S. erinaceieuropaei (синонім S. mansoni)
S. mansonoides
Spirometra erinaceieuropaei
Spirometra mansonoides

(К. Рудольфі, 1819) Ю. Мюллер, 1937
(Ю. Мюллер, 1935) Варді, Маклеод і Стюарт, 1947
Гельмінти роду Sparganum
Біологічна класифікація
Царство: Animalia
Тип: Platyhelminthes
Клас: Cestoda
Підклас: Eucestoda
Ряд: Pseudophyllidea
Родина: Diphyllobothriidae
Рід: Sparganum
Вид: S. mansoni (синоніми Diphyllobothrium mansoni, Ligula mansoni)
S. proliferum
Sparganum mansoni
Sparganum proliferum

Кобболд, 1883
Дізінг, 1854

Збудником спарганозу є личинкова стадія (спарганум) лентеців роду Spirometra: S. erinaceieuropaei (синонім — S. mansoni, S. erinacei) і Spirometra mansonoides; роду Sparganum: Spar. mansoni (та синоніми — Diphyllobothrium mansoni, Ligula mansoni) і Spar. proliferum, які належать до гельмінтів класу цестод, типу Platyhelminthes. Є також свідчення про те, що ще 11 видів роду Sparganum можуть спричинити захворювання у людей.

Життєвий цикл

[ред. | ред. код]

Статевозрілі цестоди паразитують в тонкій кишці домашніх і диких м'ясоїдних родин псових та котячих.

  • 1-ша личинкова стадія розвивається в планктонних рачках роду Cyclops, які проковтують вільно рухливі війчасті ембріони цих гельмінтів — корацидії. В організмі циклопів корацидії перетворюються на процеркоїди (1-шу личинку).
  • 2-га — в організмі амфібій, рептилій, ссавців, деяких видів птахів, а також людини. Риби не заражаються. Після заковтування процеркоїдів в організмі проміжних хазяїв відбувається їхнє перетворення на плероцеркоїдів або спарганумів, які і є 2-ю личинковою стадією. Спаргануми у проміжних хазяїв, включаючи людину, варіюють від 4 до 10 см завдовжки.
  • Коли спарганум потрапляє у тонку кишку остаточного хазяїна, він прикріплюється до слизової оболонки, за 10-30 днів дозріває в дорослу цестоду, таким чином завершуючи життєвий цикл. Дорослі особини сягають завдовжки 25 см.

Епідеміологічні особливості

[ред. | ред. код]

Людина для спарганума є випадковим хазяїном і екологічним тупиком. Але є підозра, що у деяких регіонах Центральної Африки людина є проміжним хазяїном спарганумів. У цьому регіоні гієни є остаточними хазяями, і за цих обставин, цикл циркуляції гельмінта зберігається в результаті племінного звичаю дозволяти гієнам пожирати людські трупи.

Зараження людини відбувається за допомогою фекально-орального механізму при заковтуванні з водою циклопів, інвазованих процеркоїдами, а також при вживанні в їжу недостатньо термічно обробленого м'яса змій, жаб та інших додаткових і резервуарних хазяїв. Інший можливий механізм передачі інфекції — контактний, через пошкоджені шкіру і слизові оболонки, у тому числі через кон'юнктиву ока.

Клінічні прояви

[ред. | ред. код]

В основі клінічних проявів виникнення вузлів у різних органах (найчастіше під кон'юнктивою або в очниці), всередині яких знаходиться личинка. Такі вузли під кон'юнктивою спричинюють значний біль, набряк, надлишок сльози. Якщо вони знаходяться в періорбітальній тканини (навколо ока), то буде набряк та іноді екзофтальм, що може призвести до сліпоти. Іноді спаргануми можуть мешкати у черевній порожнини і плеврі. При перфорації кишечника може статися перитоніт. У деяких випадках описані утворення численних спарганумів, що нагадує метастази ракової пухлини. При локалізації процесу у мозку можуть відбуватися епілептиморфні напади, парези, гідроцефалія. При локалізації спаргануму під шкірою, у м'язах хворі відмічають часто міграцію вузлів на досить великі відстані. На місці локалізації вузлів можливі набряки, абсцеси, некрози. Іноді спаргануми локалізуються в мошонці і придатку яєчка. При локалізації спарганума у стінці сечового міхура розвивається цистит.

Діагностика

[ред. | ред. код]

Нині рекомендують за наявності у хворого сильного головного болю, судом, геміпарезу або інших ознак ураження ЦНС у діагностичний пошук включати і заходи, направлені на виявлення спарганозу. Частим проявом є еозинофілія (збільшення еозинофілів). Специфічна діагностика спарганозу ґрунтується на результатах КТ та МРТ, патоморфологічному дослідженні операційного матеріалу, використовують ІФА для виявлення антитіл проти гельмінта. Характеристика результатів МРТ свідчить про наявність широкої білої дегенерації мозкової і атрофії коркової речовини, змішаних сигналів ураження (низький в центральній і високий в периферійних ділянках) з нерегулярною підвищеною щільністю центрального вогнищ і наростання змін у подальших дослідженнях[3].

Лікування

[ред. | ред. код]

Проводять комбінуючи застосування протигельмінтного препарату празиквантелю та хірургічного втручання.

Профілактика

[ред. | ред. код]

Слід уникати у місцях, де відомо поширення спарганозу, вживання непевної води, м'яса тварин без термічної обробки. У Південно-Східній Азії, де надають величезне значення лікування очей мазями з жаб, слід уникати такого нетрадиційного лікування.

Перебіг інвазії у тварин

[ред. | ред. код]

Доросла цестода, яка мешкає в кишках остаточного хазяїна, як правило, не впливає на здоров'я тварини. У котів, однак, може привести до втрати ваги, дратівливості і виснаження, разом з аномально збільшеним апетитом. Зараження личинками може бути клінічно значимим, коли їхнє число велике, і особливо, коли вони вторгаються в життєво важливі органи. У проміжного хазяїна хвороба майже завжди перебігає безсимптомно, якщо число паразитів є відносно невеликим.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lescano, Andres G; Zunt, Joseph (2013). «Other cestodes: sparganosis, coenurosis and Taenia crassiceps cysticercosis.». Handbook of Clinical Neurology 114: 335–345. DOI:10.1016/B978-0-444-53490-3.00027-3
  2. Read, Clark P. (1952). «Human sparganosis in South Texas». The Journal of Parasitology 38 (1): 29-31. DOI:10.2307/3274168
  3. Kim DG, Paek SH, Chang KH, Wang KC, Jung HW, Kim HJ, Chi JG, Choi KS, Han DH. Cerebral sparganosis: clinical manifestations, treatment, and outcome. J Neurosurg. 1996 Dec;85(6):1066-71. DOI:10.3171/jns.1996.85.6.1066

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
  • Zoonotic Diseases/ Cestode Zoonoses — SPARGANOSIS [1] (англ.)
  • Sparganosis [2] (англ.)
  • CDC DPDx Sparganosis [3] (англ.)
  • Quan Liu, Ming-Wei Li, Ze-Dong Wang, Guang-Hui Zhao, Xing-Quan Zhu Human sparganosis, a neglected food borne zoonosis The Lancet Infectious Diseases Volume 15, No. 10, p. 1226–1235, October 2015 [4] (англ.)